Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
1
В конеw, сн~въ коре'ѓv, разђмъ” м~г”
2
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
2
Бе~ ё^ши'ма на'шіма ё^слы'шахоM, и^ эTц~ы на'ши възвњсᲄі'ша нам#” дњ'ло, е^же сᲆдњ'ла въ дн~ехᲆ иX, вᲆ дн~ех# пе'рвыX”
3
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
3
Рђка` твоя` ја^ꙁы'кы потреби` и^ насади я&” ѓ^зло'би лю'ди, и^ і^ꙁгна я&”
4
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
4
не ѓ^рђжїем# бо свои^м# наслњдиша ꙁе'млю, и^ мы'шца и^х# не сп~се` иX” н^о десни'ца твоя` и^ мы'шца твоя`, и^ просвᲇщенїе лица твое^го, ја%ко бл~говолил# е^си в нихъ”
5
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
5
Ты е^си саM цр~ю мой и^ б~е мой, ꙁаповњдааи` сп~се'нїа і^а'ковля”
6
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
6
ѓ^ тебњ врагы` на'ша и^ꙁбодемъ рогы`, и^ ѓ^ и'мени твое^м# ё^ничижи'м# вᲆста'ющаа на ны”
7
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
7
не на лђкъ бо^ мой ё^пова'ю, и^ ѓ^рђжїе мое не сп~се'т# мене”
8
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
8
спsлъ бо е^си насᲆ эT стђжа'ющыX нам#, и^ ненавидящиX насᲆ посрамилъ е^си”
9
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
9
ѓ% бѕ~њ похва'лимся весь дн~ь, и^ ѓ^ и'мени твоеM и^сповњмыся въ вњкы”
10
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
10
Нн~њ же эTри'нђ, и^ посрамилъ е^си наs, и^ не и^ꙁы'деши б~е в си'лахъ на'шиX”
11
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
11
Възвратил# е^си наs в#спять при враѕᲇх# нашиX, и^ ненави'дящеи насъ расхыща'хђ себњ”
12
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
12
дал# е^си насъ ја%ко ѓ^вця снњди, и^ въ ја^ꙁы'цехᲆ раꙁ#сњялᲆ ны е^си”
13
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
13
эTдастъ люди своя бес цњны`, и^ не бњ мно'жество в# восклица'ниX на'шиX”
14
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
14
Положилᲆ е^си наs поношенїе съсњ'домъ на'шим#, подража'нїе и^ порђга'нїе сђщыM ѓ^крsтъ насъ”
15
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
15
положилъ е^си наs в# при'тчђ въ ја%ꙁы'цеX, покива'нїю главᲇ в лю'деX”
16
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
16
Ве'сь дн~ь сраM мой предо' мною е^сть, и^ стђдъ лица` мое^го покры` мя”
17
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
17
эT гласа понаша'ющиX и^ ѓ^клевета'ющыX, эT лица` вражїя и^ і^ꙁгоня'щаго”
18
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
18
Сїа вс^я прїидо'ша на ны, и^ не ꙁабы'хом# тебе`, и^ не непра'вдихоM в# ꙁавњтњ твое'мᲆ.
19
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
19
и^ не эTстђпи` въспять срDце на'ше, и^ ё^клонил# е^си стеѕя на'ша эT пђти` твое^го”
20
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
20
ја%ко смириl е^си наs на мњ'стњ ѓ^ꙁлобле'нїя, и^ прикры` н^ы сњнь смертная”
21
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
21
А/ще ꙁабы'хом# и'мя б~а на'шего, и^ а'ще въꙁдњхоM рђ'ки на'ша к# бг~ђ чюжемђ,
22
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
22
не бг~ъ ли взы'щетъ сихъ; той б^о совᲇсть таи'нная срDца”
23
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
23
ЈА/ко тебе ради ё^мерщ#вя'еми е^смы весь дн~ь, в#мᲇнихомся ја%ко ѓ^вця` ꙁаколенїа”
24
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
24
в#ста'ни, вᲆскђ'ю спи'ши г~и; въскрsни, и^ не эTри'ни до конца”
25
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
25
в#скђю лице твое эTвраща'еши, ꙁабыва'еши ни'щетђ на'шђ и^ печаль на'шђ;
26
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
26
ја%ко смирися в# перьсть дш~а на'ша, прилпе ꙁемли ё^тро'ба на'ша”
27
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
27
Вᲆскрsни г~и, помоѕи` наM, и^ и^ꙁба'ви насъ и^мени ради твое^го”