¹

Начальнику хору. Повчання Давида,

¹

Въ конeцъ, рaзума дв7ду,

²

після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.

²

внегдA пріити2 дwи1ку їдумeйску, и3 возвэсти1ти саyлу, и3 рещи2 є3мY: пріи1де дв7дъ въ д0мъ ґвімелeховъ, н7№.

³

Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?

³

Что2 хвaлишисz во ѕл0бэ, си1льне; беззак0ніе вeсь дeнь,

⁴

Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.

⁴

непрaвду ўмhсли љзhкъ тв0й: ћкw бри1тву и3з8wщрeну сотвори1лъ є3си2 лeсть.

⁵

Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.

⁵

Возлюби1лъ є3си2 ѕл0бу пaче бlгостhни, непрaвду нeже глаг0лати прaвду:

⁶

Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.

⁶

возлюби1лъ є3си2 вс‰ глаг0лы потHпныz, љзhкъ льсти1въ.

⁷

За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.

⁷

Сегw2 рaди бGъ разруши1тъ тS до концA: вост0ргнетъ тS, и3 пресели1тъ тS t селeніz твоегw2 и3 к0рень тв0й t земли2 живhхъ.

⁸

Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:

⁸

Ќзрzтъ првdніи и3 ўбоsтсz, и3 њ нeмъ возсмэю1тсz и3 рекyтъ:

⁹

«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».

⁹

сE, человёкъ, и4же не положи2 бGа пом0щника себЁ, но ўповA на мн0жество богaтства своегw2, и3 возм0же сует0ю своeю.

¹⁰

А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.

¹⁰

Ѓзъ же ћкw мaслина плодови1та въ домY б9іи: ўповaхъ на млcть б9ію во вёкъ и3 въ вёкъ вёка.

¹¹

Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.

¹¹

И#сповёмсz тебЁ въ вёкъ, ћкw сотвори1лъ є3си2: и3 терплю2 и4мz твоE, ћкw бlго пред8 прпdбными твои1ми.