Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Псалом Давида. (Пророчий).
Псало́мъ Дави́ду.
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
1
Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́.
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
2
Пріими́ ору́жіє и щи́тъ и воста́ни въ по́мощь мою́:
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
3
изсу́ни ме́чь и заключи́ сопроти́въ гоня́щихъ мя́: рцы́ души́ моє́й: спасе́ніє твоє́ є́смь А́зъ.
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
4
Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящіи ми́ зла́я.
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
5
Да бу́дутъ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, и А́нгелъ Госпо́день оскорбля́я и́хъ:
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
6
да бу́детъ пу́ть и́хъ тма́ и по́лзокъ, и А́нгелъ Госпо́день погоня́яй и́хъ:
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
7
я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу сѣ́ти своєя́, всу́є поноси́ша души́ моє́й.
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
8
Да пріи́детъ єму́ сѣ́ть, ю́же не вѣ́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да обы́метъ и́, и въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню́.
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
9
Душа́ же моя́ возра́дуєтся о Го́сподѣ, возвесели́тся о спасе́ніи Єго́.
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
10
Вся́ ко́сти моя́ реку́тъ: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Избавля́яй ни́ща изъ руки́ крѣ́пльшихъ єго́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющихъ єго́.
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
11
Воста́вше на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, я́же не вѣ́дяхъ, вопроша́ху мя́.
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
12
Возда́ша ми́ лука́вая возъ блага́я, и безча́діє души́ моє́й.
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
13
А́зъ же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище и смиря́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и моли́тва моя́ въ нѣ́дро моє́ возврати́тся.
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
14
Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́хъ: я́ко пла́чя и сѣ́туя, та́ко смиря́хся.
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
15
И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́хъ: раздѣли́шася, и не умили́шася.
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
16
Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́ніємъ, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми.
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
17
Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злодѣ́йства и́хъ, от ле́въ єдиноро́дную мою́.
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
18
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ це́ркви мно́зѣ, въ лю́дехъ тя́жцѣхъ восхвалю́ Тя.
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
19
Да не возра́дуются о мнѣ́ вражду́ющіи ми́ непра́ведно, ненави́дящіи мя́ ту́не и помиза́ющіи очи́ма:
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
20
я́ко мнѣ́ у́бо ми́рная глаго́лаху, и на гнѣ́въ ле́сти помышля́ху.
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
21
Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша о́чи на́ши.
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
22
Ви́дѣлъ єси́, Го́споди, да не премолчи́ши: Го́споди, не отступи́ от мене́.
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
23
Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моєму́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́.
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
24
Суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ Твоє́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мнѣ́.
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
25
Да не реку́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей: ниже́ да реку́тъ: пожро́хомъ єго́.
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
26
Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ ра́дующіися зло́мъ мои́мъ: да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ велерѣ́чующіи на мя́.
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
27
Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щіи пра́вды моєя́: и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щіи ми́ра рабу́ Єго́.
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
28
И язы́къ мо́й поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, ве́сь де́нь хвалѣ́ Твоє́й.