¹

Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.

¹

Въ конeцъ, њ їдіfyмэ, pал0мъ ґсaфу, о7ѕ7.

²

Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.

²

Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ къ бGу, и3 внsтъ ми2.

³

В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.

³

Въ дeнь ск0рби моеS бGа взыскaхъ рукaма мои1ма, н0щію пред8 ни1мъ, и3 не прельщeнъ бhхъ: tвeржесz ўтёшитисz душA моS.

⁴

Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.

⁴

Помzнyхъ бGа и3 возвесели1хсz, поглумлsхсz [размышлsхъ], и3 малодyшствоваше дyхъ м0й.

⁵

Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.

⁵

Предвари1стэ стражбы6 џчи мои2: смzт0хсz и3 не глаг0лахъ.

⁶

Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.

⁶

Помhслихъ дни6 пє1рвыz, и3 лBта вBчнаz помzнyхъ, и3 поучaхсz:

⁷

Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:

⁷

н0щію сeрдцемъ мои1мъ глумлsхсz, и3 тужaше [размышлsхъ, и3 и3спhтоваше] дyхъ м0й:

⁸

невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?

⁸

є3дA во вёки tри1нетъ гDь и3 не приложи1тъ бlговоли1ти пaки;

⁹

Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?

⁹

и3ли2 до концA млcть свою2 tсэчeтъ, скончA гlг0лъ t р0да въ р0дъ;

¹⁰

Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?

¹⁰

є3дA забyдетъ ўщeдрити бGъ; и3ли2 ўдержи1тъ во гнёвэ своeмъ щедрHты сво‰;

¹¹

І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».

¹¹

И# рёхъ: нн7э начaхъ, сіS и3змёна десни1цы вhшнzгw.

¹²

Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.

¹²

Помzнyхъ дэлA гDнz: ћкw помzнY t начaла чудесA тво‰,

¹³

Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.

¹³

и3 поучyсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, и3 въ начинaніихъ твои1хъ поглумлю1сz [размышлsти бyду].

¹⁴

Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!

¹⁴

Б9е, во с™ёмъ пyть тв0й: кто2 бGъ вeлій, ћкw бGъ нaшъ;

¹⁵

Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.

¹⁵

Ты2 є3си2 бGъ творsй чудесA: сказaлъ є3си2 въ лю1дехъ си1лу твою2,

¹⁶

Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.

¹⁶

и3збaвилъ є3си2 мhшцею твоeю лю1ди тво‰, сhны ї†кwвли и3 їHсифwвы.

¹⁷

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.

¹⁷

Ви1дэша тS в0ды, б9е, ви1дэша тS в0ды и3 ўбоsшасz: смzт0шасz бє1здны.

¹⁸

З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.

¹⁸

Мн0жество шyма в0дъ: глaсъ дaша w4блацы, и4бо стрёлы тво‰ прех0дzтъ.

¹⁹

Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.

¹⁹

Глaсъ гр0ма твоегw2 въ колеси2, њсвэти1ша мHлніz тво‰ вселeнную: подви1жесz и3 трeпетна бhсть землS.

²⁰

Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.

²⁰

Въ м0ри путіE твои2, и3 стєзи2 тво‰ въ водaхъ мн0гихъ, и3 слэды2 твои2 не познaютсz.

²¹

Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.

²¹

Настaвилъ є3си2 ћкw џвцы лю1ди тво‰ рук0ю мwmсeовою и3 ґарHнею.

1001

Слава…

Слaва: