¹

В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.

¹

Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.

²

Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.

²

Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

³

Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.

³

Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.

⁴

Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.

⁴

Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.

⁵

Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на престо́лі, судя́й пра́вду.

⁵

Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.

⁶

Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.

⁶

Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.

⁷

Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.

⁷

У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.

⁸

І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд престо́л Свой;

⁸

Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.

⁹

і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.

⁹

Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.

¹⁰

І бисть Госпо́дь Прибі́жище убо́гому, Помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.

¹⁰

І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.

¹¹

І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.

¹¹

І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.

¹²

По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;

¹²

Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.

¹³

я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.

¹³

Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.

¹⁴

Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;

¹⁴

Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;

¹⁵

я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.

¹⁵

щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.

¹⁶

Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.

¹⁶

Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.

¹⁷

Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.

¹⁷

Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.

¹⁸

Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.

¹⁸

Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.

¹⁹

Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.

¹⁹

Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.

²⁰

Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.

²⁰

Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.

²¹

Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.

²¹

Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.

²²

Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?

²²

Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?

²³

Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.

²³

В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.

²⁴

Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.

²⁴

Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.

²⁵

Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.

²⁵

В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.

²⁶

Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.

²⁶

Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.

²⁷

Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;

²⁷

Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».

²⁸

Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.

²⁸

Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.

²⁹

Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.

²⁹

Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.

³⁰

Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.

³⁰

Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.

³¹

Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.

³¹

Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.

³²

Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дить до конця́.

³²

Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».

³³

Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.

³³

Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].

³⁴

Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.

³⁴

Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?

³⁵

Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди Помо́щник.

³⁵

Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.

³⁶

Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.

³⁶

Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.

³⁷

Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.

³⁷

Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.

³⁸

Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.

³⁸

Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,

³⁹

Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́.

³⁹

щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.