Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ і҆дїѳꙋ́мѣ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃ѕ҃.
2
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
2
Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ бг҃ꙋ, и҆ внѧ́тъ мѝ.
3
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
3
Въ де́нь ско́рби моеѧ̀ бг҃а взыска́хъ рꙋка́ма мои́ма, но́щїю пред̾ ни́мъ, и҆ не прельще́нъ бы́хъ: ѿве́ржесѧ оу҆тѣ́шитисѧ дꙋша̀ моѧ̀.
4
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
4
Помѧнꙋ́хъ бг҃а и҆ возвесели́хсѧ, поглꙋмлѧ́хсѧ [размышлѧ́хъ], и҆ малодꙋ́шствоваше дꙋ́хъ мо́й.
5
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
5
Предвари́стѣ стражбы̑ ѻ҆́чи моѝ: смѧто́хсѧ и҆ не глаго́лахъ.
6
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
6
Помы́слихъ дни̑ пє́рвыѧ, и҆ лѣ̑та вѣ̑чнаѧ помѧнꙋ́хъ, и҆ поꙋча́хсѧ:
7
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
7
но́щїю се́рдцемъ мои́мъ глꙋмлѧ́хсѧ, и҆ тꙋжа́ше [размышлѧ́хъ, и҆ и҆спы́товаше] дꙋ́хъ мо́й:
8
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
8
є҆да̀ во вѣ́ки ѿри́нетъ гдⷭ҇ь и҆ не приложи́тъ бл҃говоли́ти па́ки;
9
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
9
и҆лѝ до конца̀ млⷭ҇ть свою̀ ѿсѣче́тъ, сконча̀ гл҃го́лъ ѿ ро́да въ ро́дъ;
10
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
10
є҆да̀ забꙋ́детъ оу҆ще́дрити бг҃ъ; и҆лѝ оу҆держи́тъ во гнѣ́вѣ свое́мъ щедрѡ́ты своѧ̑;
11
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
11
И҆ рѣ́хъ: нн҃ѣ нача́хъ, сїѧ̀ и҆змѣ́на десни́цы вы́шнѧгѡ.
12
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
12
Помѧнꙋ́хъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ: ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ ѿ нача́ла чꙋдеса̀ твоѧ̑,
13
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
13
и҆ поꙋчꙋ́сѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ въ начина́нїихъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ].
14
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
14
Бж҃е, во ст҃ѣ́мъ пꙋ́ть тво́й: кто̀ бг҃ъ ве́лїй, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ;
15
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
15
Ты̀ є҆сѝ бг҃ъ творѧ́й чꙋдеса̀: сказа́лъ є҆сѝ въ лю́дехъ си́лꙋ твою̀,
16
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
16
и҆зба́вилъ є҆сѝ мы́шцею твое́ю лю́ди твоѧ̑, сы́ны і҆а̑кѡвли и҆ і҆ѡ́сифѡвы.
17
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
17
Ви́дѣша тѧ̀ во́ды, бж҃е, ви́дѣша тѧ̀ во́ды и҆ оу҆боѧ́шасѧ: смѧто́шасѧ бє́здны.
18
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
18
Мно́жество шꙋ́ма во́дъ: гла́съ да́ша ѡ҆́блацы, и҆́бо стрѣ́лы твоѧ̑ прехо́дѧтъ.
19
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
19
Гла́съ гро́ма твоегѡ̀ въ колесѝ, ѡ҆свѣти́ша мѡ́лнїѧ твоѧ̑ вселе́ннꙋю: подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀.
20
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
20
Въ мо́ри пꙋтїѐ твоѝ, и҆ стєзѝ твоѧ̑ въ вода́хъ мно́гихъ, и҆ слѣды̀ твоѝ не позна́ютсѧ.
21
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
21
Наста́вилъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди твоѧ̑ рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею.
1001
Слава…
Сла́ва: