Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
1
Въ коне́цъ, сыно́въ Коре́овыхъ, въ ра́зумъ, псало́мъ.
2
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
2
Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахомъ, и отцы́ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, є́же содѣ́лалъ єси́ во дне́хъ и́хъ, во дне́хъ дре́внихъ.
3
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
3
Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́лъ я́ єси́: озло́билъ єси́ лю́ди и изгна́лъ єси́ я́.
4
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
4
Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и мы́шца и́хъ не спасе́ и́хъ, но десни́ца Твоя́ и мы́шца Твоя́ и просвѣще́ніє лица́ Твоєго́, я́ко благоволи́лъ єси́ въ ни́хъ.
5
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
5
Ты́ єси́ са́мъ Ца́рь мо́й и Бо́гъ мо́й, заповѣ́даяй спасе́нія Іа́ковля.
6
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
6
О Тебѣ́ враги́ на́шя избоде́мъ ро́ги, и о и́мени Твоє́мъ уничижи́мъ востаю́щыя на ны́.
7
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
7
Не на лу́къ бо мо́й упова́ю, и ме́чь мо́й не спасе́тъ мене́:
8
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
8
спаслъ бо єси́ на́съ от стужа́ющихъ на́мъ, и ненави́дящихъ на́съ посрами́лъ єси́.
9
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
9
О Бо́зѣ похва́лимся ве́сь де́нь, и о и́мени Твоє́мъ исповѣ́мыся во вѣ́къ.
10
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
10
Ны́нѣ же отри́нулъ єси́ и посрами́лъ єси́ на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ.
11
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
11
Возврати́лъ єси́ на́съ вспя́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и ненави́дящіи на́съ расхища́ху себѣ́.
12
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
12
Да́лъ єси́ на́съ я́ко о́вцы снѣ́ди, и во язы́цѣхъ разсѣ́ялъ ны́ єси́.
13
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
13
Отда́лъ єси́ лю́ди Твоя́ безъ цѣны́, и не бѣ́ мно́жество въ восклица́ніихъ на́шихъ.
14
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
14
Положи́лъ єси́ на́съ поноше́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́ніє и поруга́ніє су́щымъ о́крестъ на́съ.
15
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
15
Положи́лъ єси́ на́съ въ при́тчу во язы́цѣхъ, покива́нію главы́ въ лю́дехъ.
16
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
16
Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю є́сть, и сту́дъ лица́ моєго́ покры́ мя,
17
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
17
от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жія и изгоня́щаго.
18
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
18
Сія́ вся́ пріидо́ша на ны́, и не забы́хомъ Тебе́, и не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ Твоє́мъ,
19
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
19
и не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше: и уклони́лъ єси́ стези́ на́шя от пути́ Твоєго́,
20
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
20
я́ко смири́лъ єси́ на́съ на мѣ́стѣ озлобле́нія, и прикры́ ны сѣ́нь сме́ртная.
21
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
21
А́ще забы́хомъ и́мя Бо́га на́шего, и а́ще воздѣ́хомъ ру́ки на́шя къ бо́гу чужде́му,
22
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
22
не Бо́гъ ли взы́щетъ си́хъ? То́й бо вѣ́сть та́йная се́рдца.
23
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
23
Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся ве́сь де́нь, вмѣни́хомся я́ко о́вцы заколе́нія.
24
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
24
Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскре́сни́, и не отри́ни до конца́.
25
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
25
Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забыва́єши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу?
26
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
26
Я́ко смири́ся въ пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша.
27
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
27
Воскре́сни́, Го́споди, помози́ на́мъ, и изба́ви на́съ и́мене ра́ди Твоєго́.