Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
1
в конеw, ра'ꙁђм# сн~в# коре'ѓ^в#, м~а.
2
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
2
Им#же ѓ%браꙁомъ жела'етъ е^ле'нь на и^сточникы водны'а, сі'це жела'етъ дш~а моя к тебњ бж~е”
3
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
3
възжада дш~а моя к# б~ђ, крᲇпкомђ, живо'мђ” когда прїидђ, и^ ја^влюся лицђ бж~їю;
4
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
4
быша сле'зы моя мнњ хлњбъ дн~ь и^ ноu, внегда гл~ати м^и на вся'къ дн~ь, гдњ е^сть б~ъ твой;
5
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
5
Сїа помянђхъ, и^ и^ꙁлїахъ на' мя дш~ђ мою, ја%ко проидђ` в мњсто кро'ва ди'вна, да'же до до'мђ бж~їа, въ гласњ ра'дованїа, и^ и^сповњданїа шђма праꙁнDђющаго”
6
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
6
в#скђ'ю приско'рбна е^си дш~е моя, и^ в#скђю съмђща'еши мя; ё^пова'й на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ, сп~се'нїе лицђ мое^мђ и^ б~ъ мои”
7
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
7
къ мнњ дш~а моя смђтися, сего ради помянђхъ т^я эT ꙁемля и^ѓ^рда'нскы і^ е^рмонїимскы, эT горы ма'лы”
8
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
8
безнDа бе'ꙁднђ приꙁываеT, въ гласњ хля'бїи твои^х#” вс^я высоты` твоя` и^ волны` твоа по мнњ преидо'ша”
9
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
9
в дн~ь заповњсть г~ь млsть свою, и^ но'щїю пњснь е^го эT мене” мл~тва б~ђ живота` мое^го,
10
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
10
рекђ` б~ђ, ꙁастђ'пникъ мой е^си” Почто` мя ꙁабы`, и^ в#скђ'ю сњтђа хождђ внегда стђжа'етъ ми врагъ;
11
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
11
Внегда съкрђшахђся косᲄи моя, понашахђ ми враѕи мои`” в#негда гл~ати и^мъ мн^њ на всяk дн~ь, гд^њ е^сть б~ъ ᲄвой;
12
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
12
Вскђю прискорбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши мя`; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповᲇмся` е^мђ. сп~се'нїе лицђ моемђ, и^ б~ъ мой”