Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Повчання Асафа.
ра'зђм# а^са'фовъ, о~з” кgа а~і”
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
1
Внемлњте лю'дїе мои` ꙁако'нъ мой, приклони'те ё^хо ва'ше въ гл~ы ё^стъ мои'хъ”
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
2
эTвръꙁђ въ притчяX ё^ста` моа, провњща'ю гана'нїа и^спе'рва,
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
3
е^ли'ка слы'шахомъ, и^ раꙁђмњхомъ я&, и^ эTц~ы на'ши повᲇдаша намъ.
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
4
не ё^таи'ся эT чядъ и^хъ в род# и'нъ” Възвњща'юще хвалы гн~я, и^ си'лы е^го, и^ чюдеса е^го ја%же сътвори.
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
5
и^ въꙁDви'же свDњнїе въ і^а'ковњ, и^ ꙁакоn положи` въ і^ил~и” Є$ли'ка ꙁаповњда эTц~емъ на'шимъ, скаꙁа'ти я& сн~овоM свои'мъ,
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
6
ја%ко да поꙁна'етъ родᲆ и'н#, сн~ве родящеи`ся, и^ въста'нђтъ и^ повњдятъ я& сн~вомъ свои^м#” ЈА/ко
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
7
да поло'жятъ на' б~а ё^пова'нїе свое`, и^ не ꙁабђ'дђтъ дњлъ бж~їиX, и^ за'повᲇди е^го в#зы'щђтъ” ЈА/ко
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
8
да не бђ'дђт# ја%коже эTц~ы и^хъ, родъ стропти'въ и^ прегръчева'а, роD и^же не и^спра'ви срDца свое^го, и^ не ё^вњ'ри съ бм~ъ дх~а свое^го”
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
9
Сн~ове е^фрњмли напряꙁа'юще и^ спњюще лђкы, въꙁ#врати'шяся в# дн~ь бра'ни”
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
10
Не съхрани'шя завњта бж~їа, и^ в законњ е^го не и^ꙁволиша ходи'ти”
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
11
И$ ꙁабыша бл~годњянїи е^го и^ чюде'съ е^го, и%хъже ја%ви` и^мъ.
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
12
преD эTц~ы иX ја%же сᲆтвори` чюдеса`, в# ꙁемли` е^гљ'пет#стᲇй, на' поли ᲄанеѓ'си”
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
13
Раꙁве'рзе мо'ре, и^ проведе` иX, преDста'ви во'ды ја%ко мXњ”
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
14
И$ наста'ви я& ѓ%блакомᲆ въ дн~е, и^ всю` нощъ просвњще'нїеM ѓ^гня`”
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
15
Разве'рꙁе ка'мень в# пђсты'ни, и^ напои и^хᲆ ја%ко в# без#днњ мно'ѕᲇ”
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
16
И$ і^ꙁведе во'дђ и^с ка'мене, и^ низведе` ја^ко рњкы во'ды.
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
17
и^ приложи'шя е^ще сᲆгрњшя'ти е^мђ” Прегръчи'шя вышняго в# безводнњ,
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
18
и^ іскђси'шя б~а в# срDцыX свои'х#, въспроси'ти бра'шна дш~ямъ свои'мъ”
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
19
И$ клевета'шя на' б~а, и^ рњшя. е^да възмо'жетъ б~ъ ё^гото'вати трапе'ꙁђ в# пђсᲄы'ни;
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
20
понеже пораꙁи` ка'мень, и^ потеко'шя воды, и^ пото'цы навоDни'шяся” Є$да и^ хлњбъ мо'жеT да'ти, и^ли ё^готоваᲄи трапе'ꙁђ лю'демъ свои'мъ;
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
21
сего ради слы'ша б~ъ и^ преꙁрᲇ, и^ ѓ'гнь възгорњся въ і^а'ковњ, и^ гнњв# в#зы'де на і^ил~я”
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
22
ЈА/ко не вњ'ровашя бв~и, ни ё^пова'ша на сп~се'нїе е^го”
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
23
И$ заповњда ѓ^блакомᲆ свы'ше, и^ двери нб~се` эTве'рꙁе”
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
24
И$ ѓ^дожди и^мᲆ ма'ннђ ја^сти, и^ хлњбъ нбsный дасть и^м#”
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
25
Хлњбъ а%гг~льскїи ја^де` чл~кᲆ, бра'шно посла` и^мъ до ѓ^билїа”
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
26
ВъꙁDви'же ю^гᲆ с# нб~се`, и^ наведе` си'лою своею ли'вђ,
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
27
и^ ѓ^дожди` на' ня ја%ко праX плоти, и^ ја%ко песо'къ морскїи пти'ця перна'ты,
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
28
и^ нападо'шя посредњ ста'на и^хъ, ѓ%крестъ жили'щъ и^хъ”
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
29
И$ ја^до'шя, и^ насы'тишяся ѕњло. и^ жела'нїе и^хᲆ принесе` и^мъ,
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
30
не лиши'шяся эT жела'нїи своиX” Є$ще бра'шнђ сђщђ въ ё^стњхъ и^хъ,
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
31
и^ гнњвᲆ бж~їи вꙁыде на ня” И$ ё^би` мно'жайшая и^хъ, и^ и^ꙁбра'ннымъ і^ил~евомъ ꙁапятъ”
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
32
Въ всњхъ сихъ съгрњши'шя е^ще, и^ не вњ'роваша чюдесемъ е^го”
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
33
И$ і^ꙁчеѕо'шя в сђе'тњ дн~їе и^хъ, и^ лњта и^х# съ тща'нїемᲆ”
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
34
Є$гда ё^бива'ше иX, ᲄогда в#зыска'хђ е^го. и^ въꙁвраща'ахђся, и^ ётреневахђ к# б~ђ”
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
35
И помянђшя, ја^ко б~ъ помощникᲆ и^мъ е^сть, и^ б~ъ вы'шнїи и^ꙁба'витель и^мᲆ е^сть”
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
36
И$ въꙁлюби'шя е^го ё^сты` свои'ми, и^ ја^зы'комъ свои^мъ солга'шя е^мђ”
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
37
СрDце же и^хъ не бњ` пра'во с нимъ, ни ё^вњ'ришяся в завњтњ е^го,
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
38
То'иже е^сть ще'дръ, и^ ѓ^ци'ститᲆ грᲇхы иX, и^ не растлитъ. и^ ё^множитъ въз#врати'ти ја^росᲄь свою, и^ не ражDеже'т# всего гнњва своего”
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
39
И$ помянђ ја%ко плоть сђть, дх~ъ ходя и^ не ѓ^браща'ася” Коль
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
40
краты прогнᲇвашя и& в# пђсты'ни, раздра'жишя и& в# ꙁемли без#во'днњ;
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
41
и^ ѓ^брати'шяся, и^ і^скђси'шя б~а, и^ ст~го і^ил~ева прогнᲇваша”
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
42
И$ не помянђша рђкы е^го дн~е, воньже иꙁба'ви и^хъ и^ꙁ рђкы` ѓ^скръбля'ющаго”
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
43
ЈА/коже положи въ е^гљ=птњ ѕна'менїя своя, и^ чюдеса` своя на' поли ᲄанеѓ'си”
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
44
И$ преложи в# кро'вь рњкы иX, и^ и^сто'чникы и^хᲆ, ја^ко да не пию'т#”
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
45
Посла` на' ня пе'сїа мђхы, и^ поядо'шя ихъ. и^ жя'бы, и^ растли` и^хъ”
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
46
И$ дастъ ржњ плодъ и^хъ, и^ трђды` и^х# прђгомъ”
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
47
И$ ё^би` градо'мъ виногра'ды и^хъ, и^ трънїе и^хъ мра'зомъ.
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
48
и$ преда'сть градђ` скоты` иX, и і^мᲇнїе иX ѓ^гню`”
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
49
Посла` на' ня гнњвъ ја%рости своеа`, ја%рость и^ гнњвъ и^ ско'рбь, посла'нїе а%гг~лы лђка'выми”
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
50
Пђть сътвори'ти стеꙁю гнњвђ своемђ, и^ не пощадњ эT смр~ти дш~я и^хъ и^ скоты` и^хъ в# смр~ти ꙁаᲄвори`”
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
51
И$ пораꙁи всяk пръвенецъ в# ꙁемли` е^ги'петᲆстњи, эT начатка вся'кого трђда` и^хъ, в селе'ниX ха'мовыX”
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
52
И$ въꙁдви'же ја%ко ѓ^в#ця` лю'ди своя, и въꙁведе` я& ја%ко ста'до в# пђсты'ни”
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
53
И$ наста'ви я& на ё^пованїе, и^ не ё^страши'шяся, и^ врагы` и^хᲆ покры` мо'ре”
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
54
И$ введе` я& в# горђ ст~ня своеа, гора` с^и, ю^же сᲄяжа` десни'ца е^го”
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
55
И$ і^ꙁгна` эT лица` и^хᲆ ја%ѕы'ки, и^ по жребїю дастъ и^мъ ю'жемъ дњло мњрномᲆ. и^ всели` в селехъ иX колњна і^ил~ева”
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
56
И$ і^скђси'ша, и^ прогнњвашя б~а вы'шняго, и^ свњдњнїа е^го не съхрани'ша”
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
57
И$ ѓ^брати'шася, и^ эTверго'шася, ја%коже и^ эTц~ы иX, преврати'шяся в# лђкъ раꙁвращенᲆ”
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
58
И$ прогнњвашя и& в# холмњхъ своиX, и^ вᲆ и^стђка'нныхъ своиX раꙁдражишя и&”
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
59
Слы'ша б~ъ, и^ презрњ, и^ ё^ничижи` ѕњло і^ил~я”
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
60
И$ эTри'нђ ски'нїю силом#скђю, селе'нїе е^же всели'ся в# чл~цехᲆ”
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
61
И$ предастᲆ в# плњнъ крњпость и^хъ, и^ добро'тђ иX в рђ'кы враго'мъ”
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
62
И$ ꙁатвори` въ ѓ^рђжїи люди своя, и^ досᲄоа'нїе свое` презрњ”
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
63
ю^ношя и^хъ поја%сᲄь ѓ'гнь, и^ дв~ы иX не ѓ^сᲇтоганы быша”
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
64
Сщ~енницы иX ѓ^рђжїемъ падошя, и^ вдови'ця и^хъ не ѓ^пла'каны бышя”
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
65
И$ въста` ја%ко спя` г~ь, ја^ко си'ленᲆ и^ шђменъ эT вина`”
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
66
И$ пораꙁи` врагы` своя в#спять, поноше'нїе вњ'чно дастъ и^хъ”
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
67
И$ эTри'нђ селе'нїе і^ѓ'сифово, и^ колњно е^фрᲇмово не и^збра`”
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
68
И$ і^ꙁбра` колњно і^ю'дово, го'рђ сїѓ'ню, ю'же въꙁлюби`”
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
69
И$ соꙁда` ја%ко и^норо'гᲆ ст~ы'ню свою`, на земли`, ѓ^снова` ю& в# вњкъ”
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
70
И$ і^збра` дв~да раба` свое^го, и^ вᲆспрїаT и& эT стадъ ѓ%вчиX”
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
71
эT дои'лицъ поя'тъ е^го, пасти` і^а'кова раба` свое^го, і^и^л~я достоа'нїе свое”
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
72
И$ ё^пасе` иX в неꙁло'бїи срDца своего, и^ в ра'зђмњхъ рђкђ своею` наставилъ и^хъ е^сть”
1001
Слава…
Слvа”