Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
1
В конецъ, ўало'мъ дввDъ. ћEи” Э$ и^змњншиXся”
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
2
Сп~си м^я б~е, ја%ко внидоша во'ды до дш~а моеа`”
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
3
Оу^глњбоX в# тимњнїа глђбины, и^ нњсть постоа'нїа. прїидоX въ глђбины` морскы'а, и^ бђ'ря потопи` м^я”
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
4
Оу^трђдиXся ꙁовы`, и^змолче горта'нь мо'и” И$ꙁчеѕо'сᲄњ ѓ%чи мои`, ё^пова'ющђ м^и на' б~а мое^го”
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
5
Оу^мно'жишася паче влsа главы моеа`, ненави'дящеи` м^я всђе” Оу^крњпи'шася враѕи мои, и^ꙁгоня'щеи` м^я беꙁ пра'в#ды” ЈА/же не въсхищааX, тогда въздаяхъ”
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
6
Бж~е т^ы ё^вњдњ беꙁђ'мїе мое`, и^ прегрᲇше'нїа моя эT тебе не ё^таи'шяся”
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
7
да не постыдятся ѓ^ мнњ трьпя'щеи` тебе г~и, г~и силъ, ниже посрамятся ѓ^ мнњ и^щђщеи` тебе, бж~е і^и^л~евъ”
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
8
ЈА/ко тебе ради прїа'хъ поноше'нїе, покры` срамота лице` мое”
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
9
Чю'жь быхъ братїи мое'й, и^ стра'ненъ сн~овомъ матере моеа`”
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
10
ЈА/ко ре'вность до'мђ твоего снњсть м^я, и^ поношенїа поно'сящиX т^и нападошя на' мя”
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
11
И$ покрыхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ бысть в поноше'нїе мн^њ”
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
12
И$ положиX ѓ^дњянїе мое вретище, и^ быX и^мᲆ в# при'тчю”
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
13
Э$ мнњ глђмля'хђся сњдящеи` вᲆ вратњх#, и^ ѓ^ мнᲇ поя'хђ пїющеи` вино`”
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
14
А$ꙁъ же мл~твою моею к ᲄебњ бж~е, вре'мя бл~говоленїя” Бж~е, въ множествњ млsти твоея ёслыши м^я” Въ и^стинᲇ сп~се'нїа твоего,
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
15
сп~си м^я эT бренїя, да не ё^глᲇбнђ” И$зба'ви м^я эT ненави'дящыX м^я, и^ эT глђбо'кыX водъ”
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
16
да не потопи'тъ мене бђ'ря воDна'я, ниже пожреᲄъ мене глђбина, ниже сведетъ ѓ^ мнњ ровеникъ ё^стᲆ свои'х#”
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
17
Оу^слы'ши м^я г~и, ја%ко бл~га млsть твоа, по мно'жествђ щедро'т# твоиX при'зри на мя”
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
18
Не эTврати лица твоего эT ѓ^трока твоего, ја%ко скорблю`. ско'ро ё^слы'ши м^я,
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
19
вонми` дш~и мое'й, и^ і^ꙁба'ви еа`” Врагᲆ моиX ради и^ꙁба'ви м^я.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
20
ты` б^о съвᲇси` поноше'нїе мое, и^ стђд# мой, и^ срамотђ` мою” ПреD тобою вс^и стђжа'ющеи` м^и,
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
21
поношенїе прича'я дш~а моа и страсть” И$ ждаX и^же со мною поскорби'тъ, и^ не бњ`. и^ ё^тњша'ющыхъ, и^ не ѓ^брњтохъ”
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
22
И$ дашя в снњдь мою же'лчь, и^ в жа'жDђ мою напои'шя м^я ѓ^цта`”
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
23
да бђ'деT трапе'ꙁа иX преD ними в сњть, и^ въ въздаа'нїе, и^ в собла'ꙁнъ”
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
24
Помрачы'тњся ѓ%чи иX не ви'дњти, и^ хребе'тъ и^хъ эTнќдь сляци`”
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
25
Пролњй на' ня гнњвъ твой, и^ ја%рость гнᲇва твоего пости'гнетъ и^хъ”
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
26
да бђ'деT дворъ и^хъ пђстъ, и^ в жили'щыхъ и^хъ да не бђ'детᲆ живђщаго”
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
27
Зане е^гоже т^ы порази`, тїи погна'шя, и^ к# болᲇꙁни ја%ꙁвᲆ моиX приложи'шя”
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
28
Приложи безаконїе къ беꙁако'нїю и^хᲆ, и^ да не вни'дђтъ в# пра'вдђ твою”
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
29
да потребя'тся эT книгъ живо'тныхъ, и^ с правеDными не напи'шђтся”
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
30
Ни'щъ и^ боля` е^смь а^ꙁъ, сп~се'нїе твое б~е прїа'тъ м^я”
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
31
Въсхвалю` и%мя б~а моего с пњ'снїю, въꙁвели'чю е^го въ хвале'нїи”
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
32
И$ ё^гоDно бђ'детᲆ б~ђ паче телца` ю'на, ро'гы и^ꙁдаю'ща и^ па'ꙁнокᲄи.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
33
да ё^ꙁряT ни'щїи, и^ въꙁвеселяTся” Вꙁыщате б~а, и^ жива бђ'детъ дш~а башя”
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
34
ЈА/ко ё^слы'ша ни'щая г~ь, и^ ѓ^кова'ныхъ своиX не ё^ничижи'тъ”
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
35
да въсхвалятъ е^го нб~са и^ земля, море, и вся живђщая в немᲆ”
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
36
ЈА/ко бг~ъ сп~се'тъ сїѓ'на, и^ съѕи'ждђтся гради і^ю^де'истїи. и^ вселятся та'мо, и^ наслњдятъ и&,
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
37
и^ сњмя рабъ твоиX ё^дръжиT и&” И$ любящеи` и'мя твое, вселятся в немъ”