¹

Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141.

¹

Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.

²

Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся.

²

Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.

³

Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́.

³

Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.

⁴

Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні.

⁴

Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.

⁵

Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́.

⁵

Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.

⁶

Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ Упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х.

⁶

Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.

⁷

Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́.

⁷

Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

⁸

Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні.