Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
1
Въ коне́цъ, і҆дїѳꙋ́мꙋ, пѣ́снь дв҃дꙋ, л҃и҃.
2
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
2
Рѣ́хъ: сохраню̀ пꙋти̑ моѧ̑, є҆́же не согрѣша́ти мѝ ѧ҆зы́комъ мои́мъ: положи́хъ оу҆стѡ́мъ мои̑мъ храни́ло, внегда̀ воста́ти грѣ́шномꙋ предо мно́ю.
3
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
3
Ѡ҆нѣмѣ́хъ и҆ смири́хсѧ, и҆ оу҆молча́хъ ѿ бла̑гъ, и҆ болѣ́знь моѧ̀ ѡ҆бнови́сѧ.
4
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
4
Согрѣ́ѧсѧ се́рдце моѐ во мнѣ̀, и҆ въ поꙋче́нїи мое́мъ разгори́тсѧ ѻ҆́гнь: глаго́лахъ ѧ҆зы́комъ мои́мъ:
5
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
5
скажи́ ми, гдⷭ҇и, кончи́нꙋ мою̀ и҆ число̀ дні́й мои́хъ, ко́е є҆́сть, да разꙋмѣ́ю, что̀ лиша́юсѧ а҆́зъ.
6
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
6
Сѐ, пѧ̑ди положи́лъ є҆сѝ дни̑ моѧ̑, и҆ соста́въ мо́й ꙗ҆́кѡ ничто́же пред̾ тобо́ю: ѻ҆ба́че всѧ́чєскаѧ сꙋета̀ всѧ́къ человѣ́къ живы́й.
7
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
7
Оу҆̀бо ѡ҆́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, ѻ҆ба́че всꙋ́е мѧте́тсѧ: сокро́вищствꙋетъ, и҆ не вѣ́сть, комꙋ̀ собере́тъ ѧ҆̀.
8
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
8
И҆ нн҃ѣ кто̀ терпѣ́нїе моѐ; не гдⷭ҇ь ли; и҆ соста́въ мо́й ѿ тебє̀ є҆́сть.
9
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
9
Ѿ всѣ́хъ беззако́нїй мои́хъ и҆зба́ви мѧ̀: поноше́нїе безꙋ́мномꙋ да́лъ мѧ̀ є҆сѝ.
10
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
10
Ѡ҆нѣмѣ́хъ и҆ не ѿверзо́хъ оу҆́стъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ.
11
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
11
Ѿста́ви ѿ менє̀ ра̑ны твоѧ̑: ѿ крѣ́пости бо рꙋкѝ твоеѧ̀ а҆́зъ и҆зчезо́хъ.
12
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
12
Во ѡ҆бличе́нїихъ ѡ҆ беззако́нїи наказа́лъ є҆сѝ человѣ́ка, и҆ и҆ста́ѧлъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ паꙋчи́нꙋ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀: ѻ҆ба́че всꙋ́е всѧ́къ человѣ́къ.
13
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
13
Оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, гдⷭ҇и, и҆ моле́нїе моѐ внꙋшѝ, сле́зъ мои́хъ не премолчѝ: ꙗ҆́кѡ пресе́лникъ а҆́зъ є҆́смь оу҆ тебє̀ и҆ пришле́цъ, ꙗ҆́коже всѝ ѻ҆тцы̀ моѝ.
14
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
14
Ѡ҆сла́би мѝ, да почі́ю, пре́жде да́же не ѿидꙋ̀, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋ.