Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
1
Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
2
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
3
Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Твоєму́, Вы́шній.
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
4
Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от лица́ Твоєго́.
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
5
Я́ко сотвори́лъ єси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ єси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
6
Запрети́лъ єси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя єго́ потреби́лъ єси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
7
Врагу́ оскудѣ́ша ору́жія въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ єси́: поги́бе па́мять єго́ съ шу́момъ.
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
8
И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́єтъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
9
и То́й суди́ти и́мать вселе́ннѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
10
И бы́сть Госпо́дь прибѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ.
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
11
И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющіи и́мя Твоє́, я́ко не оста́вилъ єси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
12
По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сіо́нѣ, возвѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нія Єго́:
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
13
я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нія убо́гихъ.
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
14
Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́ніє моє́ от вра́гъ мои́хъ, вознося́й мя́ от вра́тъ сме́ртныхъ:
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
15
я́ко да возвѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни: возра́дуємся о спасе́ніи Твоє́мъ.
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
16
Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
17
Зна́ємь є́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю увязе́ грѣ́шникъ.
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
18
Да возвратя́тся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющіи Бо́га.
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
19
Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щій, терпѣ́ніє убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
20
Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́тся человѣ́къ, да су́дятся язы́цы предъ Тобо́ю.
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
21
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
22
Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ?
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
23
Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́єтся ни́щій: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
24
Я́ко хвали́мь є́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ своєя́, и оби́дяй благослови́мь є́сть.
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
25
Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́жеству гнѣ́ва своєго́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
26
Оскверня́ются путіє́ єго́ на вся́ко вре́мя: отъе́млются судьбы́ Твоя́ от лица́ єго́: всѣ́ми враги́ свои́ми облада́єтъ.
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
27
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не подви́жуся от ро́да въ ро́дъ безъ зла́:
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
28
єго́же кля́твы уста́ єго́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ єго́ тру́дъ и болѣ́знь.
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
29
Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є́же уби́ти непови́ннаго: о́чи єго́ на ни́щаго призира́єтѣ.
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
30
Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ своє́й, лови́тъ є́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ и́ въ сѣ́ти своє́й.
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
31
Смири́тъ єго́: преклони́тся и паде́тъ, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
32
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: забы́ Бо́гъ, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дитъ до конца́.
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
33
Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Твои́хъ до конца́.
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
34
Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не взы́щетъ.
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
35
Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́єши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Твои́: Тебѣ́ оста́вленъ є́сть ни́щій, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
36
Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щется грѣ́хъ єго́ и не обря́щется.
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
37
Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от земли́ Єго́.
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
38
Жела́ніє убо́гихъ услы́шалъ єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твоє́.
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
39
Суди́ си́ру и смире́ну, да не приложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.