0

Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, 14.

¹

Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?

¹

Го́споди, кто́ обита́єтъ въ жили́щи Твоє́мъ? Или́ кто́ всели́тся во святу́ю го́ру Твою́?

²

Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.

²

Ходя́й непоро́ченъ и дѣ́лаяй пра́вду, глаго́ляй и́стину въ се́рдцы своє́мъ:

³

Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.

³

и́же не ульсти́ язы́комъ свои́мъ и не сотвори́ и́скреннему своєму́ зла́, и поноше́нія не прія́тъ на бли́жнія своя́:

⁴

Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.

⁴

уничиже́нъ є́сть предъ ни́мъ лука́внуяй, боя́щыяжеся Го́спода сла́витъ: клены́йся и́скреннему своєму́ и не отмета́яся:

⁵

Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.

⁵

сребра́ своєго́ не даде́ въ ли́хву и мзды́ на непови́нныхъ не прія́тъ. Творя́й сія́ не подви́жится во вѣ́къ.