Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
1
Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся {о иму́щихъ измѣни́тися}, псало́мъ Дави́ду.
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
2
Спаси́ мя, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ды до души́ моєя́.
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
3
Углѣбо́хъ въ тимѣ́ніи глубины́, и нѣ́сть постоя́нія: пріидо́хъ во глубины́ морскі́я, и бу́ря потопи́ мя.
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
4
Утруди́хся зовы́й, измолче́ горта́нь мо́й: исчезо́стѣ о́чи мои́, от є́же упова́ти ми́ на Бо́га моєго́.
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
5
Умно́жишася па́че вла́съ главы́ моєя́ ненави́дящіи мя́ ту́не: укрѣпи́шася врази́ мои́, изгоня́щіи мя́ непра́ведно: я́же не восхища́хъ, тогда́ воздая́хъ.
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
6
Бо́же, Ты́ увѣ́дѣлъ єси́ безу́міє моє́, и прегрѣше́нія моя́ от Тебе́ не утаи́шася.
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
7
Да не постыдя́тся о мнѣ́ терпя́щіи Тебе́, Го́споди, Го́споди си́лъ: ниже́ да посра́мятся о мнѣ́ и́щущіи Тебе́, Бо́же Ізра́илевъ.
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
8
Я́ко Тебе́ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́ніє, покры́ срамота́ лице́ моє́.
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
9
Чу́ждь бы́хъ бра́тіи моє́й и стра́ненъ сыново́мъ ма́тере моєя́:
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
10
я́ко ре́вность до́му Твоєго́ снѣде́ мя, и поноше́нія понося́щихъ Ти́ нападо́ша на мя́.
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
11
И покры́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и бы́сть въ поноше́ніє мнѣ́:
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
12
и положи́хъ одѣя́ніє моє́ вре́тище, и бы́хъ и́мъ въ при́тчу.
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
13
О мнѣ́ глумля́хуся сѣдя́щіи во вратѣ́хъ, и о мнѣ́ поя́ху пію́щіи віно́.
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
14
А́зъ же моли́твою моє́ю къ Тебѣ́, Бо́же: вре́мя благоволе́нія, Бо́же: во мно́жествѣ ми́лости Твоєя́ услы́ши мя́, во и́стинѣ спасе́нія Твоєго́.
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
15
Спаси́ мя от бре́нія, да не углѣ́бну: да изба́влюся от ненави́дящихъ мя́ и от глубо́кихъ во́дъ.
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
16
Да не потопи́тъ мене́ бу́ря водна́я, ниже́ да пожре́тъ мене́ глубина́, ниже́ сведе́тъ о мнѣ́ рове́нникъ у́стъ свои́хъ.
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
17
Услы́ши мя́, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́: по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ при́зри на мя́.
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
18
Не отврати́ лица́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́: ско́ро услы́ши мя́.
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
19
Вонми́ души́ моє́й и изба́ви ю́: вра́гъ мои́хъ ра́ди изба́ви мя́.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
20
Ты́ бо вѣ́си поноше́ніє моє́, и сту́дъ мо́й, и срамоту́ мою́: предъ Тобо́ю вси́ оскорбля́ющіи мя́.
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
21
Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ и стра́сть: и жда́хъ соскорбя́щаго, и не бѣ́, и утѣша́ющихъ, и не обрѣто́хъ.
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
22
И да́ша въ снѣ́дь мою́ же́лчь, и въ жа́жду мою́ напои́ша мя́ о́цта.
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
23
Да бу́детъ трапе́за и́хъ предъ ни́ми въ сѣ́ть и въ воздая́ніє и въ собла́знъ.
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
24
Да помрача́тся о́чи и́хъ, є́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляцы́.
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
25
Пролі́й на ня́ гнѣ́въ Тво́й, и я́рость гнѣ́ва Твоєго́ да пости́гнетъ и́хъ.
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
26
Да бу́детъ дво́ръ и́хъ пу́стъ, и въ жили́щихъ и́хъ да не бу́детъ живы́й.
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
27
Зане́ єго́же Ты́ порази́лъ єси́, ті́и погна́ша, и къ болѣ́зни я́звъ мои́хъ приложи́ша.
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
28
Приложи́ беззако́ніє къ беззако́нію и́хъ, и да не вни́дутъ въ пра́вду Твою́.
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
29
Да потребя́тся от кни́ги живы́хъ, и съ пра́ведными да не напи́шутся.
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
30
Ни́щъ и боля́й є́смь а́зъ: спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да пріи́метъ мя́.
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
31
Восхвалю́ и́мя Бо́га моєго́ съ пѣ́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́ніи:
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
32
и уго́дно бу́детъ Бо́гу па́че телца́ ю́на, ро́ги износя́ща и па́знокти.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
33
Да у́зрятъ ни́щіи и возвеселя́тся: взыщи́те Бо́га, и жива́ бу́детъ душа́ ва́ша.
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
34
Я́ко услы́ша убо́гія Госпо́дь, и окова́нныя Своя́ не уничижи́.
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
35
Да восхва́лятъ Єго́ небеса́ и земля́, мо́ре и вся́ живу́щая въ не́мъ.
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
36
Я́ко Бо́гъ спасе́тъ Сіо́на, и сози́ждутся гра́ди Іуде́йстіи, и вселя́тся та́мо и наслѣ́дятъ и́:
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
37
и сѣ́мя рабо́въ Твои́хъ удержи́тъ и́, и лю́бящіи и́мя Твоє́ вселя́тся въ не́мъ.