¹

В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21.

¹

Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

²

Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спасе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х.

²

Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.

³

Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні.

³

Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.

⁴

Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева.

⁴

Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.

⁵

На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я;

⁵

На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.

⁶

к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася.

⁶

До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.

⁷

Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й.

⁷

А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.

⁸

Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю;

⁸

Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:

⁹

упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́.

⁹

«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».

¹⁰

Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, Упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́.

¹⁰

Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.

¹¹

К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти.

¹¹

На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.

¹²

Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі.

¹²

Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.

¹³

Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я;

¹³

Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.

¹⁴

отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй.

¹⁴

Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.

¹⁵

Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́.

¹⁵

Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.

¹⁶

І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́.

¹⁶

Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.

¹⁷

Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́.

¹⁷

Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.

¹⁸

Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я.

¹⁸

Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.

¹⁹

Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій.

¹⁹

Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.

²⁰

Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́.

²⁰

Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!

²¹

Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́.

²¹

Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.

²²

Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́.

²²

Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.

²³

Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя.

²³

Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.

²⁴

Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево;

²⁴

Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!

²⁵

я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я.

²⁵

Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.

²⁶

От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́.

²⁶

Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.

²⁷

Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка.

²⁷

Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.

²⁸

Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред Ним вся оте́чествія язи́к;

²⁸

Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.

²⁹

я́ко Госпо́днє єсть ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки.

²⁹

Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.

³⁰

Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть.

³⁰

Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.

³¹

І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий;

³¹

Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.

³²

і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь.

³²

Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.