0

(Псалом Давида).

Ѱало́мъ дв҃дꙋ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, м҃в҃.

¹

Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.

¹

Сꙋди́ ми, бж҃е, и҆ разсꙋдѝ прю̀ мою̀: ѿ ꙗ҆зы́ка не преподо́бна, ѿ человѣ́ка непра́ведна и҆ льсти́ва и҆зба́ви мѧ̀.

²

Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?

²

Занѐ ты̀ є҆сѝ, бж҃е, крѣ́пость моѧ̀, вскꙋ́ю ѿри́нꙋлъ мѧ̀ є҆сѝ; и҆ вскꙋ́ю сѣ́тꙋѧ хождꙋ̀, внегда̀ ѡ҆скорблѧ́етъ вра́гъ;

³

Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.

³

Послѝ свѣ́тъ тво́й и҆ и҆́стинꙋ твою̀: та̑ мѧ̀ наста́виста, и҆ введо́ста мѧ̀ въ го́рꙋ ст҃ꙋ́ю твою̀ и҆ въ селє́нїѧ твоѧ̑.

⁴

І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.

⁴

И҆ вни́дꙋ къ же́ртвенникꙋ бж҃їю, къ бг҃ꙋ веселѧ́щемꙋ ю҆́ность мою̀: и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ гꙋ́слехъ, бж҃е, бж҃е мо́й.

⁵

Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

⁵

Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й.

1001

Слава…

Сла́ва: