0

Псалом Асафа. (Повчання.)

Ра́зума Аса́фу.

¹

Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?

¹

Вску́ю, Бо́же, отри́нулъ єси́ до конца́? Разгнѣ́вася я́рость Твоя́ на о́вцы па́жити Твоєя́?

²

Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.

²

Помяни́ со́нмъ Тво́й, єго́же стяжа́лъ єси́ испе́рва, изба́вилъ єси́ жезло́мъ достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́нъ сія́ {же́злъ достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́нъ сію́}, въ не́йже всели́лся єси́.

³

Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!

³

Воздви́гни ру́цѣ Твои́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, єли́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ Твоє́мъ.

⁴

Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.

⁴

И восхвали́шася ненави́дящіи Тя́ посредѣ́ пра́здника Твоєго́: положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, и не позна́ша,

⁵

Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.

⁵

я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша

⁶

Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.

⁶

две́ри єго́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.

⁷

Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.

⁷

Возжго́ша огне́мъ святи́ло Твоє́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене Твоєго́.

⁸

Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.

⁸

Рѣ́ша въ се́рдцы своє́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: пріиди́те, и отста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жія от земли́.

⁹

Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.

⁹

Зна́менія и́хъ {зна́меній на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́єтъ ктому́.

¹⁰

Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?

¹⁰

Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? Раздражи́тъ проти́вный и́мя Твоє́ до конца́?

¹¹

Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.

¹¹

Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ и десни́цу Твою́ от среды́ нѣ́дра Твоєго́ въ коне́цъ?

¹²

Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.

¹²

Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́ніє посредѣ́ земли́.

¹³

Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.

¹³

Ты́ утверди́лъ єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре: Ты́ сте́рлъ єси́ главы́ зміє́въ въ водѣ́:

¹⁴

Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].

¹⁴

Ты́ сокруши́лъ єси́ главу́ змі́єву, да́лъ єси́ того́ бра́шно лю́демъ єѳіо́пскимъ.

¹⁵

Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.

¹⁵

Ты́ расто́рглъ єси́ исто́чники и пото́ки: Ты́ изсуши́лъ єси́ рѣ́ки иѳа́мскія.

¹⁶

Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.

¹⁶

Тво́й є́сть де́нь, и Твоя́ є́сть но́щь: Ты́ соверши́лъ єси́ зарю́ и со́лнце.

¹⁷

Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.

¹⁷

Ты́ сотвори́лъ єси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну Ты́ созда́лъ єси́ я́.

¹⁸

Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.

¹⁸

Помяни́ сія́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́діє безу́мніи раздражи́ша и́мя Твоє́.

¹⁹

Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.

¹⁹

Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́дающуюся Тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ Твои́хъ не забу́ди до конца́.

²⁰

Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.

²⁰

При́зри на завѣ́тъ Тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́нніи земли́ домо́въ беззако́ній.

²¹

Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.

²¹

Да не возврати́тся смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя Твоє́.

²²

Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.

²²

Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ Твою́: помяни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго ве́сь де́нь.

²³

Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.

²³

Не забу́ди гла́са моли́твенникъ Твои́хъ: горды́ня ненави́дящихъ Тя́ взы́де вы́ну {да восхо́дитъ вы́ну къ Тебѣ́}.

1001

Слава…