В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13.

Начальнику хору. Псалом Давида.

¹

Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню.

¹

Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.

²

Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га.

²

Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?

³

Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго.

³

Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.

⁴

Ні ли уразумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.

⁴

Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?

⁵

Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних.

⁵

Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:

⁶

Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же Упова́ніє єго́ єсть.

⁶

ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.

⁷

Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево?

⁷

«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

⁸

Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.

Слава…

Сла́ва: