¹

В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68.

¹

Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).

²

Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́.

²

Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].

³

Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я.

³

Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.

⁴

Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́.

⁴

Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].

⁵

Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х.

⁵

Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.

⁶

Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася.

⁶

Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.

⁷

Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев.

⁷

Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.

⁸

Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́.

⁸

Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.

⁹

Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́;

⁹

Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.

¹⁰

я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я.

¹⁰

Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.

¹¹

І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні;

¹¹

Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.

¹²

і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу.

¹²

Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.

¹³

О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́.

¹³

Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.

¹⁴

Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спасе́нія Твоєго́.

¹⁴

А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.

¹⁵

Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод.

¹⁵

Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.

¹⁶

Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х.

¹⁶

Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.

¹⁷

Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я.

¹⁷

Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.

¹⁸

Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я.

¹⁸

Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.

¹⁹

Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я.

¹⁹

Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.

²⁰

Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я.

²⁰

Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.

²¹

Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х.

²¹

Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.

²²

І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта.

²²

І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.

²³

Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн.

²³

Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.

²⁴

Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́.

²⁴

Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.

²⁵

Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх.

²⁵

Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.

²⁶

Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й.

²⁶

Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.

²⁷

Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша.

²⁷

Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.

²⁸

Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́.

²⁸

Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.

²⁹

Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться.

²⁹

Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.

³⁰

Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я.

³⁰

А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.

³¹

Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії;

³¹

Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.

³²

і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти.

³²

І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.

³³

Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша.

³³

Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.

³⁴

Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́.

³⁴

Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.

³⁵

Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем.

³⁵

Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.

³⁶

Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї;

³⁶

Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.

³⁷

і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем.

³⁷

І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.