0

Псало́м Дави́ду, 34.

Псалом Давида. (Пророчий).

¹

Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я.

¹

Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.

²

Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́;

²

Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.

³

ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз.

³

Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».

⁴

Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я.

⁴

Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.

⁵

Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх;

⁵

Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.

⁶

да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх;

⁶

Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.

⁷

я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й.

⁷

Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.

⁸

Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню.

⁸

Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.

⁹

Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́.

⁹

А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.

¹⁰

Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́.

¹⁰

Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».

¹¹

Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я.

¹¹

Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.

¹²

Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й.

¹²

Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.

¹³

Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться.

¹³

Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.

¹⁴

Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся.

¹⁴

Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.

¹⁵

І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася.

¹⁵

А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;

¹⁶

Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми.

¹⁶

спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.

¹⁷

Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́.

¹⁷

Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.

¹⁸

Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя.

¹⁸

Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,

¹⁹

Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма;

¹⁹

щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.

²⁰

я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху.

²⁰

Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.

²¹

Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші.

²¹

Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».

²²

Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́.

²²

Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.

²³

Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́.

²³

Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!

²⁴

Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні.

²⁴

Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.

²⁵

Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́.

²⁵

Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».

²⁶

Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я.

²⁶

Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.

²⁷

Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́.

²⁷

І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»

²⁸

І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й.

²⁸

А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.