¹

Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.

²

Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».

³

Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.

⁴

Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:

⁵

«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».

⁶

Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.

⁷

Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.

⁸

І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.

⁹

Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.

¹⁰

Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.

¹¹

Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.

¹²

Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.

¹³

Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.

¹⁴

Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.