Псалтир Київський ізвод онлайн
Псалтир українською онлайн
Псало́м Дави́ду, 1.
Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)
1
Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де;
1
Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.
2
но в зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ.
2
Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.
3
І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть.
3
І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.
4
Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́.
4
Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].
5
Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних.
5
Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних.
6
Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть.
6
Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.
Псало́м Дави́ду, 2.
Псалом Давида (Пророчий про Христа)
1
Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним?
1
Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?
2
Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́.
2
Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.
3
Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх.
3
«Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».
4
Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм.
4
Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.
5
Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я;
5
Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.
6
Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́,
6
Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.
7
возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя;
7
Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».
8
проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́;
8
«Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.
9
упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я.
9
Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
10
І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́.
10
Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.
11
Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом.
11
Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
12
Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань.
12
Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.
1
Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3.
1
Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.
2
Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я,
2
Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене,
3
мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спасе́нія єму́ в Бо́зі єго́.
3
многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».
4
Ти же, Го́споди, Засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́.
4
Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою.
5
Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́.
5
Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї.
6
Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я.
6
Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене.
7
Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я.
7
Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене.
8
Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́.
8
Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси.
9
Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́.
9
Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.
1
В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.
2
Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́.
2
Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.
3
Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі?
3
Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?
4
І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́.
4
Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.
5
Гні́вайтеся, і не согріша́йте, я́же глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся;
5
Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.
6
пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода.
6
Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.
7
Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди.
7
Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.
8
Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася;
8
Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.
9
в ми́рі вку́пі усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́.
9
В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.
1
О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5.
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.
2
Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́.
2
Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.
3
Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди.
3
Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,
4
Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я;
4
Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.
5
я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй,
5
Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.
6
ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє,
6
Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.
7
погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь.
7
Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.
8
Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м.
8
Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
9
Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой.
9
Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.
10
Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху.
10
Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.
11
Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди.
11
Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
12
І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́.
12
І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
13
Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас.
13
Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.
1
В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6.
1
Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.
2
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́.
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
3
Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́,
3
Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.
4
і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі?
4
І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?
5
Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́;
5
Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.
6
я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́?
6
Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?
7
Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́.
7
Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.
8
См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х.
8
Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.
9
Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́,
9
Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!
10
усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т.
10
Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.
11
Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі.
11
Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.
1
Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7.
1
Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.
2
Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я;
2
Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.
3
да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу.
3
Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
4
Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю,
4
Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,
5
а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ;
5
якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,
6
да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть.
6
то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.
7
Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́,
7
Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.
8
і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся.
8
І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись.
9
Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я.
9
Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
10
Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно.
10
Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.
11
По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем.
11
Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.
12
Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день.
12
Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
13
А́ще не обратите́ся, ору́жіє Своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї,
13
Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.
14
і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла.
14
Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.
15
Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє;
15
Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.
16
ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла.
16
Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.
17
Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть.
17
І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.
18
Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго.
18
Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.
1
В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).
2
Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с!
2
Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!
3
Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника.
3
Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.
4
Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, я́же Ти основа́л єси́;
4
Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,
5
что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? Іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́?
5
то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?
6
Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́;
6
Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.
7
і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́;
7
І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його:
8
о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я,
8
овець і волів усіх, ще й звірів польових;
9
пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я.
9
птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.
10
Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́!
10
Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!
1
В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
2
Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
3
Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
4
Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
5
Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на престо́лі, судя́й пра́вду.
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
6
Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
7
Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
8
І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд престо́л Свой;
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
9
і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
10
І бисть Госпо́дь Прибі́жище убо́гому, Помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
11
І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
12
По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
13
я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
14
Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
15
я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
16
Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
17
Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
18
Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
19
Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
20
Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
21
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
22
Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
23
Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24
Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
25
Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
26
Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
27
Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
28
Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
29
Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
30
Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
31
Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
32
Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дить до конця́.
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
33
Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34
Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
35
Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди Помо́щник.
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
36
Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
37
Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
38
Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
39
Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́.
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця?
1
На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?
2
Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем.
2
Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.
3
Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́?
3
Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..
4
Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія.
4
Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.
5
Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу.
5
Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.
6
Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх.
6
Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.
7
Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́.
7
Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.
1
В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11.
1
Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.
2
Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських.
2
Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.
3
Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я.
3
Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.
4
Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий,
4
Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,
5
ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам госпо́дь єсть?
5
тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»
6
Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем.
6
«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»
7
Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седьмери́цею.
7
Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.
8
Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік.
8
Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.
9
О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія.
9
Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
2
Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?
3
Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я?
3
Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?
4
При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть;
4
Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.
5
да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́.
5
Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.
6
Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся.
6
Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].
7
Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго.
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню.
1
Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.
2
Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га.
2
Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?
3
Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго.
3
Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.
4
Ні ли уразумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.
4
Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?
5
Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних.
5
Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:
6
Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же Упова́ніє єго́ єсть.
6
ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.
7
Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево?
7
«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
8
Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.
Слава…
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14.
Псалом Давида.
1
Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́?
1
Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?
2
Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м;
2
Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.
3
і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́;
3
Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.
4
унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся;
4
Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.
5
сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік.
5
Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.
Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.
Пісня Давида.
1
Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х.
1
Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.
2
Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши.
2
Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».
3
Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них.
3
Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
4
Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма.
4
Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.
5
Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні.
5
Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.
6
У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні.
6
Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.
7
Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́.
7
Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.
8
Предзрі́х Го́спода предо мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся.
8
Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.
9
Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії.
9
Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,
10
Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія.
10
що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
11
Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць.
11
Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
0
Моли́тва Дави́ду, 16.
Молитва Давида.
1
Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих.
1
Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
2
От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́дита правоти́.
2
Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
3
Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда.
3
Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
4
Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі.
4
В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
5
Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́.
5
Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
6
Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́.
6
Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
7
Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й;
7
Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
8
сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я
8
Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
9
от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша
9
укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
10
тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню.
10
Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
11
Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.
11
Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
12
Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних.
12
Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
13
Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́
13
Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
14
от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м.
14
від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
15
Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й.
15
А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
1
В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17.
1
Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:
2
Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́;
2
ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
3
Госпо́дь — Утвержде́ніє моє́, і Прибі́жище моє́, і Ізба́витель мой, Бог мой, Помо́щник мой, і упова́ю на Него́; Защи́титель мой, і рог спасе́нія моєго́, і Засту́пник мой.
3
Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
4
Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся.
4
З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
5
Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я;
5
Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
6
болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния.
6
Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
7
І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́.
7
У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
8
І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог.
8
І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
9
Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́.
9
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
10
І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́.
10
Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
11
І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню.
11
І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
12
І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних.
12
Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
13
От облиста́нія пред Ним о́блаци пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє.
13
Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
14
І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой.
14
І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
15
Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я.
15
Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
16
І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́.
16
І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
17
Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих.
17
Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
18
Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́.
18
Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
19
Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь Утвержде́ніє моє́.
19
Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
20
І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я.
20
Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
21
І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі,
21
Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
22
я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́.
22
Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
23
Я́ко вся судьби́ Єго́ предо мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́.
23
Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
24
І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́.
24
Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
25
І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́.
25
І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
26
С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши,
26
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
27
і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися.
27
з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
28
Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши.
28
Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
29
Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́.
29
Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
30
Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну.
30
З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
31
Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́.
31
Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
32
Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего?
32
Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
33
Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой;
33
Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
34
соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я;
34
Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
35
науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́;
35
Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
36
і дал мі єси́ защище́ніє спасе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть.
36
Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
37
Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́.
37
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
38
Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються;
38
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
39
оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма.
39
Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
40
І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я.
40
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
41
І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́.
41
Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
42
Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх.
42
Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
43
І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я.
43
Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
44
Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі,
44
Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
45
в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі,
45
Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
46
си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х.
46
навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
47
Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спасе́нія моєго́,
47
Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
48
Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я.
48
Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
49
Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я.
49
Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
50
Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́;
50
За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
51
велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка.
51
Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь.
2
Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
3
День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум.
3
День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку.
4
Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх.
4
Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.
5
Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́;
5
По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,
6
і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь.
6
і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.
7
От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́.
7
Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.
8
Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці.
8
Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.
9
Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі.
9
Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.
10
Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі,
10
Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,
11
вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та.
11
дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.
12
І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го.
12
Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.
13
Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я,
13
Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.
14
і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка.
14
І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
15
І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой.
15
Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защи́тить тя і́м'я Бо́га Іа́ковля.
2
Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.
3
По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя.
3
Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.
4
Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди.
4
Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.
5
Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить.
5
[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.
6
Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́.
6
Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.
7
Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́.
7
Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.
8
Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м.
8
Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.
9
Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся.
9
Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.
10
Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя.
10
Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́.
2
Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
3
Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́.
3
Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
4
Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна.
4
Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
5
Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка.
5
Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
6
Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́.
6
Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
7
Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м.
7
Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
8
Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься.
8
Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
9
Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́.
9
Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
10
Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь.
10
В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
11
Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських.
11
Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
12
Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити.
12
Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
13
Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх.
13
Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
14
Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́.
14
Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
1
В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21.
1
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2
Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спасе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х.
2
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3
Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні.
3
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4
Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева.
4
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5
На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я;
5
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6
к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася.
6
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7
Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й.
7
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8
Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю;
8
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9
упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́.
9
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10
Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, Упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́.
10
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11
К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти.
11
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12
Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі.
12
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13
Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я;
13
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14
отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй.
14
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15
Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́.
15
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16
І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́.
16
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17
Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́.
17
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18
Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я.
18
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19
Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій.
19
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20
Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́.
20
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21
Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́.
21
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22
Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́.
22
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23
Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя.
23
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24
Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево;
24
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25
я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я.
25
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26
От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́.
26
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27
Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка.
27
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28
Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред Ним вся оте́чествія язи́к;
28
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29
я́ко Госпо́днє єсть ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки.
29
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30
Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть.
30
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31
І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий;
31
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32
і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь.
32
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
0
Псало́м Дави́ду, 22.
Псалом Давида.
1
Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть.
1
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
2
На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я.
2
На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.
3
Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́.
3
Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
4
А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста.
4
Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.
5
Угото́вал єси́ предо мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна.
5
Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.
6
І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній.
6
І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.
0
Псало́м Дави́ду, єди́ния от субо́т, 23.
Псалом Давида. [У перший день тижня].
1
Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней.
1
Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.
2
Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть.
2
Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.
3
Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́?
3
Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?
4
Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, і́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́;
4
Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,
5
сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са своєго́.
5
той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.
6
Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля.
6
Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.
7
Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви.
7
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
8
Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні.
8
Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.
9
Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви.
9
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
10
Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви.
10
Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.
0
Псало́м Дави́ду, 24.
Псалом Давида.
1
К Тебі́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мой, на Тя упова́х, да не постижу́ся во вік, ніже́ да посмію́тьміся вразі́ мої́;
1
До Тебе, Господи, підношу душу мою.
2
і́бо всі терп'я́щії Тя не постидя́ться.
2
Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.
3
Да постидя́ться беззако́ннующії вотще́.
3
Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.
4
Путі́ Твоя́, Го́споди, скажи́ мі і стезя́м Твої́м научи́ м'я.
4
Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.
5
Наста́ви м'я на і́стину Твою́ і научи́ м'я; я́ко Ти єси́ Бог Спас мой, і Тебе́ терпі́х весь день.
5
Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.
6
Пом'яни́ щедро́ти Твоя́, Го́споди, і ми́лості Твоя́, я́ко от ві́ка суть.
6
Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку.
7
Гріх ю́ности моєя́ і неві́дінія моєго́ не пом'яни́; по ми́лості Твоє́й пом'яни́ м'я Ти, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди.
7
Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.
8
Благ і прав Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́ть согріша́ющим на путі́.
8
Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
9
Наста́вить кро́ткія на суд, научи́ть кро́ткія путе́м Свої́м.
9
Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.
10
Всі путіє́ Госпо́дні ми́лость і і́стина, взиска́ющим заві́та Єго́ і свиді́нія Єго́.
10
Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.
11
Ра́ди і́мене Твоєго́, Го́споди, і очи́сти гріх мой, мног бо єсть.
11
Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.
12
Кто єсть челові́к боя́йся Го́спода? Законоположи́ть єму́ на путі́, єго́же ізво́ли.
12
Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.
13
Душа́ єго́ во благи́х водвори́ться, і сі́м'я єго́ наслі́дить зе́млю.
13
Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
14
Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, і заві́т Єго́ яви́ть їм.
14
Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.
15
О́чі мої́ ви́ну ко Го́споду, я́ко Той істо́ргнеть от сі́ті но́зі мої́.
15
Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.
16
При́зри на м'я і поми́луй м'я, я́ко єдиноро́д і нищ єсьм аз.
16
Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.
17
Ско́рбі се́рдця моєго́ умно́жишася, от нужд мої́х ізведи́ м'я.
17
Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.
18
Виждь смире́ніє моє́ і труд мой, і оста́ви вся гріхи́ моя́.
18
Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.
19
Виждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, і ненавиді́нієм непра́ведним возненави́діша м'я.
19
Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!
20
Сохрани́ ду́шу мою́ і ізба́ви м'я, да не постижу́ся, я́ко упова́х на Тя.
20
Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
21
Незло́бивії і пра́вії приліпля́хуся мні, я́ко потерпі́х Тя, Го́споди.
21
Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
22
Ізба́ви, Бо́же, Ізра́їля от всіх скорбе́й єго́.
22
Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.
0
Псало́м Дави́ду, 25.
Псалом Давида.
1
Суди́ мі, Го́споди, я́ко аз незло́бою моє́ю ходи́х; і на Го́спода упова́я не ізнемогу́.
1
Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.
2
Іскуси́ м'я, Го́споди, і іспита́й м'я, разжжи́ утро́би моя́ і се́рдце моє́.
2
Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
3
Я́ко ми́лость Твоя́ пред очи́ма мої́ма єсть, і благоугоди́х во і́стині Твоє́й.
3
Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.
4
Не сідо́х с со́нмом су́єтним, і со законопресту́пними не вни́ду.
4
Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.
5
Возненави́діх це́рков лука́внующих, і с нечести́вими не ся́ду.
5
Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.
6
Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́, і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди,
6
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
7
є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́.
7
щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.
8
Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́.
8
Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.
9
Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жі крове́й живо́т мой,
9
Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,
10
ї́хже в руку́ беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди.
10
що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.
11
Аз же незло́бою моє́ю ходи́х; ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я.
11
Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.
12
Нога́ моя́ ста на правоті́; в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди.
12
Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.
0
Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́занія, 26.
Псалом Давида. [До помазання].
1
Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся?
1
Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
2
Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша.
2
Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.
3
А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю.
3
Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
4
Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́.
4
Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
5
Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я.
5
Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
6
І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві.
6
Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
7
Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я.
7
Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
8
Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́.
8
Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
9
Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой.
9
Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
10
Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я.
10
Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
11
Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди.
11
Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
12
Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́.
12
Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
13
Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х.
13
Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
14
Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце твоє́, і потерпи́ Го́спода.
14
Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
0
Псало́м Дави́ду, 27.
Псалом Давида.
1
К Тебі́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой! Да не премолчи́ши от мене́ [о мні]; да не когда́ премолчи́ши от мене́ [о мні], і уподо́блюся низходя́щим в ров.
1
До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.
2
Усли́ши, Го́споди, глас моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися к Тебі́, внегда́ возді́ти мі ру́ці мої́ ко хра́му свято́му Твоєму́.
2
Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.
3
Не привлеци́ мене́ со грі́шники і с ді́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими мир с бли́жніми свої́ми, зла́я же в сердця́х свої́х.
3
Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.
4
Даждь їм, Го́споди, по діло́м їх і по лука́вству начина́ній їх, по діло́м руку́ їх даждь їм, возда́ждь воздая́ніє їх їм.
4
Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.
5
Я́ко не разумі́ша в діла́ Госпо́дня і в діла́ руку́ Єго́; разори́ши я і не сози́ждеши я.
5
За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.
6
Благослове́н Госпо́дь, я́ко усли́ша глас моле́нія моєго́.
6
Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.
7
Госпо́дь — Помо́щник мой і Защи́титель мой; на Него́ упова́ се́рдце моє́, і помо́же мі, і процвіте́ плоть моя́; і во́лею моє́ю іспові́мся Єму́.
7
Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.
8
Госпо́дь — Утвержде́ніє люді́й Свої́х і Защи́титель спасе́ній христа́ Своєго́ єсть.
8
Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.
9
Спаси́ лю́ди Твоя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́, і упаси́ я, і возьми́ [і вознеси́] я до ві́ка.
9
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.
0
Псало́м Дави́ду, ісхо́да ски́нії, 28.
Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].
1
Принесі́те Го́сподеві, си́нове Бо́жії, принесі́те Го́сподеві си́ни о́вні, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь;
1
Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.
2
принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́.
2
Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його.
3
Глас Госпо́день на вода́х, Бог сла́ви возгремі́, Госпо́дь на вода́х мно́гих.
3
Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
4
Глас Госпо́день в крі́пості, глас Госпо́день в великолі́пії.
4
Голос Господа могутній, голос Господа величний.
5
Глас Го́спода, сокруша́ющаго ке́дри; і стри́єть Госпо́дь ке́дри Лива́нськія,
5
Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.
6
і істни́ть я я́ко тельця́ Лива́нська; і возлю́бленний я́ко син єдиноро́ж.
6
Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.
7
Глас Го́спода, пресіца́ющаго пла́мень огня́.
7
Голос Господа викрешує полум’я вогню,
8
Глас Го́спода, стряса́ющаго пусти́ню; і стрясе́ть Госпо́дь пусти́ню Кадді́йскую.
8
від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.
9
Глас Госпо́день, сверша́ющий єле́ні, і откри́єть дубра́ви; і в хра́мі Єго́ вся́кий глаго́леть сла́ву.
9
Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич.
10
Госпо́дь пото́п населя́єть, і ся́деть Госпо́дь Цар в вік.
10
Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
11
Госпо́дь крі́пость лю́дем Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть лю́ди Своя́ ми́ром.
11
Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.
1
Псало́м пі́сні обновле́нія до́му Дави́дова, 29.
1
Псалом Давида; пісня на оновлення дому.
2
Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні.
2
Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.
3
Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́.
3
Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.
4
Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров.
4
Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу.
5
По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́;
5
Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,
6
я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость.
6
бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.
7
Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся во вік.
7
І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».
8
Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н.
8
Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
9
К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся.
9
Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
10
Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́?
10
«Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
11
Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть Помо́щник мой.
11
Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».
12
Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм,
12
І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.
13
я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́.
13
Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, ізступле́нія, 30.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
2
На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік; пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я.
2
На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
3
Приклони́ ко мні у́хо Твоє́, ускори́ із'я́ти м'я; бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в дом прибі́жища, є́же спасти́ м'я.
3
Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
4
Я́ко держа́ва моя́ і Прибі́жище моє́ єси́ Ти; і і́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши м'я і препита́єши м'я.
4
Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
5
Ізведе́ши м'я от сі́ті сея́, ю́же скри́ша мі; я́ко Ти єси́ Защи́титель мой, Го́споди.
5
Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
6
В ру́ці Твої́ предложу́ дух мой; ізба́вил м'я єси́, Го́споди Бо́же і́стини.
6
В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
7
Возненави́діл єси́ храня́щия суєти́ вотще́; аз же на Го́спода упова́х.
7
Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
8
Возра́дуюся і возвеселю́ся о ми́лості Твоє́й, я́ко призрі́л єси́ на смире́ніє моє́, спасл єси́ от нужд ду́шу мою́
8
Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
9
і ні́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жіїх, поста́вил єси́ на простра́нні но́зі мої́.
9
Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
10
Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко скорблю́; см'яте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ і утро́ба моя́.
10
Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
11
Я́ко ізчезе́ в болі́зні живо́т мой, і лі́та моя́ в воздиха́ніїх; ізнемо́же нището́ю крі́пость моя́, і ко́сті моя́ см'ято́шася.
11
Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
12
От всіх враг мої́х бих поноше́ніє, і сосі́дом мої́м зіло́, і страх зна́ємим мої́м; ви́дящії м'я вон біжа́ша от мене́.
12
Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
13
Забве́н бих я́ко мертв от се́рдця; бих я́ко сосу́д погубле́н.
13
Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
14
Я́ко сли́шах гажде́ніє [укоре́ніє] мно́гих живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися їм вку́пі на м'я, прия́ти ду́шу мою́ совіща́ша.
14
Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
15
Аз же на Тя, Го́споди, упова́х, ріх: Ти єси́ Бог мой.
15
Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
16
В руку́ Твоє́ю жре́бії мої́; ізба́ви м'я із руки́ враг мої́х і от гоня́щих м'я.
16
У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
17
Просвіти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́; спаси́ м'я ми́лостію Твоє́ю.
17
Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
18
Го́споди, да не постижу́ся, я́ко призва́х Тя; да постидя́ться нечести́вії і сни́дуть во ад.
18
Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
19
Ні́ми да бу́дуть устни́ льсти́вия, глаго́лющия на пра́веднаго беззако́ніє, горди́нею і унічиже́нієм.
19
Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
20
Коль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скрил єси́ боя́щимся Тебе́, соді́лал єси́ упова́ющим на Тя, пред си́ни челові́чеськими!
20
Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
21
Скри́єши їх в та́йні лиця́ Твоєго́ от м'яте́жа челові́чеська, покри́єши їх в кро́ві от преріка́нія язи́к.
21
Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
22
Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́ді огражде́нія.
22
Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
23
Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: отве́ржен єсьм от лиця́ о́чію Твоє́ю; сего́ ра́ди усли́шал єси́ глас моли́тви моєя́, внегда́ воззва́х к Тебі́.
23
Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
24
Возлюбі́те Го́спода, всі преподо́бнії Єго́; я́ко і́стини взиска́єть Госпо́дь і воздає́ть ізли́ше творя́щим горди́ню.
24
Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
25
Мужа́йтеся, і да кріпи́ться се́рдце ва́ше, всі упова́ющії на Го́спода.
25
Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
0
Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31.
Псалом Давида. Повчання.
1
Блаже́нні, ї́хже оста́вишася беззако́нія, і ї́хже прикри́шася грісі́.
1
Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
2
Блаже́н муж, єму́же не вміни́ть Госпо́дь гріха́, ніже́ єсть во усті́х єго́ лесть.
2
Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
3
Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сті моя́, от є́же зва́ти мі весь день,
3
Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
4
я́ко день і нощ отяготі́ на мні рука́ Твоя́; возврати́хся на страсть, єгда́ уньзе́ мі терн.
4
Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
5
Беззако́ніє моє́ позна́х і гріха́ моєго́ не покри́х, ріх: іспові́м на м'я беззако́ніє моє́ Го́сподеві, і Ти оста́вил єси́ нече́стіє се́рдця моєго́.
5
Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
6
За то помо́литься к Тебі́ всяк преподо́бний во вре́м'я благопотре́бно; оба́че в пото́пі вод мно́гих к нему́ не прибли́жаться.
6
Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
7
Ти єси́ Прибі́жище моє́ от ско́рби обдержа́щия м'я; Ра́досте моя́, ізба́ви м'я от обише́дших м'я.
7
Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
8
Вразумлю́ тя, і наста́влю тя на путь сей, в о́ньже по́йдеши; утвержу́ на тя о́чі Мої́.
8
«Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
9
Не бу́діте я́ко конь і меск, ї́мже ність ра́зума; брозда́ми і уздо́ю че́люсті їх востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебі́.
9
Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
10
Мно́гі ра́ни грі́шному; упова́ющаго же на Го́спода ми́лость оби́деть.
10
Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
11
Веселі́теся о Го́споді і ра́дуйтеся, пра́веднії, і хвалі́теся, всі пра́вії се́рдцем.
11
Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
0
Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 32.
[Псалом Давида.]
1
Ра́дуйтеся, пра́веднії, о Го́споді; пра́вим подоба́єть похвала́.
1
Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
2
Іспові́дайтеся Го́сподеві в гу́слех, во псалти́рі десятостру́ннім по́йте Єму́;
2
Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
3
воспо́йте Єму́ піснь но́ву, до́брі по́йте Єму́ со восклица́нієм;
3
Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
4
я́ко пра́во сло́во Госпо́днє, і вся діла́ Єго́ в ві́рі.
4
Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
5
Лю́бить ми́лостиню і суд Госпо́дь, ми́лости Госпо́дні іспо́лнь земля́.
5
Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
6
Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́шася, і Ду́хом уст Єго́ вся си́ла їх;
6
Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
7
собира́яй, я́ко міх, во́ди морські́я, полага́яй в сокро́вищих бе́здни.
7
Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
8
Да убої́ться Го́спода вся земля́, от Него́же да подви́жуться всі живу́щії по вселе́нній;
8
Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
9
я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася.
9
Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
10
Госпо́дь разоря́єть сові́ти язи́ков, отмета́єть же ми́слі люді́й і отмета́єть сові́ти князе́й.
10
Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
11
Сові́т же Госпо́день во вік пребива́єть, помишле́нія се́рдця Єго́ — в род і род.
11
Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
12
Блаже́н язи́к, єму́же єсть Госпо́дь Бог Єго́, — лю́діє, я́же ізбра́ в наслі́діє Себі́.
12
Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
13
С небесе́ призрі́ Госпо́дь, ви́ді вся си́ни челові́чеськія;
13
Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
14
от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрі́ на вся живу́щия на землі́;
14
Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
15
созда́вий на єди́ні сердця́ їх, разуміва́яй на вся діла́ їх.
15
Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
16
Не спаса́ється цар мно́гою си́лою, і ісполи́н не спасе́ться мно́жеством крі́пости своєя́.
16
Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
17
Ложь конь во спасе́ніє, во мно́жестві же си́ли своєя́ не спасе́ться.
17
Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
18
Се, о́чі Госпо́дні на боя́щияся Єго́, упова́ющия на ми́лость Єго́;
18
Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
19
ізба́вити от сме́рти ду́ші їх, і препита́ти я в глад.
19
Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
20
Душа́ же на́ша ча́єть Го́спода, я́ко Помо́щник і Защи́титель наш єсть;
20
Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
21
я́ко о Нем возвесели́ться се́рдце на́ше, і во і́м'я свято́є Єго́ упова́хом.
21
Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
22
Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя.
22
Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
1
Псало́м Дави́ду, внегда́ ізміни́ лице́ своє́ пред Авімеле́хом; і отпусти́ єго́, і оти́де, 33.
1
Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.
2
Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́м'я, ви́ну хвала́ Єго́ во усті́х мої́х.
2
Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
3
О Го́споді похва́литься душа́ моя́; да усли́шать кро́тції і возвеселя́ться.
3
Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
4
Возвели́чіте Го́спода со мно́ю, і вознесе́м і́м'я Єго́ вку́пі.
4
Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.
5
Взиска́х Го́спода, і усли́ша м'я, і от всіх скорбе́й мої́х ізба́ви м'я.
5
Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.
6
Приступі́те к Нему́ і просвіті́теся, і ли́ця ва́ша не постидя́ться.
6
Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.
7
Сей ни́щий воззва́, і Госпо́дь усли́ша ї, і от всіх скорбе́й єго́ спасе́ ї.
7
Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.
8
Ополчи́ться а́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Єго́ і ізба́вить їх.
8
Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.
9
Вкусі́те і ви́діте, я́ко благ Госпо́дь; блаже́н муж, і́же упова́єть Нань.
9
Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.
10
Бо́йтеся Го́спода, всі святі́ї Єго́, я́ко ність лише́нія боя́щимся Єго́.
10
Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
11
Бога́тії обнища́ша і взалка́ша; взиска́ющії же Го́спода не лиша́ться вся́каго бла́га.
11
Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.
12
Прийді́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ вас.
12
Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.
13
Кто єсть челові́к хотя́й живо́т, люб'я́й дні ви́діти бла́гі?
13
Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —
14
Удержи́ язи́к твой от зла і устні́ твої́, є́же не глаго́лати льсти.
14
стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.
15
Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го; взищи́ ми́ра і пожени́ ї.
15
Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.
16
О́чі Госпо́дні на пра́ведния, і у́ші Єго́ в моли́тву їх.
16
Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.
17
Лице́ же Госпо́днє на творя́щия зла́я, є́же потреби́ти от землі́ па́м'ять їх.
17
Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
18
Воззва́ша пра́веднії, і Госпо́дь усли́ша їх, і от всіх скорбе́й їх ізба́ви їх.
18
Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
19
Близ Госпо́дь сокруше́нних се́рдцем, і смире́нния ду́хом спасе́ть.
19
Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
20
Мно́гі ско́рбі пра́ведним, і от всіх їх ізба́вить я Госпо́дь.
20
Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
21
Храни́ть Госпо́дь вся ко́сті їх, ні єди́на от них сокруши́ться.
21
Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
22
Смерть грі́шников люта́, і ненави́дящії пра́веднаго прегріша́ть.
22
Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
23
Ізба́вить Госпо́дь ду́ші раб Свої́х, і не прегріша́ть всі упова́ющії на Него́.
23
Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
0
Псало́м Дави́ду, 34.
Псалом Давида. (Пророчий).
1
Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я.
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
2
Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́;
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
3
ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз.
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
4
Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я.
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
5
Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх;
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
6
да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх;
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
7
я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й.
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
8
Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню.
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
9
Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́.
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
10
Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́.
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
11
Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я.
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
12
Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й.
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
13
Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться.
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
14
Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся.
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
15
І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася.
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
16
Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми.
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
17
Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́.
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
18
Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя.
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
19
Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма;
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
20
я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху.
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
21
Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші.
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
22
Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́.
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
23
Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́.
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
24
Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні.
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
25
Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́.
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
26
Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я.
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
27
Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́.
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
28
І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й.
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
1
В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, 35.
1
Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
2
Глаго́лет пребеззако́нний согріша́ти в себі́; ність стра́ха Бо́жия пред очи́ма єго́;
2
Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
3
я́ко ульсти́ пред ним обрісти́ беззако́ніє своє́ і возненави́діти.
3
Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
4
Глаго́ли уст єго́ — беззако́ніє і лесть; не восхоті́ разумі́ти є́же ублажи́ти.
4
Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
5
Беззако́ніє поми́сли на ло́жі своє́м; предста́ вся́кому путі́ небла́гу, о зло́бі же не негодова́.
5
На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
6
Го́споди, на небесі́ ми́лость Твоя́, і і́стина Твоя́ до о́блак;
6
Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
7
пра́вда Твоя́ — я́ко го́ри Бо́жія, судьби́ Твоя́ — бе́здна мно́га; челові́ки і скоти́ спасе́ши, Го́споди.
7
Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
8
Я́ко умно́жил єси́ ми́лость Твою́, Бо́же; си́нове же челові́честії в кро́ві крилу́ Твоє́ю наді́ятися і́муть.
8
Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
9
Упію́ться от ту́ка до́му Твоєго́, і пото́ком сла́дости Твоєя́ напої́ши я.
9
Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
10
Я́ко у Тебе́ істо́чник живота́, во сві́ті Твоє́м у́зрим світ.
10
Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
11
Проба́ви ми́лость Твою́ ві́дущим Тя і пра́вду Твою́ пра́вим се́рдцем.
11
Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
12
Да не при́йдеть мні нога́ горди́ни, і рука́ грі́шнича да не подви́жить мене́.
12
Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
13
Та́мо падо́ша всі ді́лающії беззако́ніє; ізринове́ні би́ша і не возмо́гуть ста́ти.
13
Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
0
Псало́м Дави́ду, 36.
Псалом Давида.
1
Не ревну́й лука́внующим, ніже́ зави́ди творя́щим беззако́ніє.
1
Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
2
Зане́ я́ко трава́ ско́ро і́зсшуть, і я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́ть.
2
бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
3
Упова́й на Го́спода і твори́ благости́ню; і насели́ зе́млю і упасе́шися в бога́тстві єя́.
3
Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
4
Наслади́ся Го́сподеві, і дасть ті проше́нія се́рдця твоєго́.
4
Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
5
Откри́й ко Го́споду путь твой і упова́й на Него́, і Той сотвори́ть.
5
Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
6
І ізведе́ть, я́ко світ, пра́вду твою́ і судьбу́ твою́, я́ко полу́дне.
6
Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
7
Повини́ся Го́сподеві і умоли́ Єго́. Не ревну́й спі́ющему в путі́ своє́м, челові́ку, творя́щему законопреступле́ніє.
7
Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
8
Преста́ни от гні́ва і оста́ви я́рость; не ревну́й, є́же лука́вновати,
8
Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
9
зане́ лука́внующії потреб'я́ться, терп'я́щії же Го́спода, ті́ї наслі́дять зе́млю.
9
Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
10
І єще́ ма́ло, і не бу́деть грі́шника; і взи́щеши мі́сто єго́ і не обря́щеши.
10
Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
11
Кро́тції же наслі́дять зе́млю і насладя́ться о мно́жестві ми́ра.
11
А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
12
Назира́єть грі́шний пра́веднаго і поскреже́щеть нань зуби́ свої́ми;
12
Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
13
Госпо́дь же посміє́ться єму́, зане́ прозира́єть, я́ко при́йдеть день єго́.
13
Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
14
Мечь ізвлеко́ша грі́шници, напряго́ша лук свой, низложи́ти убо́га і ни́ща, закла́ти пра́вия се́рдцем.
14
Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
15
Мечь їх да вни́деть в сердця́ їх, і лу́ці їх да сокруша́ться.
15
Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
16
Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грі́шних мно́га.
16
Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
17
Зане́ ми́шці грі́шних сокруша́ться, утвержда́єть же пра́ведния Госпо́дь.
17
бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
18
Вість Госпо́дь путі́ непоро́чних, і достоя́ніє їх в вік бу́деть.
18
Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
19
Не постидя́ться во вре́м'я лю́тоє і во днех гла́да наси́тяться, я́ко грі́шници поги́бнуть.
19
Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
20
Вразі́ же Госпо́дні, ку́пно просла́витися їм і вознести́ся, ізчеза́юще, я́ко дим, ізчезо́ша.
20
Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
21
Зає́млеть грі́шний і не возврати́ть; пра́ведний же ще́дрить і дає́ть.
21
Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
22
Я́ко благослов'я́щії Єго́ наслі́дять зе́млю, клену́щії же Єго́ потреб'я́ться.
22
Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
23
От Го́спода стопи́ челові́ку ісправля́ються, і путі́ єго́ восхо́щеть зіло́.
23
Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
24
Єгда́ паде́ть, не разбіє́ться, я́ко Госпо́дь подкріпля́єть ру́ку єго́.
24
Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
25
Юні́йшій бих, і́бо состарі́хся, і не ви́діх пра́ведника оста́влена, ніже́ сі́мене єго́ прося́ща хлі́би.
25
Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
26
Весь день ми́луєть і взайм дає́ть пра́ведний, і сі́м'я єго́ во благослове́ніє бу́деть.
26
Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
27
Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го, і всели́ся в вік ві́ка.
27
Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
28
Я́ко Госпо́дь лю́бить суд і не оста́вить преподо́бних Свої́х; во вік сохраня́ться; беззако́нници же ізжену́ться, і сі́м'я нечести́вих потреби́ться.
28
Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
29
Пра́ведници же наслі́дять зе́млю і вселя́ться в вік ві́ка на ней.
29
Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
30
Уста́ пра́веднаго поуча́ться прему́дрости, і язи́к єго́ возглаго́леть суд.
30
Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
31
Зако́н Бо́га єго́ се́рдці єго́, і не за́пнуться стопи́ єго́.
31
Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
32
Сматря́єть грі́шний пра́веднаго і і́щеть, є́же умертви́ти єго́;
32
Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
33
Госпо́дь же не оста́вить єго́ в руку́ єго́, ніже́ осу́дить єго́, єгда́ су́дить єму́.
33
Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
34
Потерпи́ Го́спода і сохрани́ путь Єго́, і вознесе́ть тя, є́же наслі́дити зе́млю; внегда́ потребля́тися грі́шником, у́зриши.
34
Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
35
Ви́діх нечести́ваго превознося́щася і ви́сящася, я́ко ке́дри Лива́нськія;
35
Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
36
і ми́мо ідо́х, і се не бі, і взиска́х єго́, і не обрі́теся мі́сто єго́.
36
Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
37
Храни́ незло́біє і виждь правоту́, я́ко єсть оста́нок челові́ку ми́рну.
37
Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
38
Беззако́нници же потреб'я́ться вку́пі; оста́нци же нечести́вих потреб'я́ться.
38
А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
39
Спасе́ніє же пра́ведних от Го́спода, і Защи́титель їх єсть во вре́м'я ско́рби;
39
Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
40
і помо́жеть їм Госпо́дь, і ізба́вить їх, і і́зметь їх от грі́шник, і спасе́ть їх, я́ко упова́ша на Него́.
40
Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.
1
Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37.
1
Псалом Давида. На спомин [про суботу].
2
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́;
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
3
я́ко стрі́ли Твоя́ унзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
3
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
4
Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х.
4
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
5
Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні.
5
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
6
Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́.
6
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
7
Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х;
7
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
8
я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й.
8
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
9
Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́.
9
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
10
Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся.
10
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
11
Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю.
11
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
12
Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша.
12
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
13
І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся.
13
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
14
Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х;
14
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
15
і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія.
15
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
16
Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой.
16
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
17
Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьміся вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша.
17
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
18
Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ предо мно́ю єсть ви́ну.
18
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
19
Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м.
19
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
20
Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди;
20
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
21
воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню.
21
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
22
Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́;
22
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
23
воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́.
23
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
1
В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38.
1
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
2
Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному предо мно́ю.
2
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
3
Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся.
3
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
4
Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м:
4
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
5
скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз.
5
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
6
Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й.
6
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
7
У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я.
7
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
8
І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть.
8
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
9
От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́.
9
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
10
Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́.
10
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
11
Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х.
11
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
12
Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к.
12
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
13
Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́.
13
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
14
Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду.
14
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́;
2
Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
3
і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́;
3
Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
4
і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода.
4
Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
5
Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная.
5
Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
6
Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́.
6
Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
7
Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́.
7
Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
8
Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні;
8
Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
9
є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́.
9
Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».
10
Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́.
10
Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
11
Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га.
11
Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
12
Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я.
12
Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
13
Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я.
13
Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
14
Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́.
14
Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
15
Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я.
15
Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
16
Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!
16
Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»
17
Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.
17
Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»
18
Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́.
18
Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь.
2
Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
3
Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́.
3
Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
4
Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́.
4
Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
5
Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті.
5
Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».
6
Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́?
6
Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»
7
І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі.
7
А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
8
На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні.
8
Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
9
Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти?
9
Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».
10
І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє.
10
Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
11
Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм.
11
Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
12
В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні.
12
З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
13
Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік.
13
А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
14
Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди.
14
Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!
1
В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2
І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же.
2
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3
Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию?
3
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4
Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой?
4
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5
Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго.
5
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
6
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
6
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7
Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ Іорда́нськи і Єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия.
7
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
8
Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.
8
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
9
В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́ [у мене́] — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́.
9
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10
Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?
10
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
11
Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог твой?
11
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
12
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
12
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
0
Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42.
(Псалом Давида).
1
Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я.
1
Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
2
Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?
2
Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
3
Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́.
3
Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
4
І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой.
4
І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
5
Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
5
Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
1
В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
2
Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх.
2
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
3
Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я.
3
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
4
Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них.
4
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
5
Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля.
5
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
6
О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни.
6
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
7
Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́;
7
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
8
спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́.
8
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
9
О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік.
9
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
10
Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших.
10
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
11
Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́.
11
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
12
Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́.
12
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
13
Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших.
13
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
14
Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.
14
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
15
Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех.
15
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
16
Весь день срам мой предо мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я,
16
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
17
от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго.
17
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
18
Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м,
18
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
19
і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́,
19
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
20
я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная.
20
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
21
А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом ру́ки на́ша к бо́гу чужде́му,
21
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
22
не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця.
22
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
23
Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія.
23
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
24
Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскресни́, і не отри́ни до конця́.
24
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
25
Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу?
25
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
26
Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша.
26
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
27
Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ра́ди Твоєго́.
27
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
1
В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м Коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44.
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
2
Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця.
2
Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
3
Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік.
3
Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
4
Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне,
4
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
5
красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́.
5
І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
6
Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих.
6
Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
7
Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл ца́рствія Твоєго́.
7
Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
8
Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х.
8
Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
9
Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя.
9
Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
10
Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на.
10
Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
11
Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́;
11
Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
12
і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́,
12
І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
13
і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії.
13
І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
14
Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на.
14
Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
15
Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́;
15
В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
16
приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в.
16
Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
17
Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́.
17
Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
18
Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка.
18
Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
1
В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
2
Бог нам Прибі́жище і си́ла, Помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́.
2
Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
3
Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я.
3
Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
4
Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію єго́.
4
Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
5
Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній.
5
Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
6
Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра.
6
Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
7
См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́.
7
Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
8
Госпо́дь сил с на́ми, Засту́пник наш Бог Іа́ковль.
8
Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
9
Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́;
9
Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
10
оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м.
10
Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
11
Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́.
11
«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».
12
Госпо́дь сил с на́ми, Засту́пник наш Бог Іа́ковль.
12
Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.
1
В коне́ць, о сині́х Коре́йових, псало́м, 46.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2
Всі язи́ци, восплещі́те рука́ми, воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія;
2
Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
3
я́ко Госпо́дь Ви́шній стра́шен, Цар ве́лій по всей землі́;
3
Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
4
покори́ лю́ди нам і язи́ки под но́ги на́ша;
4
Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
5
ізбра́ нам достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́.
5
Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
6
Взи́де Бог в воскликнове́нії, Госпо́дь во гла́сі тру́бні.
6
Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
7
По́йте Бо́гу на́шему, по́йте; по́йте Царе́ві на́шему, по́йте;
7
Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
8
я́ко Цар всея́ землі́ Бог, по́йте разу́мно.
8
Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
9
Воцари́ся Бог над язи́ки; Бог сіди́ть на престо́лі святі́м Своє́м.
9
Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
10
Кня́зі лю́дстії собра́шася с Бо́гом Авраа́млим; я́ко Бо́жії держа́внії землі́ зіло́ вознесо́шася.
10
Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.
1
Псало́м пі́сні сино́в Коре́йових, втори́я субо́ти, 47.
2
Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́ во гра́ді Бо́га на́шего, в горі́ святі́й Єго́,
2
Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
3
благокоре́нним ра́дованієм всея́ землі́; го́ри Сіо́нськия, ре́бра сі́верова, град Царя́ вели́каго.
3
Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
4
Бог в тя́жестіх [во хра́міх] Єго́ зна́єм єсть, єгда́ заступа́єть ї.
4
Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
5
Я́ко се, ца́ріє зе́мстії собра́шася, снидо́шася вку́пі;
5
бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
6
ті́ї ви́дівше та́ко, удиви́шася, см'ято́шася, подвиго́шася;
6
побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
7
тре́пет прия́т я та́мо, болі́зні я́ко ражда́ющия.
7
Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
8
Ду́хом бу́рним сокруши́ши кораблі́ Фарси́йськія.
8
Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
9
Я́коже сли́шахом, та́ко і ви́діхом во гра́ді Го́спода сил, во гра́ді Бо́га на́шего; Бог основа́ і в вік.
9
Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
10
Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреді́ люді́й Твої́х.
10
Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
11
По і́мені Твоєму́, Бо́же, та́ко і хвала́ Твоя́ на конця́х землі́; пра́вди іспо́лнь десни́ця Твоя́.
11
Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
12
Да возвесели́ться гора́ Сіо́нськая, і да возра́дуються дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди.
12
Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
13
Обиді́те Сіо́н і обимі́те єго́, пові́діте в столпі́х єго́;
13
Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
14
положі́те сердця́ ва́ша в си́лу єго́, і разділі́те до́ми єго́, я́ко да пові́сте в ро́ді іні́м.
14
зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
15
Я́ко Той єсть Бог наш во вік і в вік ві́ка; Той упасе́ть нас во ві́ки.
15
Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
1
В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48.
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2
Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній,
2
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3
земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г.
3
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4
Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум.
4
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5
Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́.
5
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6
Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я.
6
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7
Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся;
7
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8
брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся,
8
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9
і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік,
9
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10
і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи.
10
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11
Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́.
11
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12
І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х.
12
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13
І челові́к в че́сті сий не разумі́, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
13
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14
Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть.
14
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15
Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша.
15
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16
Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я.
16
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17
Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́;
17
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18
я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́.
18
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19
Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́.
19
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20
Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та.
20
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21
І челові́к в че́сті сий не разумі́, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
21
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
0
Псало́м Аса́фу, 49.
Псалом Асафа.
1
Бог бого́в Госпо́дь глаго́ла, і призва́ зе́млю от восто́к со́лнця до за́пад.
1
Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
2
От Сіо́на благолі́піє красоти́ Єго́;
2
Від Сиону велич краси Його.
3
Бог я́ві при́йдеть, Бог наш, і не премолчи́ть; огнь пред Ним возгори́ться, і о́крест Єго́ бу́ря зі́льна.
3
Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
4
Призове́ть не́бо сви́ше, і зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.
4
Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
5
Собері́те Єму́ преподо́бния Єго́, завіща́ющия заві́т Єго́ о же́ртвах.
5
«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
6
І возвістя́ть небеса́ пра́вду Єго́; я́ко Бог Судія́ єсть.
6
Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
7
Усли́шіте, лю́діє Мої́, і возглаго́лю вам, Ізра́їлю, і засвиді́тельствую тебі́: Бог, Бог твой єсьм Аз.
7
«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
8
Не о же́ртвах твої́х обличу́ тя, всесожже́нія же твоя́ предо Мно́ю суть ви́ну;
8
Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
9
не прийму́ от до́му твоєго́ тельце́в, ніже́ от стад твої́х козло́в.
9
Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
10
Я́ко Мої́ суть всі зві́ріє дубра́внії, ско́ти в гора́х і воло́ве;
10
бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
11
позна́х вся пти́ці небе́сния, і красота́ се́льная со Мно́ю єсть.
11
Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
12
А́ще вза́лчу, не реку́ тебі́; Моя́ бо єсть вселе́нная і ісполне́ніє єя́.
12
Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
13
Єда́ ям м'яса́ ю́нча? Іли́ кров козло́в пію́?
13
Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
14
Пожри́ Бо́гові же́ртву хвали́ і возда́ждь Ви́шнему моли́тви твоя́;
14
Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
15
і призови́ М'я в день ско́рби твоєя́, і ізму́ тя, і просла́виши М'я.
15
І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
16
Грі́шнику же рече́ Бог: вску́ю ти пові́даєши оправда́нія Моя́ і восприє́млеши заві́т Мой усти́ твої́ми?
16
А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
17
Ти же возненави́діл єси́ наказа́ніє і отве́ргл єси́ словеса́ Моя́ всп'ять.
17
Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
18
А́ще ви́діл єси́ та́тя, текл єси́ с ним і с прелюбоді́єм уча́стіє твоє́ полага́л єси́;
18
Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
19
уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, і язи́к твой сплета́ше льще́нія;
19
Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
20
сідя́ на бра́та твоєго́ клевета́л єси́ і на си́на ма́тере твоєя́ полага́л єси́ собла́зн.
20
Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
21
Сія́ сотвори́л єси́ і умолча́х, вознепщева́л єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебі́ подо́бен; обличу́ тя і предста́влю пред лице́м твої́м гріхи́ твоя́.
21
Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
22
Разумі́йте у́бо сія́, забива́ющії Бо́га, да не когда́ похи́тить, і не бу́деть ізбавля́яй.
22
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
23
Же́ртва хвали́ просла́вить М'я, і та́мо путь, і́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
23
Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку,
1
Начальнику хору. Псалом Давида,
2
єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50.
2
коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
3
Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́.
3
Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
4
Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я;
4
Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
5
я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой предо мно́ю єсть ви́ну.
5
Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
6
Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті.
6
Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
7
Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́.
7
Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
8
Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́.
8
Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
9
Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся.
9
Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
10
Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния.
10
Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
11
Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти.
11
Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
12
Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й.
12
Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
13
Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́.
13
Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
14
Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я.
14
Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
15
Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться.
15
Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16
Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й.
16
Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
17
Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́.
17
Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
18
Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши.
18
Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
19
Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть.
19
Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20
Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія;
20
Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
21
тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.
21
Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
1
В коне́ць, ра́зума Дави́ду,
1
Начальнику хору. Повчання Давида,
2
внегда́ прийти́ Дої́ку Ідуме́йську, і возвісти́ти Сау́лу, і рещи́ єму́: при́йде Дави́д в дом Авімеле́хов, 51.
2
після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
3
Что хва́лишися во зло́бі, си́льне? Беззако́ніє весь день,
3
Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
4
непра́вду уми́сли язи́к твой; я́ко бри́тву ізощре́ну сотвори́л єси́ лесть.
4
Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
5
Возлюби́л єси́ зло́бу па́че благости́ні, непра́вду, не́же глаго́лати пра́вду;
5
Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
6
возлюби́л єси́ вся глаго́ли пото́пния, язи́к льстив.
6
Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
7
Сего́ ра́ди Бог разруши́ть тя до конця́; восто́ргнеть тя, і пресели́ть тя от селе́нія твоєго́ і ко́рень твой от землі́ живи́х.
7
За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
8
У́зрять пра́веднії і убоя́ться, і о нем возсмію́ться і реку́ть:
8
Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
9
се, челові́к, і́же не положи́ Бо́га Помо́щника себі́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, і возмо́же суєто́ю своє́ю.
9
«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
10
Аз же, я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жиї; упова́х на ми́лость Бо́жию во вік і в вік ві́ка.
10
А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
11
Іспові́мся Тебі́ в вік, я́ко сотвори́л єси́; і терплю́ і́м'я Твоє́, я́ко бла́го пред преподо́бними Твої́ми.
11
Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
1
В коне́ць, о Маєле́фі, ра́зума Дави́ду, 52.
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.
2
Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в беззако́ніїх, ність творя́й благо́є.
2
Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
3
Бог с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй іли́ взиска́яй Бо́га.
3
Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
4
Всі уклони́шася, вку́пі непотре́бні би́ша; ність творя́й благо́є, ність до єди́наго.
4
Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
5
Ні ли уразумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.
5
Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
6
Та́мо устраши́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Бог разси́па ко́сті человікоуго́дников; постиді́шася, я́ко Бог уничижи́ їх.
6
Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
7
Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? Внегда́ возврати́ть Бог пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.
7
Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
1
В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду,
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,
2
внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53.
2
коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»
3
Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі.
3
Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
4
Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х;
4
Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
5
я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю.
5
Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
6
Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь Засту́пник душі́ моє́й;
6
Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
7
отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх.
7
Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
8
Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го;
8
Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
9
я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́.
9
Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
1
В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
2
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́;
2
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
3
воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся
3
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
4
от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі.
4
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
5
Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я;
5
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
6
страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма.
6
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
7
І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю.
7
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
8
Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні.
8
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
9
Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі.
9
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
10
Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді.
10
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
11
Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда;
11
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
12
і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть.
12
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
13
Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́.
13
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
14
Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой,
14
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
15
і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм.
15
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
16
Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх.
16
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
17
Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я.
17
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
18
Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой.
18
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
19
Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю.
19
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
20
Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.
20
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
21
Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́.
21
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
22
Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли.
22
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
23
Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику.
23
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
24
Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя.
24
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
1
В коне́ць, о лю́дех от святи́х удале́нних, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї іноплеме́нници в Ге́фі, псало́м, 55.
1
Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
2
Поми́луй м'я, Бо́же, я́ко попра́ м'я челові́к; весь день боря́ стужи́ мі.
2
Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
3
Попра́ша м'я вразі́ мої́ весь день; я́ко мно́зі борю́щії м'я с висоти́.
3
Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
4
В день не [сей рі́чи [не] в ні́кіїх не імі́ється] убою́ся, аз же упова́ю на Тя.
4
Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
5
О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́; на Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні плоть?
5
Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
6
Весь день слове́с мої́х гнуша́хуся; на м'я вся помишле́нія їх на зло.
6
Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
7
Вселя́ться і скри́ють, ті́ї п'я́ту мою́ сохраня́ть, я́коже потерпі́ша ду́шу мою́ [ті́ї п'я́ту мою́ наблюда́ти бу́дуть, я́коже жда́ху душі́ моєя́].
7
Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
8
Ні о чесо́мже отри́неши я, гні́вом лю́ди низведе́ши.
8
Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
9
Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебі́; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Тобо́ю, я́ко і во обітова́нії Твоє́м.
9
Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
10
Да возвратя́ться вразі́ мої́ всп'ять, в о́ньже а́ще день призову́ Тя; се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти.
10
Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
11
О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во.
11
Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
12
На Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к?
12
На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
13
Во мні, Бо́же, моли́тви, я́же возда́м хвали́ Твоєя́;
13
В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
14
я́ко ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія; благоугожду́ пред Го́сподем во сві́ті живи́х.
14
бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
1
В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти от лиця́ Сау́лова в пеще́ру, 56.
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
2
Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я; я́ко на Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь крилу́ Твоє́ю наді́юся, до́ндеже пре́йдеть беззако́ніє.
2
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
3
Воззову́ к Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу благоді́явшему мні.
3
Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
4
Посла́ с небесе́ і спасе́ м'я, даде́ в поноше́ніє попира́ющия м'я; посла́ Бог ми́лость Свою́ і і́стину Свою́,
4
Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
5
і ізба́ви ду́шу мою́ от среди́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н; си́нове челові́честії, зу́би їх ору́жія і стрі́ли, і язи́к їх меч остр.
5
Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
6
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
6
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
7
Сіть угото́ваша нога́м мої́м, і сляко́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му, і впадо́ша в ню.
7
Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
8
Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
8
Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
9
Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но.
9
Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
10
Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебі́ во язи́ціх;
10
Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
11
я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́ і да́же до о́блак і́стина Твоя́.
11
Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
12
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
12
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
1
В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, 57.
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.
2
А́ще воі́стину у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суді́те, си́нове челові́честії.
2
Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
І́бо в се́рдці беззако́ніє ді́лаєте на землі́, непра́вду ру́ки ва́ша сплета́ють.
3
Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
4
Очужди́шася грі́шници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу.
4
Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
5
Я́рость їх по подо́бію зміїну́, я́ко а́спида глу́ха і затика́ющаго у́ші свої́,
5
Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
6
і́же не усли́шить гла́са обава́ющих*, обава́єм обава́ється от прему́дра.
6
щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
7
Бог сокруши́ть зу́би їх во усті́х їх; члено́вния* львов сокруши́л єсть Госпо́дь.
7
Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
8
Унічижа́ться, я́ко вода́ мимотеку́щая; напряже́ть лук свой, до́ндеже ізнемо́гуть.
8
Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
9
Я́ко воск раста́яв оти́муться; паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнця.
9
Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
10
Пре́жде є́же разумі́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гні́ві пожре́ть я.
10
Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
11
Возвесели́ться пра́ведник, єгда́ уви́дить отмще́ніє; ру́ці свої́ уми́єть в кро́ві грі́шника.
11
А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
12
І рече́ть челові́к: а́ще у́бо єсть плод пра́веднику, у́бо єсть Бог судя́ їм на землі́.
12
І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»
В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ посла́ Сау́л і стреже́ дом єго́, є́же умертви́ти єго́, 58.
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
2
Ізми́ м'я от враг мої́х, Бо́же, і от возстаю́щих на м'я ізба́ви м'я;
2
Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
3
ізба́ви м'я от ді́лающих беззако́ніє, і от муж крове́й спаси́ м'я.
3
Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
4
Я́ко се, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на м'я крі́пції; ніже́ беззако́ніє моє́, ніже́ гріх мой, Го́споди;
4
Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
5
без беззако́нія теко́х і іспра́вих; воста́ни в срі́теніє моє́ і виждь.
5
Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
6
І Ти, Го́споди Бо́же сил, Бо́же Ізра́їлев, воньми́ посіти́ти вся язи́ки; да не уще́дриши вся ді́лающия беззако́ніє.
6
Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
7
Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град.
7
Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
8
Се, ті́ї отвіща́ють усти́ свої́ми, і меч во устна́х їх: я́ко кто сли́ша?
8
Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
9
І Ти, Го́споди, посміє́шися їм, уничижи́ши вся язи́ки.
9
Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
10
Держа́ву мою́ к Тебі́ сохраню́; я́ко Ти, Бо́же, Засту́пник мой єси́.
10
Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
11
Бог мой, ми́лость Єго́ предвари́ть м'я; Бог мой, яви́ть мні на вразі́х мої́х.
11
Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
12
Не уби́й їх, да не когда́ забу́дуть зако́н Твой; расточи́ я си́лою Твоє́ю і низведи́ я, Защи́тниче мой, Го́споди,
12
Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
13
гріх уст їх, сло́во усте́н їх; і я́ти да бу́дуть в горди́ни своє́й, і от кля́тви і лжі возвістя́ться в кончи́ні,
13
Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
14
во гні́ві кончи́ни, і не бу́дуть; і уві́дять, я́ко Бог влади́чествуєть Іа́ковом і конці́ землі́.
14
Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
15
Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град;
15
Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
16
ті́ї рази́дуться я́сти; а́ще ли же не наси́тяться, і поро́пщуть.
16
Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
17
Аз же воспою́ си́лу Твою́ і возра́дуюся зау́тра о ми́лості Твоє́й; я́ко бил єси́ Засту́пник мой і Прибі́жище моє́ в день ско́рби моєя́.
17
А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
18
Помо́щник мой єси́, Тебі́ пою́; я́ко Бог Засту́пник мой єси́, Бо́же мой, ми́лость моя́.
18
Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.
1
В коне́ць, о ізміни́тися хотя́щих, в столпописа́ніє Дави́ду, в науче́ніє;
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,
2
внегда́ сожже́ Средорі́чіє Сирі́йськоє і Сирі́ю Сова́лськую, і возврати́ся Іоа́в і порази́ Едо́ма в де́брі соле́й двана́десять ти́сящ, 59.
2
коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
3
Бо́же, отри́нул ни єси́ і низложи́л єси́ нас, разгні́вался єси́ і уще́дрил єси́ нас.
3
Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
4
Стрясл єси́ зе́млю і смути́л єси́ ю; ізціли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся.
4
Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
5
Показа́л єси́ лю́дем Твої́м жесто́кая; напої́л єси́ нас вино́м умиле́нія.
5
Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
6
Дал єси́ боя́щимся Тебе́ зна́меніє, є́же убіжа́ти от лиця́ лу́ка.
6
Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
7
Я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я.
7
Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
8
Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: возра́дуюся, і разділю́ Сики́му, і юдо́ль жили́щ размі́рю.
8
Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
9
Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, Єфре́м — крі́пость глави́ Моєя́, Іу́да — цар Мой.
9
Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
10
Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю простру́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася.
10
Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
11
Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї?
11
Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
12
Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас? І не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших?
12
Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13
Даждь нам по́мощ от ско́рби; і су́єтно спасе́ніє челові́чесько.
13
Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
14
О Бо́зі сотвори́м си́лу; і Той унічижи́ть стужа́ющия нам.
14
З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
1
В коне́ць, в пі́снех, Дави́ду псало́м, 60.
1
Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида.
2
Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, воньми́ моли́тві моє́й;
2
Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє.
3
от коне́ць землі́ к Тебі́ воззва́х, внегда́ уни́ се́рдце моє́; на ка́мень возне́сл м'я єси́, наста́вил м'я єси́,
3
Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
4
я́ко бил єси́ Упова́ніє моє́, столп крі́пости от лиця́ вра́жия.
4
Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога.
5
Вселю́ся в селе́нії Твоє́м во ві́ки, покри́юся в кро́ві крил Твої́х.
5
Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх.
6
Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся і́мене Твоєго́.
6
Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого.
7
Дні на дні царе́ви приложи́ши, лі́та єго́ до дне ро́да і ро́да.
7
Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду.
8
Пребу́деть в вік пред Бо́гом; ми́лость і і́стину Єго́ кто взи́щеть?
8
Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його.
9
Та́ко воспою́ і́мені Твоєму́ во ві́ки, возда́ти мі моли́тви моя́ день от дне.
9
Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
0
Псало́м
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида.
1
В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Дави́ду, 61.
2
Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
2
Не Бо́гу ли повине́ться душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́.
3
Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
3
І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не подви́жуся найпа́че.
4
Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється.
4
Доко́лі належите́ на челові́ка? Убива́єте всі ви, я́ко стіні́ преклоне́ні і опло́ту возринове́ну.
5
Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають.
5
Оба́че ці́ну мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жді; усти́ свої́ми благословля́ху, і се́рдцем свої́м кленя́ху.
6
Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
6
Оба́че Бо́гові повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпі́ніє моє́.
7
Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
7
І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не преселю́ся.
8
У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє.
8
О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́; Бог по́мощі моєя́, і упова́ніє моє́ на Бо́га.
9
Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш.
9
Упова́йте на Него́, весь сонм люді́й; ізлія́йте пред Ним сердця́ ва́ша, я́ко Бог Помо́щник наш.
10
А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу.
10
Оба́че су́єтні си́нове челові́честії, лжи́ві си́нове челові́честії в мі́риліх є́же непра́вдовати; ті́ї от суєти́ вку́пі.
11
Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце.
11
Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте; бога́тство а́ще тече́ть, не прилага́йте се́рдця.
12
Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові.
12
Єди́ною глаго́ла Бог, дво́я сія́ сли́шах, зане́ держа́ва Бо́жия,
13
і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.
13
і Твоя́, Го́споди, ми́лость; я́ко Ти возда́си кому́ждо по діло́м єго́.
1
Псало́м Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в пусти́ні Іуде́йстій, 62.
1
Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.
2
Бо́же, Бо́же мой, к Тебі́ у́тренюю; возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль мно́жицею Тебі́ плоть моя́, в землі́ пу́сті і непрохо́дні і безво́дні.
2
Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
3
Та́ко во святі́м яви́хся Тебі́ ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́.
3
Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.
4
Я́ко лу́чші ми́лость Твоя́ па́че живо́т; устні́ мої́ похвали́ті Тя.
4
Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.
5
Та́ко благословлю́ Тя в животі́ моє́м і о і́мені Твоє́м воздіжу́ ру́ці мої́.
5
Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.
6
Я́ко от ту́ка і ма́сти да іспо́лниться душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхва́лять Тя уста́ моя́.
6
Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,
7
А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́тренніх поуча́хся в Тя;
7
коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе,
8
я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і в кро́ві крилу́ Твоє́ю возра́дуюся.
8
бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся.
9
Прильпе́ душа́ моя́ по Тебі́; мене́ же прия́т десни́ця Твоя́.
9
Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.
10
Ті́ї же всу́є іска́ша ду́шу мою́; вни́дуть в преіспо́дняя землі́;
10
Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну,
11
предадя́ться в ру́ки ору́жія, ча́сті ли́совом бу́дуть.
11
уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів.
12
Цар же возвесели́ться о Бо́зі; похва́литься всяк клени́йся Ім, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная.
12
Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 63.
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ моли́тимися к Тебі́; от стра́ха вра́жия ізми́ ду́шу мою́.
2
Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє.
3
Покри́й м'я от со́нма лука́внующих, от мно́жества ді́лающих непра́вду;
3
Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
4
і́же ізостри́ша я́ко меч язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку,
4
Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи,
5
состріля́ти в та́йних непоро́чна; внеза́пу состріля́ють єго́, і не убоя́ться.
5
щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться.
6
Утверди́ша себі́ сло́во лука́воє; пові́даша скри́ти сіть, рі́ша: кто у́зрить їх?
6
Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить?
7
Іспита́ша беззако́ніє; ізчезо́ша іспита́ющії іспита́нія; присту́пить челові́к, і се́рдце глубоко́.
7
Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
8
І вознесе́ться Бог; стрі́ли младе́нець би́ша я́зви їх,
8
Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.
9
і ізнемого́ша на ня язи́ци їх; смути́шася всі ви́дящії їх.
9
Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.
10
І убоя́ся всяк челові́к; і возвісти́ша діла́ Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумі́ша.
10
І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
11
Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді і упова́єть на Него́; і похва́ляться всі пра́вії се́рдцем.
11
Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.
1
В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, піснь Ієремі́єва і Ієзекі́їлева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху ісходи́ти, 64.
1
Начальнику хору. Псалом Давида для співу.
2
Тебі́ подоба́єть піснь, Бо́же, в Сіо́ні, і Тебі́ возда́сться моли́тва во Ієрусали́мі.
2
Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі].
3
Усли́ши моли́тву мою́; к Тебі́ вся́ка плоть при́йдеть.
3
Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть.
4
Словеса́ беззако́нник премого́ша нас; і нече́стія на́ша Ти очи́стиши.
4
Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші.
5
Блаже́н, єго́же ізбра́л єси́ і прия́л, всели́ться во дво́ріх Твої́х. Іспо́лнимся во благи́х до́му Твоєго́; свят храм Твой.
5
Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.
6
Ди́вен в пра́вді, усли́ши ни, Бо́же, Спаси́телю наш, Упова́ніє всіх конце́й землі́ і су́щих в мо́рі дале́че;
6
Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
7
уготовля́яй го́ри крі́постію Своє́ю, препоя́сан си́лою;
7
Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
8
смуща́яй глубину́ морську́ю, шу́му волн єго́ кто постої́ть? См'яту́ться язи́ци,
8
Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів.
9
і убоя́ться живу́щії в конця́х от зна́меній Твої́х; ісхо́ди у́тра і ве́чера украси́ши.
9
Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.
10
Посіти́л єси́ зе́млю і упої́л єси́ ю, умно́жил єси́ обогати́ти ю; ріка́ Бо́жия напо́лнися вод; угото́вал єси́ пи́щу їм, я́ко та́ко (єсть) угото́ваніє.
10
Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її.
11
Бразди́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́; в ка́плях єя́ возвесели́ться возсія́ющи [прозяба́ющи].
11
Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.
12
Благослови́ши віне́ць лі́та бла́гости Твоєя́, і поля́ Твоя́ іспо́лняться ту́ка;
12
Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.
13
разботі́ють кра́сная пусти́ні, і ра́достію хо́лми препоя́шуться.
13
Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
14
Оді́яшася о́вні о́вчії, і удо́лія умно́жать пшени́цю; воззову́ть, і́бо воспою́ть.
14
Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
1
В коне́ць, піснь псалма́ воскресе́нія, 65.
1
Викликніть Господу, вся земле!
2
Воскли́кніте Го́сподеві вся земля́, по́йте же і́мені Єго́, даді́те сла́ву хвалі́ Єго́.
2
Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
3
Рці́те Бо́гу: коль стра́шна діла́ Твоя́? Во мно́жестві си́ли Твоєя́ со́лжуть Тебі́ вразі́ Твої́.
3
Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої».
4
Вся земля́ да покло́ниться Тебі́ і поє́ть Тебі́, да поє́ть же і́мені Твоєму́, Ви́шній.
4
Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
5
Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, коль стра́шен в сові́тіх па́че сино́в челові́чеських.
5
Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
6
Обраща́яй мо́ре в су́шу, в ріці́ про́йдуть нога́ми; та́мо возвеселі́мся о Нем,
6
Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
7
влади́чествующем си́лою Своє́ю ві́ком; о́чі Єго́ на язи́ки призира́єті; преогорчева́ющії да не возно́сяться в себі́.
7
Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
8
Благослові́те, язи́ци, Бо́га на́шего, і усли́шан сотворі́те глас хвали́ Єго́,
8
Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
9
поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т, і не да́вшаго во см'яте́ніє ног мої́х.
9
Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
10
Я́ко іскуси́л ни єси́, Бо́же, разже́гл ни єси́, я́коже разжиза́ється сребро́.
10
Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
11
Ввел ни єси́ в сіть, положи́л єси́ ско́рбі на хребті́ на́шем.
11
Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
12
Возве́л єси́ челові́ки на глави́ на́ша; пройдо́хом сквозі́ огнь і во́ду, і ізве́л єси́ ни в поко́й.
12
Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
13
Вни́ду в дом Твой со всесожже́нієм, возда́м Тебі́ моли́тви моя́,
13
Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
14
я́же ізреко́сті устні́ мої́, і глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рбі моє́й.
14
що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
15
Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебі́ с кади́лом, і овни́, вознесу́ Тебі́ воли́ с козли́.
15
Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
16
Прийді́те, усли́шіте, і пові́м вам, всі боя́щіїся Бо́га, єли́ка сотвори́ душі́ моє́й.
16
Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
17
К Нему́ усти́ мої́ми воззва́х, і вознесо́х под язи́ком мої́м.
17
Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
18
Непра́вду а́ще узрі́х в се́рдці моє́м, да не усли́шить мене́ Госпо́дь.
18
І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
19
Сего́ ра́ди усли́ша м'я Бог, внят гла́су моле́нія моєго́.
19
А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
20
Благослове́н Бог, І́же не отста́ви моли́тву мою́ і ми́лость Свою́ от мене́.
20
Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
1
В коне́ць, в пі́снех, псало́м пі́сні Дави́ду, 66.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня.
2
Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни;
2
Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.
3
позна́ти на землі́ путь Твой, во всіх язи́ціх спасе́ніє Твоє́.
3
Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє.
4
Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі.
4
Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі.
5
Да возвеселя́ться і да возра́дуються язи́ци; я́ко су́диши лю́дем правото́ю і язи́ки на землі́ наста́виши.
5
Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
6
Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі.
6
Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
7
Земля́ даде́ плод свой; благослови́ ни, Бо́же, Бо́же наш,
7
Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш.
8
благослови́ ни, Бо́же; і да убоя́ться Єго́ всі конці́ землі́.
8
Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
1
В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, 67.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
2
Да воскре́снеть Бог, і расточа́ться вразі́ Єго́, і да біжа́ть от лиця́ Єго́ ненави́дящії Єго́.
2
Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3
Я́ко ізчеза́єть дим, да ізче́знуть; я́ко та́єть воск от лиця́ огня́, та́ко да поги́бнуть грі́шници от лиця́ Бо́жия;
3
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4
а пра́ведници да возвеселя́ться, да возра́дуються пред Бо́гом, да насладя́ться в весе́лії.
4
А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
5
Воспо́йте Бо́гу, по́йте і́мені Єго́; путесотворі́те возше́дшему на за́пади, Госпо́дь — і́м'я Єму́; і ра́дуйтеся пред Ним.
5
Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
6
Да см'яту́ться от лиця́ Єго́, Отця́ си́рих і Судії́ вдови́ць; Бог в мі́сті святі́м Своє́м.
6
Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
7
Бог вселя́єть єдиноми́сленния в дом, ізводя́ окова́нния му́жеством, та́кожде преогорчева́ющия живу́щия во гробі́х.
7
Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
8
Бо́же, внегда́ ісходи́ти Тебі́ пред людьми́ Твої́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебі́ в пусти́ні,
8
Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9
земля́ потрясе́ся, і́бо небеса́ ка́нуша от лиця́ Бо́га Сина́їна, от лиця́ Бо́га Ізра́їлева.
9
земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
10
Дождь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, і ізнемо́же, Ти же соверши́л єси́ є.
10
Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
11
Живо́тная Твоя́ живу́ть на ней; угото́вал єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же.
11
Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12
Госпо́дь дасть глаго́л благовіству́ющим си́лою мно́гою;
12
Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
13
Цар сил возлю́бленнаго, красото́ю [ра́ди красоти́] до́му разділи́ти кори́сти.
13
Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
14
А́ще поспите́ посреді́ преді́л, крилі́ голуби́ні посре́брені, і междора́мія єя́ в блеща́нії зла́та;
14
Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
15
внегда́ ра́знствить Небе́сний царі́ на ней, осніжа́ться в Селмо́ні.
15
Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
16
Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усире́нная, гора́ ту́чная.
16
Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17
Вску́ю непщу́єте, го́ри усире́нния? Гора́, ю́же благоволи́ Бог жи́ти в ней; і́бо Госпо́дь всели́ться до конця́.
17
Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
18
Колесни́ця Бо́жия тьма́ми тем, ти́сяща гобзу́ющих; Госпо́дь в них в Сина́ї во святі́м.
18
Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
19
Возше́л єси́ на висоту́, пліни́л єси́ плін; прия́л єси́ дая́нія в челові́ціх, і́бо не покаря́ющияся, є́же всели́тися.
19
Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
20
Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день дне; поспіши́ть нам Бог спасе́ній на́ших.
20
Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
21
Бог наш — Бог, є́же спаса́ти; і Госпо́дня, Госпо́дня ісхо́дища сме́ртная.
21
Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
22
Оба́че Бог сокруши́ть глави́ враго́в Свої́х, верх влас преходя́щих в прегріше́ніїх свої́х.
22
Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
23
Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морськи́х;
23
Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
24
я́ко да омо́читься нога́ твоя́ в кро́ві, язи́к пес твої́х от враг от него́.
24
щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
25
Ви́діна би́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, І́же во святі́м.
25
Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
26
Предвари́ша кня́зі близ пою́щих, посреді́ дів тимпа́нниць.
26
Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
27
В це́рквах благослові́те Бо́га — Го́спода от істо́чник Ізра́їлевих.
27
В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
28
Та́мо Веніамі́н юні́йшій во у́жасі, кня́зі Іу́дови влади́ки їх, кня́зі Завуло́ні, кня́зі Неффали́млі.
28
Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
29
Запові́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю; укріпи́, Бо́же, сіє́, є́же соді́лал єси́ в нас.
29
Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
30
От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́м Тебі́ принесу́ть ца́ріє да́ри.
30
Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31
Запрети́ звіре́м тро́стним; сонм юне́ць в ю́ницях людськи́х, є́же затвори́ти іскуше́нния сребро́м; расточи́ язи́ки, хотя́щия бра́нем.
31
Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32
При́йдуть моли́твенници от Єги́пта; Ефіо́пія предвари́ть ру́ку свою́ к Бо́гу.
32
Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
33
Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеві,
33
Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
34
возше́дшему на не́бо небесе́ на восто́ки; се, дасть гла́су Своєму́ глас си́ли.
34
Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
35
Даді́те сла́ву Бо́гові; на Ізра́їлі велелі́пота Єго́, і си́ла Єго́ на о́блаціх.
35
Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36
Ди́вен Бог во святи́х Свої́х; Бог Ізра́їлев, Той дасть си́лу і держа́ву лю́дем Свої́м. Благослове́н Бог.
36
Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
1
В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́.
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
3
Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я.
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
4
Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́.
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
5
Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х.
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
6
Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася.
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
7
Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев.
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
8
Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́.
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
9
Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́;
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
10
я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я.
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
11
І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні;
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
12
і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу.
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
13
О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́.
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
14
Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спасе́нія Твоєго́.
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
15
Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод.
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
16
Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х.
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
17
Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я.
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
18
Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я.
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
19
Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я.
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
20
Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
21
Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х.
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
22
І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта.
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
23
Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн.
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
24
Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́.
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
25
Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх.
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
26
Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й.
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
27
Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша.
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
28
Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́.
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
29
Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться.
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
30
Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я.
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
31
Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії;
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
32
і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти.
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
33
Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
34
Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́.
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
35
Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем.
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
36
Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї;
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
37
і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем.
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
1
В коне́ць Дави́ду, в воспомина́ніє, во є́же спасти́ м'я Го́споду, 69.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин.
2
Бо́же, в по́мощ мою́ воньми́; Го́споди, помощи́ мі потщи́ся.
2
Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
3
Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я;
3
Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.
4
да возвратя́ться а́біє стидя́щеся глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!
4
Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!»
5
Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Бо́же; і да глаго́лють ви́ну: «Да возвели́читься Госпо́дь!», лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.
5
Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»
6
Аз же нищ єсьм і убо́г, Бо́же, помози́ мі; Помо́щник мой і Ізба́витель мой єси́ Ти, Го́споди, не закосни́.
6
А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
0
Дави́ду псало́м, сино́в Іонада́вових і пе́рвих плі́ншихся, не надпи́сан у євре́й, 70.
(Псалом Давида.)
1
На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік.
1
На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
2
Пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я; приклони́ ко мні у́хо Твоє́ і спаси́ м'я.
2
Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
3
Бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в мі́сто крі́пко спасти́ м'я, я́ко Утвержде́ніє моє́ і Прибі́жище моє́ єси́ Ти.
3
Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
4
Бо́же мой, ізба́ви м'я із руки́ грі́шнаго, із руки́ законопресту́пнаго і оби́дящаго.
4
Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
5
Я́ко Ти єси́ терпі́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, Упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́.
5
Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
6
В Тебі́ утверди́хся от утро́би, от чре́ва ма́тере моєя́ Ти єси́ мой Покрови́тель, о Тебі́ пі́ніє моє́ ви́ну.
6
В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
7
Я́ко чу́до бих мно́гим, і Ти Помо́щник мой крі́пок.
7
Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
8
Да іспо́лняться уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, весь день великолі́піє Твоє́.
8
Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
9
Не отве́ржи мене́ во вре́м'я ста́рости, внегда́ оскудіва́ти крі́пості моє́й, не оста́ви мене́.
9
Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
10
Я́ко рі́ша вразі́ мої́ мні, і стрегу́щії ду́шу мою́ совіща́ша вку́пі,
10
Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
11
глаго́люще: Бог оста́вил єсть єго́, пожені́те і імі́те єго́, я́ко ність ізбавля́яй.
11
кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
12
Бо́же мой, не удали́ся от мене́; Бо́же мой, в по́мощ мою́ воньми́.
12
Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
13
Да постидя́ться і ізче́знуть оклевета́ющії ду́шу мою́, да облеку́ться в студ і срам і́щущії зла́я мні.
13
Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
14
Аз же всегда́ возупова́ю на Тя, і приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́.
14
А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
15
Уста́ моя́ возвістя́ть пра́вду Твою́, весь день — спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́х кни́жная.
15
Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
16
Вни́ду в си́лі Госпо́дні; Го́споди, пом'яну́ пра́вду Тебе́ єди́наго.
16
Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
17
Бо́же мой, ї́мже научи́л м'я єси́ от ю́ности моєя́, і дони́ні возвіщу́ чудеса́ Твоя́.
17
Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
18
І да́же до ста́рости і престарі́нія, Бо́же мой, не оста́ви мене́, до́ндеже возвіщу́ ми́шцю Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему,
18
І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
19
си́лу Твою́ і пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до ви́шніх, я́же сотвори́л мі єси́ вели́чія; Бо́же, кто подо́бен Тебі́?
19
Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
20
Єли́ки яви́л мі єси́ ско́рбі мно́гі і зли? І обра́щся оживотвори́л м'я єси́ і от бездн землі́ возве́л м'я єси́.
20
Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
21
Умно́жил єси́ на мні вели́чествіє Твоє́, і обра́щся уті́шил м'я єси́, і от бездн землі́ па́ки возве́л м'я єси́.
21
Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
22
І́бо аз іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, в сосу́діх псало́мських і́стину Твою́, Бо́же. Воспою́ Тебі́ в гу́слех, Святи́й Ізра́їлев.
22
тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
23
Возра́дуєтіся устні́ мої́, єгда́ воспою́ Тебі́, і душа́ моя́, ю́же єси́ ізба́вил.
23
Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
24
Єще́ же і язи́к мой весь день поучи́ться пра́вді Твоє́й, єгда́ постидя́ться і посра́м'яться і́щущий зла́я мні.
24
і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
0
О Соломо́ні, псало́м Дави́ду, 71.
Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа).
1
Бо́же, суд Твой царе́ві даждь, і пра́вду Твою́ си́ну царе́ву;
1
Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.
2
суди́ти лю́дем Твої́м в пра́вді і ни́щим Твої́м в суді́.
2
Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.
3
Да воспри́ймуть го́ри мир лю́дем і хо́лми пра́вду.
3
Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.
4
Су́дить ни́щим людськи́м, і спасе́ть си́ни убо́гих, і смири́ть клеветника́.
4
Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.
5
І пребу́деть с со́лнцем, і пре́жде луни́ ро́да родо́в.
5
Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.
6
Сни́деть, я́ко дождь на руно́, і я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю.
6
Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
7
Возсія́єть во днех єго́ пра́вда і мно́жество ми́ра, до́ндеже оти́меться луна́.
7
В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.
8
І облада́єть от мо́ря до мо́ря, і от рік до коне́ць вселе́нния.
8
І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі.
9
Пред ним припаду́ть ефіо́пляне, і вразі́ єго́ персть поли́жуть.
9
Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.
10
Ца́ріє Фарсі́йстії і о́строві да́ри принесу́ть, ца́ріє Ара́встії і Сава́ да́ри приведу́ть;
10
Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.
11
і покло́няться єму́ всі ца́ріє зе́мстії, всі язи́ци порабо́тають єму́.
11
І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.
12
Я́ко ізба́ви ни́ща от си́льна, і убо́га, єму́же не бі помо́щника.
12
Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.
13
Пощади́ть ни́ща і убо́га, і ду́ші убо́гих спасе́ть;
13
Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.
14
от ли́хви і от непра́вди ізба́вить ду́ші їх, і че́стно і́м'я єго́ пред ни́ми.
14
Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
15
І жив бу́деть, і да́сться єму́ от зла́та Араві́йська; і помо́ляться о нем ви́ну, весь день благослов'я́ть єго́.
15
І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.
16
Бу́деть утвержде́ніє на землі́ на версі́х гор; превознесе́ться па́че Лива́на плод єго́, і процвіту́ть от гра́да, я́ко трава́ земна́я.
16
Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
17
Бу́деть і́м'я єго́ благослове́но во ві́ки, пре́жде со́лнця пребива́єть і́м'я єго́; і благослов'я́ться в нем вся колі́на земна́я, всі язи́ци ублажа́ть єго́.
17
Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.
18
Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, творя́й чудеса́ єди́н,
18
Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
19
і благослове́нно і́м'я сла́ви Єго́ во вік і в вік ві́ка; і іспо́лниться сла́ви Єго́ вся земля́. Бу́ди, бу́ди.
19
І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.
0
Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72.
Псалом Асафа.
1
Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем.
1
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2
Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́;
2
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3
я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря;
3
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4
я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх;
4
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5
в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран.
5
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6
Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м.
6
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7
Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця.
7
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8
Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша;
8
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9
положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́.
9
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10
Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них.
10
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11
І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в Ви́шнім?
11
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
12
Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство.
12
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13
І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́,
13
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14
і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх?
14
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
15
А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х];
15
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16
і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть предо мно́ю,
16
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх.
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18
Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася.
18
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19
Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
19
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20
Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши.
20
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21
Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася;
21
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22
і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́.
22
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23
І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́,
23
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24
і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́.
24
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25
Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́?
25
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26
Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік.
26
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27
Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́.
27
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28
Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні.
28
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
0
Ра́зума Аса́фу, 73.
Псалом Асафа. (Повчання.)
1
Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́?
1
Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?
2
Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́.
2
Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.
3
Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м.
3
Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!
4
І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша,
4
Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.
5
я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша
5
Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.
6
две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї.
6
Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.
7
Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́.
7
Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.
8
Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жія от землі́.
8
Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.
9
Зна́менія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́.
9
Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.
10
Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́?
10
Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?
11
Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць?
11
Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.
12
Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́.
12
Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.
13
Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́;
13
Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.
14
Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем Ефіо́пським.
14
Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].
15
Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия.
15
Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.
16
Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце.
16
Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.
17
Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я.
17
Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.
18
Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́.
18
Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.
19
Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́.
19
Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
20
При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній.
20
Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.
21
Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́.
21
Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.
22
Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день.
22
Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.
23
Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́].
23
Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.
1
В коне́ць, да не растли́ши, псало́м пі́сні Аса́фу, 74.
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.
2
Іспові́мися Тебі́, Бо́же, іспові́мися Тебі́ і призове́м і́м'я Твоє́; пові́м вся чудеса́ Твоя́.
2
Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.
3
Єгда́ прийму́ вре́м'я, Аз правоти́ возсужду́.
3
«Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.
4
Раста́яся земля́ і всі живу́щії на ней, Аз утверди́х столпи́ єя́.
4
Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».
5
Ріх беззако́ннующим: не беззако́ннуйте! І согріша́ющим: не возносі́те ро́га.
5
Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!
6
Не воздвиза́йте на висоту́ ро́га ва́шего і не глаго́літе на Бо́га непра́вду;
6
Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»
7
я́ко ніже́ от ісхо́д, ніже́ і за́пад, ніже́ от пусти́х гор.
7
Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.
8
Я́ко Бог Судія́ єсть; сего́ смиря́єть, і сего́ возно́сить.
8
А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.
9
Я́ко ча́ша в руці́ Госпо́дні, вина́ нерастворе́на іспо́лнь растворе́нія, і уклони́ от сея́ в сію́; оба́че дро́ждіє єго́ не істощи́ся, іспію́ть всі грі́шнії землі́.
9
Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.
10
Аз же возра́дуюся в вік, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю;
10
Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.
11
і вся ро́ги грі́шних сломлю́, і вознесе́ться рог пра́веднаго.
11
Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.
1
В коне́ць, в пі́снех, псало́м Аса́фу, піснь ко ассирі́анину, 75.
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
2
Ві́дом во Іуде́ї Бог; во Ізра́їлі ве́ліє і́м'я Єго́.
2
Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
3
І бисть в ми́рі мі́сто Єго́, і жили́ще Єго́ в Сіо́ні.
3
І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.
4
Та́мо сокруши́ крі́пості луко́в, ору́жіє і меч і брань.
4
Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.
5
Просвіща́єши Ти ди́вно от гор ві́чних.
5
Ти славний, і силою світиш з висот вічних.
6
См'ято́шася всі неразу́мнії се́рдцем; усну́ша сном свої́м, і нічто́же обріто́ша всі му́жіє бога́тства в рука́х свої́х.
6
Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.
7
От запреще́нія Твоєго́, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всі́дшії на ко́ні.
7
Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
8
Ти стра́шен єси́, і кто противоста́неть Тебі́? Отто́лі гнів Твой.
8
Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?
9
С небесе́ сли́шан сотвори́л єси́ суд; земля́ убоя́ся і умолча́,
9
З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,
10
внегда́ воста́ти на суд Бо́гу, спасти́ вся кро́ткия землі́.
10
коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.
11
Я́ко помишле́ніє челові́чеськоє іспові́сться Тебі́, і оста́нок помишле́нія пра́зднуєть Ті.
11
І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.
12
Помолі́теся і воздаді́те Го́сподеві Бо́гу на́шему; всі, і́же о́крест Єго́, принесу́ть да́ри
12
Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.
13
Стра́шному і от'є́млющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земни́х.
13
Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі.
1
В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Аса́фу, 76.
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
2
Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят мі.
2
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
3
В день ско́рби моєя́ Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих; отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́.
3
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
4
Пом'яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся [размишля́х], і малоду́шствоваше дух мой.
4
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
5
Предвари́сті стражби́ о́чі мої́; см'ято́хся і не глаго́лах.
5
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
6
Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом'яну́х, і поуча́хся;
6
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
7
но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся, і тужа́ше [размишля́х, і іспи́товаше] дух мой;
7
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
8
єда́ во ві́ки отри́неть Госпо́дь і не приложи́ть благоволи́ти па́ки?
8
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
9
Іли́ до конця́ ми́лость Свою́ отсіче́ть, сконча́ глаго́л от ро́да в род?
9
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
10
Єда́ забу́деть уще́дрити Бог? Іли́ удержи́ть во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́?
10
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
11
І ріх: ни́ні нача́х, сія́ ізмі́на десни́ці Ви́шняго.
11
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
12
Пом'яну́х діла́ Госпо́дня; я́ко пом'яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,
12
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
13
і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду].
13
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
14
Бо́же, во святі́м путь Твой; кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш?
14
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
15
Ти єси́ Бог творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́,
15
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
16
ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, си́ни Іа́ковлі і Іо́сифови.
16
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
17
Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася; см'ято́шася бе́здни.
17
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
18
Мно́жество шу́ма вод; глас да́ша о́блаци, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дять.
18
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
19
Глас гро́ма Твоєго́ в колесі́, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную; подви́жеся і тре́петна бисть земля́.
19
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
20
В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ються.
20
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
21
Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Моїсе́йовою і Ааро́нею.
21
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
0
Ра́зума Аса́фу, 77.
Повчання Асафа.
1
Внемлі́те, лю́діє мої́, зако́ну моєму́, приклоні́те у́хо ва́ше во глаго́ли уст мої́х.
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
2
Отве́рзу в при́тчах уста́ моя́, провіща́ю гана́нія іспе́рва.
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3
Єли́ка сли́шахом і позна́хом я, і отці́ на́ші пові́даша нам;
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
4
не утаї́шася от чад їх в род ін, возвіща́юще хвали́ Госпо́дні, і си́ли Єго́, і чудеса́ Єго́, я́же сотвори́.
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
5
І воздви́же свиді́ніє во Іа́кові, і зако́н положи́ во Ізра́їлі, єли́ка запові́да отце́м на́шим сказа́ти я синово́м свої́м,
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
6
я́ко да позна́єть род ін, си́нове родя́щіїся, і воста́нуть, і пові́дять я синово́м свої́м;
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
7
да положа́ть на Бо́га упова́ніє своє́, і не забу́дуть діл Бо́жиїх, і за́повіді Єго́ взи́щуть;
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
8
да не бу́дуть я́коже отці́ їх, род стропти́в і преогорчева́яй, род і́же не іспра́ви се́рдця своєго́ і не уві́ри с Бо́гом ду́ха своєго́.
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
9
Си́нове Єфре́млі, наляца́юще і стріля́юще лу́ки, возврати́шася в день бра́ні;
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
10
не сохрани́ша заві́та Бо́жия, і в зако́ні Єго́ не восхоті́ша ходи́ти.
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
11
І заби́ша благодія́нія Єго́ і чудеса́ Єго́, я́же показа́ їм
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
12
пред отці́ їх, я́же сотвори́ чудеса́ в землі́ Єги́петстій, на по́лі Танео́сі;
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
13
разве́рзе мо́ре і проведе́ їх; предста́ви во́ди, я́ко міх,
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
14
і наста́ви я о́блаком во дні і всю нощ просвіще́нієм огня́.
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
15
Разве́рзе ка́мень в пусти́ні і напої́ я, я́ко в бе́здні мно́зі;
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16
і ізведе́ во́ду із ка́мене, і низведе́, я́ко рі́ки, во́ди.
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
17
І приложи́ша єще́ согріша́ти Єму́, преогорчи́ша Ви́шняго в безво́дній;
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
18
і іскуси́ша Бо́га в сердця́х свої́х, воспроси́ти бра́шна душа́м свої́м.
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
19
І клевета́ша на Бо́га і рі́ша: єда́ возмо́жеть Бог угото́вати трапе́зу в пусти́ні?
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
20
Поне́же порази́ ка́мень, і потеко́ша во́ди, і пото́ци наводни́шася; єда́ і хліб мо́жеть да́ти? Іли́ угото́вати трапе́зу лю́дем Свої́м?
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
21
Сего́ ра́ди сли́ша Госпо́дь і презрі́, і огнь возгорі́ся во Іа́кові, і гнів взи́де на Ізра́їля;
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22
я́ко не ві́роваша Бо́гові, ніже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́.
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
23
І запові́да облако́м сви́ше, і две́рі небесе́ отве́рзе;
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
24
і одожди́ їм ма́нну я́сти, і хліб небе́сний даде́ їм.
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
25
Хліб а́нгелський яде́ челові́к; бра́шно посла́ їм до си́тости.
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
26
Воздви́же юг с небесе́, і наведе́ си́лою Своє́ю ли́ва;
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
27
і одожди́ на ня, я́ко прах, пло́ті, і, я́ко песо́к морськи́й, пти́ці перна́ти.
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28
І нападо́ша посреді́ ста́на їх, о́крест жили́щ їх.
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
29
І ядо́ша і наси́тишася зіло́, і жела́ніє їх пренесе́ їм.
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
30
Не лиши́шася от жела́нія своєго́; єще́ бра́шну су́щу во усті́х їх,
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
31
і гнів Бо́жий взи́де на ня, і уби́ мно́жайшая їх, і ізбра́нним Ізра́їлевим зап'я́т.
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
32
Во всіх сих согріши́ша єще́ і не ві́роваша чудесе́м Єго́;
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
33
і ізчезо́ша в суєті́ дні́є їх, і лі́та їх со тща́нієм.
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
34
Єгда́ убива́ше я, тогда́ взиска́ху Єго́ і обраща́хуся і у́треневаху к Бо́гу;
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
35
і пом'яну́ша, я́ко Бог Помо́щник їм єсть, і Бог Ви́шній Ізба́витель їм єсть;
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
36
і возлюби́ша Єго́ усти́ свої́ми, і язи́ком свої́м солга́ша Єму́;
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37
се́рдце же їх не бі пра́во с Ним, ніже́ уві́ришася в заві́ті Єго́.
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
38
Той же єсть щедр, і очи́стить гріхи́ їх, і не растли́ть; і умно́жить отврати́ти я́рость Свою́, і не разжже́ть всего́ гні́ва Своєго́.
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39
І пом'яну́, я́ко плоть суть, дух ходя́й і не обраща́яйся;
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
40
колькра́ти преогорчи́ша Єго́ в пусти́ні, прогні́ваша Єго́ в землі́ безво́дній?
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41
і обрати́шася, і іскуси́ша Бо́га, і Свята́го Ізра́їлева раздражи́ша;
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
42
і не пом'яну́ша руки́ Єго́ в день, в о́ньже ізба́ви я із руки́ оскорбля́ющаго;
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
43
я́коже положи́ во Єги́пті зна́менія Своя́, і чудеса́ Своя́ на по́лі Танео́сі;
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44
і преложи́ в кров рі́ки їх і істо́чники їх, я́ко да не пію́ть.
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
45
Посла́ на ня пе́сія му́хи, і поядо́ша я, і жа́би, і растли́ я;
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
46
і даде́ ржі плоди́ їх, і труди́ їх пруго́м.
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
47
Уби́ гра́дом виногра́ди їх і черни́чіє їх сла́ною;
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
48
і предаде́ гра́ду скоти́ їх, і імі́ніє їх огню́.
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
49
Посла́ на ня гнів я́рости Своєя́, я́рость, і гнів, і скорб, посла́ніє а́ггели лю́тими.
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
50
Путесотвори́ стезю́ гні́ву Своєму́, і не пощаді́ от сме́рти душ їх, і скоти́ їх в сме́рті заключи́;
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51
і порази́ вся́коє перворо́дноє в землі́ Єги́петстій, нача́ток вся́каго труда́ їх в селе́ніїх Ха́мових.
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52
І воздви́же, я́ко о́вці, лю́ди Своя́, і возведе́ я, я́ко ста́до, в пусти́ні;
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53
і наста́ви я на упова́ніє, і не убоя́шася; і враги́ їх покри́ мо́ре.
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54
І введе́ я в го́ру святи́ні Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ця Єго́.
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55
І ізгна́ от лиця́ їх язи́ки, і по жре́бію даде́ їм (зе́млю) у́жем жребодая́нія, і всели́ в селе́ніїх їх колі́на Ізра́їлєва.
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56
І іскуси́ша і преогорчи́ша Бо́га Ви́шняго, і свиді́ній Єго́ не сохрани́ша;
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57
і отврати́шася і отверго́шася, я́коже і отці́ їх; преврати́шася в лук развраще́н;
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58
і прогні́ваша Єго́ в хо́лміх свої́х, і во істука́нних свої́х раздражи́ша Єго́.
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59
Сли́ша Бог і презрі́, і унічижи́ зіло́ Ізра́їля;
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60
і отри́ну ски́нію Сило́мськую, селе́ніє є́же [селе́ніє Своє́, іді́же] всели́ся в челові́ціх;
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61
і предаде́ в плін крі́пость їх, і добро́ту їх в ру́ки враго́в;
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62
і затвори́ во ору́жії лю́ди Своя́ і достоя́ніє Своє́ презрі́.
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63
Ю́ноші їх пояде́ огнь, і ді́ви їх не осі́товани би́ша;
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64
свяще́нници їх мече́м падо́ша, і вдови́ці їх не опла́кани бу́дуть.
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65
І воста́, я́ко спя, Госпо́дь, я́ко си́лен і шу́мен от вина́;
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66
і порази́ враги́ Своя́ всп'ять, поноше́ніє ві́чноє даде́ їм;
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67
і отри́ну селе́ніє Іо́сифово, і колі́но Єфре́мово не ізбра́;
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68
і ізбра́ колі́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́;
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69
і созда́, я́ко єдиноро́га, святи́лище Своє́; на землі́ основа́ ї в вік.
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70
І ізбра́ Дави́да раба́ Своєго́, і восприя́т єго́ от стад о́вчих;
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71
от дої́лиць поя́т єго́ пасти́ Іа́кова — раба́ Своєго́, і Ізра́їля — достоя́ніє Своє́.
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72
І упасе́ я в незло́бії се́рдця своєго́, і в ра́зуміх руку́ своє́ю наста́вил я єсть.
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
0
Псало́м Аса́фу, 78.
Псалом Асафа.
1
Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой,
1
Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
2
положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м;
2
Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
3
пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй.
3
Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
4
Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.
4
Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
5
Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́?
5
Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
6
Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, я́же і́мене Твоєго́ не призва́ша;
6
Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
7
я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша.
7
Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
8
Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́.
8
Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
9
Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́.
9
Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
10
Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я.
10
Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
11
Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних.
11
Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12
Возда́ждь сосі́дом на́шим седьмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди.
12
Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
13
Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́.
13
А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
1
В коне́ць, о ізмі́ншихся, свиді́ніє Аса́фу, псало́м 79.
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.
2
Паси́й Ізра́їля, воньми́! Наставля́яй, я́ко овча́, Іо́сифа, сідя́й на херуви́міх, яви́ся;
2
Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
3
пред Єфре́мом, і Веніамі́ном, і Манассі́єм воздви́гни си́лу Твою́, і прийди́, во є́же спасти́ нас.
3
Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
4
Бо́же, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
4
Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
5
Го́споди, Бо́же сил, доко́лі гні́ваєшися на моли́тву раб Твої́х?
5
Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
6
Напита́єши нас хлі́бом сле́зним і напої́ши нас слеза́ми в мі́ру.
6
Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
7
Положи́л єси́ нас в преріка́ніє сосі́дом на́шим, і вразі́ на́ші подражни́ша ни.
7
Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
8
Го́споди, Бо́же сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
8
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
9
Виногра́д із Єги́пта прене́сл єси́; ізгна́л єси́ язи́ки і насади́л єси́ ї;
9
З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
10
путесотвори́л єси́ пред ним, і насади́л єси́ коре́нія єго́, і іспо́лни зе́млю.
10
Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
11
Покри́ го́ри сінь єго́, і ві́твія єго́ ке́дри Бо́жія;
11
Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
12
простре́ ро́зги єго́ [своя́] до мо́ря і да́же до рік отра́сли єго́ [своя́].
12
Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
13
Вску́ю низложи́л єси́ опло́т єго́, і обима́ють ї всі мимоходя́щії путе́м?
13
Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
14
Озоба́ ї вепр от дубра́ви, і уєдине́нний ди́вій пояде́ ї.
14
Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
15
Бо́же сил, обрати́ся у́бо і при́зри с небесе́ і виждь, і посіти́ виногра́д сей;
15
Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
16
і соверши́ ї, єго́же насади́ десни́ця Твоя́, і на си́на челові́чеськаго, єго́же укрепи́л єси́ Себі́.
16
І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
17
Пожже́н огне́м і раско́пан; от запреще́нія лиця́ Твоєго́ поги́бнуть.
17
Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
18
Да бу́деть рука́ Твоя́ на му́жа десни́ці Твоєя́ і на си́на челові́чеськаго, єго́же укріпи́л єси́ Себі́,
18
Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
19
і не отсту́пим от Тебе́; оживи́ши ни, і і́м'я Твоє́ призове́м.
19
А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
20
Го́споди, Бо́же сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
20
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
1
В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Аса́фу, 80.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.
2
Ра́дуйтеся Бо́гу — Помо́щнику на́шему, воскли́кніте Бо́гу Іа́ковлю;
2
Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
3
приймі́те псало́м і даді́те тимпа́н, псалти́р красе́н с гу́сльми;
3
Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
4
вострубі́те в новомісячії трубо́ю, во благознамени́тий день пра́здника ва́шего;
4
Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
5
я́ко повелі́ніє Ізра́їлеві єсть, і судьба́ Бо́гу Іа́ковлю.
5
Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
6
Свиді́ніє во Іо́сифі положи́ є, внегда́ ізи́ти єму́ от землі́ Єги́петськия; язи́ка, єго́же не ві́дяше, усли́ша.
6
Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
7
От'я́т от бре́мене хребе́т єго́; ру́ці єго́ в коші́ порабо́тасті.
7
«Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
8
В ско́рбі призва́л М'я єси́, і ізба́вих тя; усли́шах тя в та́йні бу́рні; іскуси́х тя на воді́ преріка́нія.
8
В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
9
Сли́шіте, лю́діє Мої́, і засвиді́тельствую вам, Ізра́їлю, а́ще послу́шаєши Мене́;
9
Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
10
не бу́деть тебі́ бог нов, ніже́ поклони́шися бо́гу чужде́му.
10
Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
11
Аз бо єсьм Госпо́дь, Бог твой, ізведи́й тя от землі́ Єги́петськия; разшири́ уста́ твоя́, і іспо́лню я.
11
Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
12
І не послу́шаша лю́діє Мої́ гла́са Моєго́, і Ізра́їль не внят Мі;
12
Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
13
і отпусти́х я по начина́нієм серде́ць їх, по́йдуть в начина́ніїх свої́х.
13
Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
14
А́ще би́ша лю́діє Мої́ послу́шали Мене́, Ізра́їль а́ще би в путі́ Моя́ ходи́л;
14
О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
15
ні о чесо́мже у́бо враги́ єго́ смири́л бих, і на оскорбля́ющия їх возложи́л бих ру́ку Мою́.
15
Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
16
Вразі́ Госпо́дні солга́ша Єму́, і бу́деть вре́м'я їх в вік;
16
Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
17
і напита́ їх от ту́ка пшени́чна, і от ка́мене ме́да наси́ти їх.
17
Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».
0
Псало́м Аса́фу, 81.
Псалом Асафа.
1
Бог ста в со́нмі бого́в, посреді́ же бо́ги разсу́дить.
1
Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
2
Доко́лі су́дите непра́вду і ли́ця грі́шников приє́млете?
2
«Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
3
Суді́те си́ру і убо́гу, смире́на і ни́ща оправда́йте;
3
Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
4
ізмі́те ни́ща і убо́га, із руки́ грі́шничі ізба́віте єго́.
4
Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
5
Не позна́ша, ніже́ уразумі́ша, во тьмі хо́дять; да подви́жаться вся основа́нія землі́.
5
Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
6
Аз ріх: бо́зі єсте́, і си́нове Ви́шняго всі;
6
Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
7
ви же, я́ко челові́ци, умира́єте, і, я́ко єди́н от князе́й, па́даєте.
7
але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
8
Воскресни́, Бо́же, суди́ землі́; я́ко Ти наслі́диши во всіх язи́ціх.
8
Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.
1
Піснь псалма́ Аса́фу, 82.
2
Бо́же, кто уподо́биться Тебі́? Не премолчи́, ніже́ укроти́ [ніже́ укроти́ся], Бо́же;
2
Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
3
я́ко се, вразі́ Твої́ возшумі́ша, і ненави́дящії Тя воздвиго́ша главу́.
3
Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
4
На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, і совіща́ша на святи́я Твоя́.
4
Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
5
Рі́ша: прийді́те і потреби́м я от язи́к, і не пом'яне́ться і́м'я Ізра́їлево ктому́.
5
Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
6
Я́ко совіща́ша єдиномишле́нієм вку́пі, на Тя заві́т завіща́ша;
6
Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
7
селе́нія Ідуме́йська і Ісма́їліте, Моа́в і ага́ряне,
7
Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
8
Гева́л і Аммо́н і Амали́к, іноплеме́нници с живу́щими в Ти́рі;
8
Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
9
і́бо і Ассу́р при́йде с ни́ми, би́ша в заступле́ніє синово́м Ло́товим;
9
І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
10
сотвори́ їм, я́ко Мадіа́му і Сиса́рі, я́ко Іави́му в пото́ці Ки́ссові;
10
Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
11
потреби́шася во Аендо́рі, би́ша, я́ко гной земни́й.
11
які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
12
Положи́ кня́зі їх, я́ко Ори́ва і Зи́ва, і Зеве́я і Салма́на, вся кня́зі їх,
12
Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
13
і́же рі́ша: да наслі́дим себі́ святи́лище Бо́жиє.
13
які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
14
Бо́же мой, положи́ я я́ко ко́ло, я́ко трость пред лице́м ві́тра.
14
Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
15
Я́ко огнь попаля́яй дубра́ви, я́ко пла́мень пожига́яй го́ри;
15
як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
16
та́ко пожене́ши я бу́рею Твоє́ю і гні́вом Твої́м см'яте́ши я.
16
так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
17
Іспо́лни ли́ця їх безче́стія, і взи́щуть і́мене Твоєго́, Го́споди.
17
Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
18
Да постидя́ться і см'яту́ться в вік ві́ка, і посра́м'яться і поги́бнуть.
18
Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
19
І да позна́ють, я́ко і́м'я Тебі́ — Госпо́дь, Ти єди́н Ви́шній по всей землі́.
19
І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.
1
В коне́ць, о точи́ліх, сино́м Коре́йовим, псало́м, 83.
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.
2
Коль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди сил.
2
Які любі оселі Твої, Господи Сил!
3
Жела́єть і скончава́ється душа́ моя́ во двори́ Госпо́дні; се́рдце моє́ і плоть моя́ возра́довастася о Бо́зі жи́ві.
3
Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.
4
І́бо пти́ця обрі́те себі́ хра́мину, і го́рлиця гніздо́ себі́, іді́же положи́ть птенці́ своя́, олтарі́ Твоя́, Го́споди сил, Царю́ мой і Бо́же мой.
4
Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
5
Блаже́нні живу́щії в дому́ Твоє́м; в ві́ки віко́в восхва́лять Тя.
5
Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
6
Блаже́н муж, єму́же єсть заступле́ніє єго́ у Тебе́; восхожде́нія в се́рдці своє́м положи́,
6
Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.
7
во юдо́ль плаче́вную, в мі́сто є́же положи́ [во юдо́лі плаче́вній, в мі́сті, є́же положи́]; і́бо благослове́ніє дасть законополага́яй.
7
Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.
8
По́йдуть от си́ли в си́лу; яви́ться Бог бого́в в Сіо́ні.
8
Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.
9
Го́споди, Бо́же сил, усли́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль.
9
Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
10
Защи́тниче наш, виждь, Бо́же, і при́зри на лице́ христа́ Твоєго́.
10
Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
11
Я́ко лу́чше день єди́н во дво́ріх Твої́х па́че ти́сящ; ізво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти мі в селе́ніїх грі́шничих.
11
Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
12
Я́ко ми́лость і і́стину лю́бить Госпо́дь, Бог благода́ть і сла́ву дасть; Госпо́дь не лиши́ть благи́х ходя́щих незло́бієм.
12
Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
13
Го́споди, Бо́же сил, блаже́н челові́к упова́яй на Тя.
13
Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.
1
В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 84.
1
Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.
2
Благоволи́л єси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́л єси́ плін Іа́ковль.
2
Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.
3
Оста́вил єси́ беззако́нія люді́й Твої́х, покри́л єси́ вся гріхи́ їх.
3
Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.
4
Укроти́л єси́ весь гнів Твой, возврати́лся єси́ от гні́ва я́рости Твоєя́.
4
Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.
5
Возврати́ нас, Бо́же спасе́ній на́ших, і отврати́ я́рость Твою́ от нас.
5
Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.
6
Єда́ во ві́ки прогні́ваєшися на ни? Іли́ простре́ши гнів Твой от ро́да в род?
6
Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?
7
Бо́же, Ти обра́щся оживи́ши ни, і лю́діє Твої́ возвеселя́ться о Тебі́.
7
Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
8
Яви́ нам, Го́споди, ми́лость Твою́, і спасе́ніє Твоє́ даждь нам.
8
Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!
9
Усли́шу, что рече́ть о мні Госпо́дь Бог; я́ко рече́ть мир на лю́ди Своя́, і на преподо́бния Своя́, і на обраща́ющия сердця́ к Нему́.
9
Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.
10
Оба́че близ боя́щихся Єго́ спасе́ніє Єго́, всели́ти сла́ву в зе́млю на́шу.
10
Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.
11
Ми́лость і і́стина сріто́стіся, пра́вда і мир облобиза́стася;
11
Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
12
і́стина от землі́ возсія́, і пра́вда с небесе́ прини́че;
12
Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.
13
і́бо Госпо́дь дасть бла́гость, і земля́ на́ша дасть плод свой.
13
Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.
14
Пра́вда пред Ним преди́деть, і положи́ть в путь стопи́ своя́.
14
Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.
0
Моли́тва Дави́ду, 85.
Молитва Давида.
1
Приклони́, Го́споди, у́хо Твоє́, і усли́ши м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз.
1
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий.
2
Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бен єсьм; спаси́ раба́ Твоєго́, Бо́же мой, упова́ющаго на Тя.
2
Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе.
3
Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко к Тебі́ воззову́ весь день.
3
Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня.
4
Возвесели́ ду́шу раба́ Твоєго́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.
4
Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою.
5
Я́ко Ти, Го́споди, благ і кро́ток і многоми́лостив всім призива́ющим Тя.
5
Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.
6
Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ гла́су моле́нія моєго́.
6
Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого.
7
В день ско́рби моєя́ воззва́х к Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́.
7
В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.
8
Ність подо́бен Тебі́ в бозі́х, Го́споди, і ність по діло́м Твої́м.
8
Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми.
9
Всі язи́ци, єли́кі сотвори́л єси́, при́йдуть і покло́няться пред Тобо́ю, Го́споди, і просла́в'ять і́м'я Твоє́;
9
Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.
10
я́ко ве́лій єси́ Ти і творя́й чудеса́, Ти єси́ Бог єди́н.
10
Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний.
11
Наста́ви м'я, Го́споди, на путь Твой, і пойду́ во і́стині Твоє́й; да возвесели́ться се́рдце моє́ боя́тися і́мене Твоєго́.
11
Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
12
Іспові́мся Тебі́, Го́споди Бо́же мой, всім се́рдцем мої́м і просла́влю і́м'я Твоє́ в вік;
12
Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки.
13
я́ко ми́лость Твоя́ ве́лія на мні, і ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от а́да преіспо́днійшаго.
13
Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого.
14
Бо́же, законопресту́пници воста́ша на м'я, і сонм держа́вних взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Тебе́ пред собо́ю.
14
Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою.
15
І Ти, Го́споди Бо́же мой, ще́дрий і ми́лостивий, долготерпіли́вий і многоми́лостивий і і́стинний,
15
Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.
16
при́зри на м'я і поми́луй м'я; даждь держа́ву Твою́ о́троку Твоєму́ і спаси́ си́на раби́ Твоєя́.
16
Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
17
Сотвори́ со мно́ю зна́меніє во бла́го; і да ви́дять ненави́дящії м'я, і постидя́ться, я́ко Ти, Го́споди, помо́гл мі і уті́шил м'я єси́.
17
Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.
1
Сино́м Коре́йовим, псало́м пі́сні, 86.
1
Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).
2
Основа́нія Єго́ на гора́х святи́х; лю́бить Госпо́дь врата́ Сіо́ня па́че всіх селе́ній Іа́ковлих.
2
Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.
3
Пресла́вная глаго́лашася о тебі́, гра́де Бо́жий.
3
Преславне говорять про тебе, місто Боже.
4
Пом'яну́ Раа́в і Вавило́на ві́дущим м'я; і се, іноплеме́нници і Тир і лю́діє Ефіо́пстії, сі́ї би́ша та́мо.
4
Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.
5
Ма́ти Сіо́н рече́ть: челові́к і челові́к роди́ся в нем, і Той основа́ ї Ви́шній.
5
І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його.
6
Госпо́дь пові́сть в писа́нії люді́й і князе́й, сих би́вших в нем.
6
Господь напише в переписі народів: ось такий народився там.
7
Я́ко веселя́щихся всіх жили́ще в тебі́.
7
Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.
1
Піснь псалма́ сино́м Коре́йовим, в коне́ць, о Маєле́фі* є́же отвіща́ти, ра́зума Ема́ну Ізра́їльтянину, 87.
1
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
2
Го́споди Бо́же спасе́нія моєго́, во дні воззва́х і в нощі́ пред Тобо́ю;
2
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
3
да вни́деть пред Тя моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію моєму́.
3
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
4
Я́ко іспо́лнися зол душа́ моя́, і живо́т мой а́ду прибли́жися.
4
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
5
Привміне́н бих с низходя́щими в ров; бих я́ко челові́к без по́мощі,
5
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
6
в ме́ртвих свобо́дь; я́ко я́звеннії сп'я́щії во гро́бі, ї́хже не пом'яну́л єси́ ктому́, і ті́ї от руки́ Твоєя́ отринове́ні би́ша.
6
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
7
Положи́ша м'я в ро́ві преіспо́днім, в те́мних і сі́ні сме́ртній.
7
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
8
На мні утверди́ся я́рость Твоя́, і вся во́лни Твоя́ наве́л єси́ на м'я.
8
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
9
Уда́лил єси́ зна́ємих мої́х от мене́; положи́ша м'я ме́рзость себі́; пре́дан бих і не ісхожда́х.
9
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
10
О́чі мої́ ізнемого́сті от нищети́; воззва́х к Тебі́, Го́споди, весь день, возді́х к Тебі́ ру́ці мої́.
10
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
11
Єда́ ме́ртвими твори́ши чудеса́? Іли́ вра́чеве воскреся́ть, і іспові́дяться Тебі́?
11
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
12
Єда́ пові́сть кто во гро́бі ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ в поги́белі?
12
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
13
Єда́ позна́на бу́дуть во тьмі чудеса́ Твоя́ і пра́вда Твоя́ в землі́ забве́нній?
13
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
14
І аз к Тебі́, Го́споди, воззва́х, і у́тро моли́тва моя́ предвари́ть Тя.
14
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
15
Вску́ю, Го́споди, отрі́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
15
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
16
Нищ єсьм аз і в труді́х от ю́ности моєя́; возне́сжеся смири́хся і ізнемого́х.
16
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
17
На мні прейдо́ша гні́ви Твої́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша м'я;
17
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
18
обидо́ша м'я я́ко вода́ весь день, одержа́ша м'я вку́пі.
18
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
19
Уда́лил єси́ от мене́ дру́га і і́скренняго, і зна́ємих мої́х от страсте́й.
19
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
1
Ра́зума Ефа́ма Ізра́їльтянина, 88.
1
Повчання Ефама Езрахіта.
2
Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми.
2
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3
Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́.
3
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4
Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́:
4
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5
до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой.
5
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6
Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в це́ркві святи́х.
6
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7
Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх?
7
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8
Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́.
8
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9
Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́.
9
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10
Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн єго́ Ти укроча́єши.
10
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11
Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́.
11
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12
Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́.
12
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13
Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася.
13
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14
Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́.
14
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15
Пра́вда і судьба́ — угото́ваніє престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина преди́деті пред лице́м Твої́м.
15
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16
Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть,
16
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17
і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться.
17
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18
Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш.
18
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19
Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего.
19
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20
Тогда́ глаго́лал єси́ в виді́нії синово́м Твої́м і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х;
20
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21
обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́єм святи́м Мої́м пома́зах єго́.
21
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22
І́бо рука́ Моя́ засту́пить єго́, і ми́шця Моя́ укріпи́ть єго́;
22
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23
нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́.
23
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24
І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́;
24
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25
і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́;
25
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26
і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́.
26
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27
Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і Засту́пник спасе́нія моєго́.
27
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28
І Аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х;
28
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
29
в вік сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, і заві́т Мой ві́рен єму́;
29
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30
і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба.
30
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31
А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой і в судьба́х Мої́х не по́йдуть,
31
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32
а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть і за́повідій Мої́х не сохраня́ть,
32
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33
посіщу́ жезло́м беззако́нія їх і ра́нами непра́вди їх,
33
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34
ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й;
34
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35
ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́ і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся.
35
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36
Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́?
36
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37
Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ — я́ко со́лнце предо Мно́ю,
37
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38
і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен.
38
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39
Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́;
39
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40
разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́;
40
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41
разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх.
41
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42
Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м.
42
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43
Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́;
43
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44
отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні;
44
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45
разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́:
45
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46
Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м.
46
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47
Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой?
47
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48
Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія?
48
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49
Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови?
49
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50
Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й?
50
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51
Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к;
51
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52
і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́.
52
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53
Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди.
53
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
1
Моли́тва Моїсе́я, челові́ка Бо́жия, 89.
1
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2
Го́споди, Прибі́жище бил єси́ нам в род і род.
2
Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3
Пре́жде да́же гора́м не би́ти і созда́тися землі́ і вселе́нній, і от ві́ка і до ві́ка Ти єси́.
3
Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4
Не отврати́ челові́ка во смире́ніє, і рекл єси́: обраті́теся, си́нове челові́честії.
4
Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5
Я́ко ти́сяща літ пред очи́ма Твої́ма, Го́споди, я́ко день вчера́шній, і́же ми́мо і́де, і стра́жа нощна́я.
5
Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6
Унічиже́нія їх лі́та бу́дуть; у́тро я́ко трава́ ми́мо і́деть, у́тро процвіте́ть і пре́йдеть; на ве́чер отпаде́ть, ожесті́єть і і́зсхнеть;
6
Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7
я́ко ізчезо́хом гні́вом Твої́м, і я́ростію Твоє́ю смути́хомся.
7
Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8
Положи́л єси́ беззако́нія на́ша пред Тобо́ю, вік наш в просвіще́ніє лиця́ Твоєго́.
8
Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9
Я́ко всі дні́є на́ші оскуді́ша, і гні́вом Твої́м ізчезо́хом;
9
Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10
лі́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся; дні́є літ на́ших в ни́хже се́дьмдесят літ, а́ще же в си́лах — о́сьмдесят літ, і мно́жає їх труд і болі́знь: я́ко при́йде кро́тость на ни, і нака́жемся.
10
Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11
Кто вість держа́ву гні́ва Твоєго́, і от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ ізчести́?
11
Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12
Десни́цю Твою́ та́ко скажи́ мі, і окова́нния [і нака́занния] се́рдцем в му́дрості.
12
Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13
Обрати́ся, Го́споди, доко́лі? І умоле́н бу́ди на раби́ Твоя́.
13
Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14
Іспо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, і возра́довахомся і возвесели́хомся;
14
Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15
во вся дні на́ша возвесели́хомся, за дні, в ня́же смири́л ни єси́, лі́та, в ня́же ви́діхом зла́я.
15
Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16
І при́зри на раби́ Твоя́ і на діла́ Твоя́, і наста́ви си́ни їх.
16
І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17
І бу́ди сві́тлость Го́спода Бо́га на́шего на нас, і діла́ рук на́ших іспра́ви на нас, і ді́ло рук на́ших іспра́ви.
17
І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
0
Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90.
[Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний).
1
Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться,
1
Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2
рече́ть Го́сподеві: Засту́пник мой єси́ і Прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́.
2
Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3
Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна;
3
Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
4
Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́.
4
Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
5
Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні,
5
Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
6
от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго.
6
Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
7
Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься;
7
Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
8
оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши.
8
Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
9
Я́ко Ти, Го́споди, Упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ Прибі́жище твоє́.
9
Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
10
Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́];
10
Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
11
я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х.
11
Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
12
На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́;
12
На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
13
на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я.
13
На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
14
Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́.
14
Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
15
Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́;
15
Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
16
Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
16
Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».
1
Псало́м пі́сні, в день субо́тний, 91.
2
Бла́го єсть іспові́датися Го́сподеві і пі́ти і́мені Твоєму́, Ви́шній;
2
Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.
3
возвіща́ти зау́тра ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ на вся́ку нощ,
3
Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч,
4
в десятостру́ннім псалти́рі с пі́снію в гу́слех.
4
на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях.
5
Я́ко возвесели́л м'я єси́, Го́споди, в творе́нії Твоє́м, і в ді́ліх руку́ Твоє́ю возра́дуюся.
5
Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх.
6
Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; зіло́ углуби́шася помишле́нія Твоя́.
6
Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.
7
Муж безу́мен не позна́єть, і неразуми́в не разумі́єть сих.
7
Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє.
8
Внегда́ прозябо́ша грі́шници я́ко трава́, і пронико́ша всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко да потреб'я́ться в вік ві́ка;
8
Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, —
9
Ти же Ви́шній во вік, Го́споди.
9
Ти ж Всевишній навіки, Господи!
10
Я́ко се вразі́ Твої́, Го́споди, я́ко се вразі́ Твої́ поги́бнуть і рази́дуться всі ді́лающії беззако́ніє.
10
Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
11
І вознесе́ться я́ко єдиноро́га рог мой, і ста́рость моя́ в єле́ї масти́ті;
11
і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї;
12
і воззрі́ о́ко моє́ на враги́ моя́, і востаю́щия на м'я лука́внующия усли́шить у́хо моє́.
12
і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє.
13
Пра́ведник, я́ко фі́нікс процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься.
13
Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться.
14
Насажде́ні в дому́ Госпо́дні во дво́ріх Бо́га на́шего процвіту́ть;
14
Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
15
єще́ умно́жаться в ста́рості масти́ті, і благоприє́млюще бу́дуть.
15
Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,
16
Да возвістя́ть, я́ко прав Госпо́дь Бог наш, і ність непра́вди в Нем.
16
щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.
0
В день предсубо́тний, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пі́сні Дави́ду, 92.
[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]
1
Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся; облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася; і́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься.
1
Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
2
Гото́в престо́л Твой отто́лі; от ві́ка Ти єси́.
2
Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.
3
Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́;
3
Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.
4
во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́, от гласо́в вод мно́гих.
4
Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.
5
Ди́вни висоти́ морські́я; ди́вен в висо́ких Госпо́дь.
5
Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.
6
Свиді́нія Твоя́ уві́ришася зіло́. До́му Твоєму́ подоба́єть святи́ня, Го́споди, в долготу́ дній.
0
Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93.
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
1
Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть.
1
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
2
Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим.
2
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
3
Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться?
3
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
4
Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє?
4
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
5
Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша:
5
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
6
вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша,
6
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
7
і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль.
7
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
8
Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся;
8
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
9
насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли?
9
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
10
Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму?
10
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
11
Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна.
11
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
12
Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́;
12
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
13
укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма.
13
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
14
Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить;
14
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
15
до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем.
15
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
16
Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє?
16
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
17
А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́.
17
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
18
А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі:
18
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
19
по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́.
19
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
20
Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє.
20
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
21
Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять.
21
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
22
І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́;
22
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
23
і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш.
23
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
0
Хвала́ пі́сні Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 94.
[Хвалебна пісня Давида.]
1
Прийді́те, возра́дуємся Го́сподеві, воскли́кнем Бо́гу Спаси́телю на́шему;
1
Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому.
2
предвари́м лице́ Єго́ во іспові́данії, і во псалмі́х воскли́кнем Єму́;
2
Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.
3
я́ко Бог ве́лій Госпо́дь, і Цар ве́лій по всей землі́;
3
Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі.
4
я́ко в руці́ Єго́ всі конці́ землі́, і висоти́ гор Того́ суть.
4
Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
5
Я́ко Того́ єсть мо́ре, і Той сотвори́ є, і су́шу ру́ці Єго́ созда́сті.
5
І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його.
6
Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Єму́, і воспла́чемся пред Го́сподем сотво́ршим нас;
6
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас.
7
я́ко Той єсть Бог наш, і ми лю́діє па́житі Єго́ і о́вці руки́ Єго́. Днесь а́ще глас Єго́ усли́шіте,
7
Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його:
8
не ожесточі́те серде́ць ва́ших, я́ко в прогні́ванії, по дні іскуше́нія в пусти́ні;
8
«Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі,
9
в о́ньже [іді́же] іскуси́ша М'я отці́ ва́ші, іскуси́ша М'я, і ви́діша діла́ Моя́.
9
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
10
Чети́редесять літ негодова́х ро́да того́, і ріх: при́сно заблужда́ють се́рдцем, ті́ї же не позна́ша путі́й Мої́х;
10
Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
11
я́ко кля́хся во гні́ві Моє́м, а́ще вни́дуть в поко́й Мой.
11
Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».
0
Хвала́ пі́сні Дави́ду, внегда́ дом созида́шеся по пліне́нії, не надпи́сан у євре́й, 95.
[Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]
1
Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, воспо́йте Го́сподеві вся земля́;
1
Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле.
2
воспо́йте Го́сподеві, благослові́те і́м'я Єго́; благовісті́те день от дне спасе́ніє Єго́.
2
Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його.
3
Возвісті́те во язи́ціх сла́ву Єго́, во всіх лю́дех чудеса́ Єго́.
3
Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.
4
Я́ко ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, стра́шен єсть над всі́ми бо́ги.
4
Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.
5
Я́ко всі бо́зі — язи́к бі́сове; Госпо́дь же небеса́ сотвори́.
5
Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив.
6
Іспові́даніє і красота́ пред Ним, святи́ня і великолі́піє во святи́лі Єго́.
6
Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.
7
Принесі́те Го́сподеві, оте́чествія язи́к, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь.
7
Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь.
8
принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; возьмі́те же́ртви і вході́те во двори́ Єго́.
8
Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.
9
Поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. Да подви́житься от лиця́ Єго́ вся земля́.
9
Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля.
10
Рці́те во язи́ціх, я́ко Госпо́дь воцари́ся; і́бо іспра́ви вселе́нную, я́же не подви́житься; су́дить лю́дем пра́востію.
10
Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою.
11
Да возвеселя́ться небеса́, і ра́дується земля́; да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́;
11
Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.
12
возра́дуються поля́ і вся я́же на них; тогда́ возра́дуються вся древа́ дубра́вная
12
Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.
13
от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко гряде́ть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду і лю́дем і́стиною Своє́ю.
13
Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.
0
Псало́м Дави́ду, єгда́ земля́ єго́ устроя́шеся, не надпи́сан у євре́й, 96.
[Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.]
1
Госпо́дь воцари́ся, да ра́дується земля́, да веселя́ться о́строві мно́зі.
1
Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її.
2
О́блак і мрак о́крест Єго́; пра́вда і судьба́ — ісправле́ніє престо́ла Єго́.
2
Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його.
3
Огнь пред Ним преди́деть і попали́ть о́крест враги́ Єго́.
3
Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його.
4
Освіти́ша мо́лнія Єго́ вселе́нную; ви́ді і подви́жеся земля́.
4
Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться.
5
Го́ри, я́ко воск, раста́яша от лиця́ Госпо́дня, от лиця́ Го́спода всея́ землі́.
5
Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі.
6
Возвісти́ша небеса́ пра́вду Єго́, і ви́діша всі лю́діє сла́ву Єго́.
6
Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його.
7
Да постидя́ться всі кла́няющіїся істука́нним, хва́лящіїся о і́доліх свої́х; поклоні́теся Єму́, всі а́нгели Єго́.
7
Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його.
8
Сли́ша і возвесели́ся Сіо́н, і возра́довашася дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди;
8
Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи.
9
я́ко Ти Госпо́дь Ви́шній над все́ю земле́ю, зіло́ превозне́слся єси́ над всі́ми бо́ги.
9
Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами.
10
Лю́б'ящії Го́спода, ненави́діте зла́я; храни́ть Госпо́дь ду́ші преподо́бних Свої́х, із руки́ грі́шничі ізба́вить я.
10
Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх.
11
Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє.
11
Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість.
12
Веселі́теся, пра́веднії, о Го́споді, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́.
12
Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.
0
Псало́м Дави́ду, 97.
Псалом [Давида].
1
Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь; спасе́ Єго́ десни́ця Єго́ і ми́шця свята́я Єго́.
1
Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу.
2
Сказа́ Госпо́дь спасе́ніє Своє́, пред язи́ки откри́ пра́вду Свою́.
2
Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
3
Пом'яну́ ми́лость Свою́ Іа́кову і і́стину Свою́ до́му Ізра́їлеву; ви́діша всі конці́ землі́ спасе́ніє Бо́га на́шего.
3
Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого.
4
Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́, воспо́йте і ра́дуйтеся і по́йте.
4
Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте!
5
По́йте Го́сподеві в гу́слех, в гу́слех і гла́сі псало́мсті,
5
Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів.
6
в труба́х ко́ваних і гла́сом труби́ ро́жани; вострубі́те пред Царе́м Го́сподем.
6
Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом.
7
Да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́, вселе́нная і всі живу́щії на ней.
7
Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її.
8
Рі́ки воспле́щуть руко́ю вку́пі, го́ри возра́дуються
8
Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори
9
от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко і́деть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду, і лю́дем пра́востію.
9
перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.
0
Псало́м Дави́ду, 98.
[Псалом Давида.]
1
Госпо́дь воцари́ся — да гні́ваються лю́діє; сідя́й на херуви́міх — да подви́житься земля́.
1
Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
2
Госпо́дь в Сіо́ні вели́к і висо́к єсть над всі́ми людьми́.
2
Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
3
Да іспові́дяться і́мені Твоєму́ вели́кому, я́ко стра́шно і свя́то єсть.
3
Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
4
І честь царе́ва суд лю́бить; Ти угото́вал єси́ правоти́, суд і пра́вду во Іа́кові Ти сотвори́л єси́.
4
І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
5
Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся подно́жію но́гу Єго́, я́ко свя́то єсть.
5
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
6
Моїсе́й і Ааро́н во ієре́ех Єго́, і Самуї́л в призива́ющих і́м'я Єго́; призива́ху Го́спода, і Той послу́шаше їх.
6
Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
7
В столпі́ о́блачні глаго́лаше к ним, я́ко храня́ху свиді́нія Єго́ і повелі́нія Єго́, я́же даде́ їм.
7
У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
8
Го́споди Бо́же наш, Ти послу́шал єси́ їх; Бо́же, Ти ми́лостив бива́л єси́ їм і мща́я на вся начина́нія їх.
8
Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
9
Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся в горі́ святі́й Єго́; я́ко свят Госпо́дь Бог наш.
9
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.
0
Псало́м Дави́ду во іспові́даніє, 99.
Псалом [Давида] хвалебний.
1
Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́;
1
Викликніть Господу, вся земля!
2
рабо́тайте Го́сподеві в весе́лії, вни́діте пред Ним в ра́дості.
2
Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
3
Уві́діте, я́ко Госпо́дь — Той єсть Бог наш; Той сотвори́ нас, а не ми; ми же лю́діє Єго́ і о́вці па́житі Єго́.
3
Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
4
Вни́діте во врата́ Єго́ во іспові́данії, во двори́ Єго́ в пі́ніїх; іспові́дайтеся Єму́, хвалі́те і́м'я Єго́.
4
Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
5
Я́ко благ Госпо́дь, в вік ми́лость Єго́, і да́же до ро́да і ро́да і́стина Єго́.
5
Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
0
Псало́м Дави́ду, 100.
Псалом Давида.
1
Ми́лость і суд воспою́ Тебі́, Го́споди;
1
Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
2
пою́ і разумі́ю в путі́ непоро́чні; когда́ при́йдеши ко мні? Прехожда́х в незло́бії се́рдця моєго́ посреді́ до́му моєго́.
2
Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
3
Не предлага́х пред очи́ма мої́ма вещ законопресту́пную; творя́щия преступле́ніє возненави́діх;
3
Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
4
не прильпе́ мні се́рдце стропти́во; уклоня́ющагося от мене́ лука́ваго не позна́х.
4
Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
5
Оклевета́ющаго тай і́скренняго своєго́, сего́ ізгоня́х; го́рдим о́ком і неси́тим се́рдцем, с сим не ядя́х.
5
Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
6
О́чі мої́ на ві́рния землі́, посажда́ти я со мно́ю; ходя́й по путі́ непоро́чну, сей мі служа́ше.
6
Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
7
Не живя́ше посреді́ до́му моєго́ творя́й горди́ню; глаго́ляй непра́ведная не ісправля́ше пред очи́ма мої́ма.
7
Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
8
Воу́трія ізбива́х вся грі́шния землі́, є́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся ді́лающия беззако́ніє.
8
Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
1
Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101.
1
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2
Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть.
2
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3
Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я.
3
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4
Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася.
4
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5
Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой.
5
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6
От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й.
6
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7
Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині].
7
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8
Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві].
8
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9
Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся.
9
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10
Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х,
10
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11
от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́.
11
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12
Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х.
12
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13
Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род.
13
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я.
14
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15
Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять.
15
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16
І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́;
16
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17
я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й.
17
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18
Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх.
18
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19
Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода;
19
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20
я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́,
20
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21
усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних;
21
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22
возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі,
22
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23
внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві.
23
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24
Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі;
24
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25
не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́.
25
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26
В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́.
26
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27
Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться.
27
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28
Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють.
28
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29
Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться.
29
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
0
Псало́м Дави́ду, 102.
Псалом Давида.
1
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і, вся вну́тренняя моя́, і́м'я свято́є Єго́;
1
Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.
2
благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забива́й всіх воздая́ній Єго́;
2
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
3
очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, ізціля́ющаго вся неду́ги твоя́,
3
Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.
4
ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами,
4
Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
5
ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́; обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́.
5
Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.
6
Творя́й ми́лостині Госпо́дь і судьбу́ всім оби́димим.
6
Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.
7
Сказа́ путі́ Своя́ Моїсе́йові, синово́м Ізра́їлевим хоті́нія Своя́.
7
Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.
8
Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив.
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9
Не до конця́ прогні́вається, ніже́ во вік вражду́єть;
9
Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
10
не по беззако́нієм на́шим сотвори́л єсть нам, ніже́ по гріхо́м на́шим возда́л єсть нам.
10
Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.
11
Я́ко по висоті́ небе́сній от землі́, утверди́л єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́;
11
Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.
12
єли́ко отстоя́ть восто́ци от за́пад, уда́лил єсть от нас беззако́нія на́ша.
12
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.
13
Я́коже ще́дрить оте́ць си́ни, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́.
13
Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
14
Я́ко Той позна́ созда́ніє на́ше, пом'яну́, я́ко персть єсьми́.
14
Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.
15
Челові́к — я́ко трава́, дні́є єго́ — я́ко цвіт се́льний, та́ко оцвіте́ть;
15
Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.
16
я́ко дух про́йде в нем, і не бу́деть, і не позна́єть ктому́ мі́ста своєго́.
16
Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.
17
Ми́лость же Госпо́дня от ві́ка і до ві́ка на боя́щихся Єго́,
17
Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.
18
і пра́вда Єго́ на сині́х сино́в, храня́щих заві́т Єго́ і по́мнящих за́повіді Єго́ твори́ти я.
18
І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.
19
Госпо́дь на небесі́ угото́ва престо́л Свой, і ца́рство Єго́ всі́ми облада́єть.
19
Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.
20
Благослові́те Го́спода, всі а́нгели Єго́, си́льнії крі́постію, творя́щії сло́во Єго́, усли́шати глас слове́с Єго́.
20
Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
21
Благослові́те Го́спода, вся си́ли Єго́, слуги́ Єго́, творя́щії во́лю Єго́.
21
Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.
22
Благослові́те Го́спода, вся діла́ Єго́ на вся́ком мі́сті влади́чества Єго́; благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
22
Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!
0
Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103.
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
1
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́;
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2
одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу;
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3
покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню;
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4
творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний;
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5
основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка.
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6
Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди;
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7
от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться.
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8
Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм.
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9
Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю.
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10
Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди.
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11
Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри* в жа́жду свою́.
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12
На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас.
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13
Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́.
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14
Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́;
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15
і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть.
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16
Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л;
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17
та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми.
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18
Го́ри висо́кія єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем.
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19
Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой.
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20
Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії,
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21
ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́.
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22
Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть.
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23
Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера.
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24
Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́.
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25
Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими;
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26
та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́.
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27
Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я.
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28
Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости;
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29
отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться;
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30
по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́.
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х;
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32
призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться.
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33
Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм;
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34
да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді.
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35
Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
0
Аллилу́я, 104.
(Алилуя.)
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві і призива́йте і́м'я Єго́, возвісті́те во язи́ціх діла́ Єго́;
1
Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.
2
воспо́йте Єму́ і по́йте Єму́, пові́діте вся чудеса́ Єго́.
2
Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.
3
Хвалі́теся о і́мені святі́м Єго́; да возвесели́ться се́рдце і́щущих Го́спода;
3
Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.
4
взищі́те Го́спода і утверді́теся, взищі́те лиця́ Єго́ ви́ну.
4
Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.
5
Пом'яні́те чудеса́ Єго́, я́же сотвори́, чудеса́ Єго́ і судьби́ уст Єго́,
5
Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.
сі́м'я Авраа́мле, раби́ Єго́, си́нове Іа́ковлі — ізбра́ннії Єго́.
6
Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.
7
Той — Госпо́дь Бог наш: по всей землі́ судьби́ Єго́.
7
Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.
8
Пом'яну́ в вік заві́т Свой, сло́во, є́же запові́да в ти́сящі родо́в,
8
Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,
9
є́же завіща́ Авраа́му, і кля́тву Свою́ Ісаа́ку;
9
яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.
10
і поста́ви ю Іа́кову в повелі́ніє і Ізра́їлю в заві́т ві́чен,
10
І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,
11
глаго́ля: тебі́ дам зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нія ва́шего.
11
кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».
12
Внегда́ би́ти їм ма́лим число́м, малі́йшим і прише́льцем в ней,
12
Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
13
і прейдо́ша от язи́ка в язи́к і от ца́рствія в лю́ди і́ни;
13
і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,
14
не оста́ви челові́ка оби́діти їх і обличи́ о них царі́;
14
Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
15
не прикаса́йтеся пома́занним Мої́м, і во проро́ціх Мої́х не лука́внуйте.
15
«Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».
16
І призва́ глад на зе́млю, вся́ко утвержде́ніє хлі́бноє сотри́.
16
І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.
17
Посла́ пред ни́ми челові́ка; в раба́ про́дан бисть Іо́сиф.
17
Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.
18
Смири́ша во око́вах но́зі єго́, желі́зо про́йде душа́ єго́,
18
Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,
19
до́ндеже при́йде сло́во Єго́; сло́во Госпо́днє разжже́ єго́.
19
аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.
20
Посла́ цар і разріши́ єго́, князь люді́й, і оста́ви [отпусти́] єго́.
20
Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.
21
Поста́ви єго́ господи́на до́му своєму́ і кня́зя всему́ стяжа́нію своєму́,
21
І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.
22
наказа́ти кня́зі єго́, я́ко себе́, і ста́рці єго́ умудри́ти.
22
Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.
23
І вни́де Ізра́їль во Єги́пет, і Іа́ков прише́льствова в зе́млю Ха́мову.
23
Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.
24
І возрасти́ лю́ди Своя́ зіло́ і укріпи́ я па́че враго́в їх.
24
І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
25
Преврати́ се́рдце їх возненави́діти лю́ди Єго́, лесть сотвори́ти в рабі́х Єго́.
25
Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.
26
Посла́ Моїсе́я, раба́ Своєго́, Ааро́на, єго́же ізбра́ Себі́;
26
Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
27
положи́ в них словеса́ зна́меній Свої́х і чуде́с Свої́х в землі́ Ха́мові.
27
Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.
28
Посла́ тьму і помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Єго́.
28
Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.
29
Преложи́ во́ди їх в кров і ізмори́ ри́би їх.
29
Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.
30
Воскипі́ земля́ їх жа́бами в сокро́вищницях царе́й їх.
30
Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.
31
Рече́, і прийдо́ша пе́сія му́хи і скни́пи во вся преді́ли їх.
31
Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.
32
Положи́ дожди́ їх гра́ди, огнь попаля́ющ в землі́ їх;
32
Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.
33
і порази́ виногра́ди їх і смо́кви їх, і сотри́ вся́коє дре́во преді́л їх.
33
Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.
34
Рече́, і прийдо́ша пру́зі і гу́сениці, ї́мже не бі числа́,
34
Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.
35
і снідо́ша вся́ку траву́ в землі́ їх, і поядо́ша всяк плод землі́ їх.
35
І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.
36
І порази́ вся́каго пе́рвенця в землі́ їх, нача́ток вся́каго труда́ їх;
36
І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.
37
і ізведе́ я с сребро́м і зла́том; і не бі в колі́ніх їх боля́й.
37
І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.
38
Возвесели́ся Єги́пет во ісхожде́нії їх; я́ко нападе́ страх їх на ня.
38
Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.
39
Распростре́ о́блак в покро́в їм, і огнь, є́же просвіти́ти їм но́щію.
39
Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.
40
Проси́ша, і прийдо́ша кра́стелі*, і хлі́ба небе́снаго наси́ти я;
40
Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.
41
разве́рзе ка́мень, і потеко́ша во́ди, потеко́ша в безво́дних рі́ки;
41
Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.
42
я́ко пом'яну́ сло́во свято́є Своє́, є́же ко Авраа́му, рабу́ Своєму́.
42
Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
43
І ізведе́ лю́ди Своя́ в ра́дості і ізбра́нния Своя́ в весе́лії.
43
і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.
44
І даде́ їм страни́ язи́к, і труди́ люді́й наслі́доваша;
44
І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.
45
я́ко да сохраня́ть оправда́нія Єго́ і зако́на Єго́ взи́щуть.
45
Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́?
2
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3
Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я.
3
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4
Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м,
4
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5
ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м.
5
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6
Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом;
6
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7
отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре.
7
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8
І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́;
8
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9
і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні.
9
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10
І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в.
10
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11
Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть.
11
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12
І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́.
12
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13
Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́;
13
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14
і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній.
14
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15
І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх.
15
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16
І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня.
16
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17
Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищі Авиро́на;
17
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18
і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники.
18
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19
І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному;
19
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20
і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́.
20
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21
І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті,
21
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22
чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м.
22
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23
І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх.
23
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24
І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́;
24
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25
і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня.
25
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26
І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні,
26
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27
і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́.
27
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28
І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих;
28
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29
і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє.
29
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30
І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ;
30
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31
і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка.
31
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32
І прогні́ваша Єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди;
32
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33
я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма.
33
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34
Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм.
34
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35
І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх;
35
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36
і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн.
36
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37
І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м,
37
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38
і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним Ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́
38
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39
і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х.
39
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40
І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́;
40
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41
і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх.
41
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42
І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх.
42
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43
Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х.
43
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44
І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх;
44
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45
і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́;
45
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46
і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я.
46
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47
Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й.
47
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48
Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди!
48
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
0
Аллилу́я, 106.
[Алилуя.]
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́,
2
Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
3
і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря;
3
і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4
заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша;
4
Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
5
а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́.
5
Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
6
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я;
6
Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
7
і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний.
7
І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
8
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
8
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
9
я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ;
9
бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
10
сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом,
10
Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
11
я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша.
11
бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12
І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй.
12
Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
13
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
13
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
14
і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́.
14
вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
15
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
15
Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
16
я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́.
16
бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
17
Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася.
17
Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
18
Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних.
18
Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
19
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
19
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
20
посла́ сло́во Своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх.
20
послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
21
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
21
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22
і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості.
22
Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
23
Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих,
23
Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
24
ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́.
24
вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
25
Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́;
25
скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
26
восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше;
26
піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
27
см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть.
27
Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
28
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я;
28
Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
29
і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́.
29
Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
30
І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́.
30
І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
31
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
31
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
32
да вознесу́ть Єго́ в це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́.
32
Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
33
Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду,
33
Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
34
зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней.
34
землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
35
Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я.
35
Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
36
І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни;
36
І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
37
і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен.
37
засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
38
І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли.
38
Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
39
І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні;
39
Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
40
ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́.
40
тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
41
І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія.
41
Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
42
У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́.
42
Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
43
Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І уразумі́ють ми́лості Госпо́дні.
43
Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
1
Піснь, псало́м Дави́ду, 107.
2
Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
2
Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
3
Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но.
3
Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
4
Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх;
4
Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
5
я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́.
5
Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
6
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
6
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
7
я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я.
7
щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
8
Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю.
8
Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
9
Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой,
9
Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
10
Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася.
10
Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
11
Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї?
11
Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
12
Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших?
12
Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13
Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько.
13
Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
14
О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша.
14
З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
0
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 108.
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Бо́же, хвали́ моєя́ не премолчи́;
1
Боже хвали моєї! Не мовчи.
2
я́ко уста́ грі́шнича і уста́ льсти́ваго на м'я отверзо́шася, глаго́лаша на м'я язи́ком льсти́вим,
2
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
3
і словеси́ ненави́стними обидо́ша м'я, і бра́шася со мно́ю ту́не.
3
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
4
Вмі́сто є́же люби́ти м'я, оболга́ху м'я, аз же моля́хся;
4
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
5
і положи́ша на м'я зла́я за блага́я, і не́нависть за возлюбле́ніє моє́.
5
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
6
Поста́ви на него́ грі́шника, і дия́вол да ста́неть одесну́ю єго́;
6
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
7
внегда́ суди́тися єму́, да ізи́деть осужде́н, і моли́тва єго́ да бу́деть в гріх.
7
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
8
Да бу́дуть дні́є єго́ ма́лі, і єпи́скопство єго́ да при́йметь ін;
8
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
9
да бу́дуть си́нове єго́ си́рі, і жена́ єго́ — вдова́;
9
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
10
дви́жущеся да преселя́ться си́нове єго́ і воспро́сять, да ізгна́ні бу́дуть із домо́в свої́х.
10
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
11
Да взи́щеть займода́вець вся, єли́ка суть єго́; і да восхи́тять чужді́ї труди́ єго́.
11
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
12
Да не бу́деть єму́ засту́пника, ніже́ да бу́деть ущедря́яй сироти́ єго́;
12
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
13
да бу́дуть ча́да єго́ в погубле́ніє, в ро́ді єди́нім да потреби́ться і́м'я єго́.
13
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
14
Да воспом'яне́ться беззако́ніє оте́ць єго́ пред Го́сподем, і гріх ма́тере єго́ да не очи́ститься;
14
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
15
да бу́дуть пред Го́сподем ви́ну, і да потреби́ться от землі́ па́м'ять їх;
15
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
16
зане́же не пом'яну́ сотвори́ти ми́лость, і погна́ челові́ка ни́ща і убо́га, і умиле́на се́рдцем умертви́ти.
16
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
17
І возлюби́ кля́тву, і при́йдеть єму́; і не восхоті́ благослове́нія, і удали́ться от него́.
17
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
18
І облече́ся в кля́тву, я́ко в ри́зу, і вни́де, я́ко вода́, во утро́бу єго́ і, я́ко єле́й, в ко́сті єго́;
18
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
19
да бу́деть єму́, я́ко ри́за, в ню́же облачи́ться, і, я́ко по́яс, і́мже ви́ну опоясу́ється.
19
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
20
Сіє́ ді́ло оболга́ющих м'я у Го́спода і глаго́лющих лука́вая на ду́шу мою́.
20
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
21
І Ти, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю і́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́;
21
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
22
ізба́ви м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз, і се́рдце моє́ см'яте́ся внутр мене́.
22
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
23
Я́ко сінь, внегда́ уклони́тися єй, отя́хся; стрясо́хся, я́ко пру́зи.
23
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
24
Колі́на моя́ ізнемо́госта от поста́, і плоть моя́ ізміни́ся єле́я ра́ди.
24
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
25
І аз бих поноше́ніє їм; ви́діша м'я, покива́ша глава́ми свої́ми.
25
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
26
Помози́ мі, Го́споди Бо́же мой, і спаси́ м'я по ми́лості Твоє́й;
26
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
27
і да разумі́ють, я́ко рука́ Твоя́ сія́, і Ти, Го́споди, сотвори́л єси́ ю.
27
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
28
Проклену́ть ті́ї, і Ти благослови́ши; востаю́щії на м'я да постидя́ться, раб же Твой возвесели́ться.
28
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
29
Да облеку́ться оболга́ющії м'я в срамоту́ і оде́ждуться, я́ко оде́ждою, студо́м свої́м.
29
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
30
Іспові́мся Го́сподеві зіло́ усти́ мої́ми і посреді́ мно́гих восхвалю́ Єго́;
30
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
31
я́ко преста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́.
31
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
0
Псало́м Дави́ду, 109.
Псалом Давида.
1
Рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє ног Твої́х.
1
Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».
2
Жезл си́ли по́слеть Ті Госпо́дь от Сіо́на, і госпо́дствуй посреді́ враго́в Твої́х.
2
Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх.
3
С Тобо́ю нача́ло в день си́ли Твоєя́, во сві́тлостех святи́х Твої́х; із чре́ва пре́жде денни́ці роди́х Тя.
3
З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе».
4
Кля́тся Госпо́дь і не раска́ється: Ти ієре́й во вік по чи́ну Мелхіседе́кову.
4
Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим».
5
Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́л єсть в день гні́ва Своєго́ царі́;
5
Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.
6
су́дить во язи́ціх, іспо́лнить паде́нія, сокруши́ть глави́ на землі́ мно́гих.
6
Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні.
7
От пото́ка на путі́ піє́ть; сего́ ра́ди вознесе́ть главу́.
7
І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
1
Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м в сові́ті пра́вих і со́нмі.
1
Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні.
2
Ве́лія діла́ Госпо́дня, ізи́скана во всіх во́лях Єго́;
2
Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх.
3
іспові́даніє і великолі́піє — ді́ло Єго́, і пра́вда Єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
3
Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно.
4
Па́м'ять сотвори́л єсть чуде́с Свої́х; ми́лостив і щедр Госпо́дь.
4
Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
5
Пи́щу даде́ боя́щимся Єго́; пом'яне́ть в вік заві́т Свой.
5
Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно.
6
Крі́пость діл Свої́х возвісти́ лю́дем Свої́м, да́ти їм достоя́ніє язи́к.
6
Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів.
7
Діла́ рук Єго́ — і́стина і суд, ві́рни вся за́повіді Єго́,
7
Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні,
8
утверже́ни в вік ві́ка, сотворе́ни во і́стині і правоті́.
8
тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.
9
Ізбавле́ніє посла́ лю́дем Свої́м; запові́да в вік заві́т Свой; свя́то і стра́шно і́м'я Єго́.
9
Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його.
10
Нача́ло прему́дрости — страх Госпо́день, ра́зум же благ всім творя́щим ї; хвала́ Єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
10
Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
0
Аллилу́я, псало́м, 111
Алилуя.
1
Блаже́н муж боя́йся Го́спода, в за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́.
1
Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
2
Си́льно на землі́ бу́деть сі́м'я єго́, род пра́вих благослови́ться;
2
Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний.
3
сла́ва і бога́тство в дому́ єго́, і пра́вда єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
3
Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно.
4
Возсія́ во тьмі світ пра́вим; ми́лостив, і щедр, і пра́веден.
4
У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий.
5
Благ муж ще́дря і дая́; устро́їть словеса́ своя́ на суді́, я́ко в вік не подви́житься.
5
Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
6
В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник.
6
Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.
7
От слу́ха зла не убої́ться;
7
Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.
8
гото́во се́рдце єго́ упова́ти на Го́спода; утверди́ся се́рдце єго́, не убої́ться, до́ндеже воззри́ть на враги́ своя́.
8
Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.
9
Расточи́, даде́ убо́гим; пра́вда єго́ пребива́єть во вік ві́ка: рог єго́ вознесе́ться в сла́ві.
9
Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі.
10
Грі́шник у́зрить і прогні́вається, зуби́ свої́ми поскреже́щеть і раста́єть; жела́ніє грі́шника поги́бнеть.
10
Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
1
Хвалі́те, о́троци, Го́спода, хвалі́те і́м'я Госпо́днє.
1
Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!
2
Бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́но отни́ні і до ві́ка.
2
Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.
3
От восто́к со́лнця до за́пад хва́льно і́м'я Госпо́днє.
3
Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє.
4
Висо́к над всі́ми язи́ки Госпо́дь; над небесі́ сла́ва Єго́.
4
Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
5
Кто — я́ко Госпо́дь Бог наш? На висо́ких живи́й,
5
Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах.
6
і на смире́нния призира́яй на небесі́ і на землі́;
6
Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
7
воздвиза́яй от землі́ ни́ща і от гно́їща возвиша́яй убо́га;
7
з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,
8
посади́ти єго́ с кня́зі, с кня́зі люді́й Свої́х;
8
щоб посадити його з князями народу Свого;
9
вселя́я непло́дов в дом, ма́тер о ча́діх веселя́щуся.
9
неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
0
Аллилу́я, 113.
[Алилуя.]
1
Во ісхо́ді Ізра́їлеві от Єги́пта, до́му Іа́ковля із люді́й ва́рвар,
1
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
2
бисть Іуде́я святи́ня Єго́, Ізра́їль — о́бласть Єго́.
2
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
3
Мо́ре ви́ді і побіже́, Іорда́н возврати́ся всп'ять;
3
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
4
го́ри взигра́шася, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії.
4
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
5
Что ті єсть, мо́ре, я́ко побі́гло єси́? І тебі́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ всп'ять?
5
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
6
го́ри, я́ко взигра́стеся, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії.
6
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
7
От лиця́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лиця́ Бо́га Іа́ковля;
7
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
8
обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я і несіко́мий во істо́чники водни́я.
8
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
9
Не нам, Го́споди, не нам, но і́мені Твоєму́ даждь сла́ву о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й;
9
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
10
Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх?
10
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
11
Бог же наш на небесі́ і на землі́, вся єли́ка восхоті́, сотвори́.
11
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
12
І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;
12
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
13
уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;
13
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
14
у́ші і́муть, і не усли́шать; но́здри і́муть, і не обоня́ють;
14
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
15
ру́ці і́муть, і не ося́жуть; но́зі і́муть, і не по́йдуть; не возглася́ть горта́нем свої́м.
15
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
16
Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.
16
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
17
Дом Ізра́їлев упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
17
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
18
Дом Ааро́нь упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
18
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
19
Боя́щіїся Го́спода упова́ша на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
19
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
20
Госпо́дь пом'яну́в ни благослови́л єсть нас, благослови́л єсть дом Ізра́їлев, благослови́л єсть дом Ааро́нь,
20
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
21
благослови́л єсть боя́щияся Го́спода, ма́лия с вели́кими.
21
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
22
Да приложи́ть Госпо́дь на ви, на ви і на си́ни ва́ша;
22
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
23
благослове́нні ви Го́сподеві, сотво́ршему не́бо і зе́млю.
23
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
24
Не́бо небесе́ — Го́сподеві, зе́млю же даде́ синово́м челові́чеським.
24
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
25
Не ме́ртвії восхва́лять Тя, Го́споди, ніже́ всі низходя́щії во ад;
25
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
26
но ми живі́ї благослови́м Го́спода отни́ні і до ві́ка.
26
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
0
Аллилу́я, 114.
[Алилуя.]
1
Возлюби́х, я́ко усли́шить Госпо́дь глас моле́нія моєго́,
1
Я люблю Господа, Він почув голос благання мого.
2
я́ко приклони́ у́хо Своє́ мні; і во дні моя́ призову́.
2
Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої.
3
Об'я́ша м'я болі́зні сме́ртния, біди́ а́дови обріто́ша м'я; скорб і болі́знь обріто́х і і́м'я Госпо́днє призва́х.
3
Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.
4
О Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́; ми́лостив Госпо́дь і пра́веден, і Бог наш ми́луєть.
4
Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!»
5
Храня́й младе́нці Госпо́дь; смири́хся, і спасе́ м'я.
5
Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас.
6
Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й твой, я́ко Госпо́дь благоді́йствова тя.
6
Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені.
7
я́ко із'я́т ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія.
7
Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе.
8
Благоугожду́ пред Го́сподем во страні́ живи́х.
8
Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
0
Аллилу́я, 115.
[Алилуя.]
1
Ві́ровах, ті́мже возглаго́лах: аз же смири́хся зіло́.
1
Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми.
2
Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: всяк челові́к лож.
2
І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!»
3
Что возда́м Го́сподеві о всіх, я́же воздаде́ мі?
3
Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
4
Ча́шу спасе́нія прийму́ і і́м'я Госпо́днє призову́;
4
Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву.
5
моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́.
5
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
6
Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бних Єго́.
6
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
7
О Го́споди, аз раб Твой, аз раб Твой і син раби́ні Твоєя́. Растерза́л єси́ у́зи моя́.
7
О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої.
8
Тебі́ пожру́ же́ртву хвали́ і во і́м'я Госпо́днє призову́.
8
Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву.
9
Моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́,
9
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
10
во дво́ріх до́му Госпо́дня, посреді́ тебе́, Ієрусали́ме.
10
У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.
0
Аллилу́я, 116.
[Алилуя.]
1
Хвалі́те Го́спода, всі язи́ци, похвалі́те Єго́, всі лю́діє;
1
Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
2
я́ко утверди́ся ми́лость Єго́ на нас, і і́стина Госпо́дня пребива́єть во вік.
2
Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.
0
Аллилу́я, 117.
[Алилуя.]
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Да рече́ть у́бо дом Ізра́їлев: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
2
Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
3
Да рече́ть у́бо дом Ааро́нь: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
3
Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
4
Да реку́ть у́бо всі боя́щіїся Го́спода: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
4
Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
5
От ско́рби призва́х Го́спода, і усли́ша м'я в простра́нство.
5
У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
6
Госпо́дь мні Помо́щник, і не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к?
6
Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
7
Госпо́дь мні Помо́щник, і аз воззрю́ на враги́ моя́.
7
Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
8
Благо єсть наді́ятися на Го́спода, не́жели наді́ятися на челові́ка;
8
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
9
бла́го єсть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зі.
9
Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
10
Всі язи́ци обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм;
10
Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
11
Обише́дше обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм.
11
Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
12
обидо́ша м'я, я́ко пче́ли сот, і разгорі́шася, я́ко огнь в те́рнії; і і́менем Госпо́днім противля́хся їм.
12
обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
13
Отринове́н преврати́хся па́сти, і Госпо́дь прия́т м'я.
13
Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
14
Крі́пость моя́ і пі́ніє моє́ — Госпо́дь, і бисть мі во спасе́ніє.
14
Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
15
Глас ра́дости і спасе́нія в селе́ніїх пра́ведних; десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу.
15
Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
16
Десни́ця Госпо́дня вознесе́ м'я, десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу.
16
правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
17
Не умру́, но жив бу́ду і пові́м діла́ Госпо́дня.
17
Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
18
Наказу́я наказа́ м'я Госпо́дь, сме́рті же не предаде́ м'я.
18
Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
19
Отве́рзіте мні врата́ пра́вди; вшед в ня, іспові́мся Го́сподеві.
19
Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
20
Сія́ врата́ Госпо́дня; пра́веднії вни́дуть в ня.
20
Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
21
Іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє.
21
Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
22
Ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла.
22
Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
23
От Го́спода бисть сей, і єсть ди́вен во очесі́х на́ших.
23
Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
24
Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь.
24
Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
25
О, Го́споди, спаси́ же, о, Го́споди, поспіши́ же.
25
О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
26
Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє; благослови́хом ви із до́му Госпо́дня.
26
Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
27
Бог Госпо́дь, і яви́ся нам; соста́віте пра́здник во учаща́ющих до рог олтаре́вих.
27
Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
28
Бог мой єси́ Ти, і іспові́мся Тебі́; Бог мой єси́ Ти, і вознесу́ Тя; іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє.
28
Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
29
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
29
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
0
Аллилу́я, 118.
[Алилуя.]
1
Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
2
Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
3
Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
4
Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́;
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
5
даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
6
Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7
Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8
Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
9
В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
10
Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11
В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
12
Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
13
Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
14
На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
15
В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
16
Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
17
Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
18
Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
19
Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
20
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
21
Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
22
Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
23
І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х;
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
24
і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́.
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
25
Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
26
Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
27
Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
28
Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
29
Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
30
Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
31
Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
32
Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
33
Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну;
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
34
Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м.
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
35
Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
36
Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
37
Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
38
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
39
Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40
Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
41
І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́;
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42
і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43
І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х;
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44
і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка.
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
45
І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х;
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46
і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся;
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47
і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́;
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
48
і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х.
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
49
Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
50
То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
51
Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
52
Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
53
Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
54
Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
55
Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
56
Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
57
Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
58
Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
59
Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
60
Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
61
У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
62
Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
63
Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
64
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
65
Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́;
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
66
бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах.
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
67
Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
68
Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
69
Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
70
Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
71
Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
72
Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
73
Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м.
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
74
Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
75
Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́.
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
76
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́;
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
77
да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
78
Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
79
Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
80
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся.
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
81
Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х;
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
82
ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я?
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
83
зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х.
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
84
Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд?
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
85
Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
86
Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
87
Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
88
По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
89
Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
90
В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
91
Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́.
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
92
Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м;
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
93
во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́.
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
94
Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
95
Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
96
Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
97
Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
98
па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
99
па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
100
па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х.
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
101
От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́;
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
102
от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́.
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
103
Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
104
От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
105
Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
106
Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
107
Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
108
Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
109
Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
110
Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х.
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
111
Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть;
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
112
приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє.
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
113
Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
114
Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
115
Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́.
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
116
Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́;
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
117
помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну.
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
118
Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
119
Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
120
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
121
Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
122
Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії.
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
123
О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́;
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
124
сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
125
Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
126
Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
127
Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
128
Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
129
Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
130
Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
131
Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
132
При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́.
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
133
Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє;
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
134
ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́.
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
135
Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
136
Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
137
Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́;
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
138
запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́.
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
139
Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
140
Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
141
Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
142
Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
143
Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
144
Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
145
Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
146
Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
147
Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
148
Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
149
Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
150
Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
151
Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
152
Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
153
Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
154
Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
155
Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
156
Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
157
Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
158
Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
159
Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
160
Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
161
Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
162
Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
163
Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
164
Седьмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
165
Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
166
Ча́ях спасе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
167
Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
168
Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
169
Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
170
Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
171
Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
172
Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
173
Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
174
Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
175
Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні.
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
176
Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
0
Піснь степе́ней, 119.
Пісня ступенів.
1
Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я.
1
До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.
2
Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва.
2
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
3
Что да́сться тебі́ іли́ что приложи́ться тебі́ к язи́ку льсти́ву?
3
Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?
4
Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними.
4
Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.
5
Уви́ мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії Кида́рськими;
5
Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.
6
мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен;
6
Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.
7
єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не.
7
Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
0
Піснь степе́ней, 120.
Пісня ступенів.
1
Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́.
1
Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.
2
По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.
2
Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.
3
Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя;
3
Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.
4
се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля.
4
Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.
5
Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́.
5
Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.
6
Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію.
6
Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
7
Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь;
7
Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].
8
Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка.
8
Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.
0
Піснь степе́ней, 121.
Пісня ступенів. Давида.
1
Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем.
1
Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.
2
Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме.
2
Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.
3
Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі.
3
Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.
4
Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню;
4
Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.
5
я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові.
5
Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
6
Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя.
6
Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
7
Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х.
7
І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.
8
Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́.
8
Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.
9
До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́.
9
Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.
0
Піснь степе́ней, 122.
Пісня ступенів.
1
К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́.
1
До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.
2
Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни.
2
Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
3
Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія;
3
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
4
найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих.
4
Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
0
Піснь степе́ней, 123.
Пісня ступенів. Давида.
1
Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль,
1
Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,
2
я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас;
2
якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —
3
внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас.
3
вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.
4
Пото́к пре́йде душа́ на́ша;
4
Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.
5
у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.
5
Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.
6
Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх.
6
Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.
7
Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом.
7
Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.
8
По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.
8
Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
0
Піснь степе́ней, 124.
Пісня ступенів.
1
Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі.
1
Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.
2
Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка.
2
Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
3
Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х.
3
Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.
4
Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем.
4
Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.
5
Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля!
5
А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
0
Піснь степе́ней, 125.
Пісня ступенів.
1
Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені.
1
Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.
2
Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми.
2
Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».
3
Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся.
3
Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
4
Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом.
4
Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
5
Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть.
5
Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
6
Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́.
6
Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.
0
Піснь степе́ней, 126.
Пісня ступенів. Соломона.
1
А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й.
1
Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.
2
Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон.
2
Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
3
Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго.
3
Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.
4
Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних.
4
Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.
5
Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х.
5
Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
0
Піснь степе́ней, 127.
Пісня ступенів.
1
Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́;
1
Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
2
труди́ плодо́в [рук] твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть.
2
Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
3
Жена́ твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́;
3
Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.
4
си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́.
4
Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.
5
Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода.
5
Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.
6
Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́,
6
Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!
7
і у́зриши си́ни сино́в твої́х; мир на Ізра́їля!
0
Піснь степе́ней, 128.
Пісня ступенів.
1
Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль;
1
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,
2
мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я.
2
багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
3
На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́.
3
На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,
4
Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников.
4
але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.
5
Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на;
5
Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.
6
да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх [на кро́віх], я́же пре́жде восторже́нія і́зсше;
6
Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,
7
Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй;
7
якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.
8
і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє.
8
А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».
0
Піснь степе́ней, 129.
Пісня ступенів.
1
Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой.
1
З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
2
Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́.
2
Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
3
А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть.
3
Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?
4
І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода.
4
Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.
5
От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода;
5
Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.
6
я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́.
6
Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.
0
Піснь степе́ней, 130.
Пісня ступенів. Давида.
1
Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́.
1
Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.
2
А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.
2
Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.
3
Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка.
3
Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
0
Піснь степе́ней, 131.
Пісня ступенів.
1
Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́;
1
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
2
я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю;
2
Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
3
а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́;
3
«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
4
а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма;
4
не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
5
до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
5
не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
6
Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви;
6
Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
7
вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́.
7
Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
8
Воскресни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і киво́т святи́ні Твоєя́.
8
Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
9
Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються.
9
Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
10
Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.
10
Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
11
Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м.
11
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
12
А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м.
12
А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
13
Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́.
13
Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
14
Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко ізво́лих ї.
14
«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
15
Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би;
15
Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
16
свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються.
16
Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
17
Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному Моєму́.
17
Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
18
Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́.
18
Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
0
Піснь степе́ней, 132.
Пісня ступенів. Давида.
1
Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі?
1
Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!
2
Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́;
2
Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.
3
я́ко роса́ Аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка.
3
Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.
0
Піснь степе́ней, 133.
Пісня ступенів.
1
Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.
1
Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].
2
В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода.
2
Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
3
Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю.
3
Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
1
Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода,
1
Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
2
стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.
2
що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
3
Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́;
3
Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
4
я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́;
4
Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
5
я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги;
5
Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
6
вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах.
6
Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
7
Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х.
7
підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
8
І́же порази́ пе́рвенці Єги́петськия от челові́ка до скота́;
8
Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
9
посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́.
9
явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
10
І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі;
10
уразив багато народів і знищив могутніх царів:
11
Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська;
11
Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
12
і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м.
12
і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
13
Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род;
13
Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься.
14
Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
15
І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;
15
Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
16
уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;
16
Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
17
у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх.
17
мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
18
Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.
18
Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
19
До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода;
19
Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
20
боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода.
20
Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
21
Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі.
21
Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
0
Аллилу́я, 135.
[Алилуя.]
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ; я́ко в вік ми́лость Єго́.
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2
Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́.
2
Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3
Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́.
3
Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4
Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́.
4
Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5
Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́.
5
Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6
Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́.
6
утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7
Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́;
7
Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8
со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́;
8
сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9
луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́.
9
місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10
Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;
10
покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11
і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́;
11
і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12
руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́.
12
рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13
Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́;
13
Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14
і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;
14
і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15
і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́.
15
і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16
Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́.
16
Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17
Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́.
17
і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18
І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́;
18
знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19
Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́;
19
Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20
і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́.
20
і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21
І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́;
21
і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22
достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́.
22
в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23
Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́.
23
Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24
І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́;
24
і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25
дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́.
25
Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26
Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́.
26
Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
0
Дави́ду Ієремі́єм, 136.
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
1
На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на;
1
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
2
на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша.
2
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
3
Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней Сіо́нських.
3
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
4
Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й?
4
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
5
А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́.
5
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
6
Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́.
6
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
7
Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́.
7
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
8
Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам;
8
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
9
блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень.
9
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
0
Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137.
Давида. (Аггея й Захарії).
1
Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х;
1
Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
2
поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є.
2
Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
3
В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю.
3
В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
4
Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х;
4
Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
5
і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня;
5
Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
6
я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість.
6
Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
7
А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́.
7
Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
8
Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри.
8
Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
0
В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.
Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).
1
Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.
1
Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2
Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;
2
Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3
стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.
3
Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4
Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́
4
Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5
вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
5
Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6
Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к нему́.
6
Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7
Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?
7
Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8
А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.
8
Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9
А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,
9
Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10
і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.
10
і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11
І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.
11
Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12
Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.
12
Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13
Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.
13
Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14
Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.
14
Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15
Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.
15
Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16
Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.
16
Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17
Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;
17
О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18
ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.
18
Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19
А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.
19
О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20
Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.
20
Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21
Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?
21
Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22
Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.
22
Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23
Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;
23
Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24
і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен.
24
Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
0
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139.
Псалом.
1
Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я;
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні;
2
Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
3
ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх.
3
вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
4
Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́.
4
гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
5
Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма;
5
Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
6
при стезі́ собла́зни положи́ша мі.
6
Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
7
Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́.
7
Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
8
Го́споди, Го́споди! Си́ло спасе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні.
8
Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
9
Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться.
9
Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
10
Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я.
10
Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
11
Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть.
11
Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
12
Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє.
12
Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
13
Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим.
13
Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
14
Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м.
14
І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
0
Псало́м Дави́ду, 140.
Псалом Давида.
1
Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́.
1
Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
2
Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя.
2
Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
3
Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х.
3
Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
4
Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх.
4
Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
5
Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх.
5
Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
6
Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша [услади́шася].
6
І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
7
Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді.
7
Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
8
Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́;
8
На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
9
сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє.
9
Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
10
Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́.
10
У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
1
Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141.
1
Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
2
Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся.
2
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3
Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́.
3
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4
Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні.
4
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5
Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́.
5
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6
Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ Упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х.
6
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7
Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́.
7
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
8
Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні.
0
Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142.
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
1
Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й;
1
Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
2
і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й.
2
І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
3
Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка.
3
Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
4
І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́.
4
І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
5
Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся.
5
Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
6
Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́.
6
До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
7
Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров.
7
Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
8
Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.
8
Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
9
Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х.
9
Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
10
Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву.
10
навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
11
І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́;
11
імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
12
і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм.
12
і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
0
Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143.
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
1
Благослове́н Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань.
1
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
2
Ми́лость моя́ і Прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я.
2
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
3
Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́?
3
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
4
Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять.
4
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
5
Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться;
5
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
6
блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я.
6
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
7
Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х,
7
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
8
ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди.
8
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
9
Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́;
9
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
10
даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та.
10
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
11
Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди;
11
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
12
ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма;
12
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
13
храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті;
13
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
14
ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх.
14
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
15
Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх.
15
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
0
Хвала́ Дави́ду, 144.
Хвала Давида.
1
Вознесу́ Тя, Бо́же мой, Царю́ мой, і благословлю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка.
1
Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
2
На всяк день благословлю́ Тя, і восхвалю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка.
2
Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
3
Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, і вели́чію Єго́ ність конця́.
3
Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його.
4
Род і род восхва́лять діла́ Твоя́ і си́лу Твою́ возвістя́ть;
4
З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою,
5
великолі́піє сла́ви святи́ні Твоєя́ возглаго́лють і чудеса́ Твоя́ пові́дять;
5
а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.
6
і си́лу стра́шних Твої́х реку́ть і вели́чіє Твоє́ пові́дять;
6
Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою.
7
па́м'ять мно́жества бла́гости Твоєя́ отри́гнуть і пра́вдою Твоє́ю возра́дуються.
7
Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
8
Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив.
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9
Благ Госпо́дь вся́чеським, і щедро́ти Єго́ на всіх ді́ліх Єго́.
9
Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його.
10
Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, вся діла́ Твоя́, і преподо́бнії Твої́ да благослов'я́ть Тя;
10
Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе.
11
сла́ву ца́рствія Твоєго́ реку́ть і си́лу Твою́ возглаго́лють,
11
Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою,
12
сказа́ти синово́м челові́чеським си́лу Твою́ і сла́ву великолі́пія ца́рствія Твоєго́.
12
щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого.
13
Ца́рство Твоє́ — ца́рство всіх віко́в, і влади́чество Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді. Ві́рен Госпо́дь во всіх словесі́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х.
13
Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.]
14
Утвержда́єть Госпо́дь вся низпа́дающия і возставля́єть вся низве́рженния.
14
Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали.
15
О́чі всіх на Тя упова́ють, і Ти дає́ши їм пи́щу во благовре́менії;
15
Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.
16
отверза́єши Ти ру́ку Твою́ і ісполня́єши вся́коє живо́тно благоволе́нія.
16
Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.
17
Пра́веден Госпо́дь во всіх путе́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х.
17
Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх.
18
Близ Госпо́дь всім призива́ющим Єго́, всім призива́ющим Єго́ во і́стині;
18
Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно.
19
во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́ть, і моли́тву їх усли́шить, і спасе́ть я.
19
Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
20
Храни́ть Госпо́дь вся лю́б'ящия Єго́, і вся грі́шники потреби́ть.
20
Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
21
Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лють уста́ моя́; і да благослови́ть вся́ка плоть і́м'я свято́є Єго́ в вік і в вік ві́ка.
21
Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
0
Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 145.
[Алилуя. Аггея й Захарії.]
1
Хвали́, душе́ моя́, Го́спода;
1
Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
2
восхвалю́ Го́спода в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм.
2
Співатиму Богові моєму, поки й живу.
3
Не наді́йтеся на кня́зі, на си́ни челові́чеськія, в ни́хже ність спасе́нія.
3
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
4
Ізи́деть дух єго́, і возврати́ться в зе́млю свою́; в той день поги́бнуть вся помишле́нія єго́.
4
Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
5
Блаже́н, єму́же Бог Іа́ковль Помо́щник єго́, упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́,
5
Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
6
сотво́ршаго не́бо і зе́млю, мо́ре і вся, я́же в них; храня́щаго і́стину в вік,
6
що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
7
творя́щаго суд оби́димим, даю́щаго пи́щу а́лчущим. Госпо́дь ріши́ть окова́нния;
7
творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
8
Госпо́дь умудря́єть сліпці́; Госпо́дь возво́дить низве́рженния; Госпо́дь лю́бить пра́ведники.
8
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
9
Госпо́дь храни́ть прише́лці, си́ра і вдову́ при́йметь, і путь грі́шних погуби́ть.
9
Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
10
Воцари́ться Госпо́дь во вік, Бог твой, Сіо́не, в род і род.
10
Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.
0
Аллилу́я, 146.
[Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
1
Хвалі́те Го́спода, я́ко благ псало́м; Бо́гові на́шему да услади́ться хвале́ніє.
1
Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала.
2
Зи́ждай Ієрусали́ма Госпо́дь; разсі́янія Ізра́їлєва собере́ть;
2
Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере.
3
ізціля́яй сокруше́нния се́рдцем і об'язу́яй сокруше́нія їх;
3
Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
4
ізчита́яй мно́жество звізд, і всім їм імена́ нарица́яй.
4
Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає.
5
Ве́лій Госпо́дь наш, і ве́лія крі́пость Єго́, і ра́зума Єго́ ність числа́.
5
Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа.
6
Приє́мляй кро́ткия Госпо́дь, смиря́яй же грі́шники до землі́.
6
Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі.
7
Начні́те Го́сподеві во іспові́данії, по́йте Бо́гові на́шему в гу́слех;
7
Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях.
8
одіва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему землі́ дождь; прозяба́ющему на гора́х траву́ і злак на слу́жбу челові́ком;
8
Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям].
9
даю́щему ското́м пи́щу їх і птенце́м вра́новим, призива́ющим Єго́.
9
Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.
10
Не в си́лі ко́нстій восхо́щеть, ніже́ в ли́стіх му́жеських благоволи́ть;
10
Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає.
11
благоволи́ть Госпо́дь в боя́щихся Єго́ і во упова́ющих на ми́лость Єго́.
11
Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.
0
Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147.
(Аггея й Захарії.)
1
Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га твоєго́, Сіо́не;
1
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
2
я́ко укріпи́ вереї́ врат твої́х, благослови́ си́ни твоя́ в тебі́.
2
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
3
Полага́яй преді́ли твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй тя;
3
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
4
посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́,
4
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
5
даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго,
5
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
6
мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть?
6
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
7
По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди.
7
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
8
Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві;
8
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
9
не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм.
9
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
0
Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 148.
[Алилуя.]
1
Хвалі́те Го́спода с небе́с, хвалі́те Єго́ в ви́шніх.
1
Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх.
2
Хвалі́те Єго́ всі а́нгели Єго́; хвалі́те Єго́, вся си́ли Єго́.
2
Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його.
3
Хвалі́те Єго́, со́лнце і луна́; хвалі́те Єго́ вся зві́зди і світ.
3
Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло.
4
Хвалі́те Єго́, небеса́ небе́с, і вода́, я́же преви́ше небе́с.
4
Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес.
5
Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася.
5
Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося.
6
Поста́ви я в вік і в вік ві́ка; повелі́ніє положи́, і не ми́мо і́деть.
6
Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
7
Хвалі́те Го́спода от землі́, змі́єве і вся бе́здни;
7
Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні.
8
огнь, град, сніг, го́лоть, дух бу́рен, творя́щая сло́во Єго́;
8
Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його;
9
го́ри і всі хо́лми, древа́ плодоно́сна і всі ке́дри;
9
хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси,
10
зві́ріє і всі ско́ти, га́ди і пти́ці перна́ти;
10
звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
11
ца́ріє зе́мстії і всі лю́діє, кня́зі і всі судії́ зе́мстії;
11
царі земні і всі народи, князі і всі судді,
12
ю́ноші і ді́ви, ста́рці с ю́нотами.
12
юнаки й діви, старі з молодими —
13
Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко вознесе́ся і́м'я Того́ Єди́наго, іспові́даніє Єго́ на землі́ і на небесі́.
13
нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
14
І вознесе́ть рог люді́й Свої́х; піснь всім преподо́бним Єго́, синово́м Ізра́їлевим, лю́дем приближа́ющимся Єму́.
14
Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.
0
Аллилу́я, 149.
[Алилуя.]
1
Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву; хвале́ніє Єго́ в це́ркві преподо́бних.
1
Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.
2
Да возвесели́ться Ізра́їль о сотво́ршем єго́, і си́нове Сіо́ні возра́дуються о Царі́ своє́м.
2
Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму.
3
Да восхва́лять і́м'я Єго́ в ли́ці, в тимпа́ні і псалти́рі да пою́ть Єму́.
3
Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому,
4
Я́ко благоволи́ть Госпо́дь в лю́дех Свої́х, і вознесе́ть кро́ткія во спасе́ніє.
4
бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.
5
Восхва́ляться преподо́бнії во сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х.
5
Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
6
Возноше́нія Бо́жія в горта́ні їх, і мечі́ обою́ду остри́ в рука́х їх;
6
Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх,
7
сотвори́ти отмще́ніє во язи́ціх, обличе́нія в лю́дех;
7
щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними;
8
св'яза́ти царі́ їх пу́ти, і сла́вния їх ручни́ми око́ви желі́зними;
8
зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними,
9
сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сія́ бу́деть всім преподо́бним Єго́.
9
вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.
0
Аллилу́я, 150.
[Алилуя.]
1
Хвалі́те Бо́га во святи́х Єго́, хвалі́те Єго́ во утверже́нії си́ли Єго́;
1
Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.
2
хвалі́те Єго́ на си́лах [в си́лах] Єго́, хвалі́те Єго́ по мно́жеству вели́чествія Єго́;
2
Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його.
3
хвалі́те Єго́ во гла́сі тру́бнім, хвалі́те Єго́ во псалти́рі і гу́слех;
3
Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях.
4
хвалі́те Єго́ в тимпа́ні і ли́ці, хвалі́те Єго́ во стру́нах і орга́ні;
4
Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах.
5
хвалі́те Єго́ в кимва́ліх доброгла́сних, хвалі́те Єго́ в кимва́ліх восклица́нія.
5
Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами.
6
Вся́коє диха́ніє да хва́лить Го́спода.
6
Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.
0
Сей псало́м осо́б пи́сан, Дави́дов, і вні числа́ 150 псалмо́в, внегда́ єдинобо́рствоваше на Голіа́фа
[Псалом Давида на поєдинок з Голіафом*
1
Мал біх в бра́тії моє́й і ю́нший в дому́ отця́ моєго́; пасо́х о́вці отця́ моєго́.
1
Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
2
Ру́ці мої́ сотвори́сті орга́н, і пе́рсти мої́ соста́виша псалти́р.
2
Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
3
І кто возвісти́ть Го́сподеві моєму́? Сам Госпо́дь, Сам усли́шить;
3
І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
4
Сам посла́ а́нгела Своєго́, і взят м'я от ове́ць отця́ моєго́, і пома́за м'я єле́єм пома́занія Своєго́.
4
Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
5
Бра́тія моя́ добрі́ і вели́ці; і не благоволи́ в них Госпо́дь.
5
Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
6
Ізидо́х в срі́теніє іноплеме́ннику, і прокля́т м'я і́доли свої́ми.
6
Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
7
Аз же істо́ргнув меч от него́, обезгла́вих єго́ і от'я́х поноше́ніє от сино́в Ізра́їлевих.
7
Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]