0

Псалом Асафа. (Повчання.)

Рaзума ґсaфу, о7G.

¹

Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?

¹

Вскyю, б9е, tри1нулъ є3си2 до концA; разгнёвасz ћрость твоS на џвцы пaжити твоеS;

²

Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.

²

Помzни2 с0нмъ тв0й, є3г0же стzжaлъ є3си2 и3спeрва, и3збaвилъ є3си2 жезл0мъ достоsніz твоегw2, горA сіHнъ сіS [жeзлъ достоsніz твоегw2, г0ру сіHнъ сію2], въ нeйже всели1лсz є3си2.

³

Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!

³

Воздви1гни рyцэ твои2 на горды6ни и4хъ въ конeцъ, є3ли6ка лукaвнова врaгъ во с™ёмъ твоeмъ.

⁴

Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.

⁴

И# восхвали1шасz ненави1дzщіи тS посредЁ прaздника твоегw2: положи1ша знaмєніz сво‰ знaмєніz, и3 не познaша,

⁵

Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.

⁵

ћкw во и3сх0дэ превhше: ћкw въ дубрaвэ дрeвzнэ сэки1рами разсэк0ша

⁶

Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.

⁶

двє1ри є3гw2 вкyпэ, сёчивомъ и3 nск0рдомъ разруши1ша и5.

⁷

Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.

⁷

Возжг0ша nгнeмъ с™и1ло твоE: на земли2 њскверни1ша жили1ще и4мене твоегw2.

⁸

Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.

⁸

Рёша въ сeрдцы своeмъ ю4жики и4хъ вкyпэ: пріиди1те, и3 tстaвимъ вс‰ прaздники б9іz t земли2.

⁹

Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.

⁹

Знaмєніz и4хъ [знaменій нaшихъ] не ви1дэхомъ: нёсть ктомY прbр0ка, и3 нaсъ не познaетъ ктомY.

¹⁰

Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?

¹⁰

Док0лэ, б9е, пон0ситъ врaгъ; раздражи1тъ проти1вный и4мz твоE до концA;

¹¹

Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.

¹¹

Вскyю tвращaеши рyку твою2 и3 десни1цу твою2 t среды2 нёдра твоегw2 въ конeцъ;

¹²

Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.

¹²

БGъ же, цRь нaшъ, прeжде вёка содёла спcніе посредЁ земли2.

¹³

Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.

¹³

Ты2 ўтверди1лъ є3си2 си1лою твоeю м0ре: ты2 стeрлъ є3си2 главы6 ѕміє1въ въ водЁ:

¹⁴

Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].

¹⁴

ты2 сокруши1лъ є3си2 главY ѕмjеву, дaлъ є3си2 того2 брaшно лю1демъ є3fіHпскимъ.

¹⁵

Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.

¹⁵

Ты2 раст0рглъ є3си2 и3ст0чники и3 пот0ки: ты2 и3зсуши1лъ є3си2 рёки и3f†мскіz.

¹⁶

Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.

¹⁶

Тв0й є4сть дeнь, и3 твоS є4сть н0щь: ты2 соверши1лъ є3си2 зарю2 и3 с0лнце.

¹⁷

Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.

¹⁷

Ты2 сотвори1лъ є3си2 вс‰ предёлы земли2: жaтву и3 вeсну ты2 создaлъ є3си2 |.

¹⁸

Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.

¹⁸

Помzни2 сі‰: врaгъ поноси2 гDеви, и3 лю1діе безyмніи раздражи1ша и4мz твоE.

¹⁹

Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.

¹⁹

Не предaждь ѕвэрє1мъ дyшу и3сповёдающуюсz тебЁ: дyшъ ўб0гихъ твои1хъ не забyди до концA.

²⁰

Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.

²⁰

При1зри на завётъ тв0й: ћкw и3сп0лнишасz помрачeнніи земли2 домHвъ беззак0ній.

²¹

Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.

²¹

Да не возврати1тсz смирeнный посрaмленъ: ни1щъ и3 ўб0гъ восхвали1та и4мz твоE.

²²

Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.

²²

Востaни, б9е, суди2 прю2 твою2: помzни2 поношeніе твоE, є4же t безyмнагw вeсь дeнь.

²³

Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.

²³

Не забyди глaса моли1твєнникъ твои1хъ: гордhнz ненави1дzщихъ тS взhде вhну [да восх0дитъ вhну къ тебЁ].

1001

Слава…

Слaва: