0

В день предсубо́тний, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пі́сні Дави́ду, 92.

[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]

¹

Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся; облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася; і́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься.

¹

Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

²

Гото́в престо́л Твой отто́лі; от ві́ка Ти єси́.

²

Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.

³

Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́;

³

Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.

⁴

во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́, от гласо́в вод мно́гих.

⁴

Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.

⁵

Ди́вни висоти́ морські́я; ди́вен в висо́ких Госпо́дь.

⁵

Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

⁶

Свиді́нія Твоя́ уві́ришася зіло́. До́му Твоєму́ подоба́єть святи́ня, Го́споди, в долготу́ дній.