¹

Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).

¹

For the end, a Psalm for instruction, for the sons of Core.

²

Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.

²

As the hart earnestly desires the fountains of water, so my soul earnestly longs for thee, O God.

³

Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?

³

My soul has thirsted for the living God: when shall I come and appear before God?

⁴

Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»

⁴

My tears have been bread to me day and night, while they daily said to me, Where is thy God?

⁵

Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.

⁵

I remembered these things, and poured out my soul in me, for I will go to the place of thy wondrous tabernacle, even to the house of God, with a voice of exultation and thanksgiving and of the sound of those who keep festival.

⁶

Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.

⁶

Wherefore art thou very sad, O my soul? and wherefore dost thou trouble me? hope in God; for I will give thanks to him; he is the salvation of my countenance.

⁷

Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.

⁷

O my God, my soul has been troubled within me: therefore will I remember thee from the land of Jordan, and of the Ermonites, from the little hill.

⁸

Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.

⁸

Deep calls to deep at the voice of thy cataracts: all thy billows and thy waves have gone over me.

⁹

Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.

⁹

By day the Lord will command his mercy, and manifest it by night: with me is prayer to the God of my life.

¹⁰

Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?

¹⁰

I will say to God, Thou art my helper; why hast thou forgotten me? wherefore do I go sad of countenance, while the enemy oppresses me?

¹¹

Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»

¹¹

While my bones were breaking, they that afflicted me reproached me; while they said to me daily, Where is thy God?

¹²

Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

¹²

Wherefore art thou very sad, O my soul? and wherefore dost thou trouble me? hope in God; for I will give thanks to him; he is the health of my countenance, and my God.