0

Дави́ду Ієремі́єм, 136.

Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).

¹

На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на;

¹

На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.

²

на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша.

²

На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.

³

Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней Сіо́нських.

³

Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».

⁴

Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й?

⁴

Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?

⁵

А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́.

⁵

Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.

⁶

Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́.

⁶

Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.

⁷

Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́.

⁷

Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».

⁸

Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам;

⁸

Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.

⁹

блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень.

⁹

Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.

1001

Сла́ва:

Слава…