0

Молитва Давида.

Моли́тва Дави́ду, 16.

¹

Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.

¹

Услы́ши, Го́споди, пра́вду мою́, вонми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́хъ льсти́выхъ.

²

Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.

²

От лица́ Твоєго́ судьба́ моя́ изы́детъ: о́чи мои́ да ви́дита правоты́.

³

Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.

³

Искуси́лъ єси́ се́рдце моє́, посѣти́лъ єси́ но́щію: искуси́лъ мя́ єси́, и не обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда.

⁴

В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.

⁴

Я́ко да не возглаго́лютъ уста́ моя́ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса́ усте́нъ Твои́хъ а́зъ сохрани́хъ пути́ же́стоки.

⁵

Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.

⁵

Соверши́ стопы́ моя́ во стезя́хъ Твои́хъ, да не подви́жутся стопы́ моя́.

⁶

Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.

⁶

А́зъ воззва́хъ, я́ко услы́шалъ мя́ єси́, Бо́же: приклони́ у́хо Твоє́ мнѣ́ и услы́ши глаго́лы моя́.

⁷

Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.

⁷

Удиви́ ми́лости Твоя́, спаса́яй упова́ющыя на Тя́ от проти́вящихся десни́цѣ Твоє́й:

⁸

Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,

⁸

сохрани́ мя, Го́споди, я́ко зѣ́ницу о́ка: въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю покры́єши мя́

⁹

укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.

⁹

от лица́ нечести́выхъ остра́стшихъ {оби́дящихъ} мя́: врази́ мои́ ду́шу мою́ одержа́ша

¹⁰

Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.

¹⁰

ту́къ сво́й затвори́ша, уста́ и́хъ глаго́лаша горды́ню.

¹¹

Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.

¹¹

Изгоня́щіи мя́ ны́нѣ обыдо́ша мя́, о́чи свои́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.

¹²

Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.

¹²

Объя́ша мя́ я́ко ле́въ гото́въ на ло́въ и я́ко ски́менъ обита́яй въ та́йныхъ.

¹³

Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;

¹³

Воскре́сни́, Го́споди, предвари́ я́ и запни́ и́мъ: изба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́

¹⁴

від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.

¹⁴

от вра́гъ руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лыхъ от земли́: раздѣли́ я́ въ животѣ́ и́хъ, и сокрове́нныхъ Твои́хъ испо́лнися чре́во и́хъ: насы́тишася сыно́въ, и оста́виша оста́нки младе́нцемъ свои́мъ.

¹⁵

А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.

¹⁵

А́зъ же пра́вдою явлю́ся лицу́ Твоєму́, насы́щуся, внегда́ яви́тимися сла́вѣ Твоє́й.

1001

Слава…