Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
1
ўа'лоM, дввDъ џ~” В коне'цъ ѓ^ таи'нныX сн~а. каg в~”
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
2
Исповњм#ся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'мъ, повњмъ вся чюдеса` твоя`”
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
3
Въꙁвеселю'ся и^ въꙁра'дђюся ѓ^ тебњ, пою` и^мени твое^мђ вы'шнїи”
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
4
Внегда` вᲆꙁврати'тися врагђ мое^мђ въспя'ть, и^знемо'гђтъ и^ поги'бнђтъ эT лица твое^го”
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
5
ја%ко сътвори'лъ е^си сђ'дъ мои и^ прю` мою. сњлъ е^си на престо'лњ сђдя'и правдђ”
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
6
Запрњтилъ е^си ја%зы'комᲆ, и^ поги'бе нечести'выи. и%мя е^го потреби'лъ е^си въ вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
7
Врагђ ѓ^скђдњша ѓ^рђжїя в коне'цъ, и^ гра'ды разрђши'лъ е^си” Поги'бе па'мять е^го с шђ'момъ,
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
8
и^ г~ь въ вњки пребыва'етᲆ” ё^готова на сђ'дъ престо'лъ свой,
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
9
и^ то'и сђдиT вселе'ннњи в пра'вдђ, сђди'тъ лю'демъ в пра'вдђ”
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
10
и^ бы'сть г~ь прибњжище ё^бо'гомђ, помощни'къ въ бл~го время в печя'лехъ”
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
11
И$ да ё^пова'ютъ на' тя зна'ющеи и%мя твое, ја%ко не ѓ^ста'виl е^си въꙁыска'ющихᲆ т^я г~и”
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
12
По'ите гв~и живё'щемђ в сїѓ'нњ, въꙁвњсти'те въ ја%ꙁы'цехъ начинанїя е^го”
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
13
ја%ко възыская кро'ви и^хъ помянђ`, не ꙁабы` ꙁва'нїя ё^бо'гиX”
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
14
Поми'лђи м^я г~и, ви'жDь смире'нїе мое эT вра'гъ мои^хъ. въꙁнося'и м^я эT вра'тъ сме'ртныхᲆ,
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
15
ја%ко да въꙁвњщђ вся^ хвалы` твоя`, въ вратXњ дще'ря сїѓ'ня” Въꙁра'дђемся ѓ^ сп~се'нїи твое'мъ,
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
16
ё^глњбо'ша ја%зыцы в па'гђбњ, ю%же сътвори'ша” въ сњти се'й, ю%же съкры'ша ё^вязе` нога` и^хъ”
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
17
Зна'емъ е^сть г~ь сђдбы` творя`, въ дњлеX рђ'кђ своею ё^вязе` грњшникᲆ”
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
18
да възвратя'тся грᲇшницы въ а'дъ, вси ја%зы'цы ꙁабыва'ющеи` бг~а”
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
19
ја%ко не до конца ꙁабве'нъ бђ'детᲆ ни'щїи, и^ терпњнїе ёбо'гихъ не поги'бнетъ до конца”
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
20
Въскрsни г~и да не крњпи'тся чл~къ. да сђдя'тся ја%ꙁы'цы прDе тобо'ю”
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
21
Поста'ви г~и законодавца наD ни'ми, да раꙁђмњюT ја%зы'цы, ја%ко чл~цы сђть”
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
22
Вскђ'ю г~и эTстоя` дале'че, пре'ꙁриши въ бл~го вре'мя въ печа'лехъ;
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
23
въ го'рдости нечести'ваго вᲆꙁгара'ется ни'щїи, ё^вяꙁа'ютъ в совњтехъ ја%же помышля'ютъ”
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
24
ЈА/ко хвали'мᲆ е^сть грњшныи в по'хотехъ дш~а своея`, И$ ѓ^бидяи` блгsвимъ”
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
25
РаꙁрDажи` г~а грњшныи, по мно'жестђ гнњва свое^го не възы'щетъ” нњсть бг~а преD ни'мъ,
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
26
ѓ^скверня'юᲄся пђтїе е^го на вся'ко вре'мя” эTе'млются сђдбы твоя эT лица` е^го, всњмъ враго'мᲆ свои^мъ ѓ^долњ'ет#”
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
27
Реq бо въ срDци своеM, не подви'жђся эT рода в ро'дъ без# ꙁла”
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
28
Є$мђже кля'твы ё^сᲄа е^го по'лна сђть, и^ го'рести и^ льсти, поD ја%зы'комъ е^го трђдъ и^ болњꙁнь”
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
29
Присњди'тъ въ лови'телеX съ бога'тыми, в таи'нныX ё^би'ти непови'ннаго” ѓ%чи е^го на ни'щаго приꙁира'етᲇ,
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
30
ло'виᲄъ в таи'нныX ја%ко ле'въ въ ѓ^гра'дњ свое'й” Ло'витъ въсхити'ти ё^бо'гаго, вᲆсхити'ти ни'щаго, внегда привлещї и&” въ сᲇти свое'й
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
31
смиритъ и&, прекло'нится и^ падетъ, е^гда ё^долњ'етъ ё^бо'гиM”
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
32
Рече б^о въ срDци своемъ, ꙁабы бг~ъ, эTврати лице свое, да не ви'дитъ до конца”
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
33
Въскрsни г~и бж~е мой, да въꙁнесе'тся рђка твоя, не ꙁабђди ни'щихъ свои^хᲆ до конца`”
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
34
Чесо` радиD прогнњва нечести'выи бг~а; реq бо в срDцы свое'мъ, не вꙁы'щетᲆ”
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
35
види'ши. ја%ко ты болᲇꙁнь и^ ја%росᲄь сматря'еши, да преда'нъ бђ'детъ въ рђцњ твои`” тебњ ѓ^ста'вленъ е^сть ни'щїи, си'рђ ты бђ'ди помо'щникᲆ”
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
36
съкрђши` мы'шцђ грњшномђ и^ лђка'вомђ. вꙁы'щется грXњ е^го, и^ не ѓ^бря'щется”
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
37
г~ь цр~ь в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка, поги'бнете ја%зы'цы эT ꙁемля е^го”
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
38
Жела'нїе ё^бо'гихъ ё^слы'шалᲆ е^си г~и, ё^гото'ванїе срDца и^хᲆ внятъ ё%хо твое”
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
39
сђди` си'рђ и^ смире'нђ, да не приложиT потомъ велича'тися чл~кᲆ на зеMли`”