Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Псалом Давида. (Пророчий).
Pал0мъ дв7ду, lд7.
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
1
Суди2, гDи, њби1дzщыz мS, побори2 борю1щыz мS.
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
2
Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ и3 востaни въ п0мощь мою2:
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
3
и3зсyни мeчь и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: рцы2 души2 моeй: спcніе твоE є4смь ѓзъ.
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
4
Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz мhслzщіи ми2 ѕл†z.
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
5
Да бyдутъ ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, и3 ѓгGлъ гDень њскорблsz и5хъ:
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
6
да бyдетъ пyть и4хъ тмA и3 п0лзокъ, и3 ѓгGлъ гDень погонszй и5хъ:
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
7
ћкw тyне скрhша ми2 пaгубу сёти своеS, всyе поноси1ша души2 моeй.
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
8
Да пріи1детъ є3мY сёть, ю4же не вёсть, и3 лови1тва, ю4же скры2, да њбhметъ и5, и3 въ сёть да впадeтъ въ ню2.
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
9
Душa же моS возрaдуетсz њ гDэ, возвесели1тсz њ спcніи є3гw2.
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
10
Вс‰ кHсти мо‰ рекyтъ: гDи, гDи, кто2 под0бенъ тебЁ; и3збавлszй ни1ща и3з8 руки2 крёпльшихъ є3гw2, и3 ни1ща, и3 ўб0га t расхищaющихъ є3го2.
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
11
Востaвше на мS свидётелє непрaведніи, ±же не вёдzхъ, вопрошaху мS.
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
12
Воздaша ми2 лук†ваz воз8 бlг†z, и3 безчaдіе души2 моeй.
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
13
Ѓзъ же, внегдA nни2 стужaху ми2, њблачaхсz во врeтище и3 смирsхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 моли1тва моS въ нёдро моE возврати1тсz.
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
14
Ћкw бли1жнему, ћкw брaту нaшему, тaкw ўгождaхъ: ћкw плaчz и3 сётуz, тaкw смирsхсz.
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
15
И# на мS возвесели1шасz и3 собрaшасz: собрaшасz на мS р†ны, и3 не познaхъ: раздэли1шасz, и3 не ўмили1шасz.
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
16
И#скуси1ша мS, подражни1ша мS подражнeніемъ, поскрежетaша на мS зубы2 свои1ми.
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
17
ГDи, когдA ќзриши; ўстр0й дyшу мою2 t ѕлодёйства и4хъ, t лє1въ є3динор0дную мою2.
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
18
И#сповёмсz тебЁ въ цRкви мн0зэ, въ лю1дехъ тsжцэхъ восхвалю1 тz.
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
19
Да не возрaдуютсz њ мнЁ враждyющіи ми2 непрaведнw, ненави1дzщіи мS тyне и3 помизaющіи nчи1ма:
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
20
ћкw мнЁ ќбw ми6рнаz глаг0лаху, и3 на гнёвъ лє1сти помышлsху.
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
21
Разшири1ша на мS ўстA сво‰, рёша: блaгоже, блaгоже, ви1дэша џчи нaши.
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
22
Ви1дэлъ є3си2, гDи, да не премолчи1ши: гDи, не tступи2 t менє2.
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
23
Востaни, гDи, и3 вонми2 судY моемY, б9е м0й и3 гDи м0й, на прю2 мою2.
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
24
Суди1 ми, гDи, по прaвдэ твоeй, гDи б9е м0й, и3 да не возрaдуютсz њ мнЁ.
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
25
Да не рекyтъ въ сердцaхъ свои1хъ: блaгоже, блaгоже души2 нaшей: нижE да рекyтъ: пожр0хомъ є3го2.
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
26
Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ рaдующіисz ѕлHмъ мои6мъ: да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ велерёчующіи на мS.
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
27
Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz хотsщіи прaвды моеS: и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, хотsщіи ми1ра рабY є3гw2.
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
28
И# љзhкъ м0й поучи1тсz прaвдэ твоeй, вeсь дeнь хвалЁ твоeй.