¹

Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.

¹

В конецъ да не растли'ши, двDвᲆ в# столпописа'нїе, н~з”

²

Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?

²

Аще въи^стинђ ё^бо правDђ гл~ете, пра'вая сђди'те сн~ве чл~чьстїи”

³

Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.

³

И$бо в# срDци безаконїе дњ'лае^те на ꙁемли, неправдђ рђ'кы вашя съплета'ютъ”

⁴

Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.

⁴

эTчюжени быша грᲇшницы эT ложе'снъ, заблђдиша эT чрева, гл~ашя лжђ`”

⁵

Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,

⁵

ЈА/рость и^хъ по подо'бїю змїи'нђ, ја%ко а%спидъ глђхїи и^ заᲄыкааи` ё%ши свои`”

⁶

щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.

⁶

и^же не слы'шитъ гла'са ѓ^бава'ющыхᲆ, ѓ^баваеM ѓ^бава'ется эT премђдра”

⁷

Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.

⁷

Бг~ъ сᲆкрђшитъ ꙁђбы и^хъ въ ё^стњхъ иX, члњно'вныа львомъ сᲆкрђшилъ е^сть г~ь”

⁸

Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.

⁸

ё^ничижа'тся ја%ко вода` мимотекђщїа, напря'жетъ лђкъ сво'й дондеже и^ꙁнемогђтъ”

⁹

Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.

⁹

ЈА/ко воскъ растаяв# эTи^мђтся. паде ѓ^гнь на ни^хᲆ, и^ не видњша сл~нца”

¹⁰

Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.

¹⁰

ПрежDе даже разђмᲇти те'рьнїа вашего ра'мна, ја%ко жи'вы, ја%ко въ гнњвњ по'жретъ и^хъ”

¹¹

А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.

¹¹

Въꙁвесели'тся пра'вDеникъ, е^гда ви'дитъ эTмще'нїе, рђцњ свои` ё^мы'ет# в# крови` грњшника”

¹²

І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»

¹²

И$ речетъ чл~к#, а^ще ё^бо е^сть плDо праведника, ё^бо е^сть б~ъ сђдя` и^мъ на земли”

1001

Слава…

Сла'ва.