¹

Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

²

Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.

³

Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.

⁴

Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.

⁵

На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.

⁶

До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.

⁷

А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.

⁸

Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:

⁹

«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».

¹⁰

Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.

¹¹

На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.

¹²

Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.

¹³

Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.

¹⁴

Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.

¹⁵

Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.

¹⁶

Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.

¹⁷

Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.

¹⁸

Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.

¹⁹

Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.

²⁰

Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!

²¹

Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.

²²

Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.

²³

Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.

²⁴

Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!

²⁵

Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.

²⁶

Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.

²⁷

Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.

²⁸

Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.

²⁹

Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.

³⁰

Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.

³¹

Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.

³²

Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.