Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣ́ншихсѧ [ѡ҆ и҆мꙋ́щихъ и҆змѣни́тисѧ], ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѯ҃и҃.
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
2
Сп҃си́ мѧ, бж҃е, ꙗ҆́кѡ внидо́ша во́ды до дꙋшѝ моеѧ̀.
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
3
Оу҆глѣбо́хъ въ тимѣ́нїи глꙋбины̀, и҆ нѣ́сть постоѧ́нїѧ: прїидо́хъ во глꙋбины̑ морскі̑ѧ, и҆ бꙋ́рѧ потопи́ мѧ.
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
4
Оу҆трꙋди́хсѧ зовы́й, и҆змолчѐ горта́нь мо́й: и҆счезо́стѣ ѻ҆́чи моѝ, ѿ є҆́же оу҆пова́ти мѝ на бг҃а моего̀.
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
5
Оу҆мно́жишасѧ па́че вла̑съ главы̀ моеѧ̀ ненави́дѧщїи мѧ̀ тꙋ́не: оу҆крѣпи́шасѧ вразѝ моѝ, и҆згонѧ́щїи мѧ̀ непра́веднѡ: ꙗ҆̀же не восхища́хъ, тогда̀ воздаѧ́хъ.
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
6
Бж҃е, ты̀ оу҆вѣ́дѣлъ є҆сѝ безꙋ́мїе моѐ, и҆ прегрѣшє́нїѧ моѧ̑ ѿ тебє̀ не оу҆таи́шасѧ.
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
7
Да не постыдѧ́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀ терпѧ́щїи тебѐ, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и си́лъ: нижѐ да посра́мѧтсѧ ѡ҆ мнѣ̀ и҆́щꙋщїи тебѐ, бж҃е і҆и҃левъ.
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
8
Ꙗ҆́кѡ тебє̀ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́нїе, покры̀ срамота̀ лицѐ моѐ.
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
9
Чꙋ́ждь бы́хъ бра́тїи мое́й и҆ стра́ненъ сыновѡ́мъ ма́тере моеѧ̀:
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
10
ꙗ҆́кѡ ре́вность до́мꙋ твоегѡ̀ снѣде́ мѧ, и҆ поношє́нїѧ поносѧ́щихъ тѝ нападо́ша на мѧ̀.
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
11
И҆ покры́хъ посто́мъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ бы́сть въ поноше́нїе мнѣ̀:
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
12
и҆ положи́хъ ѡ҆дѣѧ́нїе моѐ вре́тище, и҆ бы́хъ и҆̀мъ въ при́тчꙋ.
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
13
Ѡ҆ мнѣ̀ глꙋмлѧ́хꙋсѧ сѣдѧ́щїи во вратѣ́хъ, и҆ ѡ҆ мнѣ̀ поѧ́хꙋ пїю́щїи вїно̀.
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
14
А҆́зъ же моли́твою мое́ю къ тебѣ̀, бж҃е: вре́мѧ бл҃говоле́нїѧ, бж҃е: во мно́жествѣ млⷭ҇ти твоеѧ̀ оу҆слы́ши мѧ̀, во и҆́стинѣ спⷭ҇нїѧ твоегѡ̀.
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
15
Сп҃си́ мѧ ѿ бре́нїѧ, да не оу҆глѣ́бнꙋ: да и҆зба́влюсѧ ѿ ненави́дѧщихъ мѧ̀ и҆ ѿ глꙋбо́кихъ во́дъ.
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
16
Да не потопи́тъ менѐ бꙋ́рѧ водна́ѧ, нижѐ да пожре́тъ менѐ глꙋбина̀, нижѐ сведе́тъ ѡ҆ мнѣ̀ рове́нникъ оу҆́стъ свои́хъ.
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
17
Оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: по мно́жествꙋ щедро́тъ твои́хъ при́зри на мѧ̀.
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
18
Не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ ѻ҆́трока твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀.
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
19
Вонмѝ дꙋшѝ мое́й и҆ и҆зба́ви ю҆̀: вра̑гъ мои́хъ ра́ди и҆зба́ви мѧ̀.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
20
Ты́ бо вѣ́си поноше́нїе моѐ, и҆ стꙋ́дъ мо́й, и҆ срамотꙋ̀ мою̀: пред̾ тобо́ю всѝ ѡ҆скорблѧ́ющїи мѧ̀.
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
21
Поноше́нїе ча́ѧше дꙋша̀ моѧ̀ и҆ стра́сть: и҆ жда́хъ соскорбѧ́щагѡ, и҆ не бѣ̀, и҆ оу҆тѣша́ющихъ, и҆ не ѡ҆брѣто́хъ.
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
22
И҆ да́ша въ снѣ́дь мою̀ же́лчь, и҆ въ жа́ждꙋ мою̀ напои́ша мѧ̀ ѻ҆́цта.
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
23
Да бꙋ́детъ трапе́за и҆́хъ пред̾ ни́ми въ сѣ́ть и҆ въ воздаѧ́нїе и҆ въ собла́знъ.
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
24
Да помрача́тсѧ ѻ҆́чи и҆́хъ, є҆́же не ви́дѣти, и҆ хребе́тъ и҆́хъ вы́нꙋ слѧцы̀.
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
25
Пролі́й на нѧ̀ гнѣ́въ тво́й, и҆ ꙗ҆́рость гнѣ́ва твоегѡ̀ да пости́гнетъ и҆̀хъ.
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
26
Да бꙋ́детъ дво́ръ и҆́хъ пꙋ́стъ, и҆ въ жили́щихъ и҆́хъ да не бꙋ́детъ живы́й.
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
27
Занѐ є҆го́же ты̀ порази́лъ є҆сѝ, ті́и погна́ша, и҆ къ болѣ́зни ꙗ҆́звъ мои́хъ приложи́ша.
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
28
Приложѝ беззако́нїе къ беззако́нїю и҆́хъ, и҆ да не вни́дꙋтъ въ пра́вдꙋ твою̀.
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
29
Да потребѧ́тсѧ ѿ кни́ги живы́хъ, и҆ съ првⷣными да не напи́шꙋтсѧ.
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
30
Ни́щъ и҆ болѧ́й є҆́смь а҆́зъ: спⷭ҇нїе твоѐ, бж҃е, да прїи́метъ мѧ̀.
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
31
Восхвалю̀ и҆́мѧ бг҃а моегѡ̀ съ пѣ́снїю, возвели́чꙋ є҆го̀ во хвале́нїи:
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
32
и҆ оу҆го́дно бꙋ́детъ бг҃ꙋ па́че телца̀ ю҆́на, ро́ги и҆зносѧ́ща и҆ па́знѡкти.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
33
Да оу҆́зрѧтъ ни́щїи и҆ возвеселѧ́тсѧ: взыщи́те бг҃а, и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ ва́ша.
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
34
Ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша оу҆бѡ́гїѧ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆кова̑нныѧ своѧ̑ не оу҆ничижѝ.
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
35
Да восхва́лѧтъ є҆го̀ нб҃са̀ и҆ землѧ̀, мо́ре и҆ всѧ̑ живꙋ̑щаѧ въ не́мъ.
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
36
Ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сп҃се́тъ сїѡ́на, и҆ сози́ждꙋтсѧ гра́ди і҆ꙋде́йстїи, и҆ вселѧ́тсѧ та́мѡ и҆ наслѣ́дѧтъ и҆̀:
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
37
и҆ сѣ́мѧ рабѡ́въ твои́хъ оу҆держи́тъ и҆̀, и҆ лю́бѧщїи и҆́мѧ твоѐ вселѧ́тсѧ въ не́мъ.