¹

Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.

¹

В конецъ, ѓ^ мае^ле'џњ, раꙁђмъ дввDъ, н~в”

²

Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.

²

Рече беꙁђ'менᲆ в# срDци свое'мъ, нњсть бг~а” Растлњша и^ ѓ^мраꙁи'шася в безако'нихъ, нњсть творяи` блгsты'ня”

³

Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?

³

б~ъ сᲆ нб~се прини'че на' сн~ы чл~ческыа, ви'дњти, а%ще е^сть разђмᲇва'а, и^ли в#ꙁыска'я б~а”

⁴

Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.

⁴

вс^и ё^клони'шася, в#кђпᲇ непоᲄребни бы'ша. нњсть творяи` бл~гое, нᲇсть до е^ді'ного”

⁵

Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?

⁵

Ни` л^и раꙁђмњваютъ вс^и дњ'лающеи` беꙁаконїе, снњда'ющеи` люди моя в# хлњба мњсто; Бг~а не приꙁва'ша,

⁶

Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.

⁶

та'мо ё^страши'шася сᲄра'ха, и^дњже не бњ` страха” ЈА/ко б~ъ рассы'па кости чл~коё^гоDником#. постыдᲇшася, ја%ко б~ъ ё^ничижи` и^х#”

⁷

Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

⁷

кт^о дасть эT сїѓ'на сп~се'нїе і^ил~ево; в#негда въꙁвратиT б~ъ плњне'нїе людїи свои^хъ, въꙁра'дђется і^а'ковъ, и^ възвесели'тся і^ил~ь”