0

В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.

Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).

¹

Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.

¹

Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.

²

Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;

²

Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.

³

стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.

³

Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.

⁴

Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́

⁴

Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.

⁵

вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.

⁵

Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.

⁶

Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к нему́.

⁶

Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.

⁷

Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?

⁷

Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?

⁸

А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.

⁸

Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.

⁹

А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,

⁹

Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,

¹⁰

і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.

¹⁰

і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.

¹¹

І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.

¹¹

Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.

¹²

Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.

¹²

Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.

¹³

Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.

¹³

Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.

¹⁴

Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.

¹⁴

Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.

¹⁵

Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.

¹⁵

Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.

¹⁶

Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.

¹⁶

Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.

¹⁷

Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;

¹⁷

О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!

¹⁸

ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.

¹⁸

Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.

¹⁹

А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.

¹⁹

О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!

²⁰

Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.

²⁰

Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.

²¹

Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?

²¹

Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?

²²

Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.

²²

Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.

²³

Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;

²³

Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.

²⁴

і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен.

²⁴

Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.