Псалтир українською онлайн
0
Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)
ўлоM двDвъ а~, неѓ^пи'санъ эT е^вреи”
1
Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.
1
Блаже'нъ мђж#, и%же не йде на совњтъ нечести'выхъ, и^ на пђти` грњш'ныX не ста`, и^ на сњда'лищи гђби'тель не сњ'де”
2
Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.
2
Но въ зако'нњ гн~и во'ля е^го. и^ въ ꙁако'нњ е^го поё^чи'т#ся дн~ь и^ но'щъ”
3
І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.
3
И$ бђ'деть ја%ко дре'во сажено прї и^схо'дищихъ во'дъ, и%же пло'дъ свои да'стъ въ вре'мя свое`. и^ ли'стъ е^го не эTпаде'тъ, И$ вся` е^ли'ка а%ще твори'тъ, ё^спњетъ”
4
Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].
4
Не та'ко нечести'вїи, не та'ко” Но ја%ко пра'хъ е^го'же въꙁмњта'ет# вњтръ, эT лица` ꙁемли`”
5
Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних.
5
Сего` ра'ди не въскре'снђтъ нечести'вїи на сђдъ, ни грᲇшницы въ совTњ пра'веDныхъ”
6
Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.
6
ЈА/ко съвњ'сть г~ь пђть пра'веDныхъ, и^ пђть нечести'выхъ поги'бнетъ”
0
Псалом Давида (Пророчий про Христа)
ўалоM двDвъ, в~”
1
Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?
1
Въскђю шата'шася ја%ꙁы'ци, и^ лю'дїе поё^чи'шася тъще'тнымъ;
2
Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.
2
ПреDста'ша цр~їе зем#стїи, и^ кня'ѕи събрашася въкђпњ, на г~а и^ на х~а е^го`”
3
«Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».
3
Растръгнемъ ё^ꙁы и^хъ, и^ эTве'ржемъ эT насъ и%го и^хъ”
4
Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.
4
Живы'и на' нб~сехъ посмње^тся и%мъ, и^ г~ь порђга'ется и%мъ”
5
Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.
5
тогда` въз#гл~етъ къ ни'мъ гнњвомъ свои^м#, и^ ја^ростїю свое^ю смђтитъ я&”
6
Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.
6
А/з# же поста'вленъ е^смь цр~ь эT него`, наD сиэ'номъ горђ ст~ђю его`,
7
Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».
7
възвњща'я повелњнїе гн~е” г~ь реq къ мнњ`, сн~ъ ми е^си т^ы, А/зъ дне'сь роди'хᲆ тя”
8
«Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.
8
проси эT мене, и^ да'мъ ти ја%зы'ки достоя'нїе твое`, И$ ѓ%держа'нїе твое` конца ꙁемли”
9
Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
9
ё^пасе'ши я& па'лицею желњꙁною, ја%ко съсђды скђде'льничя сᲆкрђши'ши я&”
10
Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.
10
И$ нн~њ цр~їе раꙁђмњйте, накажитеся вси сђдящеи` ꙁемли`”
11
Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
11
Рабо'таи^те гв~и съ стра'хомъ, и^ ра'дђитеся е^мђ съ трепетомᲆ”
12
Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.
12
Прїимњте накаꙁа'нїе, да не когда` прогнњвае^тся г~ь, и^ поги'бнеᲄе эT пђти пра'веDнаh” е^гда` въꙁгори'тся въско'рњ ја%рость еh” бл~же'ни въси надњющеи`ся на'нь”
1
Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.
1
ўлоM двDвъ г~, вънегда` эTбњгаше эT лица а^весалома сн~а свое^го”
2
Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене,
2
Ги~, что'ся ё^мно'жиша стђжаю^щеи^ ми; Мно'ѕи въста'ютъ на' мя”
3
многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».
3
мно'ѕи гл~ют# дш~и моеи, нњсть сп~се'нїа е^мђ ѓ^ бѕ~њ е^го”
4
Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою.
4
ты' же г~и застђпникᲆ мои е^си`, сла'ва моя, и^ въꙁнося главђ мою`”
5
Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї.
5
Гла'сомъ мои^мъ къ г~ђ въꙁва'хъ, и^ ё^слы'ша мя эT горы ст~ыя свое^я`”
6
Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене.
6
а%з же ё^снXђ и^ спа'хъ, Въста'хъ, ја%ко г~ь ꙁастђпитъ мя”
7
Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене.
7
не ё^бою^ся эT темъ лю'дїи, ѓ%крестᲆ нападающиX на' мя”
8
Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси.
8
въскрsни` г~и, сп~и' мя бж~е мо'и” ја%ко ты пораꙁи вᲆся вражDђющая ми вᲆсђе, зђбы грᲇшникомъ съкрђши'лъ е^си”
9
Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.
9
Гн~е е^сть сп~се'нїе, и^ на людехᲆ твои^х# блгsлве`нїе твое”
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.
1
ўлоM двDвъ д~. Въ конецъ, пњ'снеи”
2
Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.
2
Вънегда` вᲆꙁваX, ё^слы'ша мя бг~ъ пра'вды мое^я” въ скорби распространи'л# мя е^си” ё^щедри мя и^ ё^слы'ши молитвђ мою”
3
Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?
3
Сн~ве члвчsтїи, доко'лњ тяжкосе'рдїи; въскђю лю'бите сђетная и^ и'щете лжа;
4
Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.
4
и^ ё^вᲇдиᲄе, ја%ко ё^диви г~ь прпDбнаго своеh. г~ь ё^слы'шит мя, вънегда` воZꙁовђ къ немђ”
5
Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.
5
гнњ'ваитеся, и^ не съгрњша'ите” ја%же гл~ете въ срDцыхъ ва'шихъ, на ло'жихъ ва'шихъ ё^милитеся”
6
Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.
6
пожрите жертвђ пра'вдњ, и^ ё^пова'ите на г~а”
7
Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.
7
Мно'ѕи гл~ют#, кто ја%витъ на'мъ бл~га'я; ꙁна'менася на на'съ свњтъ лица` твое^го г~и,
8
Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.
8
да'лъ е^си весе'лїе въ срDцы мое^мъ” эT плода пшеница, вина` і^ е^ле'я свое^го ё^мно'жишася”
9
В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.
9
въ мирњ въкђпњ ё^снђ, и^ почїю” ја%ко ты г~и е^ді'наго на ё^пова'нїе въсели'лъ мя е^си.
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.
1
ўлоM двDвъ е~” ѓ^ наслDњствђющыхъ.
2
Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.
2
Гл~ы моя внђши г~и, раꙁђмњи зва'нїе мое,
3
Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,
3
воньми` глsа мл~твы мое^я, цр~ю мо'й и^ бж~е мой” ЈА/ко к тебᲇ помолю'ся г~и,
4
Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.
4
ꙁаё%тра ё^слы'ши глsа мои” Заё%тра преDста'нђ ти, и^ ё'зриши мя,
5
Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.
5
ја%ко бг~ъ не хотя беꙁако'нїе ты е^си” Не прїидетъ к тебњ лђка'внђяи`,
6
Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.
6
ни пребђдђтъ же ꙁако'нопрестђ'пницы преD ѓ^чи'ма твои'ма” Въꙁненавидњлъ е^си вся творя'щая беꙁако'нїе,
7
Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.
7
погђбиши вся гл~ющая лжђ” Мђж'а кро'ви и^ льстива гнђша'е^тъся г~ь”
8
Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
8
А/зъ же мно'жествомъ млsти твоея, внидђ в до'мъ твой, поклоню'ся къ црк~ви ст~њи твоей, въ стра'сњ твое^мъ”
9
Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.
9
г~и наста'ви мя пра'вдою твое^ю, вра'гъ мои^хъ ра'ди и^спра'ви преD собо'ю пђть мо'и”
10
Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.
10
ЈА/ко нњсть въ ё^стњхъ иX и%стины, срDце и%хъ сђе'тно” Гро'бъ эTвръстъ горта'нь и%хъ, ја%ꙁы'ки свои^ми льща'хђ,
11
Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
11
сђди и^мᲆ бж~е” да эTпадђтъ эT мы'слеи свои^хъ, по мно'жествђ нече'стїя и%хъ и^ꙁрини я&, ја%ко прогнњваша тя г~и”
12
І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
12
И$ въꙁвеселя'тся вси ё^пова'ющей на' тя” Въ вњ'ки въꙁра'дђются и^ всели'шися в ниX” и^ похва'лятся ѓ^ тебњ вси любя'щеи` и%мя твое,
13
Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.
13
ЈА/ко ты блгsви'ши пра'веDника. г~и, ја%ко ѓ^рђжїемъ блг~оволенїя вњнча'лъ е^си насъ”
1
Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.
1
ўлоM двDвъ ѕ~, В конеw въ пᲇснеX ѓ^ э%смыX”
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
2
Ги~, да не ја%росᲄїю твое'ю ѓ^бличиши мене`, ниже гнњвомъ твои^мъ пока'жеши мене`”
3
Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.
3
Поми'лђи мя г~и, ја%ко не'мощеn е^смь. и^сцњли' мя г~и, ја%ко смятошася ко'сᲄи моя”
4
І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?
4
И$ дш~а моя` смђти'ся ѕњло`, и^ ты г~и доко'лњ;
5
Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.
5
ѓ^брати` г~и, і^ и^ꙁми дш~ђ мою`” Сп~си' мя ра'ди млsти твое^я`.
6
Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?
6
ја%ко нњсть въ сме'рти помина'яй тебе`, въ а%дњ же кто и^сповњсть ти ся;
7
Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.
7
ё^трђди'хся въꙁдыха'нїемъ мои^мъ, И$ꙁмы'ю на вся'кђ но'щъ ло'же мое`, слеꙁа'ми мои^ми посте'лю мою` ѓ^мочю`”
8
Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.
8
смђтися эT ја%рости ѓ%ко мое, ѓ^бетᲆшаX въ всњхъ вра'ѕњхъ мои^хъ.
9
Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!
9
эTстђпи'те эT мене вси` творя'щеи' беꙁако'нїе, ја%ко ё^слы'ша г~ь глsа пла'чя мое^го`”
10
Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.
10
ё^слы'ша г~ь моле'нїе мое, г~ь мл~твђ мою прїя'тъ”
11
Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.
11
да постыдя'тся и^ смятђтся вси вра'ѕи мои`, въꙁвратя'тся и^ ё^стыдя'тся ѕњло въско'рњ”
1
Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.
1
ўлоM двDвъ, з~, е^го'же въспњтъ гв~и ѓ^ словесњхъ хђсі'евъ, сн~а е^мені'ина”
2
Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.
2
Ги~ б~е мой на' тя ё^пова'хъ, сп~си м^я эT всњхъ гоня'щихъ м^я, і^ и^ꙁва'ви м^я”
3
Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
3
да не когда` похи'ти'тъ ја%ко ле'въ мою`, ни сђщ'ђ и^ꙁбавля'ющђ, ниже сп~са'ющђ”
4
Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,
4
г~и б~е мой а%ще сътвори'хъ с^е, а%ще е^сть непра'вда въ рђ'кђ моею,
5
якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,
5
а^ще въꙁдахъ възда'ющимъ м^и ѕл^а, да эTпадђ` ё^бо эT вра'гъ мои'хъ то'щь”
6
то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.
6
да пожене'т# ё^бо вра'гъ дш~ђ мою, и^ посᲄи'гнет#, и^ попере'тъ в ꙁе'млю живо'тъ мой, и^ сла'вђ мою в пе'рсть всели'тъ”
7
Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.
7
Въскрsни г~и гнњвомъ твои'мъ, възнесися въ концыхъ вра'гъ твои%хᲆ” И$ въста'ни г~и бж~е мой по велњнїемъ и^мже заповњда,
8
І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись.
8
и^ со'нмъ людїи ѓ^бы'детъ т^я. и^ ѓ^ то'мъ на высотђ` ѓ^брати'ся.
9
Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
9
г~ь сђ'дитъ людемъ” Сђди м^и г~и по пра'вдњ моей, и^ по неꙁло'бњ моей на мя”
10
Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.
10
Да сконча'ется зло'ба грњшныX, и^ і^спра'виши правеDнаго, и^спыта'я срDца и^ ё^тро'бы бж~е” праведна
11
Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.
11
по'мощъ моя эT б~а сп~са'ющаго пра'выя срDцемъ”
12
Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
12
Бг~ъ сђди'тель пра'веденъ, и^ крњпокъ и^ долготерпелиv, и^ не гнњвъ наводя` на всяk дн~ь”
13
Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.
13
А/ще не ѓ^братите'ся, ѓ^рђжїе свое ѓ^цисᲄитъ, лђкъ свой напряже`, и^ ё^гото'ва и&”
14
Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.
14
и^ въ немъ ё^гото'ва съсђ'ды сме'ртныя`, стрњ'лы своя` съгоря'щими сᲆдњ'ла”
15
Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.
15
Се^ болњ` непра'вдђ, ꙁача'тᲆ болњꙁнь, и^ роди` безако'нїе”
16
Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.
16
ро'въ и^зры`, и^ і^скопа и&, и^ впадется въ я%мђ, ю%же съдњ'ла”
17
І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.
17
ѓ^брати'т#ся болњꙁнь е^го на главђ е^го, и^ на ве'рхᲆ е^го непра'вда е^го сни'детъ”
18
Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.
18
И$сповњмся гв~и по пра'вдњ е^го, и^ пою и%мени гн~ю вы'шне'мђ”
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).
1
ўаломъ двDвъ, и~” Въ конецъ ѓ^ точи'лехъ,
2
Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!
2
Ги~ г~ь на'шъ, ја%ко чю'дно и%мя твое по все'й ꙁемли`” ЈА/ко вꙁя'тся велелњп'ота твоя` превы'ше нб~съ”
3
Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.
3
И$ꙁъ ё^стᲆ младе'нецъ и^ с#сђщ'ихъ съвер#ши'лъ еси хвалђ, вра'гъ твои^хъ раd, раꙁрђши'ши врага` и^ ме'сᲄника”
4
Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,
4
ЈА/ко ё^зрю` нб~са, дњ'ла пе'р#стъ твои'хъ, лђнђ и^ ѕвњзды, ја%же ты ѓ^снова`”
5
то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?
5
Что` е^сть чл~къ ја%ко по'мниши и&, и^ли сн~ъ чл~чь, ја%ко посњща'еши и&;
6
Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.
6
ё^ма'лилъ е^си и& ма'ломъ чи'мъ эT а%гг~лъ, сла'вою и^ че'стїю вњнча'лъ е^си е^го,
7
І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його:
7
и^ поста'вилъ е^си е^го наD дњ'лы рђкђ твоею`” вс^я покори'лъ е^си поD ноѕњ е^го,
8
овець і волів усіх, ще й звірів польових;
8
ѓ^вца` и^ волы вся`, е^ще' же и^ скоᲄы полскїа”
9
птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.
9
Пти'ца нбsныя, и^ ры'бы морскы'я, преходя'щая стеѕя` морскїя”
10
Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!
10
г~и г~ь нашъ, ја%ко чю'дно и%мя твое по все'й земли`”
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
1
ўа'лоM, дввDъ џ~” В коне'цъ ѓ^ таи'нныX сн~а. каg в~”
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
2
Исповњм#ся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'мъ, повњмъ вся чюдеса` твоя`”
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
3
Въꙁвеселю'ся и^ въꙁра'дђюся ѓ^ тебњ, пою` и^мени твое^мђ вы'шнїи”
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
4
Внегда` вᲆꙁврати'тися врагђ мое^мђ въспя'ть, и^знемо'гђтъ и^ поги'бнђтъ эT лица твое^го”
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
5
ја%ко сътвори'лъ е^си сђ'дъ мои и^ прю` мою. сњлъ е^си на престо'лњ сђдя'и правдђ”
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
6
Запрњтилъ е^си ја%зы'комᲆ, и^ поги'бе нечести'выи. и%мя е^го потреби'лъ е^си въ вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
7
Врагђ ѓ^скђдњша ѓ^рђжїя в коне'цъ, и^ гра'ды разрђши'лъ е^си” Поги'бе па'мять е^го с шђ'момъ,
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
8
и^ г~ь въ вњки пребыва'етᲆ” ё^готова на сђ'дъ престо'лъ свой,
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
9
и^ то'и сђдиT вселе'ннњи в пра'вдђ, сђди'тъ лю'демъ в пра'вдђ”
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
10
и^ бы'сть г~ь прибњжище ё^бо'гомђ, помощни'къ въ бл~го время в печя'лехъ”
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
11
И$ да ё^пова'ютъ на' тя зна'ющеи и%мя твое, ја%ко не ѓ^ста'виl е^си въꙁыска'ющихᲆ т^я г~и”
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
12
По'ите гв~и живё'щемђ в сїѓ'нњ, въꙁвњсти'те въ ја%ꙁы'цехъ начинанїя е^го”
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
13
ја%ко възыская кро'ви и^хъ помянђ`, не ꙁабы` ꙁва'нїя ё^бо'гиX”
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
14
Поми'лђи м^я г~и, ви'жDь смире'нїе мое эT вра'гъ мои^хъ. въꙁнося'и м^я эT вра'тъ сме'ртныхᲆ,
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
15
ја%ко да въꙁвњщђ вся^ хвалы` твоя`, въ вратXњ дще'ря сїѓ'ня” Въꙁра'дђемся ѓ^ сп~се'нїи твое'мъ,
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
16
ё^глњбо'ша ја%зыцы в па'гђбњ, ю%же сътвори'ша” въ сњти се'й, ю%же съкры'ша ё^вязе` нога` и^хъ”
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
17
Зна'емъ е^сть г~ь сђдбы` творя`, въ дњлеX рђ'кђ своею ё^вязе` грњшникᲆ”
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
18
да възвратя'тся грᲇшницы въ а'дъ, вси ја%зы'цы ꙁабыва'ющеи` бг~а”
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
19
ја%ко не до конца ꙁабве'нъ бђ'детᲆ ни'щїи, и^ терпњнїе ёбо'гихъ не поги'бнетъ до конца”
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
20
Въскрsни г~и да не крњпи'тся чл~къ. да сђдя'тся ја%ꙁы'цы прDе тобо'ю”
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
21
Поста'ви г~и законодавца наD ни'ми, да раꙁђмњюT ја%зы'цы, ја%ко чл~цы сђть”
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
22
Вскђ'ю г~и эTстоя` дале'че, пре'ꙁриши въ бл~го вре'мя въ печа'лехъ;
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
23
въ го'рдости нечести'ваго вᲆꙁгара'ется ни'щїи, ё^вяꙁа'ютъ в совњтехъ ја%же помышля'ютъ”
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
24
ЈА/ко хвали'мᲆ е^сть грњшныи в по'хотехъ дш~а своея`, И$ ѓ^бидяи` блгsвимъ”
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
25
РаꙁрDажи` г~а грњшныи, по мно'жестђ гнњва свое^го не възы'щетъ” нњсть бг~а преD ни'мъ,
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
26
ѓ^скверня'юᲄся пђтїе е^го на вся'ко вре'мя” эTе'млются сђдбы твоя эT лица` е^го, всњмъ враго'мᲆ свои^мъ ѓ^долњ'ет#”
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
27
Реq бо въ срDци своеM, не подви'жђся эT рода в ро'дъ без# ꙁла”
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
28
Є$мђже кля'твы ё^сᲄа е^го по'лна сђть, и^ го'рести и^ льсти, поD ја%зы'комъ е^го трђдъ и^ болњꙁнь”
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
29
Присњди'тъ въ лови'телеX съ бога'тыми, в таи'нныX ё^би'ти непови'ннаго” ѓ%чи е^го на ни'щаго приꙁира'етᲇ,
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
30
ло'виᲄъ в таи'нныX ја%ко ле'въ въ ѓ^гра'дњ свое'й” Ло'витъ въсхити'ти ё^бо'гаго, вᲆсхити'ти ни'щаго, внегда привлещї и&” въ сᲇти свое'й
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
31
смиритъ и&, прекло'нится и^ падетъ, е^гда ё^долњ'етъ ё^бо'гиM”
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
32
Рече б^о въ срDци своемъ, ꙁабы бг~ъ, эTврати лице свое, да не ви'дитъ до конца”
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
33
Въскрsни г~и бж~е мой, да въꙁнесе'тся рђка твоя, не ꙁабђди ни'щихъ свои^хᲆ до конца`”
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
34
Чесо` радиD прогнњва нечести'выи бг~а; реq бо в срDцы свое'мъ, не вꙁы'щетᲆ”
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
35
види'ши. ја%ко ты болᲇꙁнь и^ ја%росᲄь сматря'еши, да преда'нъ бђ'детъ въ рђцњ твои`” тебњ ѓ^ста'вленъ е^сть ни'щїи, си'рђ ты бђ'ди помо'щникᲆ”
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
36
съкрђши` мы'шцђ грњшномђ и^ лђка'вомђ. вꙁы'щется грXњ е^го, и^ не ѓ^бря'щется”
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
37
г~ь цр~ь в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка, поги'бнете ја%зы'цы эT ꙁемля е^го”
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
38
Жела'нїе ё^бо'гихъ ё^слы'шалᲆ е^си г~и, ё^гото'ванїе срDца и^хᲆ внятъ ё%хо твое”
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
39
сђди` си'рђ и^ смире'нђ, да не приложиT потомъ велича'тися чл~кᲆ на зеMли`”
0
Начальнику хору. Псалом Давида.
Въ конецъ, ўлоM двDвᲆ, і~”
1
На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?
1
На' г~а ё^пова'хъ, ка'ко речеT дш~и мое'и, превита'и по гора'мъ ја%ко пти'ца;
2
Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.
2
ја%ко с^е грњшницы напряго'ша лђкъ, ё^гото'ваша стрњ'лы въ тђлњ, състрњля'ти въ мра'цᲇ пра'выя срDцеM”
3
Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..
3
Зане ја%же ты съверши`, ѓ^ни раꙁDрђши'ша” пра'веDникъ же что сътвори`;
4
Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.
4
г~ь въ цр~кви ст~њй своей. г~ь, на нб~си прsтлъ е^го” ѓ%чи е^го на ни'щаго призира'етњ, вњжди е^го и^спыта'етњ сн~ы чл~чьскїа”
5
Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.
5
г~ь и^спыта'етъ пра'вед#наго, и^ нечести'ваго. любя'и же непра'вдђ, ненави'дитъ свою дш~ђ”
6
Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.
6
ѓ^дожди'тᲆ на грᲇшники сњти. ѓ%гнь и^ жђ'пелъ и^ дђхᲆ бђ'ренᲆ, ча'сть ча'ша и^хъ”
7
Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.
7
ЈА/ко пра'веденъ г~ь, и^ пра'вды възлюби, пра'вая видњ лице е^го” Слаv
1
Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.
1
въ конеw ѓ^ э^смњй ўлоM двDвъ а~і”
2
Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.
2
Сп~си мя г~и, ја%ко ѓ^скђдњ преподобныи, ја%ко ё^ма'лишася и%стины эT сн~о'вᲆ чл~чьскихъ,
3
Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.
3
Сђе'тная гл~а ко'ждо къ и^скренемђ свое^мђ” ё^стны льсᲄи'выя въ срDци, и^ въ срDци гл~аша ꙁла'я”
4
Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,
4
Потреби'тᲆ г~ь вся ё^сᲄны льсти'выа, и ја%ꙁы'кᲆ велерњ'чивᲆ,
5
тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»
5
ре'кшая, ја%ꙁы'къ нашь въꙁвели'чимъ, ё^стны` на'ша при на'съ сђть. кто намъ г~ь е^сть;
6
«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»
6
страсти ра'ди ни'щихᲆ и^ въꙁдыха'нїа ё^бо'гихъ, нн~њ въскрsнђ гл~еть г~ь” положђся въ сп~се'нїе, не ѓ^бинђ'яся ѓ^ немъ”
7
Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.
7
Словеса` гн~я, словеса` чи'ста. сребро` раждеже'но, и^скђше'но земли`, ѓ^чище'но седмори'цею”
8
Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.
8
Ты г~и съхрани'ши ны, и^ съблюде'ши ны эT рода сего, и^ въ вњки”
9
Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.
9
ѓ^крsтъ нечести'вїи хо'дятъ, по высотњ твое'й ё^мно'жилъ е^си сн~ы чл~ческия”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
В коне'цъ, ўлоM, двDвъ, в~і”
2
Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?
2
Доколњ г~и забђ'деши мя до кон#ца`; доко'лњ эTвраща'еши лице свое эT мене`;
3
Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?
3
доко'лњ положђ совњты въ дш~и моей, болњзни въ срDци мое^мъ дн~ь и но'щь; доколњ въꙁнесе'тся врагъ мой на мя;
4
Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.
4
при'ꙁри, и^ ё^слы'ши мя г~и бж~е мои” просвњти` ѓ%чи мои`, да не когда` ё^снђ в сме'рть,
5
Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.
5
да не когда` рече'тъ вра'гᲆ мой, ё^крᲇпиXся на'нь” стђжа'ющеи` ми вᲆꙁра'дђются, а^ще ся подви'жђ,
6
Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].
6
а^ꙁᲆ же на млsть твою ё^повахъ” Въꙁра'дђется срDце мое ѓ^ сп~се'нїи твое'мъ. въспою гв~и бл~годњя^вшемђ мн^њ, и^ пою` и%мени гн~ю вы'ш#немђ”
0
Начальнику хору. Псалом Давида.
Въ конеw ўа'лоM, двDвъ, г~і”
1
Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.
1
Рече беꙁђменᲆ вᲆ срDцы сво'емъ, нњсть бг~а” растлњша, и^ ѓ^мраꙁи'шася в начина'ниX, нњсть творяи` бл~госты'ня, нњсть до е^ді'наго”
2
Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?
2
г~ь сᲆ нб~се приниче на' сн~ы чл~ческїя, ви'дњти, а^ще е^сть раꙁђмᲇва'яи`, и^ли вꙁыска'яи` бг~а”
3
Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.
3
вси ё^клони'шася, вкђпњ неключи'ми быша. нᲇсть ᲄворяй бл~госты'ня, нњсть до е^ді'наго”
4
Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?
4
ни` ли разђмᲇюᲄъ вс^и дњ'лающей безако'нїе, снњда'ющеи` лю'ди моя въ мњсто хлᲇба” г~а не приꙁва'ша.
5
Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:
5
та'мо ё^бояшася стра'ха, и^дᲇже не бњ стра'ха” ЈА/ко г~ь в ро'дњ пра'веDныхъ.
6
ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.
6
съвњтъ ни'щаго посрами'сте, ја%ко г~ь ё^пова'нїе е^го е^сть”
7
«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
7
Кто да'сᲄь эT сїѓ'на сп~се'нїе і^и^л~во; внегда` въꙁрати'тъ г~ь плњне'нїе людїи свои^хъ, Възра'дђется і^а'ковъ, и^ възвесели'тся і^и^л~ь”
0
Псалом Давида.
Въ конеw, ўлоM, двDвъ, д~і”
1
Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?
1
Ги~, кто` ѓ^бита'етъ въ жили'щи твое'мъ; ли` кто всели'тся въ ст~ђ'ю го'рђ твою;
2
Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.
2
ходя'и бес поро'ка, и^ дњ'лаяй пра'вдђ, гл~яи` и^стинђ вᲆ срDцы своемъ,
3
Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.
3
и^же не ё^льсᲄи ја%зыкоM своиM” и^ не сътвори` и%скренемђ свое^мђ ѕла`, и^ поноше'ния не прия'тъ на бли'жняа своя`”
4
Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.
4
ё^ничиже'нъ е^сть пред ни'мъ лђка'выи, боя%щая же ся г~а сла'виT” Клены'ися и%скренемђ свое^мђ. и^ не эTмᲇа'яся.
5
Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.
5
сребра` свое^го не да'стᲆ в ли'хвђ, и^ м#ꙁды` на непови'нныX не прия'тъ” Творя'и сїа, не подви'жится въ вњ'ки”
0
Пісня Давида.
Столпописа'нїе” ўало'мъ, двDвъ, е~і”
1
Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.
1
Съхрани` мя г~и, ја%ко на тя ё^повахъ”
2
Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».
2
рњхᲆ гв~и, г~ь мои е^си ты, ја%ко бл~гыX мои^хъ не требђ'еши”
3
Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
3
Ст~ы'мᲆ и^же сђтᲆ на ꙁемли` е^го ё^диви` г~ь, вся хотњнїа своя в ни'хъ”
4
Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.
4
ё^мно'жишася не'мощи и^хъ, по си'хъ ё^скори'ша” не съберђ събо'ры иX эT кровїи, ни помянђ же и^ме'нъ и%хъ ё^стна'ма мои'ма”
5
Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.
5
г~ь ча'сть достоа'нїа мое^го, и^ ча'ша моея`. ты е^си ё^строа'й достоя'нїе мое мнњ`”
6
Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.
6
ю^жа допадо'ша ми вᲆ держа'вныхъ” и^бо достоа'нїе мое держа'вно ми е^сть”
7
Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.
7
Блгsвлю г~а враꙁђми'вшаго мя, е^ще же и^ до' нощи покаꙁа мя ё^тро'ба моя`”
8
Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.
8
преDꙁрњхъ г~а предо мною вы'нђ, ја%ко ѓ^деснђю мене е^сть, да ся не подви'жђ”
9
Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,
9
Сего ра'ди въꙁвесели'ся срDце мое, и^ вᲆꙁра'довася ја%зыкъ мо'и, е^ще' же и^ плоть моя` всели'тся на ё^пова'нїе”
10
що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
10
ЈА/ко не ѓ^ста'виши дш~ђ мою въ а^дњ, ни даси же преподо'бномђ свое^мђ ви'дњти и^стлњнїа”
11
Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
11
Скаꙁалъ ми е^си пђти` живота`, и^спо'лниши мя весе'лїа с лнцеM твои^мъ. красота в десници твоей в коне'цᲆ”
0
Молитва Давида.
Моли'тва двд~ва. ѕ~і”
1
Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
1
Оу^слы'ши г~и пра'вдђ мою`, вънми` моле'нїе мое” внђши` мл~твђ мою, не вᲆ ё^стна'хᲆ льсти'вахᲆ”
2
Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
2
эT лица твое^го сђдба` моя и^ꙁы'детъ, ѓ%чи мои да видњта правоты”
3
Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
3
и^скђси'лᲆ е^си срDце мое, посњти'лъ е^си но'щїю. и^скђсилъ мя е^си, и^ не ѓ^брњтеся въ мнњ` непра'вда”
4
В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
4
ја%ко да не въꙁ#гл~ют# ё^ста` моя` дњ'лъ чл~чьскихᲆ, ꙁа словеса ё^сте'нъ твои^хъ а%ꙁъ съхранихъ пђти` жестоки”
5
Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
5
сᲆверши` стопы моа` въ стеꙁяхъ твои^хᲆ да не подви'жђт#ся стопы` моя`”
6
Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
6
А/ꙁъ възва'хъ ја%ко ё^слы'ша м^я б~е. приклони` ё^хо ᲄвое мнњ, и^ ё^слы'ши гл~ы моя”
7
Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
7
ё^диви` млsти твоя, сп~сааи` ё^пова'ющихъ на' тя” эT проти'вящихся десници твоей,
8
Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
8
съхрани` мя г~и ја%ко ѕњницђ ѓ%ка” Въ кровᲇ крилђ твоею покры'еши мя,
9
укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
9
эT лица нечести'выхъ ѓ^стра'стьшихᲆ мя” Вра'ѕи мои` дш~ђ мою` ё^держаша,
10
Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
10
тђкъ свои ꙁатвори'ша, ё^ста иX гл~аша горды'ню”
11
Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
11
и^ꙁгоня'щеи мя нн~њ ѓ^быдоша мя, ѓ%чи свои` вᲆꙁложи'ша ё^клони'ти на' ꙁемлю”
12
Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
12
ѓ^бья'ша мя ја%ко ле'вᲆ гото'въ на ловᲆ, и^ ја%ко ски'менъ ѓ^бита'я въ скро'вищихᲆ”
13
Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
13
Въскрsни` г~и, предвари` я&, и^ ꙁапни иM” и^зми дш~ђ мою эT нечести'выхъ, ѓ^рђжїа твоя
14
від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
14
эT рђкъ врагᲆ твои^хъ” г~и, эT маль эT ꙁемля раздњли я& в животᲇ и^хъ, и^ съкрове'ныхᲆ твои^хᲆ и^спо'лнися ё^тро'ба и^хᲆ” насы'тишася сн~оv, и^ ѓ^ста'виша ѓ^ста'нки младе'нцемъ свои'мъ”
15
А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
15
А/ꙁъ же пра'вдою ја%влю'ся лицђ твоемђ, насы'щђся вънегда` ја%ви'т ми ся сла'ва твоя”
1
Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:
1
в# конеw ѓ^трока гн~я двDва, ја%же гл~а гв~и словеса` пњ'сни сея`, в# дн~ь воньже и^зба'ви е^го г~ь и^з рђкъ всXњ врагъ е^го, и^ і^з рђки` саё^ля и^ реq. ꙁ~і. каg г~”
2
ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
2
Въꙁлю`блю тя г~и крњ'пости моя`.
3
Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
3
г~ь ё^тверже'нїе мое, и^ прибњжище мое, и^ і^ꙁба'витель мой” бг~ъ мой помо'щ#никᲆ мой, и^ ё^пова'ю на'нь” Защи'титель мой, и^ рогъ сп~се'нїя мое^го, и^ застђ'пникъ мой”
4
З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
4
ХвалаM приꙁовђ г~а, и^ эT вра'гъ моиX сп~сђ'ся”
5
Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
5
ѓ^держа'ша мя болњꙁни сме'ртныя, и^ пото'ци беꙁако'нїя смђти'ша мя”
6
Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
6
Болњꙁни а%довы ѓ^быдо'ша мя, преDвари'ша мя сњти сме'ртныя”
7
У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
7
И$ вънегда` скорбњти ми приꙁвахᲆ г~а, и^ къ бг~ђ мое^мђ въꙁваX” ё^слыша эT цр~кве ст~ы'я свое^я гла'съ мои, и^ во'пль мой преD ни'мъ вни'детъ въ ё^ши е^го”
8
І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
8
и^ подви'жася и^ трепетна бы'сть ꙁеMля`, и^ ѓ^снова'нїя го'ръ смђти'шася, и^ подвиꙁа'шася. ја%ко прогнњвася на' ня бг~ъ”
9
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
9
в#ꙁы'де ды'мъ гнњвомъ е^го, и^ ѓ%гнь эT лица е^го въспланеTся, ё%глїа въꙁгорњшася эT него”
10
Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
10
И$ преклони` нб~са, и^ сни'де, и^ примракъ поD нога'ма е^го”
11
І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
11
и^ въꙁы'де на херђви'мъ, и^ летњ, възлетњ на крилђ вњтреню,
12
Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
12
и^ положи` ᲄмђ ꙁа кровᲆ свой, ѓ^крsтᲆ е^го селе'нїе е^го, темна` вода` въ ѓ^блацехᲆ въꙁдђш'ныX”
13
Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
13
эT ѓ^блиста'нїя преD ниM ѓ%блацы проидо'ша, граD и^ ё'глїе ѓ^гненно”
14
І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
14
И$ въꙁгремњ съ нб~се г~ь, и^ вы'шнїи да'сть глаs свой”
15
Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
15
пђсти` стрњлы, и^ разгна я&, и^ моlнїя ё^множи, и^ смђти иX”
16
І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
16
и^ ја%ви'шася и^сто'чницы воднїи, и^ эTкры'шася ѓ^снова'нїя вселе'нныя” эT ꙁапреще'нїа твое^го г~и, эT дᲆхнове'нїа дх~а гнњва твое^го”
17
Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
17
посла` свы'ше, и^ прїа'тᲆ мя, въспрїяT м^я эT водъ мно'гъ”
18
Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
18
И$зба'витᲆ мя эT вра'гъ мои^хᲆ си'лныX, и^ эT ненави'дящихъ м^я, ја%ко ё^крњпи'шася па'че мене”
19
Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
19
Предвари'ша мя въ дн~ь ѓ^ꙁлобле'нїя мое^го, и^ бы'сть г~ь ё^тверже'нїе мое`”
20
Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
20
и^ и^ꙁведе м^я на широтђ. и^ꙁба'витъ мя, ја%ко въсхотњ мя”
21
Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
21
и^ въꙁда'стъ м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ мое^ю` въꙁда'стъ ми”
22
Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
22
ја%ко съхраниX пђти` гн~я, и^ не нече'ствовахъ эT бг~а мое^го”
23
Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
23
ја%ко вс^я сђдбы` е^го предо мно'ю, и^ ѓ^правда'нїя е^го не эTстђпи'ша эT мене”
24
Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
24
и^ бђ'дђ непороченъ с ни'мъ, и^ съхраню'ся эT беꙁако'нїя мое^го”
25
І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
25
и^ възда'сть м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ моею, преD ѓ^чи'ма е^го”
26
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
26
Съ прпDбныM прпDбнъ бђ'деши, и^ съ мђжемъ непови'нномъ непови'ненъ бђдеши,
27
з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
27
и^ съ и^ꙁбра'ннымъ и^ꙁбра'нъ бђ'деши, и^ сᲆ стропти'вымъ раꙁ#врати'шися”
28
Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
28
ја%ко ты люди смире'ныя сп~се'ши, и^ ѓ%чи гордыхъ смири'ши”
29
Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
29
ЈА/ко ты просвᲇща'еши свњти'лникᲆ мой г~и, б~е мой просвᲇща'еши тмђ мою`”
30
З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
30
ја%ко тобо'ю и^ꙁба'влюся эT и^скђше'нїя, и^ ѓ' бз~њ моемъ прелњꙁђ стњнђ”
31
Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
31
Бг~ъ мой, непоро'ченъ пђтъ е^го, словеса` гн~я ражDеже'на. ꙁащи'титель е^сть всњм# ё^пова'ющимъ на'нь”
32
Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
32
ја%ко кт^о бг~ъ ра'ꙁвњ г~а; и^ли кт^о бг~ъ ра'звњ бг~а на'шего;
33
Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
33
бг~ъ препоа'са мя си'лою, и^ положи` непоро'ченъ пђть мои”
34
Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
34
Съверша'а но'ѕњ мои` ја%ко е^ле'ни, и^ на высо'киX поставля'а м^я”
35
Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
35
наё^ча'а рђцњ мои` на' брань, и^ положи лђкъ мњдянᲆ мы'шцамъ мои^мъ”
36
Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
36
и^ да'лъ м^и е^си ꙁащище'нїе сп~се'нїа, и^ десни'ца твоя` прїятъ мя” и^ накаꙁа'нїе твое, и^спра'витъ м^я в ко'нецъ, и^ накаꙁа'нїе твое т^о мя наё^чи'тᲆ”
37
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
37
ё^ши'рил# е^си стопы моа подо мно'ю, и^ не и^ꙁнемо'жетњ плеснњ мои`”
38
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
38
поженђ врагы моя`, и^ пости'гнђ я&, и^ не въꙁвращђся до'ндеже сконча'ются”
39
Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
39
ѓ^скорблю и^хъ, и^ не вᲆꙁмо'гђтъ сᲄа'ти, падђтъ поD нога'ма мои'ма”
40
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
40
И$ препоя'сал# м^я е^си си'лою на' брань, спя'лъ е^си въся воста'ющая на мя поD мя”
41
Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
41
и^ вра'г# мои^хъ да'лъ ми е^си хребе'тъ, и^ ненави'дящая мя потреби'лъ е^си”
42
Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
42
въꙁва'ша, и^ не бњ сп~са'яи`. кᲆ г~ђ, и^ не ё^слы'шаше и^хъ”
43
Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
43
и^ і^стню и^хъ ја%ко праX преD лицемъ вњтрђ, ја%ко бренїе пђти погла'жDђ и^хᲆ”
44
Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
44
И$ꙁба'виᲄъ мя эT прерᲇка'нїа людїи, поста'виши мя въ главђ ја%зы'комъ” людїе и%хже не видњх#, поработа'ша м^и,
45
Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
45
въ слђхъ ё^ха ё^слы'шаша м^я. сн~ове чюжїи сълга'ша м^и,
46
навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
46
сн~ове чюжїи ѓ^бетша`ша, и^ ѓ^хромо'ша эT сте'ѕь свои%хъ”
47
Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
47
Жи'въ г~ь, и^ блгsве'нъ бг~ъ” и^ въꙁнсе'тся бг~ъ сп~се'нїя моего`”
48
Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
48
бг~ъ даяи` эTмще'нїе мн^њ, и^ повинђяи` люди поD мя,
49
Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
49
и^ꙁба'витель мой эT вра'гъ моиX гнњвли'выхъ” эT въста'ющиX на' мя въꙁнесе'ши м^я, эT мђжа непра'ведна и^ꙁба'виши м^я”
50
За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
50
Сего раd и^сповMњ'ся тебњ въ ја%ꙁыцеX г~и, и^ і^мени твое^мђ пою”
51
Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
51
Велича'а сп~се'нїа цр~ева, и^ творя млsть х~ђ свое^мђ, дв~дђ и^ сњмени е^го до' вњка”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
В коне'цъ, ўало'мъ двд~въ, и~і”
2
Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
2
Нб~са повᲇдђютᲆ сла'вђ бж~їю, творе'нїе же рђкђ е^го въꙁвњща'етъ твердь”
3
День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку.
3
дн~ь дн~и эTрыга'етъ гл~ъ, и^ нощъ но'щи въꙁвњща'етъ ра'ꙁђмᲆ”
4
Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.
4
нњ' сђть рњчи ни словеса, и%хже не слы'шатся гла'си и%хъ”
5
По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,
5
Въ всю` ꙁе'млю и^зы'де вњщанїе ихъ, и^ в кон#ца вселе'нныя гл~ы и^хъ” въ слн~ци положи селе'нїе свое,
6
і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.
6
и то'и ја%ко женихъ и^сходя` эT черто'га свое^го” Вᲆꙁрадђется ја%ко и^споли'нᲆ тещи` пђть,
7
Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.
7
эT конца нб~съ и^схо'дъ е^го. и^ срњтенїе е^го до конца` нб~съ, и^ нњ'сть и^же ё^кры'ется тепло'ты е^го”
8
Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.
8
ꙁако'нъ гн~ь непоро'ченᲆ, ѓ^браща'а дш~а. свњдителство гн~е вњрно, ё^мђдря'а младе'нца”
9
Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.
9
ѓ^правда'нїа гн~я пра'ва, веселящая срDце, за'повњдь гн~я свњтла, просвњща'ющи ѓ%чи”
10
Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,
10
страX гн~ь чистъ, пребывая въ вњкъ вњка” сђдбы` гн~я и^стин#ны, ѓ^правда'нны въкђ'пњ,
11
дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.
11
въжDелᲇнны па'че ꙁла'та, и^ ка'мене че'стна мно'га, и^ сла'жDьша паq ме'да и^ со'та”
12
Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.
12
и^бо ра'бъ тво'и храниT и%хъ. внегда` съхрани'ти и%хъ въздая'нїе мно'го”
13
Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.
13
грњхопаде'нїа кт^о разђмњ'етъ; эT таинныхъ мои^хъ ѓ^чи'сти м^я,
14
І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
14
и^ эT чюжDихъ пощади раба` твое^го” А/ще не ё^долњ'ютᲆ ми, тогда` непорочен# бђ'дђ, и^ ѓ^чи'щђся эT грњха` велика”
15
Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.
15
и^ бђ'дђтъ въ бл~говоле'нїе словеса` ё^сᲄъ мои^хъ, и^ поё^че'нїе срDца мое^го предᲆ тобою вы'нђ” г~и помо'щниче мой, и^ і^ꙁба'вителю мой”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
В конецъ ўлоM двд~въ, џі”
2
Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.
2
Оу^слы'шитᲆ т^я г~ь в дн~ь печа'ли, защи'титъ т^я и%мя бг~а і^а'ковля”
3
Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.
3
после'тъ ти по'мощъ эT ст~ого, и^ эT сїѓ^на застђ'питъ т^я”
4
Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.
4
помяне'тъ вся'кђ же'ртвђ твою`, и^ всясъжже'нїа ᲄвоя тђ'чна бђди”
5
[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.
5
да'жDь т^и г~ь по' срDцђ твоемђ, и^ ве'сь совњтъ твой и^спо'лнитъ”
6
Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.
6
възра'дђемся ѓ^ сп~се'нїи твоемъ, и^ въ и^мя г~а бг~а на'шего вᲆꙁвели'чимся” и^сполнитъ г~ь вс^я проше'нїа твоя”
7
Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.
7
нн~њ поꙁнаX, ја%ко спsлъ е^сᲄь г~ь х~а свое^го” ё^слы'шиT е^го, съ нб~се` ст~го свое^го, въ си'лахᲆ сп~се'нїе десни'ца е^го”
8
Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.
8
сїи на колесни'цахъ, и^ сїи на кониX, мы же въ и^мя г~а бг~а на'шего призове'мᲆ”
9
Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.
9
Тїи спя'ти бы'ша, и^ падо'ша. мы же въста'хомъ и^ и^спра'вихомся”
10
Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].
10
г~и, сп~си цр~я, и^ ё^слы'ши ны, во'нже дн~ь а%ще приꙁовемъ т^я”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
2
Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
2
Ги~ си'лою ᲄвоею` вᲆꙁвесели'тся цр~ь, и^ ѓ^ сп~се'нїи твоемъ възра'дђется ѕњло`”
3
Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
3
жела'нїе срDца е^го да'лъ е^си е^мђ, и^ хотњнїе ё^стнђ е^го нᲇси лишилъ е^го”
4
Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
4
ја%ко прDевари'лъ е^си е^го блгsве'нїемъ бл~госты'ннымъ, поло'жилъ е^си на главᲇ е^го вᲇнеw эT ка'мене чтsна”
5
Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
5
Живота` проси'лъ е^сть эT тебе, и^ дал# е^си е^мђ долготђ дн~їи въ вњкъ вњка”
6
Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
6
ве'лїа сла'ва е^го сп~се'нїемъ твои^мъ, сла'вђ и^ велелњпїе въꙁложиши на'нь”
7
Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
7
ја%ко даси` е^мђ блгsве'нїе въ вњкᲆ вњка, въꙁвесели'ши е^го ра'достїю съ лицемᲆ твои^мъ”
8
Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
8
ЈА/ко цр~ь ё^пова'етъ на' г~а, и^ млsтїю вы'шняго не подви'жит#ся”
9
Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
9
ѓ^бря'щется рђка твоя` всњм# врагомъ твои^мъ, десни'ца твоя ѓбря'щетᲆ вс^я ненавидящая ᲄебе”
10
В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
10
ја%ко положи'ши и^хъ ја%ко пещь ѓ%гненнђ въ время лица твоего, г~ь гнњ'вомъ своимъ смђтитъ я&, и^ снњсть и%хᲆ ѓ%гнь”
11
Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
11
пло'дъ и%хъ эT земля погђби'ши, и^ сњмя и^хъ эT сн~о'въ члчsкыX”
12
Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
12
ЈА/ко ё^клониша на' тя ꙁла'я, помыслиша совњты и%хже не въꙁмого'ша съста'вити”
13
Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
13
ја%ко положи'ши я& хребе'тъ въ и^ꙁбы'тцњхъ твои^хъ, ё^гото'ваеши лице и^хъ”
14
Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
14
Въꙁнеси'ся г~и си'лою твоею`, въспое^мъ и^ пое^мъ си'лы твоя”
1
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
1
В коне'цъ, ѓ^ ꙁастђпле'нїи ё^тренемъ. ўало'мъ, двд~въ, к~а”
2
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
2
Бж~е бж~е мой вонми` м^и, въскђ'ю ѓ^ста'ви мя; дале'че эT сп~се'нїа мое^го словеса` грњхопаде'нїи мои^хъ”
3
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
3
бж~е мои въз#ꙁовђ въ днеX, и^ не ё^слы'шиши. и^ в нощи, и^ не в безђ'мїе мнњ”
4
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
4
ты же въ ст~њмъ живе'ши, хвала` і^ил~ва”
5
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
5
на' тя ё^пова'ша эTц~ы на'ши. ё^пова'ша, и^ и^ꙁба'вилъ е^си и^хъ”
6
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
6
к тебњ въꙁва'ша, и^ сп~сошася. на' тя ё^пова'ша, и^ не постыдњшася”
7
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
7
А$зъ же е^смь че'рвь, а^ не чл~къ. поноше'нїе чл~комъ, и^ ё^ничиже'нїе лю'демъ”
8
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
8
Вс^и ви'дящеи` мя порђга'ша ми ся, гл~аша ё^стна'ми, покива'ша главђ`”
9
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
9
ё^пова` на' г~а, да и^ꙁба'витъ и&. да сп~се'тᲆ е^го, ја%ко хо'щетъ е^го”
10
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
10
ја%ко ᲄы е^си и^з#тръгїи мя иꙁ чре'ва, ё^пова'нїе мое эT сосцђ мт~ре моея.
11
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
11
к тебњ приве'рженъ е^смь эT ложе'снъ, эT чрева мт~ре моея` бг~ъ мой е^си ты”
12
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
12
не эTсᲄђпи` эT мене, ја%ко ско'рбь бли'ꙁъ, ја%ко нњ'сть помага'ющаго м^и”
13
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
13
ѓ^быдо'ша м^я телцы мно'ѕи, ю^нъцы тђчънїи ѓ^держа'шя мя”
14
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
14
эTверꙁо'ша на' мя ё^сᲄа своя`, ја%ко ле'в# въсхища'я и^ рыка'я”
15
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
15
ја%ко вода` и^ꙁлїа^ся, и^ раZсыпашася вся ко'сᲄи моя” бысть срDце мое ја%ко во'скᲆ та'а, посредњ чре'ва мое^го”
16
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
16
и%сше ја%ко скђде'ль крњпость моя, и^ ја%зы'кᲆ мой прильпе гор#та'ни мое^мђ, и^ в пе'рсть сме'рти съве'лъ мя е^си”
17
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
17
ја%ко ѓ^быдо'ша мя ўи мно'ѕи, со'нмъ лђка'выхъ ѓ^держа'ша мя” и^скопа'ша рђцᲇ мои и^ но'ѕᲇ мои`,
18
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
18
и^счето'ша вся ко'сти моя. тїи же смоᲄриша, и^ презрњша мя”
19
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
19
раздњли'ша ри'ꙁы моя себњ, и^ ѓ^ э^де'жDи мое'и мета'ша жре'бїа”
20
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
20
ᲄы же г~и не ё^да'ли по'мощъ твою эT мене`, на застђпле'нїе мое воньми`”
21
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
21
и^ꙁми` эT ѓ^рђжїа дш~ђ мою, и^ і^з рђки` пе'сїа е^ді'нороDнђю мою”
22
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
22
сп~си` мя эT ё%стъ льво'въ, и^ эT ро'гъ е^ді'норождь, смире'нїе мое”
23
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
23
повњмъ и%мя твое бра'тїи мое'и, посредњ цр~кве въспою' тя”
24
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
24
боя'щеися г~а въсхвали'те и&, все сњмя і^а'ковле просла'вите и&” да ё^бои'т же ся эT него все` сњмя і^ил~ево,
25
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
25
ја%ко не ё^ничижи` ни негодова` мл~твы ни'щаго” ни эTврати же лица` свое^го эT мене`. и^ е^гда` възва'хъ къ немђ, ё^слы'ша мя”
26
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
26
ѓ^ тебњ похвала моя, в# цр~кви вели'цњ и^сповњмся тебњ” мл~твы моя въздаM прDе боя'щимися е^го”
27
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
27
ја%дя'тъ ни'щїи, и^ насы'тятся” и^ въсхва'лятъ г~а взыскаю^щеи` е^го, жива бђдђтъ срDца и^хъ въ вњкъ вњка”
28
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
28
Помянђтся, и^ ѓ^братя'тся къ г~ђ вси концы` земля`, и^ покло'нятся преD ниM вся эTч~ьствїа ја%зы'къ”
29
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
29
ЈА/ко гн~е е^сть црsтвїе, и^ то'и ѓ^блада'етᲆ ја%ꙁы'ки”
30
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
30
ја%до'ша и^ поклони'шася вси тђчнїи ꙁемля, преD ни'мᲆ преDпадђтᲆ вси низ#ходя'щеи въ ꙁе'млю” и^ дш~а моа томђ живе'тъ,
31
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
31
и^ сњмя мое порабо'таетᲆ е^мђ” Въꙁвњститъ гв~и ро'дъ грядђщ'їи,
32
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
32
и^ въꙁвњстятъ пра'вдђ е^го лю'демъ ро'ждьшимся, и%хже сътвори` г~ь”
0
Псалом Давида.
ўлоM двDвъ, к~в”
1
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
1
Гь~ пасе'тᲆ мя, и^ ничᲄо'же мя лиши'тъ,
2
На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.
2
на мњ'стњ ꙁла'ч#нњ, та'мо всели` мя” на водњ поко'йнњ въспита` мя,
3
Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
3
дш~ђ мою ѓ^брати`” наста'ви мя на стеѕя` пра'вы, и^мени ра'ди е^го”
4
Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.
4
А/ще бо и^ пойдђ посредњ сњнїи сме'ртныхъ, не ё^бою'ся ꙁла, ја^ко ты съ мною е^си” Же'ꙁлъ твой и^ па'лица твоя, та мя ё^тњшиста”
5
Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.
5
ё^готовалъ е^си предо мно'ю трапе'ꙁђ, преD стђжа'ющимъ ми`” ё^мастиl е^си е^ле'ѓ^мъ главђ` мою`, и^ ча'ша твоя` ё^поя'ющи мя ја%ко держа'вна”
6
І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.
6
и^ ми'лость твоя` пожене'тъ мя, вся дн~и живота` мое^го” И$ вселиᲄи ми ся в# доM гн~ь в долготђ` дн~їи”
0
Псалом Давида. [У перший день тижня].
ўлоM двDвᲆ к~г, въ е^ді'нђ эT сђботъ”
1
Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.
1
Гн~я е^сть ꙁемля`, и^ и^сполне'нїе ея`. вселе'н#ная, и^ вси живђщей на не'й”
2
Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.
2
то'й на' морњхъ ѓ^снова'лъ ю& е^сть, и^ на рњкаX ё^гото'валъ ю& е^сть”
3
Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?
3
кто взыдетъ на' горђ гн~ю, и^ли кто ста'нетᲆ на мњ'стњ ст~њмᲆ е^го;
4
Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,
4
непови'ненъ рђка'ма и^ чи'стъ срDцемъ, и^же не прїя'тъ на сђ'е дш~ђ свою`, и^ не кля'тся ле'стїю и%скренемђ свое^мђ”
5
той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.
5
се'и прїиметъ блsве'нїе эT г~а, и^ млsтыню эT бг~а сп~са свое^го”
6
Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.
6
сїи ро'дъ и%щђщиX г~а, и%щђщиX лице бг~а і^а'ковля”
7
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
7
Въꙁмњте врата кня'ѕи ваша, и^ вᲆзмњтеся вра'та вњ'чная, и^ вни'деT цр~ь славы”
8
Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.
8
кто е^сть се'и цр~ь сла'вы; г~ь крњпокъ и^ си'ленᲆ, г~ь си'ленᲆ въ бра'ни”
9
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
9
Въꙁмњте врата` княѕи ва'ша, и^ въꙁмњтеся врата вњ'чнаа, и^ вни'детъ цр~ь сла'вы”
10
Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.
10
кто е%сть се'и цр~ь сла'вы; г~ь си'лаM, то'и е%сть цр~ь славы”
0
Псалом Давида.
ўлоM двDвъ, к~д.
1
До Тебе, Господи, підношу душу мою.
1
К тебњ г~и въꙁдвиго'хъ дш~ђ мою, б~е мо'и на' тя ёповаX, да не постыжђ'ся въ вњкъ” ни посмњюT ми ся вра'ѕи мои`.
2
Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.
2
и^бо вси терпя'щеи` тя, не постидя'тся”
3
Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.
3
да постыдя'тся беꙁако'нђющеи` всђ'е”
4
Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.
4
пђти` твоа` г~и скажи` ми, и^ стезя'мъ твои^мъ наё^чи` мя”
5
Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.
5
Наста'ви мя на и^сᲄинђ твою, и^ наё^чи мя” ја%ко ты е^си б~ъ сп~съ мои, и^ тебе терпXњ ве'сь дн~ь”
6
Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку.
6
помяни` щедро'тъ твоихъ г~и, и^ ми'лости твоя, ја%ко эT вᲇка сђть”
7
Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.
7
грXњ ю%ности моея` и^ невњ'денїя мое^го не помяни`. по млsти твоей помяни` мя ты, ра'ди блгsти твоея г~и”
8
Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
8
бл~гᲆ и^ пра'въ г~ь, сего ра'ди ꙁако'нополо'житᲆ съгрᲇша'ющимъ на пђти`”
9
Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.
9
наста'витъ кроткі'я на сђ'дъ, наё^чи'тъ кро'тъкїа пђте'мъ свои^мᲆ”
10
Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.
10
Вси пђтїе гн~и млsть и^ и'стинна, въꙁыска'ющимъ завњта е^го и^ свњдᲇнїя е^го”
11
Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.
11
ра'ди и%мени твое^го г~и и^ ѓ^ци'сти грXњ мой, мно'гъ бо` е^сть”
12
Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.
12
кто е^сть чл~къ боя'и^ся г~а; ꙁако'нополо'житъ е^мђ на пђти и^же и^ꙁво'ли”
13
Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
13
дш~а е^го въ бл~гихᲆ въдворится, и^ сњмя е^го наслњдит# зе'млю”
14
Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.
14
держа'ва г~ь боя%щиMся е^го, и^ завњтъ е^го ја%ви'тъ и^м#”
15
Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.
15
ѓ%чи мои` вы'нђ къ г~ђ, ја%ко то'и и^сто'ргнетъ эT сњти но'ѕњ мои`”
16
Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.
16
При'ꙁри на' мя, и^ поми'лђи мя, ја%ко е^ді'нородъ и^ ни'щь е^смь а^ꙁъ”
17
Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.
17
ско'рби срDца моего ё^мно'жишася, эT бњдъ моиX и^ꙁведи мя`”
18
Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.
18
ви'жDь смире'нїе мое` и^ трђдъ мой, и^ эTпђсти` вся` грњхи моя`”
19
Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!
19
ви'жDь враги' моя, ја%ко ё^мно'жишася, и^ ненавидњнїемъ непра'ведным въꙁненавидњша мя`”
20
Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
20
съхрани` дш~ђ мою, и^ і^зба'ви мя`. да не постыжђ'ся, ја%ко ё^повахᲆ на' тя”
21
Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
21
неꙁло'бивїи и^ пра'вїи прилњпляхђся мнњ, ја%ко потерпXњ тя г~и”
22
Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.
22
иꙁба'ви бж~е і^и^л~я эT всњхъ скор#бїи е^го”
0
Псалом Давида.
ўало'мъ двд~въ, к~е”
1
Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.
1
Сђди` ми г~и, ја%ко аZ незло'бою моею` ходи'хъ. и^ на' г~а ё^пова'я не и^ꙁнемогђ`”
2
Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
2
И$скђси' мя г~и, и^ и^стяжи` мя`, раждези` ё^тро'бы моя`, и^ срDце мое”
3
Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.
3
ја%ко млsть твоя` преD ѓ^чи'ма мои^ма е%сть, и^ бл~гоё^годи'хъ въ и%стинњ твое'й”
4
Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.
4
не сњдо'хъ съ сонмомъ сђе^тнымᲆ, и^ съ ꙁаконопрестђ'пными не въни'дђ”
5
Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.
5
въꙁненави'дњхъ цр~кви лђка'внђющихъ, и^ съ нечести'выми не ся'дђ”
6
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
6
ё^мы'ю в непови'нныхъ рђцњ мои`, и^ ѓ^бы'дђ ѓ^лта'рь тво'и г~и”
7
щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.
7
ё^слы'шати ми глsа хвалы` твоея`, и^ повњдати вся` чюдеса твоя”
8
Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.
8
г~и въꙁлюби'хъ бл~голњпїе до'мђ твоего, и^ мњ'сто вселе'нїа сла'вы твоея”
9
Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,
9
да не погђби'ши сᲆ нечесᲄи'выми дш~ђ мою, и^ с мђ'жи кро'вїи живоT мой.
10
що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.
10
и%хъ же в рђ'кђ беꙁако'нїя, десни'ца и^хъ спо'лнися м#ꙁды”
11
Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.
11
А$зᲆ же неꙁло'бою моею` ходиX, и^зба'ви мя г~и и^ поми'лђи мя”
12
Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.
12
нога моя` ста на правотњ, вᲆ цр~квахъ блгsвя тя г~и”
0
Псалом Давида. [До помазання].
ўлоM двDвъ к~ѕ, прежDе пома'ꙁанїя”
1
Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
1
Гь~ просвњще'нїе мое, и^ сп~си'тель мои, кого' ся ё^бою; г~ь защи'тиᲄель животђ` моемђ`, эT кого` ся ё^страшђ;
2
Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.
2
Внегда` приближаᲄися на мя ꙁлобђюще, снњ'сти плоᲄїи моихᲆ” ѓ^скорбля'ющеи` м^я и^ вра'ѕи мои`, тїи и^знемого'ша, и^ падо'ша”
3
Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
3
а%ще ѓ^пол#чи'тся на' мя по'лкъ, не ё^бои'тᲆся срDце мое” а%ще въста'нетъ на' мя брань, на'нь а%ꙁъ ё^пова'ю”
4
Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
4
е^ді'но проси'хъ эT г~а, то вꙁыщђ, е^же жи'ти ми въ домђ гн~и вся` дн~и живота' моего, ꙁрᲇти ми красоᲄы` гн~я, и^ посњща'ти цр~ковь ст~ђ'ю е^го”
5
Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
5
ја%ко съкры` мя въ кровњ свое'мъ, в# дн~ь ꙁла моего покры` мя в та'инᲇ кро'ва свое^го” на ка'мень вᲆꙁнесе` мя,
6
Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
6
и^ нн~њ с^е възнесе` главђ` мою на враги` моя” ѓ^быдоX, и^ пожрохъ въ кро'вњ е^го жертвђ хвале'нїя и^ въскликнове'нїя, въспою, и^ пою` гв~и”
7
Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
7
ё^слы'ши г~и глsа мои, и%м#же въꙁва'хъ. поми'лђи мя, и^ ё^слы'ши мя”
8
Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
8
тебњ рече срDце мое, г~а въꙁы'щђ. вᲆꙁыска` тебе лице мое`, лица` твоего г~и въꙁы'щђ”
9
Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
9
не эTврати лица` твоего эT мене, и^ не ё^клони'ся гнњ'вомъ эT раба` твоего” помощниk ми` бђди, не эTри'ни мене`, и^ не ѓ^ста'ви мене б~е сп~си'телю мой”
10
Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
10
ја%ко эTц~ъ мои и^ ма'ти моя` ѓ^ста'виста мя, г~ь же въсприя'тъ мя”
11
Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
11
ꙁако'ноположи ми г~и въ пђти` твоемᲆ, и^ наста'ви мя на пђть пра'выи, вра'гъ моихъ ра'ди”
12
Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
12
не преда'жDь мене въ дш~ахъ стђжа'ющимъ ми, ја%ко въста'ша на' мя свњдњтеле непра'веднїи, и^ солга` непра'вда себᲇ”
13
Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
13
вњрою ви'дњти бл~гаа гн~я, на ꙁемли` живыX”
14
Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
14
потерпи` г~а, мђжа'ися, и^ да крњпи'тся срDце твое, и^ поᲄерпи` г~а”
0
Псалом Давида.
ўлоM двDъ к~з.
1
До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.
1
К тебњ г~и въз#ꙁовђ, бж~е мои не премолчи` эT мене, да не когда` премолчи'ши эT мене`, и^ ё^подо'блюся низходя'щиM в ровъ.
2
Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.
2
ё^слы'ши г~и гласъ моле'нїя мое^го, е^гда` молю'ся к тебњ, внегда` въꙁдњти м^и рђцњ мои` к цр~ькви ст~њи твоеи”
3
Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.
3
Не привлецы мене съ грњшники, и^ сᲆ дњла'ющими непра'вдђ не погђби мене, гл~ющими ми'ръ съ бли'жними свои'ми, зла' же в# срDцыX свои^хъ”
4
Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.
4
Да'жDь и^мъ г~и по дњл'омъ и^хъ, и^ по лђка'вствђ начина'нїя иX” По дњломъ рђкђ и^хъ, да'жDь и^мъ, въздаждᲆ въꙁданїе и^хъ и%мъ”
5
За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.
5
ЈА/ко не разђмњша в дњла гн~я, и^ в дњла рђкђ е^го” Разори'ши иX, и^ не съѕи'ждеши и^хъ”
6
Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.
6
блsвенъ г~ь, ја%ко ё^слы'ша гласъ моле'нїя мое^го”
7
Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.
7
г~ь помо'щникъ мои, и^ ꙁащи'титель мо'и” На'нь ё^пова` срDце мое`, и^ помо'же м^и. и^ процъвете плоть моя`, и^ во'лею мое^ю` и^сповњмся е^мђ”
8
Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.
8
г~ь ё^тверже'нїе лю'дем# своимъ, И$ ꙁащитиᲄель сп~се'нїемъ хsа свое^го е^сть”
9
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.
9
Сп~си люd своя, и^ бл~гослови достоя'нїе свое`, и^ ё^пасї я& и^ въꙁмї я&, до' вњка”
0
Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].
ўлоM двDвъ к~и” и^схода сњннаго.
1
Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.
1
Принесњте гв~и сн~ове бж~їи, принесњте гв~и сн~ы ѓ%вня” принесњте гв~и сла'вђ и^ че'сᲄь,
2
Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його.
2
принесњте гв~и сла'вђ и^мени е^го” Поклони'теся гв~и въ дворњ ст~њмъ е^го”
3
Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
3
Глsа гн~ь на водаX. бг~ъ сла'вы въꙁ#грњмњ, г~ь на вода'хъ мно'гахъ”
4
Голос Господа могутній, голос Господа величний.
4
гласъ гн~ь в крњпости, гласъ гн~ь в велелњпотњ”
5
Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.
5
Глsа гн~ь съкрђша'ющаго ке'дры, и^ сътры'етᲆ г~ь ке'дры лїван#скїя”
6
Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.
6
И$ и^стънит# я& ја%ко теле'ць лљ=ва'нъскїи, и^ възлюбленныи ја%ко сн~ъ е^ді'норожDь”
7
Голос Господа викрешує полум’я вогню,
7
Гла'съ гн~ь пресњца'ющаго пла'мень ѓ^гня,
8
від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.
8
глsа' гн~ь сътряса'ющаго пђсты'ню, и^ сътрясе'тъ г~ь пђсты'ню каDдїискђю”
9
Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич.
9
гла'съ гн~ь съвръша'ющаго е^ле'ни, и^ эTкры'етъ дђбра'вы, и^ въ цр~кви е^го вся'къ кт^о гл~етъ сла'вђ”
10
Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
10
г~ь пото'пᲆ населя'етъ, и^ сњди'ть г~ь цр~ь въ вњкъ”
11
Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.
11
г~ь крњпость лю'демъ сво'имъ да'стъ” г~ь бл~гослови'тъ лю'ди своя ми'ромъ”
1
Псалом Давида; пісня на оновлення дому.
1
ўало'мъ двд~въ к~џ” пњсни ѓ^бновленїя хра'ма”
2
Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.
2
Възнесђ тя г~и, ја%ко подъя'т# м^я, и^ не вᲆꙁвесели'лᲆ е^си вра'гъ моиX ѓ^ мнњ”
3
Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.
3
г~и бж~е мои, въꙁва'хъ к тебњ, и^ і^сцњли м^я”
4
Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу.
4
г~и възве'лъ е^си эT а%да дш~ђ мою, сплsъ мя е^си эT низ#ходя'щиX в ро'въ”
5
Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,
5
По'йте гвsи прпDбнїи е^го, і^ и^сповњ'даите па'мяT ст~ыня е^го”
6
бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.
6
ЈА/ко гнњвъ въ ја%рости е^го, и^ живо'тъ въ во'ли е^го” Ве'черъ въдвориTся плаq, и^ ꙁаё%тра ра'дость”
7
І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».
7
А/ꙁ же рњхъ въ ѓ^билїи моеM, не подви'жђся въ вњкᲆ.
8
Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
8
г~и во'лею твоею, пода'ждь добро'тњ моей си'лђ” эTвратилᲆ же е^си лица` свое^го, и^ бы'хъ смђще'нъ”
9
Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
9
К тебњ г~и въз#ꙁовђ, и^ к б~ђ моемђ помолю'ся.
10
«Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
10
кая' польꙁа в кро'ви моей, внегда` сходи'ти ми въ и^стлњнїе; е^да` и^сповњсть ти ся пе'рсть, и^ли въꙁвњстиᲄъ и%стинђ твою`;
11
Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».
11
слы'ша г~ь, и^ поми'лова м^я, г~ь бы'сть помо'щникъ мой”
12
І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.
12
ѓ^братилъ е^си пла'чъ мой въ ра'дость мнњ`, расᲄерза'лъ е^си вре'тище мое`, и^ препоя'сал мя е^си весе'лїемъ”
13
Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.
13
ја%ко да въспое'тъ ᲄебњ сла'ва моя`, и^ не ё^милю'ся. г~и бж~е мои`, вᲆ вњки и^сповњм ти ся”
1
Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
1
ўлоM двDвᲆ, л~” В коне'цъ и^стђпленїя”
2
На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
2
На' тя г~и ё^пова'хъ, да не постыжDђся в# вњкъ, пра'вдою твоею и^ꙁба'ви мя, и^ і^ꙁми' мя”
3
Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
3
Приклони` кᲆ мнњ ё^хо твое, ё^скори` и^ꙁя'ти мя. бђ'ди ми в# бг~ъ ꙁащититель, и^ въ до'мъ прибњжища спsти м^я”
4
Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
4
ја%ко дръжа'ва моа, и^ прибњжище мое е^си ты`, и^ і'мени твоего ради насᲄа'виши мя, и^ препита'еши мя”
5
Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
5
и^стр'ъгнеши мя` эT сњти сеа` ю%же съкры'ша ми, ја%ко ты' е^си ꙁащи'титеl мои г~и.
6
В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
6
в рђцњ твои` предаю дх~ъ мои`” И$ꙁба'вилъ мя е^си г~и бж~е и%стинњ”
7
Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
7
Въꙁненави'дњлъ е^си храня'щая сђ'етная` затще'е, а%ꙁъ же на' г~а ё^поваX”
8
Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
8
възра'дђюся и^ възвеселю'ся ѓ^ млsти твое'й, ја%ко призрњлᲆ е^си на смире'нїе мое`, спsлъ е^си эT бњдъ дш~ђ мою”
9
Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
9
и^ нњ'си мене` затвори'лъ в рђка'хъ вра'жїаX, поста'виl е^си на пространнњ но'ѕᲇ мои`.
10
Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
10
поми'лђй мя г~и, ја%ко скоръблю`. смђти'ся эT ја%рости ѓ%ко мое`, дш~а моа` и^ ё^тро'ба моя`”
11
Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
11
ЈА/ко и^счеꙁе` въ болњꙁни живо'тъ мой, и^ лњта моя` въ воꙁдыха'нїихъ” И$ꙁнеможе ни'щетою крњпость моя`, и^ ко'сти моя смђти'шася”
12
Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
12
эT всњхъ вра'гъ мои^хᲆ быхъ поношенїе, и^ съсњдоM моимъ ѕњло, и^ стра'хъ ꙁна'емымъ мои^мᲆ” Ви'дящеи^ мя во'нъ бњжа'ша эT мене,
13
Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
13
ꙁабвеn быхъ ја%ко ме'ртвъ эT срDца” Быхъ ја%ко съсђдъ погђбленъ,
14
Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
14
ја%ко слы'шах# гажденїе мно'гихъ живђщиX ѓ^крsтъ. внегда` събира'тися и^мъ вкђпњ на' мя, прїа'ти дш~ђ мою съвњща'ша”
15
Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
15
А$з# же на тя г~и ё^поваX” Рњхъ ты е^си бг~ъ мои,
16
У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
16
въ рђ'кђ твоею жрњбїи мой” И$ꙁба'ви мя и^ꙁ рђки вра'гъ мои^хъ, и^ эT гоня'щихъ мя”
17
Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
17
Просвњти` лице твое на раба` твое^го, сп~си мя ми'лостїю твое^ю.
18
Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
18
г~и да не постыжђ'ся, ја%ко приꙁва'х тя” да постидятся нечести'вїи, и^ снидђтъ въ а%дъ”
19
Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
19
Нњмы да бђдёT ё^стны` льсти'выя, гл~ющая на пра'веднаго без#ꙁаконїе, горды'нею и^ ё^ничиже'нїемъ”
20
Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
20
Ко'ль мно'го мно'жество бл~гости твоея г~и, я%же съкры'лъ еси боя'щимся тебе`. съдњ'лалъ е^си ё^пова'ющимъ на' тя, преD сн~ы чл~чьскими”
21
Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
21
Съкры'еши иX, в та'инњ лица` твоего, эT мњте'жа чл~чьска” Покры'еши и^хъ въ кровњ эT пре'рњканїя я^ꙁы'къ”
22
Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
22
Бл~гослове'нъ г~ь, ја%ко ё^диви` млsть свою` въ градњ ѓ^бьстоя'нїя”
23
Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
23
А/ꙁ же рњхъ въ и^з#стђпле'нїи мое'мᲆ, эTверженъ е^смь эT лица` ѓ%чїю твоею” Сего ра'ди ё^слы'ша глsа мл~твы моея`, вънегда` въꙁва'хъ к тебњ”
24
Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
24
Въꙁлюби'те г~а вси прпDбнїи е^го, ја%ко и^стины въꙁыска'етъ г~ь, и^ въꙁдае'тъ и^ꙁли'ха творя'щимъ гор#ды'ню”
25
Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
25
Мђжа'итеся, и^ да крᲇпиTся срDце ва'ше, вси ё^пова'ющеи на' г~а”
0
Псалом Давида. Повчання.
ўало'мъ двд~въ, л~а, ра'зђма”
1
Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
1
Блае'жни*, и%мже эTпђсти'шася без#ꙁако'нїя, и^ і%мже прикры'шася грњси`”
2
Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
2
Бл~же'нъ мёQ, е^мђже не въмњни'тъ г~ь грњха`, ниже е%сть въ ё^стњхъ е^го лесть”
3
Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
3
ја%ко ё^молчаX, ѓ^бет#ша'ша ко'сти моя`, ꙁовђщђ ми ве'сь дн~ь.
4
Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
4
ја%ко дн~ь и^ нощь ѓ^тяготњ на мнњ рђка твоя`, възврати'хъся на' страсть е^гда` ё^ньꙁе' ми те'рнъ”
5
Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
5
Без#ꙁако'нїе мое` поꙁнаX, и^ грњха мое^го не покрыX” Рњхъ, и^сповњмъ на' мя без#ꙁако'нїе мое` гв~и, и^ ты эTпђсти'лᲆ е^си нечестїе срDца мое^го”
6
Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
6
За то` помо'лится к тебњ вся'къ преподо'бный, въ вре'мя бл~гопотре'бно” ѓ^ба'че в потопњ во'дъ мно'гъ, к немђ не прибли'жатся”
7
Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
7
Ты' еси прибњжище мое` эT скорби ѓ^держа'щая мя, радости моя` и^ꙁба'ви мя эT ѓ^быше'дъшихъ мя`”
8
«Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
8
Въраꙁђмлю` т^я, и^ наставлю т^я на пђть се'и во'ньже по'идеши, ё^твержђ на ᲄя ѓ%чи мои`”
9
Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
9
Не бђдњте ја%ко конь и^ мᲆскъ, и^мъже нњсть ра'зђма” Броꙁда'ми и^ ё^ꙁдо'ю челюсти и^хъ въстягнеши, не приближа'ющимся к тебњ”
10
Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
10
Мно'ги ра'ны грњшномђ, ё^пова'ющаго же на' г~а млsть ѓ^бы'детъ”
11
Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
11
Весели'теся ѓ^ г~њ, и^ ра'дђитеся пра'веDнїи, и^ хвали'теся вси пра'вїи срDцемъ”
0
[Псалом Давида.]
ўалоM двDвъ. л~в, неѓ^пи'санᲆ эT е^вре'и.
1
Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
1
Ра'дђйтеся пра'веднїи ѓ' г~њ, пра'вымъ подобаеT похвала`”
2
Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
2
И$сповњдайтеся гв~и вᲆ гђ'слеX, Въ ўалты'ри десятострђннMњ по'ите е^мђ”
3
Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
3
въспо'ите е^мђ пњснь но'вђ, до'брњ по'йте е^мђ съ въсклица'нїемъ”
4
Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
4
ЈА/ко право сло'во гн~е, и^ вся дњ'ла е^го въ вњрњ”
5
Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
5
Лю'битъ млsтню и^ сђдъ г~ь, млsти гн~я и^сполнь ꙁемля`”
6
Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
6
Словесе'мъ гн~имъ нб~са ё^тверди'шася, и^ дх~омъ ё^стъ е^го вся си'ла и%хъ”
7
Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
7
Събира'я ја^ко мњхъ воды мор#скїя, полага'я въ скро'вищиX бе'ꙁDны”
8
Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
8
да ё^бои'тъся г~а вся` ꙁемля, эT негоже подви'жатся вси` живђщеи` на вселе'ннњи”
9
Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
9
ЈА/ко то'и рече, и^ быша. то'и повелњ, и^ сᲆꙁда'шася.
10
Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
10
г~ь раꙁаря'етъ совњты я^зы'комъ, эTмњта'етъ же мы'сли лю'демъ, и^ эTмњта'етъ совњты княѕь”
11
Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
11
Совњт же гн~ь въ вњки пребыва'етъ, помы'шле'нїя срDца е^го в родъ и^ родъ”
12
Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
12
Бл~жен# ја%зыкᲆ, е^мђже е^сть г~ь бг~ъ е^го, лю'ди я%же и^ꙁбра` въ достоя'нїе себњ”
13
Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
13
Съ нб~се` приꙁрњ` г~ь, видњ вся` сн~ы чл~чьскїя”
14
Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
14
Съ гото'ваго жили'ща свое^го приꙁрњ` на въся` живђщ'ая на ꙁемли`”
15
Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
15
съꙁдавый на е^ді'нњ срDца и%хъ, разђмњва'яи` на въся` дњла и%хъ”
16
Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
16
не сп~се'тся цр~ь мно'гою силою, и^ и^споли'нъ не сп~се'тся мно'жествоM си'лы своея`”
17
Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
17
ло'жь конь въ сп~се'нїе, въ мно'жествњ же си'лы своея` не сп~сеTся”
18
Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
18
с^е ѓ%чи гн~и на боя'щаяся е^го, ё^пова'ющая на млsть е^го,
19
Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
19
и^ꙁба'вити эT сᲆмр~ти дш~а и%хъ, и^ препита'ти и%хъ въ гладъ”
20
Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
20
дш~а же на'ша чя'еᲄъ г~а, ја%ко помо'щᲆникъ и^ ꙁащи'тникᲆ на'шь е^сть”
21
Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
21
ја%ко ѓ^ немъ възвесели'тся срDце на'ше, и^ въ и^мя ст~о'е е^го ё^пова'хомъ”
22
Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
22
бђ'ди г~и млsть твоя на насъ, ја%коже ё^пова'хомъ на' тя”
1
Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.
1
ўало'м# двDвъ л~г, вънегда и^змњни` лице свое преD а^вимеле'ха. и^ эTпђсти е^го, и^ эTи^де”
2
Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
2
Бл~гословлю г~а на вся^ко врᲇмя, вы'нђ хвала` е^го въ ё^стњхъ мои%хъ”
3
Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
3
ѓ^ г~њ похва'лится дш~а моя, да' ё^слы'шатᲆ кроTці'и, и^ въꙁвеселятся”
4
Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.
4
вᲆзвели'чите г~а съ мною, и^ въꙁнесемъ и^мя е^го въкђпњ`”
5
Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.
5
въꙁы'скахъ г~а, и^ ё^слы'ша мя” и^ эT въсњх# скорбїй мои^хъ и^зба'ви мя^”
6
Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.
6
пристђпи'те к немђ, и^ просвњтитеся, и^ ли'ца ва'ша не постыдятся”
7
Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.
7
с^е ни'щїи въꙁва`, и^ г~ь ё^слы'ша и&, и^ эT всњхъ скорбїй е^го сп~се и&”
8
Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.
8
ѓ^полчится а^г~глъ гн~ь ѓ^крестъ боя'щихся е^го, и^ и^зба'витъ иX.
9
Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.
9
Въкђсите, и^ ви'дите, ја%ко бл~гъ г~ь. бл~же'нъ мђжᲆ, и^же ё^пова'етᲆ нань”
10
Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
10
бо'итеся г~а въси ст~їи е^го, ја%ко нњсть лише'нїя боя'щим#ся е^го”
11
Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.
11
бога'тїи ѓ^бнища'ша и^ въꙁалка'ша. въꙁыска'ющїи` же г~а, не лишатся эT въсякого бл~га”
12
Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.
12
прїидњте чя'да, послђшаите мене, стра'хђ гн~ю наё^чю ваs”
13
Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —
13
кто е^сть чл~къ хотяи` живоT, любяи` дн~и ви'дњти бл~ги;
14
стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.
14
ё^держи' я^ꙁыкᲆ свой эT ꙁла`, и^ ё^стнњ` свои` е^же не гл~ати льсти”
15
Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.
15
ё^клонися эT ꙁла`, и^ сътвори` бл~го” въꙁыщи` ми'ръ, и^ пожени` и&.
16
Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.
16
ѓ%чи гн~и на праведныя, и^ ё^ши' его въ моли'твђ и%хᲆ”
17
Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
17
лице' же гн~е на творя'щаа ꙁла'а, е^же потреби'ти эT зеMля па'мять и%х#”
18
Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
18
възва'ша пра'венїи`, и^ г~ь ё^слы'ша иX, и^ эT всњхᲆ печа'лей иX, и^зба'ви и%хъ”
19
Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
19
бли'ꙁъ г~ь съкрђше'ныX срDцемъ, и^ смире'нныя дх~омъ сп~сеT”
20
Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
20
мно'гы ско'рби пра'веднымъ, и^ эT всXњ и^хъ и^ꙁба'витъ я& г~ь”
21
Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
21
храни'тъ г~ь въся ко'сти и^х#, ни е^ді'на эT нихъ, не съкрђши'тся”
22
Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
22
съмр~ть грњшникоM люта`, и^ ненави'дящеи пра'веднаго прегрњшатъ”
23
Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
23
и^ꙁба'витъ г~ь дш~а рабъ своихъ, и^ не прегрњшатъ въси ё^пова'ющеи на'нь”
0
Псалом Давида. (Пророчий).
ўало'мъ давы'довъ, л~д”
1
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
1
Сђди` г~и ѓ^би'дящая мя, въꙁбрани` борю'щая мя”
2
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
2
прїими` ѓ^рђжїе и^ щитъ, и^ въста'ни въ по'мощь мою”
3
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
3
и^ꙁᲆсђни ѓ^рђжїе, и^ ꙁаври` сᲆпротиv гонящихъ мя^” ръцы дш~и моеи, сп~сенїе твое е^смь а%зъ”
4
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
4
да посты'дятся, и^ посрамяTся и%щђщеи дш~ђ мою” да въꙁвратяTся въспяᲄь, и^ постыдяᲄся мыслящеи^ ми ꙁла'я.
5
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
5
да бђ'дђть ја%ко прахᲆ пред# лицемᲆ вњтрђ, и^ а%г~глᲆ гн~ь ѓ^скорбля'я и%хᲆ”
6
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
6
бђ'ди пђть иX тма^ и^ полꙁокᲆ, и^ а%гг~лъ гн~ь погоня'а и%хъ”
7
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
7
ја%ко въсђ'е съкры'ша ми^ пагђбђ сњти своей, въсђе поносиша дш~и моеи”
8
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
8
да прїидетъ е^мђ сњть ю%же не съвњсть, и^ лови'тва ю%же съкры`, да ѓ^бъи'метъ и&, и^ в сњть да въпаде'ться въ ню`”
9
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
9
дш~а же моя възра'дђется ѓ^ г~њ, въꙁвеселится ѓ^ сп~се'нїи твоемъ”
10
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
10
въся` кости моя рекђтъ, г~и г~и, кт^о подо'бенᲆ тебњ; и^ꙁбавля'аи` ні'ща и^ꙁ рђкъ крњпльших# е^го, и^ ни'ща и^ ё^бо'га эT расхыща'ющихъ е^го”
11
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
11
въста'ша ми свњдњтеле непра'ведни, ја%же не вњдяхъ въпрашя'хђ мя”
12
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
12
въꙁда'ша ми лђка'вая въз бл~га'я, и^ без#чядїе дш~и мо'ей”
13
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
13
а%ꙁъ же вънегда ѓ^ни` стђжа'хђ ми, ѓ^бла'чяXся въ врᲇтище” и^ смиряхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ мл~тва моя въ нњдра' моя вњꙁврати'тся”
14
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
14
ја%ко бли'ж#немђ, ја%ко братђ на'шемђ, тако ё^га'жахъ” ја%ко пла'чя и^ сњтђя, тако смиряXся”
15
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
15
и^ на' мя въꙁвесели'шяся, и^ събра'шася” събра'шася на' мя ра'ны, и^ не чюX. раздњли'шася, и^ не ё^мили'шася”
16
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
16
и^скђсі'ша мя`, подража'ша мя поDража'нїеM, поскрежеᲄа'ша на' мя ꙁђбы` свои'ми”
17
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
17
г~и, къгда ё^зриши; ё^стро'й дш~ђ мою эT ꙁлодњ'иства иX, эT ле'въ е^ді'нороднђю мою”
18
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
18
И$сповњмся тебњ въ цр~кви мно'ѕњ, в# лю'дехъ тяж#цњхъ въсхвалю тя”
19
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
19
да не вᲆзрадђюT ми ся вра'ждђющеи` ми бес пра'вды, ненави'дящеи` м^я всђ'е, и^ помиꙁа'юще ѓ^чи'ма”
20
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
20
ја%ко мн^њ ё^бо ми'рно гл~ахђ, и^ на гнњвъ льсти` помышля'хђ”
21
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
21
и^ раꙁши'риша на мя ё^ста` своя, рњша, бл~гоже бл~гоже, видњша ѓ%чи на'ши”
22
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
22
ви'дњлъ е^си г~и, да не премолчи'ши, г~и не эTстђпи эT мене”
23
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
23
въста'ни г~и, и^ вонми` сђд мой. бж~е мой и^ г~и мой на прю мою`”
24
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
24
сђди' ми^ г~и по пра'вдњ твое'и” г~и бж~е мои, и^ да не пора'дђютъ ми ся”
25
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
25
да не рекђтъ въ срDцыхъ свои^хъ, бл~гоже бл~гоже дш~и нашей” и^ да не рекђтъ, пожремᲆ и&”
26
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
26
да посᲄыдя'тся и^ посрамятся вкђпњ ра'дђющеи`ся зломъ мои%мъ” да ѓ^блекђт#ся в стђдъ и^ срамъ велерњчюю^щеи` на мя”
27
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
27
да въꙁрадђются и^ въꙁвеселятся хотящеи пра'вдњ моей” и^ рекёT вы'нђ да възвели'чится г~ь, хоᲄя'щеи` миръ рабђ е^го”
28
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
28
и^ я^ꙁыкъ мо'и поё^чится пра'вдњ твое'й, весь дн~ь хвалњ твоей”
1
Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
1
В конеw раба бж~їя двDа” л~е
2
Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
2
Рече ꙁаконопрестђ'пныи съгрᲇшати в себњ, нњ'сть стра'ха бж~їя преD ѓ^чима е^го”
3
Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
3
ја%ко ё^льсти` пред ни'мъ” ѓ^брњсти` беꙁаконїе свое`, и^ въꙁненави'дњти”
4
Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
4
гл~ы ё%стъ е^го беꙁаконїе и^ лесть, не въсхотњ разђмњти да ё^бл~жиT”
5
На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
5
беꙁаконїе помы'сли на ло'жи своемъ, предъста` вся'комђ пђти` не бл~гђ, ѓ^ зло'бњ же не негодова`”
6
Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
6
г~и на' нб~си млsть твоя, и^ і^стина твоа` до ѓ%блакъ”
7
Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
7
пра'вда твоя` ја%ко го'ры бж~їя, сђдбы` твоя бе'ꙁдна мно'га” чл~кы и^ скоты` сп~се'ши г~и,
8
Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
8
ја%ко ё^мно'жилъ е^си млsть ᲄвою бж~е” сн~ове же члчsтїи вᲆ кровњ крилђ твоею` надњются”
9
Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
9
и^ ё^пию'тся эT ѓ^би'лїа до'мђ твое^го, и^ пото'комъ пи'ща твоея напои'ши и%хъ”
10
Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
10
ја%ко эT тебе и^сто'чникъ животђ, въ свњтњ тво'емъ ё%ꙁриM свњтъ”
11
Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
11
пробави млsть твою вњ'дђщим т^я, и^ пра'вдђ твою пра'выM срDцемъ”
12
Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
12
да не прїидетъ мн^њ нога` горды'ня, и^ рђка` грᲇшничя да не поDві'житъ мене.
13
Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
13
та'мо падоша вси` дњлающеи` безако'нїе, и^ꙁринове'ни быша, и^ не мо'гђтъ ста'ти”
0
Псалом Давида.
ўлоM дввDъ” л~ѕ”
1
Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
1
Не ревнђй лђка'внђющиM, ниже ꙁави'ди творя'щимъ беꙁаконїе”
2
бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
2
зане ја%ко трава ско'ро и'съшђтᲆ, и^ ја^ко ꙁе'лїе злака ско'ро эTпадђтъ”
3
Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
3
ё^пова'й на г~а, и^ твори` бл~госты'ню” и^ насели` зе'млю, и^ ё^пасе'шися в бога'тьствњ е^я`”
4
Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
4
наслади'ся гв~и, и^ да'стъ т^и проше'нїе срDца твое^го.
5
Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
5
эTкры'и кᲆ г~ђ пђть твой, и^ ё^повай на'нь, и^ тои сътвори'тъ”
6
Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
6
и^ і^ꙁведе'тъ ја%ко свњтъ пра'вдђ твою, и^ сђдбђ твою ја%ко полђдн~е”
7
Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
7
повини'ся гв~и, и^ ђмоли' и&” не ревнђй спњющемђ пђтеM свои'м#, чл~кђ творя'щемђ законопрестђпле'нїе”
8
Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
8
преста'ни эT гнњ'ва, и^ ѓ^ста'ви ја%рость, не ревнђй е^же лђка'в#новати”
9
Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
9
ја%ко лђка'внђющеи` потребяᲄся” терпя'щеи же г~а, тїи наслњдятъ ꙁе'млю”
10
Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
10
и^ е^ще ма'ло, и^ не бђдетъ грњшника, и^ въꙁы'щеши мњ'ста е^го, и^ не ѓ^бря'щеши”
11
А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
11
праведницы же наслњдя'тъ ꙁе'млю, и^ насладятся ѓ^ мно'жествњ ми'ра”
12
Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
12
назира'етъ грњшныи пра'веднаго, и^ поскреже'щетъ на'нь зђбы` свои'ми”
13
Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
13
г~ь же посмњ'ется емђ, ја%ко про'ꙁритъ, ја%ко прїиде дн~ь е^го”
14
Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
14
ѓ^рђжїе и%ꙁвлекоша грњшници, напряго'шя лђкъ свои`” състрᲇля'ти нища и^ ё^бо'га, закла'ти пра'выя срDцемъ.
15
Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
15
ѓ^рђжїе и%хъ внидетъ въ срDца и%хъ, и^ лђ'цы и%хъ съкрђшатся”
16
Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
16
лђ'че ма'ло пра'веDникђ, па'че бога'тъства грњшныхъ мно'га”
17
бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
17
ја%ко мы'шца грњшныхъ съкрђшатся, ё^твержа'ет же правед#ныя г~ь”
18
Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
18
съвњсть г~ь пђти непоро'чьныхъ, и^ достоя'нїе и%хъ, в вњкъ бђдетъ”
19
Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
19
не просты`дяᲄся въ время люто, и% въ дн~ехъ гла'да насытят#ся, ја%ко грњшницы поги'бнђт#.
20
Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
20
вра'ѕи же гн~и кђ'пно, просла'витися иM и^ вᲆꙁнести`, и%счеꙁа'юще ја%ко ды'мъ и%счезо'ша”
21
Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
21
зае%млетъ грњшныи, и^ не въꙁвраща'етъ. пра'ведный же, щедритъ и^ дае'тъ”
22
Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
22
ја%ко блsвящеи` е^го наслњдяT ꙁе'млю, кленђщеи` же е^го потребяTся.
23
Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
23
эT г~а стопы чл~кђ и^спра'вятся, и^ пђти` е^го въсхо'щетъ ѕњло”
24
Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
24
е^гда ся паде'тъ, не разбїе'тся, ја%ко г~ь поDкрњпля'етъ рђкђ е^го”
25
Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
25
ю^нњишїи быхъ, и^бо съста'рњхся, и^ не видњхъ пра'ведника ѓ^ста'влена, ниже сњмени е^го прося'ща хлњбы”
26
Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
26
весь дн~ь ми'лђетъ и^ въꙁаи'мъ дае'тъ пра'ведныи, и^ сњмя е^го въ бл~гослове'нїи бђ'детъ”
27
Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
27
ё^клони'ся эT ꙁла`, и^ съᲄвори` бл~го, и^ всели'ся въ вњкъ вњка”
28
Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
28
ја%ко г~ь лю'битᲆ сђдъ, и^ не ѓ^ста'витъ прпDбныхъ свои^хъ, въ вњкы съхраня'тся” беꙁаконницы же и^жденђтся” и^ сњмя нечести'выхъ потреби'тся,
29
Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
29
правеDницы же наслњдять ꙁе'млю, и^ вселяTся въ вњкъ вњка на не'й”
30
Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
30
ё^ста` правеDнаго поё^чя'тся премё'дросᲄи, и^ я^ꙁыk е^го въꙁ#гл~тъ сђдъ.
31
Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
31
ꙁаконᲆ бг~а е^го в# срDцы е^го, и^ не ꙁа'пнђтся сᲄопы е^го”
32
Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
32
Сматря'етъ грњшныи пра'веDнаго, и^ і'щетъ е^же ё^мр~тви'ти е^го”
33
Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
33
г~ь же не ѓ^ста'виᲄъ е^го въ рђкђ е^го, ниже ѓ^сђ'дитъ е^го, е^гда` сђ'диT е^мђ”
34
Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
34
потер#пи` г~а, и^ съхрани` пђти е^го” и^ възнесе'тъ тя е^же наслᲇдити ꙁе'млю, вънегда` потребля'тися грњшникомᲆ, ё^ꙁриши”
35
Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
35
ви'дњхъ нечести'ваго превъзнося'щася, и^ вы'сящася, ја^ко ке'дры лива'н#скыя”
36
Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
36
и^ мимои^дохъ, и^ се` не бњ. и^ вꙁыска'хъ е^го, и не ѓ^брњтеся мњ'сто е^го”
37
Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
37
храни` незлѓ'бїе, и^ ви'жDъ правотђ`, ја^ко е^сть ѓ^сᲄа'нокъ чл~кђ ми'рнђ,
38
А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
38
беꙁако'нницы же, потребя'тся вкђпњ, ѓ^ста'нцы же нечести'выхъ потребя'тся,
39
Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
39
сп~се'нїе же пра'веднымᲆ эT г~а, и^ защи'титель и^мъ е^сть въ вре'мя ско'рби”
40
Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.
40
помо'жетъ и%мъ г~ь, и^ і^зба'витъ иX, и^ і^зметъ и^хъ эT грњшникъ, и^ сп~сетъ и^хъ, ја%ко ё^пова'ша на'нь”
1
Псалом Давида. На спомин [про суботу].
1
ўлоM двDвъ, л~ꙁ” Вспомина'нїе ѓ^ сђбо'тњ”
2
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
2
Ги~ не ја^ростїю твоею ѓ^бличи` мене, ни гнњвоM твои^мᲆ покажи` мене”
3
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
3
ја^ко стрњ'лы ᲄвоя ё^нзо'ша м^и, и^ ё^твердиl е^си на мнњ рђ'кђ твою`”
4
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
4
нњсть и^сцњле'нїя въ плоти мое'й эT лица` гнњва твоего, нњсть мира в ко'стеX мои^хъ эT лица` грњхъ мои^хъ”
5
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
5
ја%ко безаконїа моа превꙁыдо'ша главђ` мою, ја%ко бремя тя'жко ѓ^тяготњша на мнњ”
6
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
6
въсмердњша и^ сᲆгни'шася ра'ны моя, эT лица` беꙁђмїа моего”
7
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
7
Пострадахъ и^ сми'рихся до конца`, весь дн~ь сњтђя хождаX”
8
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
8
ја%ко лядвїа моя напо'лнишася порђга'нїй, и^ нњсть и^сцњле'нїа вᲆ плоти` мое'й”
9
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
9
ѓ^ꙁлоблен# быхъ и^ смириXся до ѕњла, рыкахъ эT вᲆꙁдыха'нїа срDца моего”
10
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
10
г~и, преD тобо'ю все желанїе мое, и^ въꙁдыханїе мое эT тебе` не ё^ᲄаи^ся”
11
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
11
срDце мое смђтися, ѓ^ста'ви мя си'ла моа`. и^ свTњ ѓ^чїю моею`, и^ той нњсть съ мною”
12
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
12
Дрђ'зи мои` и^ і'скрьнїи мои`, пря'мо мнᲇ приближишася, и^ ста'ша”
13
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
13
и^ бли'ж#нїи мои` эTдале'че мене ста'ша, и^ нђж#дахђся и^щђщеи` дш~ђ мою`” И$ и'щђщеи` ѕлая мн^њ гл~ахђ сђе'тная, и^ льсти'вная весь дн~ь поё^ча'хђся”
14
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
14
а%ꙁᲆ же ја%ко глђхъ не слышаX, и^ ја%ко нњмъ не эTверꙁая ё^стъ своиX”
15
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
15
и^ быхъ ја%ко чл~къ не слы'ша, и^ не и^мы` въ ё^стњх# свои^хъ ѓ^бличе'нїа”
16
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
16
ја%ко на тя г~и ё^поваX, ты ё^слы'шиши г~и, б~е мой”
17
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
17
ја%ко рњхъ, да не когда` пора'дђюT ми ся вра'ѕи мои'. и^ внегда` подвижа'тися нога'мъ моиM, на' мя велерњчеваша”
18
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
18
ЈА/ко а^ꙁъ на ра'ны готовъ, и^ болњꙁнь моа предо мною е^сть вынђ”
19
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
19
ЈА/ко безако'нїе мое а^ꙁᲆ въꙁвњщђ, и^ попекђ'ся ѓ^ грњсᲇ моеM”
20
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
20
Враꙁи же мои` живђтᲆ, и^ ё^крњпи'шася па'че мене, и^ ё^мно'жишася ненави'дящеи` м^я без пра'вды”
21
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
21
Вᲆꙁдаю'щеи` м^и зл^а вᲆꙁ бл~гаа, ѓ^болга'хђ мя, зане гоняX блsгты'ню”
22
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
22
Не ѓ^стави мене г~и б~е мой, не эTстђпи` эT мене”
23
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
23
вᲆньми` в# по'мощь мою, г~и сп~се'нїа мое^го”
1
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
1
в коне'цъ, ѓ^и^диџђ'мњ пњснь двDва, л~и”
2
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
2
Рњхъ, съхраню` пђти` моя`, е^же не съгрњшати ја%ꙁы'ком# мои^мъ” положихъ ё^стоM мои^мᲆ храни'ло, внегда въстаᲄи грᲇшномђ предо мною”
3
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
3
ѓ^немњхъ, и^ смири'хся, и^ ё^молчаX эT бл~гъ, и^ болњꙁнь моа` ѓ^бновися”
4
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
4
съгрња'ся срDце мое въ мнњ, и^ в поё^ченїи мое'мъ разгори'тся ѓ^гнь” гл~ахᲆ ја^зы'комᲆ моиM,
5
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
5
скажи м^и г~и кончи'нђ мою, и^ число` дн~їи мои^хᲆ кое е^сть, да разђмњю, что` лишаюся а^ꙁъ”
6
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
6
се пя'дїю и^ꙁмњрены положи'лъ е^си дн~и моя, и^ съставъ мой ја^ко ни вᲆчтоже преD тобою” ѓ^ба'че всяческаа сђе'та, всякъ чл~къ живыи” и%де
7
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
7
ё^бо ѓ%браꙁоM ходитъ чл~къ, ѓ^ба'че въсђе' мяте'т#ся” съкрывае^тᲆ, и^ не вњсть комђ събираетъ я&”
8
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
8
и^ нн~њ кт^о терпњнїе мое, не г~ь л^и; и^ състаv мой эT тебе е^сть”
9
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
9
эT всњхъ беꙁако'нїи моиX и^ꙁба'ви мя, поношенїе беꙁђ'мномђ далъ мя е^си”
10
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
10
ѓ^немњхъ, и^ не эTверзо'хъ ё%стъ свои^хъ, ја^ко ты съᲄвори.
11
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
11
эTста'ви эT мене ра'ны твоя” эT крњпости бо рђки тоеа` а^ꙁъ и^ꙁчеꙁоX.
12
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
12
въ ѓ^бличенїи ѓ^ безако'нїи покаꙁалъ е^си чл~ка. и^ и^стая^лъ е^си ја%ко паё^чи'нђ дш~ђ е^го, ѓ^ба'че всђе всякъ чл~къ”
13
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
13
ё^слы'ши мл~твђ мою г~и, и^ моле'нїе мое. внђши` слезъ моиX, не премолчи, ја%ко пресе'лниk а^зъ эT тебе, и^ пришлеw, ја%коже вси эTц~и мои`”
14
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
14
ѓ^слаби ми, да почїю прежде даже не эTи^дђ и^ кᲄомђ` не бђ'дђ”
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
2
Терпя` потерпᲇхᲆ г~а, и^ вняT ми, и^ ё^слыши м~лᲄвђ мою”
3
Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
3
и^ вᲆꙁведе мя эT рова стрsте'й, и^ эT тимњнїа глђбины`. и^ поста'ви на ка'мени но'ѕњ мои`, и%спра'ви стопы` моя”
4
Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
4
и^ вложи въ ё^ста` моя пњ'снь но'вђ, пњнїе б~а на'шего” ё^зрят# мно'ѕи, и^ ё%боя'тся, и^ ё^пова'ютъ на' г~а”
5
Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
5
блаже'нᲆ мђж#, е^мђже е^сть и^мя гн~е ё^пова'нїе е^го, и^ не приꙁрњв# сђе'тнаа, и^ неи^стовленїа ло'жна”
6
Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
6
мно'га съᲄворил# е^си т^ы г~и бж~е мой чюдеса` твоа, и^ помышле'нїеM ᲄвои^мъ нњ'сть кт^о ё^подо'биT ти ся” ВъꙁвњстиX и^ гл~ахᲆ, ё^мно'жишася паче числа”
7
Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
7
же'ртвђ и^ приношенїе не въсхотᲇ, тњ'ло же сᲆвершиl ми е^си” всесъжже'нїа и^ ѓ^ грњсњхъ не вꙁыскаl е^си.
8
Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
8
тогда рњх#, с^е прїидђ” въ глави'ꙁнњ книжнњ пи'шетъ ѓ^ мнњ,
9
Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».
9
сътвори'ти во'лю твою б~е мой въсхотXњ, и^ зако'нъ твой посредњ чрева мое^го”
10
Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
10
бл~говњстиX пра'вдђ в# цр~кви мно'ѕњ, с^е ё^стнњ мои` не вᲆꙁбраню. г~и т^ы разђмњ”
11
Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
11
пра'вдђ твою не съкрыX въ срDци мое'мъ, и^стинђ твою и^ сп~се'нїе твое рњхъ” не съкрыX млsть твою, и^ и'стинђ твою эT со'нма мно'га”
12
Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
12
ты же г~и не ё^да'ли щедро'тъ твои^хᲆ эT мене, млsть твоя и^ и^стина твоа вы'нђ ꙁастђпи'ста мя”
13
Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
13
ЈА/ко ѓ^держа'ша мя ꙁла, и^мже нњсть числа`. постиго'ша мя беꙁако'нїя моя, и^ не въꙁмого'хъ ꙁрњти” ё^мно'жишася паче власъ главы моея`, и^ срDце мое ѓ^ста'ви мя”
14
Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
14
блг~оволи г~и и^ꙁбавиᲄи мя, г~и помощи` м^и потщися”
15
Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
15
да посᲄыдятся и^ посрамятся вкђ'пњ и^щђщеи` дш~ђ мою, и^ꙁяти` ю&” да въꙁвраᲄятся въспять и^ постыдяᲄся хотя'щеи` м^и ꙁлаа”
16
Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»
16
да прїимђтᲆ а%бїе стђдъ свой, гл~ющеи` м^и, бл~гоже бл~гоже”
17
Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»
17
да въꙁрадђются и^ въꙁвеселятся ѓ^ тебᲇ, вси и^щђщеи` тебе` г~и” и^ рекђтъ. вы'нђ да въꙁвели'чится г~ь, любящеи` сп~се'нїе твое”
18
Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
18
А$ꙁ# же ё^богъ е^смь и^ ни'щъ, г~ь попече'нїе мое” Помощникъ мой и^ ꙁащититель мои е^си ты, б~е мой, не ꙁакосни`”
1
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
1
В коне'цъ ўлоM двDвъ” м~”
2
Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
2
Блаже'нъ раꙁђмњва'ай на ни'ща и^ ё^бо'га, в# дн~ь лютъ и^збавитъ и& г~ь”
3
Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
3
г~ь съхраниT и&, и^ живитᲆ и&, и^ ё^блажиT и& на ꙁемли`, и^ не преда'стъ е^го в рђкы врагомъ е^го”
4
Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
4
г~ь помо'жеT е^мђ на ѓ^дрњ болњꙁни е^го, все ло'же е^го ѓ^братилъ е^си в болњꙁни е^го”
5
Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».
5
а^зъ рњхᲆ, г~и поми'лђй мя, и^сцњли` дш~ђ мою, ја%ко съгрњшиX ти”
6
Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»
6
враѕи мои` рњша мнᲇ ꙁла'а, когда` ё^мретъ и^ поги'бнетъ и^мя е^го;
7
А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
7
и^ вхождаше ви'дњти, всђ'е гл~аше срDце е^го. събра` беꙁако'нїе е^мђ, и^схождааше вонъ, и^ гл~аше в#кђ'пњ”
8
Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
8
На' мя шепта'хђ вс^и вра'ѕи мои`, на' мя помышля'хђ ꙁла'я мн^њ”
9
Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».
9
сло'во ꙁако'нопрестђпно въъꙁложиша на' мя, е^да` спяи` не приложитᲆ въскрsнђти;
10
Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
10
и^бо чл~къ ми'ра моего наньже ё^повах#, ја%дыи хлњбы моа, въꙁвеличи на' мя пя'тђ”
11
Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
11
ты же г~и поми'лђй м^я и^ въꙁдви'гни мя, и^ въꙁдамъ и^м#”
12
З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
12
ѓ^ семъ познаX ја%ко вᲆсхотњ мя, ја%ко не въꙁрадђ'ется враh мой ѓ^ мн^њ”
13
А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
13
Мене же ꙁа неꙁло'бїе прия'тъ, и^ ё^тверди'л# мя е^си преD собо'ю в# вњкъ”
14
Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!
14
Блгsве'нъ г~ь бг~ъ і^ил~евъ, эT вњка и^ до' вњка. бђ'детъ бђ'дет#”
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
1
в конеw, ра'ꙁђм# сн~в# коре'ѓ^в#, м~а.
2
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
2
Им#же ѓ%браꙁомъ жела'етъ е^ле'нь на и^сточникы водны'а, сі'це жела'етъ дш~а моя к тебњ бж~е”
3
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
3
възжада дш~а моя к# б~ђ, крᲇпкомђ, живо'мђ” когда прїидђ, и^ ја^влюся лицђ бж~їю;
4
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
4
быша сле'зы моя мнњ хлњбъ дн~ь и^ ноu, внегда гл~ати м^и на вся'къ дн~ь, гдњ е^сть б~ъ твой;
5
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
5
Сїа помянђхъ, и^ и^ꙁлїахъ на' мя дш~ђ мою, ја%ко проидђ` в мњсто кро'ва ди'вна, да'же до до'мђ бж~їа, въ гласњ ра'дованїа, и^ и^сповњданїа шђма праꙁнDђющаго”
6
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
6
в#скђ'ю приско'рбна е^си дш~е моя, и^ в#скђю съмђща'еши мя; ё^пова'й на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ, сп~се'нїе лицђ мое^мђ и^ б~ъ мои”
7
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
7
къ мнњ дш~а моя смђтися, сего ради помянђхъ т^я эT ꙁемля и^ѓ^рда'нскы і^ е^рмонїимскы, эT горы ма'лы”
8
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
8
безнDа бе'ꙁднђ приꙁываеT, въ гласњ хля'бїи твои^х#” вс^я высоты` твоя` и^ волны` твоа по мнњ преидо'ша”
9
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
9
в дн~ь заповњсть г~ь млsть свою, и^ но'щїю пњснь е^го эT мене” мл~тва б~ђ живота` мое^го,
10
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
10
рекђ` б~ђ, ꙁастђ'пникъ мой е^си” Почто` мя ꙁабы`, и^ в#скђ'ю сњтђа хождђ внегда стђжа'етъ ми врагъ;
11
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
11
Внегда съкрђшахђся косᲄи моя, понашахђ ми враѕи мои`” в#негда гл~ати и^мъ мн^њ на всяk дн~ь, гд^њ е^сть б~ъ ᲄвой;
12
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
12
Вскђю прискорбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши мя`; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповᲇмся` е^мђ. сп~се'нїе лицђ моемђ, и^ б~ъ мой”
0
(Псалом Давида).
ўлоM двDвъ м~в, неѓ^пі'санъ эT е^вре'й”
1
Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
1
Сђди` ми бж~е, и^ раꙁсђди` прю мою, эT ја^зы'ка непреподо'б#на, эT чл~ка неправеDна и^ льсᲄи'ва и^ꙁба'ви м^я”
2
Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
2
ЈА/ко т^ы е^си бж~е держа'ва моя`, в#скђ'ю эTри'нђ мя, и^ в#скђю сњтђя хожDђ внегда стђжа'етъ врагъ;
3
Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
3
посли свTњ твой, и^ і'стинђ твою. та` м^я насᲄа'виста, и^ в#ведо'ста м^я в# горђ ст~ђ'ю твою, и^ в# жили`ща твоя”
4
І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
4
И$ в#ни'дђ к# жертвеникђ бж~їю, к# бг~ђ веселящемђ ю'ность мою” и^сповњмся тебњ в# гђ'слеX б~е, б~е мой”
5
Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
5
Вскђю' прі'ско'рбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши м^я; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ. сп~се'нїе лица` мое^го, и^ бг~ъ мой”
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
1
В конеw, сн~въ коре'ѓv, разђмъ” м~г”
2
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
2
Бе~ ё^ши'ма на'шіма ё^слы'шахоM, и^ эTц~ы на'ши възвњсᲄі'ша нам#” дњ'ло, е^же сᲆдњ'ла въ дн~ехᲆ иX, вᲆ дн~ех# пе'рвыX”
3
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
3
Рђка` твоя` ја^ꙁы'кы потреби` и^ насади я&” ѓ^зло'би лю'ди, и^ і^ꙁгна я&”
4
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
4
не ѓ^рђжїем# бо свои^м# наслњдиша ꙁе'млю, и^ мы'шца и^х# не сп~се` иX” н^о десни'ца твоя` и^ мы'шца твоя`, и^ просвᲇщенїе лица твое^го, ја%ко бл~говолил# е^си в нихъ”
5
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
5
Ты е^си саM цр~ю мой и^ б~е мой, ꙁаповњдааи` сп~се'нїа і^а'ковля”
6
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
6
ѓ^ тебњ врагы` на'ша и^ꙁбодемъ рогы`, и^ ѓ^ и'мени твое^м# ё^ничижи'м# вᲆста'ющаа на ны”
7
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
7
не на лђкъ бо^ мой ё^пова'ю, и^ ѓ^рђжїе мое не сп~се'т# мене”
8
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
8
спsлъ бо е^си насᲆ эT стђжа'ющыX нам#, и^ ненавидящиX насᲆ посрамилъ е^си”
9
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
9
ѓ% бѕ~њ похва'лимся весь дн~ь, и^ ѓ^ и'мени твоеM и^сповњмыся въ вњкы”
10
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
10
Нн~њ же эTри'нђ, и^ посрамилъ е^си наs, и^ не и^ꙁы'деши б~е в си'лахъ на'шиX”
11
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
11
Възвратил# е^си наs в#спять при враѕᲇх# нашиX, и^ ненави'дящеи насъ расхыща'хђ себњ”
12
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
12
дал# е^си насъ ја%ко ѓ^вця снњди, и^ въ ја^ꙁы'цехᲆ раꙁ#сњялᲆ ны е^си”
13
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
13
эTдастъ люди своя бес цњны`, и^ не бњ мно'жество в# восклица'ниX на'шиX”
14
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
14
Положилᲆ е^си наs поношенїе съсњ'домъ на'шим#, подража'нїе и^ порђга'нїе сђщыM ѓ^крsтъ насъ”
15
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
15
положилъ е^си наs в# при'тчђ въ ја%ꙁы'цеX, покива'нїю главᲇ в лю'деX”
16
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
16
Ве'сь дн~ь сраM мой предо' мною е^сть, и^ стђдъ лица` мое^го покры` мя”
17
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
17
эT гласа понаша'ющиX и^ ѓ^клевета'ющыX, эT лица` вражїя и^ і^ꙁгоня'щаго”
18
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
18
Сїа вс^я прїидо'ша на ны, и^ не ꙁабы'хом# тебе`, и^ не непра'вдихоM в# ꙁавњтњ твое'мᲆ.
19
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
19
и^ не эTстђпи` въспять срDце на'ше, и^ ё^клонил# е^си стеѕя на'ша эT пђти` твое^го”
20
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
20
ја%ко смириl е^си наs на мњ'стњ ѓ^ꙁлобле'нїя, и^ прикры` н^ы сњнь смертная”
21
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
21
А/ще ꙁабы'хом# и'мя б~а на'шего, и^ а'ще въꙁдњхоM рђ'ки на'ша к# бг~ђ чюжемђ,
22
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
22
не бг~ъ ли взы'щетъ сихъ; той б^о совᲇсть таи'нная срDца”
23
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
23
ЈА/ко тебе ради ё^мерщ#вя'еми е^смы весь дн~ь, в#мᲇнихомся ја%ко ѓ^вця` ꙁаколенїа”
24
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
24
в#ста'ни, вᲆскђ'ю спи'ши г~и; въскрsни, и^ не эTри'ни до конца”
25
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
25
в#скђю лице твое эTвраща'еши, ꙁабыва'еши ни'щетђ на'шђ и^ печаль на'шђ;
26
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
26
ја%ко смирися в# перьсть дш~а на'ша, прилпе ꙁемли ё^тро'ба на'ша”
27
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
27
Вᲆскрsни г~и, помоѕи` наM, и^ и^ꙁба'ви насъ и^мени ради твое^го”
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
1
В конеw, ѓ^ и^ꙁмᲇншиXся сн~в# коре'ѓv в# ра'зMђ, пњснь ѓ^ въꙁлюбленнеM м~д
2
Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
2
Оры'гнђ срDце мое сло'во бл~го, гл~ю а%ꙁъ дњла моя цр~е'ви” ЈА/ꙁыk мой, тросᲄь кни'жника скоропі'сца”
3
Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
3
красе'нъ добро'тою паче сн~въ члчsкыX, и^ꙁлїа'ся блгDдть въ ё^стнаX твои^х#, сего ради блsви тя б~ъ в# вњкъ”
4
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
4
Препоя'ши ѓ^рђжїе свое по' бедрᲇ твой си'лне”
5
І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
5
Красото'ю твоею` и^ добро'тою твоею`, и^ наляци, и^ ё^спњва'й, и^ црsтвђй” и%стины раd и^ кро'тосᲄи и^ пра'вды, и^ наста'виT тя ди'вно десни'ца твоя`”
6
Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
6
стрњлы твоя и^з#ѓ^щре'ны си'лне, людїе поD тобою падђт#, в# срDци врагъ цр~е'въ”
7
Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
7
прsтлъ твой б~е в# вњкъ вњка, же'ꙁлъ пра'вости, же'ꙁлᲆ црsтвїа твоего”
8
Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
8
вᲆꙁлюбилъ е^си правдђ, и^ въꙁненави'дњ безаконїе” Сего ради пома'ꙁа т^я бж~е б~ъ твой, е^ле'ѓ^мъ радости паче прича'стникᲆ твоиX”
9
Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
9
Змљ=рна и^ стакти и^ касі'а, эT ри'ꙁъ твоиX, эT тяжести слоновых#, и^ꙁ ниXже въꙁвесели'ша т^я
10
Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
10
дще'ря цре'й въ чsти` твоей” ПреDста цр~ца ѓ^деснђ'ю тебе, в ри'ꙁаX поꙁлаще'ннахъ ѓ^дња'на, преё^краше'нна”
11
Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
11
Слы'ши дщи`, и^ ви'ждь, и^ приклони` ё^хо твое`, и^ ꙁабђ'ди лю'ди твоя, и^ домъ эTц~а твоего”
12
І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
12
И$ вожделњеT цр~ь добро'тњ твой, ја%ко ᲄой е^сть г~ь твой, и^ поклони'шися е^мђ”
13
І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
13
и^ дщи` ти'рова съ да'ры, лицђ твое^мђ помо'лятся бога'тїи людьстїи”
14
Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
14
Вся` сла'ва дщере цр~е'вы в#нђт'рь, рясны` ꙁлаты'ми ѓ^дња'на преё^краше'на”
15
В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
15
приведђтся цр~ю дв~ы в# слњдъ ея`, бли'ж#няа` ея` приведђт'ся тебᲇ,
16
Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
16
приведђт'ся въ весе'лїе и^ радость. в#ведђтся в# цр~ковь цр~е'вђ”
17
Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
17
Вмњ'сто эTц~ъ твоиX быша сн~ове твои`, ё^ста'виши иX кн~ѕя по все'й ꙁемли`”
18
Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
18
Помянђ` и%мя твое` во вся'коM ро'дњ и^ ро'дњ” Сего ради людїе и^сповњдятся тебᲇ в# вњк#, и^ вᲆ вњк# вњка”
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
1
В конеw, сн~въ, коре'ѓ^въ, ѓ^ таи'нныX ўало'мъ, м~е”
2
Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
2
Бг~ъ намъ прибᲇжище и^ си'ла, помо'щникъ в# скорбехъ ѓ^брᲇтших# ны ѕњло”
3
Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
3
Сего ради не ё^бои'мся в#негда смђщае^тся ꙁемля, и^ прелагаюTся го'ры в срDця морская”
4
Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
4
Въꙁ#шђмњша и^ смђти'шася во'ды и^х#, смђти'шася го'ры крњпостїю е^го”
5
Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
5
Рњчная ё^стромле'нїа веселятъ граD бж~їи, ѓ^ст~илъ е^сть село` свое вы'шнїи”
6
Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
6
Бг~ъ посредњ` е^го, и^ не подви'жится, помо'жетъ е^мђ бг~ъ ё%тро ꙁаё%тра”
7
Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
7
Смђтишася ја^зы'ци, ё^клони'шася црsтвїа, дастъ глаs свой вы'шнїи, потрясе'ся земля”
8
Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
8
г~ь силъ с на'ми, ꙁастђ'пниk нашь бг~ъ і^а'ковль”
9
Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
9
Прїидњте, и^ ви'дњте дњ'ла бж~їя, ја^же положи чюдеса` на ꙁемли`,
10
Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
10
эTе^мля бра'ни до конца ꙁемли” Лђ'къ съкрђшиT, и^ сло'митъ ѓ^рђжїе, и^ щиты` съж#жеT ѓ^гнемъ”
11
«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».
11
ё^пра'знDитеся, и^ раꙁђмњите, ја^ко а^ꙁъ е^смь бг~ъ. въꙁнесђ'ся въ ја%зы'цеX, въꙁнесђ'ся на ꙁеMли`”
12
Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.
12
г~ь си'лъ с нами, ꙁастђ'пникъ на'шъ бг~ъ і^а'ковлъ”
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
1
В конеw сн~въ коре'ѓv. ўалоM, м~ѕ” кgа з~”
2
Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
2
Вси ја^ꙁы'цы вᲆсплеща'те рђка'ми, въскли'кнњте бг~ђ гла'сомъ ра'дости.
3
Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
3
ја%ко г~ь вы'ш#нїи, стра'шенъ, цр~ь ве'леи по всеи ꙁеMли`,
4
Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
4
покори люd наM, и^ ја^зы'кы поD ногы на'шя”
5
Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
5
и^збра на'м# достоа'нїе свое, добро'тђ і^а'ковлю ю&же въꙁлюби`”
6
Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
6
в#зы'де б~ъ в# въскликнове'нїи, г~ь въ гла'сњ трђ'бнᲇ”
7
Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
7
по'йте б~ђ на'шемђ, по'иᲄе. по'ите цр~е'ви на'шемђ, по'ите”
8
Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
8
ја%ко цр~ь всей зеMли б~ъ, по'иᲄе раꙁђ'мно”
9
Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
9
Въц~ри'ся б~ъ наD ја%зы'кы, б~ъ сњди'тъ на престо'лњ ст~њм# свое^мъ”
10
Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.
10
Кн~ѕи люDстїи събра'шася съ бм~ъ а^враа'млем#, ја%ко бж~їи держа'внїи земли ѕњло` възнесо'шася”
1
Пњснь ўалма, сн~въ коре'ѓвъ, втораго сђбо'ты, м~з”
2
Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
2
Ве'леи г~ь, и^ хваленъ ѕњло, в# градњ бг~а нашего, в# горњ ст~њй е^го,
3
Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
3
бл~гокоре'нномᲆ ра'дованїем# всея` ꙁемля`, го'ры сїѓ'нскїа ре'бра сњ'верова, граD цр~я вели'каго”
4
Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
4
бг~ъ в тяжестеX е^го зна'ем# е^сть, е^гда ꙁастђпа'етъ и&”
5
бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
5
ја^ко с^е цр~їе ꙁем#стїи събра'шася, снидошася в#кђ'пњ”
6
побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
6
тїи видњвше та'ко диви'шася, смђти'шася поDвиза'шася,
7
Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
7
тре'петъ прїа'тъ я&” т^ђ болњꙁни ја%ко раждающой,
8
Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
8
дх~омъ бђрноM съкрђши'ши корабля` џарсїискїа”
9
Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
9
ја%коже слы'шахом#, тако и^ видњхоM. въ градњ г~а си'лъ, въ градњ бг~а на'шего” б~ъ ѓ^снова` и& в# вњкъ”
10
Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
10
Прїа'хомъ б~е млsть твою, посредњ` людїи ᲄвоиX”
11
Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
11
по' и^мени твое^мђ бж~е, та'ко и^ хвала` твоя` на концыX ꙁемля`, пра'вды и^сполнь десни'ца твоя”
12
Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
12
да въꙁвесели'т#ся гора сїѓ'нская, и^ въꙁрадђются дще'ря і^ю^де'йскыя, сђдебъ ради твои^хъ г~и”
13
Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
13
ѓ^быдњте сїѓ'нъ, и^ прїимᲇте и&, въꙁвњсти'те в# столпXњ е^го”
14
зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
14
положи'те срDца ва'ша в^ си'лђ е^го, и^ раꙁдњли'те домъ е^го, ја%ко да повњ'сте в ро'дњ и^номᲆ”
15
Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
15
ја%ко то'и е^сть б~ъ нашᲆ в вњкᲆ, и^ въ вᲇкъ вњка, то'и ё^пасе'тъ насъ въ вњ'кы”
1
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
1
В конеw сн~въ коре'ѓвъ, ўалоM, м~и”
2
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
2
Оу^слы'шите сїя вс^и ја^зы'цы, вънђши'те вс^и живђщеи` по вселе'ннњй”
3
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
3
земнїи же, и^ сн~ве члчsтїи, в#кђ'пњ богатъ и^ ё^богъ”
4
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
4
ё^ста` моя` въꙁ#гл~тюᲆ премђ'дросᲄь, и^ поё^че'нїе срDца мое^го ра'ꙁёM”
5
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
5
Приклоню въ притчяX ё^хо мое, эTве'рꙁђ въ ўалты'ри гана'нїе мое,
6
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
6
в#скђю бою'ся в# дн~ь лют#; беꙁако'нїе пяты` моеа` ѓ^быдеT м^я”
7
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
7
надњющеи`ся си'лᲇ своей, и^ мно'жествоM бога'т#ства свое^го хваля'щеся”
8
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
8
браT не и^ꙁба'витъ, и^ꙁба'вить л^и чл~къ; не дастᲆ бг~ђ и^змњны ꙁа ся,
9
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
9
и^ цњнђ збавле'нїа дш~а своеа`, и^ ё^трђди'ся в# вњкъ,
10
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
10
и^ живъ бђдет# до конца” не ё^ꙁритъ па'гђбы,
11
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
11
е^гда ви'дитъ премђ'дрыя ё^мира'ющя” в#кђ'пњ безђ'менъ и^ несмы'сленъ поги'бнета, и^ ѓ^ста'вяT чюжи'мъ богатᲆство свое,
12
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
12
и^ гро'би и^хъ, жили'ща и^хъ в# вњкъ” селе'нїа и^хъ в ро'дъ и^ ро'дъ, нареко'ша и^мена` своя на земных#”
13
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
13
И$ чл~къ въ чести` сый не разђмњ`, приложи'ся скотомъ несмы'сленымᲆ, и^ ё^подобися и^мъ”
14
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
14
Сей пђть иX съблазнъ иM, и^ по си'х# въ ё^стњхъ своиX бл~гои^зво'ляT”
15
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
15
ЈА/ко ѓ^вця въ а'дњ положе'ни сђть, смерть ё^пасе'тъ и^х#, и^ ѓ^блада'ютᲆ и^ми пра'вїи заё^тра, и^ по'мощъ и^хᲆ ѓ^бетшае^тъ въ а^дњ, эT сла'вы своеа` и^зриновени бы'ша”
16
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
16
ѓ^баче б~ъ и^зба'віT дш~ђ мою` и^з рђкы а%довы, е^гда прїеMлеT мя”
17
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
17
не ёбо'йся, е^гда разбога'тњетъ чл~кᲆ, и^ли е^гда ё^мно'жится сла'ва до'мђ е^го”
18
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
18
ЈА/ко е^гда ё^мира'етъ, не ѓ^ста'вит# ли вс^я, ниже сни'детъ с ни'мъ слава е^го.
19
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
19
ја%ко дш~а е^го во животњ` е^го блsви'тся, и^сповњсть ти ся е^гда бл~го сътвори'ши е^мђ”
20
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
20
вселится да'же до ро'да эTц~ь свои'хъ, да'же до' вњка не ё'зритъ свњта”
21
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
21
и^ чл~къ въ чsти сый не разђмᲇ, приложи'ся скотњхъ несмы'сленыX, и^ ё^подо'бися иM”
0
Псалом Асафа.
ўлоM а^са'фовᲆ м~џ”
1
Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
1
Бг~ъ бг~о'мъ г~ь гл~а, и^ приꙁва ꙁе'млю, эT въстокᲆ сл~нца до ꙁападъ.
2
Від Сиону велич краси Його.
2
эT сїѓ'на бл~голᲇпїе красоты е^го”
3
Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
3
Бг~ъ ја^вњ прїидетъ, б~ъ нашъ, и^ не премолчи'тъ” ѓ%гнь преD ни'мъ въꙁгори'тся” и^ ѓ'крестъ е^го бђ'ря ѕњлна”
4
Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
4
Призоветъ нб~о свы'ше, и^ ꙁемлю раз#сђди'ти лю'ди своя”
5
«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
5
Съберњте е^мђ прпDбныя е^го, ꙁавњща'ющая завᲇт# е^го ѓ^ жертваX”
6
Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
6
и^ въꙁвњстятᲆ нб~са пра'вдђ е^го, ја%ко бг~ъ сђдїи е^сть”
7
«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
7
Слы'шите людїе мои`, и^ въꙁг~лю вамъ і^ил~ю, И$ ꙁасвњдительствђю т^и. бг~ъ бг~ъ твой е^смь а^ꙁъ”
8
Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
8
не ѓ^ жертвах# твои^хъ ѓ^бличю` т^я, вс^есож#женїа же предо мно'ю сђть вы'нђ”
9
Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
9
не прїимђ эT домђ твоего телця`, ни эT стDа твои^хъ козлы`”
10
бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
10
ЈА/ко мои` сђть вс^и ѕвњ'рїе дђбра'внїи, скоти в горахъ и^ въло'ве”
11
Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
11
Позн^ахъ вс^я птица небесныя, и^ красота се'льнаа` съ мною е^сть;
12
Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
12
А/ще вза'лчю, не рекђ тебњ” моя` бо е^сть вселе'н#ная, и^ и^сполне'нїе е^я`”
13
Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
13
е^да я'мъ мяса` ю'нча; и^ли кро'вь козлїю пїю;
14
Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
14
пожри` бв~и жер#твђ хвалњ, и^ възда'ждь вы'шнемђ ѓ^бњты твоя”
15
І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
15
И$ призови` м^я в# дн~ь печя'ли твоеа, и^ и^зба'влю т^я, и^ просла'виши м^я”
16
А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
16
Грњшникђ же рече бг~ъ, в#скђ'ю ты повњдаеши ѓ^правDанїя моя, и^ въспрїе'млеши завњтъ мои ё^сты` твои'ми;
17
Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
17
Ты же възненавидњ наказа'нїе, и^ эTврьже словеса моя в#спять;
18
Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
18
А$ще видяше та'тя, теча'ше с нимъ, и^ съ прелюбодње'мъ ё^ча'стїе свое полага'ше”
19
Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
19
Оу^ста ᲄвоа` ё^мно'жиша зло'бђ, и^ ја^зы'къ твой съплета'ше льще'нїя”
20
Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
20
Сњдя на браᲄа' своего клевета'ше, и^ на сн~а мт~ре свое^я полага'ше събла'знъ”
21
Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
21
Сїя сътворилъ е^си, и^ ё^молчах#” възнепщевалъ е^си беꙁаконїе, ја%ко бђдђ тебњ подо'бенъ” ѓ^бличю' т^я, и^ предьпоста'влю пред# лицемъ твои'мъ грњхи твоя”
22
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
22
разђмњте же сїя` ꙁабываю'щеи` бг~а, да не когда` похи'титъ, и^ не бђ'детᲆ и^збавляаи`,
23
Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
23
жертва хвалњ` просла'вит м^я, и^ т^ђ пђть, и^мъже ја%вля е^мђ сп~се'нїе мое”
1
Начальнику хору. Псалом Давида,
1
В конеw ўлоM двDвъ н~” внегда прїити к немђ наџа'нђ пррoкђ”
2
коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
2
е^гда вниде к вирсавеи` к женњ ё^рїевњ”
3
Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
3
Поми'лђи м^я бж~е, по велицей млsти твоей” И$ по мно'жествђ щедро'т# твои^хᲆ, ѓ^цысти беꙁако'нїа моа`”
4
Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
4
наи^паче ѓ^мы'и мя эT беꙁако'нїя мое^го`, и^ эT грњха` мое^го` ѓ^чисти м^я”
5
Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
5
ја%ко беꙁако'нїе мое` а^ꙁъ ꙁна'ю, и^ грњх# мой предо мною е^сть вынђ”
6
Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
6
тебњ е^ді'номђ съгрњшихъ, и^ лђка'вое преD тобою сътворихᲆ” ја%ко да ѓ^правди'шися в# слов#есњхъ свои^хъ, и^ побњдиши внегда сђдити т^и”
7
Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
7
Се б^о въ беꙁако'нихъ ꙁачатъ е^смь, и^ вᲆ грᲇсњхъ роди м^я мт~и моа”
8
Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
8
се` б^о и'стинђ въꙁлюбилъ е^си, беꙁвњстная и^ та'инная премђдрости твоеа` ја%ви'л# м^и е^си”
9
Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
9
ѓ^кропи'ши м^я љ=ссо'помъ, и^ ѓ^чи'щђся. ѓ^мые'ши м^я, и^ паче снњга ё^бњлю'ся”
10
Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
10
слђ'хђ мое^мђ даси ра'дость и^ веселїе, вᲆꙁрадђются кости` смире'нныя”
11
Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
11
эTврати` лице твое эT грњхъ мои^хъ, и^ вся беꙁаконїя моа ѓ^цисти”
12
Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
12
СрDце чи'сто съѕи'жди въ мнњ бж~е, и^ дх~ъ пра'въ ѓ^бнови` въ ё^тробњ мое'й”
13
Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
13
Не эTве'рѕи мене эT лица твое^го, и^ дх~а ст~аго твое^го не эTи'ми эT мене”
14
Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
14
воздажDь м^и ра'дость сп~се'нїа твое^го, и^ дх~ом# влDчномъ ё^тверди' мя”
15
Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
15
Наё^чю беꙁако'нныа` пђтеM твои'мᲆ, и^ нечести'вїи к тебњ ѓ^братя'тся”
16
Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
16
и^ꙁба'ви м^я эT кровїи б~е, бж~е сп~се'нїя моего, възра'дђется ја%ꙁы'къ мой пра'вдњ твоей
17
Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
17
г~и ё^стнᲇ мой эTве'рꙁеши, и^ ё^ста` моя` въꙁвњстят# хвалђ` твою”
18
Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
18
ЈА/ко а%ще бы въсхотњлъ же'ртвњ, далъ бымъ' ё^бо” Всесож#же'нїя не бл~говоли'ши.
19
Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
19
жрьтва бг~ђ, дх~ъ съкрђшеn” срDце съкрђшено и^ смиренно бг~ъ не ё^ничижи'тъ”
20
Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
20
Оу^блажи` г~и бл~говоле'нїем# твои'мъ сїѓ'на, и^ да съѕи'ждђтся стњны і^ерsли'мъскїа”
21
Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
21
Тогда бл~говолиши жертвђ пра'вдњ, въꙁноше'нїе и^ всесъжега'емая” тогда въꙁложа'тъ на ѓ^лта'рь твой телця”
1
Начальнику хору. Повчання Давида,
1
В конеw разђма дввDъ, н~а.
2
після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
2
внегда` прїити дои'кђ и^дђме'искђ, и^ въꙁвњстити саё^лђ, и^ рещи` е^мђ, прїиде двDъ, в доM а^ві'мелехоv”
3
Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
3
Что' ся хва'лиши в# зло'бњ си'лне, беꙁа'конїе ве'сь дн~ь;
4
Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
4
Непра'вдђ ё^мы'сли ја%ꙁыкъ твой, ја^ко бри'тва и^ꙁᲆѓ^щре'на сътворилъ е^си лесть”
5
Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
5
Въꙁлюби'лъ е^си ꙁлобђ па'че бл~гостыня, непра'вдђ неже гл~ати правдђ”
6
Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
6
въꙁлюбилъ е^си вс^я гл~ы потопныа`, ја^зыкъ льсти'въ”
7
За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
7
Сего ради бг~ъ раꙁрђшиT т^я до конца, вᲆсто'ргнеT т^я, и^ пресели'тъ т^я эT селе'нїя твое^го, и^ ко'рень твой эT ꙁемля` живыхᲆ”
8
Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
8
ё^ꙁрятъ пра'веднїи и^ ё^боя'тся, и^ ѓ^ немъ въсмњю'тся и^ рекђтъ”
9
«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
9
с^е чл~къ, и^же не положи бг~а помощника себњ” но^ ё^пова` на мно'жество богаTства свое^го, и^ въꙁмо'же сђетою своею.
10
А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
10
А$ꙁъ же ја%ко ма'слина плодови'та в# домђ бж~їи” Оу^пова'хъ на млsть бж~їю в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
11
Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
11
и^сповᲇмся тебњ в# вњкъ, ја%ко сътворилъ е^си” и^ теръплю` и%мя твое, ја%ко бл~го преD прпDбными твои^ми”
1
Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.
1
В конецъ, ѓ^ мае^ле'џњ, раꙁђмъ дввDъ, н~в”
2
Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
2
Рече беꙁђ'менᲆ в# срDци свое'мъ, нњсть бг~а” Растлњша и^ ѓ^мраꙁи'шася в безако'нихъ, нњсть творяи` блгsты'ня”
3
Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
3
б~ъ сᲆ нб~се прини'че на' сн~ы чл~ческыа, ви'дњти, а%ще е^сть разђмᲇва'а, и^ли в#ꙁыска'я б~а”
4
Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
4
вс^и ё^клони'шася, в#кђпᲇ непоᲄребни бы'ша. нњсть творяи` бл~гое, нᲇсть до е^ді'ного”
5
Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
5
Ни` л^и раꙁђмњваютъ вс^и дњ'лающеи` беꙁаконїе, снњда'ющеи` люди моя в# хлњба мњсто; Бг~а не приꙁва'ша,
6
Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
6
та'мо ё^страши'шася сᲄра'ха, и^дњже не бњ` страха” ЈА/ко б~ъ рассы'па кости чл~коё^гоDником#. постыдᲇшася, ја%ко б~ъ ё^ничижи` и^х#”
7
Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
7
кт^о дасть эT сїѓ'на сп~се'нїе і^ил~ево; в#негда въꙁвратиT б~ъ плњне'нїе людїи свои^хъ, въꙁра'дђется і^а'ковъ, и^ възвесели'тся і^ил~ь”
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,
1
В конеw В пњснеX ра'ꙁђма дввDъ.
2
коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»
2
в#негда прїити ѕифе'ѓм#, и^ ре'щи саё^ло'ви. не се л^и двDъ кры'ется в# наs, н~г”
3
Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
3
Бе~ въ и^мя твое сп~си' мя, и^ вᲆ си'лњ твое'й сђди` ми”
4
Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
4
б~е ё^слы'ши мл~твђ мою, в#нђши` гл~ы ё^стᲆ моиX”
5
Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
5
ЈА/ко чюжді'и в#ста'ша на' мя, и^ крњпці'и вꙁыскаша дш~ђ мою`, и^ не преDложи'ша б~а преD собою”
6
Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
6
Се` бо^ б~ъ помога'етъ м^и, и^ г~ь ꙁастђ'пникъ дш~и мое'й”
7
Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
7
эTврати'тъ ꙁла'я врагом# мои^мъ, и^стиною твоею` потреби` иX”
8
Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
8
во'лею пожрђ` тебњ, и^сповњмся и^мени твое^мђ г~и, ја%ко бл~го”
9
Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
9
ја%ко эT вся'кыя печали и^ꙁба'ви м^я, и^ на враги` моя въꙁZрњ ѓ%ко мое”
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
1
В конеw пњснеX, раꙁђмъ а^са'фовъ, н~д
2
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
2
Внђши` б~е мл~твђ мою, и^ не преꙁри` моле'нїа мое^го.
3
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
3
воньми` м^и, и^ ё^слы'ши м^я” Въꙁ#скор#бњх# печалїю моею`, и^ смђтиXся
4
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
4
эT гласа вражїа, и^ эT стђженїа грᲇшнича” ја%ко ё^клони'ша на мя беꙁако'нїе, и^ въ гнњвњ враждова'хђ м^и”
5
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
5
срDце мое смђти'ся въ мнњ, и^ страX смерти нападе` на' мя”
6
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
6
боя^ꙁнь и^ тре'петъ прїиде на' мя, и^ покры` м^я тм^а”
7
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
7
и^ рњхъ, кто` дасть м^и крилњ` ја%ко голђби; и^ полещђ, и^ почі'ю”
8
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
8
Се^ ё^да'лихся бњгаа, и^ въдвориXся в# пђсты'ни”
9
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
9
чаяX б~а сп~сающаго м^я, эT малодш~їа, и^ бђ'ря”
10
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
10
Потопи` г~и, и^ раꙁдњли` ја^ꙁы'кы и^х#. ја^ко видњх# безаконїе, и^ прерњканїе въ градњ”
11
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
11
дн~ь и^ но'щъ ѓ^бы'детъ и& по стњнам# е^го, и^ беꙁако'нїе и^ трђдъ посредњ е^го, и^ непра'вда”
12
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
12
и^ не ѓ^скђдњ` эT пђти` е^го ли'хва и^ лесᲄь”
13
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
13
ја%ко а^ще бы врагᲆ поносиl ми, претерпњлъ бым# ё^бо” И$ а'ще бы ненаві'дяи` м^я на' мя велерњчевалъ, ё^крылᲆ би ся эT него”
14
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
14
ᲄы же чл~че равнодш~не, влDко мой, и^ ꙁна'емый мой”
15
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
15
и^же кђпно наслади'лъ м^я е^си бра'шна, в# храмњ бж~їи ходи'ховᲇ е^ді'номышле'нїеM”
16
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
16
да прїидеT же смр~ть на ня, и^ сни'дђт# въ а'дъ жи'ви” ја%ко лђка'в#ство в# жили'щыX и^хъ посредњ и^хъ”
17
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
17
А$ꙁъ к# б~ђ въꙁвахъ, и^ г~ь ё^слыша м^я”
18
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
18
Вечер# и^ заё^тра и^ полђ'дне повњмъ и^ вᲆꙁвњщђ, и^ ё^слы'шиT гласъ мой”
19
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
19
и^ꙁба'витъ ми'ромъ дш~ю мою` эT приближа'ющих#ся мн^њ, ја%ко въ мноѕњ бᲇхђ со мною”
20
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
20
ё^слы'шитъ б~ъ, и^ смириT и^хъ, сый прежDе вњкъ” нњсть бо^ иM и^ꙁмњне'нїа, ја%ко не ё^боя'шася б~а.
21
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
21
про'стретᲆ рё'кђ свою на въꙁдаа'нїе. ѓ^скверни'ша ꙁвњтъ е^го,
22
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
22
раꙁдњли'шася эT гнњва лица` е^го, и^ приблі'жишася срDца иX” Оу^мя'кнђша словеса` иX паче е^ле'я, и^ та сђть срњлы”
23
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
23
Въꙁве'рꙁи на' г~а печа'ль твою и^ той т^я препита'етъ” не дасть в# вᲇкъ млъвы правеDникђ”
24
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
24
ты же бж~е ниꙁведе'ши иX въ стђденецъ и^стлњнїа” мђжїе кро'ви и^ льсти`, не преполовяT дн~і'и своиX, а^ꙁ же г~и ё^пова'ю на' тя”
1
Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
1
в конеw ѓ^ людехъ, е^же эT ст~ыX ё^да'леныхъ, двDвъ, в# столпописанїе, в#негда ё^держа'ша и& и^ноплеменници в ге'џњ, н~е” Каg и~”
2
Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
2
Помилђй мя^ бж~е, ја%ко попра' м^я чл~къ ве'сь дн~ь боря сᲄђжи` м^и”
3
Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
3
Попраша м^я вра'ѕи мои` ве'сь дн~ь, ја%ко мноѕи борю'щеи` м^я свы'ше”
4
Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
4
Вᲆ дн~е не ё^боюся а^з же ё^пова'ю на ᲄя”
5
Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
5
ѓ^ бз~њ похвалю` словеса` моя, на' б~а ё^поваX, не ё^бою'ся, чт^о сᲆтвориT мн^њ плоть”
6
Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
6
Ве'сь дн~ь словесъ мои^хъ гнђша'хђся, на мя вс^я помышле'нїа и^хъ на ꙁло`”
7
Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
7
Вселя'тся и^ съкры'ютъ. тїи пя'тђ мою хранятᲆ” ЈА/коже потръпњша дш~ю мою,
8
Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
8
ни ѓ^ че'сом# же ѓ^сᲄа'виши иX, гнњвомъ люди ниꙁбїе'ши”
9
Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
9
Бж~е живо'тъ мой въꙁвњстихъ тебњ, положилъ е^си сле'зы моя прDе собою, ја%ко и^ вᲆ ѓ^бњтованїи твое'мъ”
10
Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
10
Да въꙁрвратятся вра'ꙁи мои` в#спять. во'ньже дн~ь а^ще приꙁовђ т^я, с^е поꙁнахъ ја%ко б~ъ мой е^си ты”
11
Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
11
ѓ^ бз~њ похвалю` гл~ъ, ѓ^ г~њ похвалю` сло'во”
12
На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
12
На' б~а ё^повах#, не ё^боюся чт^о сътвориT мн^њ чл~къ”
13
В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
13
Во мнњ бж~е мл~ивы, ја%же възда'мъ хвалњ` твое'й”
14
бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
14
ЈА/ко и^ꙁятъ дш~ю мою эT смр~ти, ѓ%чи мои` эT слеZ, и^ но'зњ мой эT поплъꙁнове'нїа” Бл~гоё^гожDё прDе гм~ъ, въ' свњтњ живыхъ”
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
1
В коне'цъ да не растли'ши, двDвъ, в столпописа'нїе, внегда е^мђ эTбњгаᲄи эT лица саё^лова в пеще'рђ. н~ѕ”
2
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
2
Поми'лђи м^я бж~е, поми'лђй м^я, ја%ко на тя ё^пова` дш~а моа`” И$ на сᲇнь крилђ твоею` надњ'юся, до'ндеже прейдеT беꙁако'нїе”
3
Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
3
Въз#ꙁовђ к# б~ђ вы'шнемђ, б~ђ бл~годњ'авшемђ мнњ”
4
Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
4
Посла` съ нб~се, и^ сп~се` м^я, дастъ в# поношенїе попира'ющая м^я” Посла бг~ъ млsть свою`, и^ і'стинђ свою,
5
Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
5
и^ и^ꙁяT дш~ђ мою эT среды` скљ=менъ, поспаX смђщенъ” Сн~ве члчsтїи, ꙁё'бы и^хъ ѓ^рђжїя и^ стрњ'лы, ја^зы'къ и^хъ мечᲆ ѓ%стрᲆ”
6
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
6
Въꙁнеси'ся на нб~са б~е, и^ по всей ꙁемли` сла'ва твоя”
7
Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
7
Сњть ё^гото'вашя ногамъ мои'мъ, и^ смири'шя дш~ђ мою” И$скопа'ша прDе лицеM мои'мъ ја%мђ, и^ впадо'шася в н^ю”
8
Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
8
Гото'во срDце мое б~е, гото'во срDце мое`” пою`, и^ въспою` в# сла'вњ мое'и”
9
Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
9
Въста'ни сла'ва моа`, вᲆста'ни ўалты'рю и^ гђсли, в#ста'нђ ра'но”
10
Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
10
И$сповњмся тебњ в# лю'дех# г~и, пою` тебњ въ ја%ѕы'цеX”
11
Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
11
ЈА/ко въꙁвели'чися до нб~съ, млsть твоа, и^ да'же до ѓ'блакъ и^стинна твоа”
12
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
12
Въꙁнеси'ся на нб~са бж~е, и^ по всеи ꙁемли` сла'ва твоа`”
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.
1
В конецъ да не растли'ши, двDвᲆ в# столпописа'нїе, н~з”
2
Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
2
Аще въи^стинђ ё^бо правDђ гл~ете, пра'вая сђди'те сн~ве чл~чьстїи”
3
Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
3
И$бо в# срDци безаконїе дњ'лае^те на ꙁемли, неправдђ рђ'кы вашя съплета'ютъ”
4
Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
4
эTчюжени быша грᲇшницы эT ложе'снъ, заблђдиша эT чрева, гл~ашя лжђ`”
5
Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
5
ЈА/рость и^хъ по подо'бїю змїи'нђ, ја%ко а%спидъ глђхїи и^ заᲄыкааи` ё%ши свои`”
6
щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
6
и^же не слы'шитъ гла'са ѓ^бава'ющыхᲆ, ѓ^баваеM ѓ^бава'ется эT премђдра”
7
Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
7
Бг~ъ сᲆкрђшитъ ꙁђбы и^хъ въ ё^стњхъ иX, члњно'вныа львомъ сᲆкрђшилъ е^сть г~ь”
8
Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
8
ё^ничижа'тся ја%ко вода` мимотекђщїа, напря'жетъ лђкъ сво'й дондеже и^ꙁнемогђтъ”
9
Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
9
ЈА/ко воскъ растаяв# эTи^мђтся. паде ѓ^гнь на ни^хᲆ, и^ не видњша сл~нца”
10
Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
10
ПрежDе даже разђмᲇти те'рьнїа вашего ра'мна, ја%ко жи'вы, ја%ко въ гнњвњ по'жретъ и^хъ”
11
А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
11
Въꙁвесели'тся пра'вDеникъ, е^гда ви'дитъ эTмще'нїе, рђцњ свои` ё^мы'ет# в# крови` грњшника”
12
І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»
12
И$ речетъ чл~к#, а^ще ё^бо е^сть плDо праведника, ё^бо е^сть б~ъ сђдя` и^мъ на земли”
1
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
1
В коне'цъ да не растли'ши. двDвъ. в# столпописа'нїе. е'гда посла` саё^лъ, и^ ё^дръжа` домъ е^го, е^же ё^морити е^го” н~и”
2
Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
2
Изми` м^я эT врагъ мои'хъ б~е, и^ эT въста'ющиX на' мя и^ꙁба'ви м^я”
3
Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
3
И$зми` м^я эT творящыхᲆ безако'нїе, и^ эT мђжъ кровїи сп~си' м^я”
4
Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
4
ЈА/ко с^е ё^лови'шя дш~ђ мою, напа'дошя на мя крњпцїи” Ни беꙁаконїе мое`, ни грњхъ мой г~и,
5
Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
5
без беꙁако'нїа текоX, и^ напра'вихᲆ” Въстани въ срᲇтенїе мое, и^ вижDь”
6
Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
6
И$ ты` г~и б~е силъ, бж~е і^ил~евъ” Вонми` посњтити вс^я ја^зы'кы, не ё^щедриши вс^я дњлающая безако'нїе”
7
Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
7
Въꙁвратя'тся на' вечеръ, й взалчютъ ја^ко пе'съ, и^ ѓ^быдђтъ грDа”
8
Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
8
Се` тїи эTвњща'ютъ ё^сты` свои'ми, и^ ѓ^рђжїе въ ё^стнаX и^хъ. ја%ко кт^о слы'ша;
9
Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
9
И$ ты г~и посмње'шися и^мъ, ё^ничижи'ши вс^я ја^зы'кы”
10
Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
10
дрᲆжа'вђ мою к# тебњ съхраню`, ја%ко т^ы бж~е ѕастђп'никъ мой е^си”
11
Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
11
Бг~ъ мой, млsть е^го прDевари'т# м^я, бг~ъ мой ја^ви'тъ мн^њ на враѕXњ мои^хъ”
12
Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
12
Не ё^бі'й и^хъ, да не когда` забђ'дђтъ ꙁаконъ твой” РажDени` и^хъ си'лою твоею`, и^ ниꙁложи и^хъ защи'тниче мой г~и”
13
Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
13
Грњхъ ё^стъ иX, сло'во ё^стенъ и^хъ, и^ ја%ти бђ'дђтъ в# грᲆдыни своей” И$ эT кля'твы и^ лжа` възвњстяᲄся в кончі'нњ,
14
Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
14
въ гнњвᲇ кон#чи'ны, и^ не бђ'дђтъ” И$ ё^вᲇдяT ја%ко б~ъ ѓ^блада'етъ і^а'ковомъ, и^ концы ꙁемля”
15
Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
15
Възвратя'тся на' вечеръ, и^ взалчютᲆ ја%ко ўи, и^ ѓ^бы'дђтᲆ грDа”
16
Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
16
Тїи разы'дђтся ја%сти. а^ще ли же не насы'тятся, и^ поропъщђтъ”
17
А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
17
А$з же въспою` си'лђ твою, и^ възрадђюся ꙁаё^тра млsти ᲄвоей” ЈА/ко бысть ꙁастђ'пникъ мой, и^ прибњжище мое, в# дн~ь печа'ли моеа”
18
Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.
18
Помощникъ мой е^си, тебњ пою. ја%ко бг~ъ ꙁастђ'пникъ мой е^си. бж~е мой, млsть моа`”
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,
1
В конецъ, и^змњншихъся е^ще в# столпописа'нїе, двDвъ, в накаꙁа'нїе,
2
коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
2
е^гда ꙁажDеже` средорᲇчїе сљ=рїиское и^ сљ=рїа совалъ. и^ възвратися и^ѓ^а'въ, и^ порази` е^до'ма. вᲆ ю^доли а^ло'ни, в~і, тысђщъ” н~џ”
3
Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
3
Бе~ эTри'нђлъ н^ы е^си, и^ низложилъ е^си наs, разгнњвался е^си, и^ ё^щеDриl еси наs”
4
Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
4
Сᲆᲄря'слᲆ е^си зеMлю, и^ смђтї ю&. и^сцњли` сᲆкрђше'нїе еа`, ја%ко поDвижася”
5
Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
5
ЈА/вилъ е^си лю'демъ своиM жестокаа`, напои'лъ е^си насъ вино'мᲆ ё^миле'нїа”
6
Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
6
далъ е^си боя'щим#ся ᲄебе зна'менїе, е^же ё^бњжа'ти эT лица лђкђ”
7
Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
7
ЈА/ко да и^зба'вятся въꙁлюбленїи твои`, сп~си десни'цею твоею`, и^ ё^слы'ши м^я”
8
Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
8
Бг~ъ въꙁгл~а вᲆ ст~њмъ свое'мъ, въꙁра'дђюся, и^ раꙁдњлю` сики'мђ, и^ ю^долъ жили'щъ раꙁмњрю”
9
Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
9
мой е^сть галаа'дъ, и^ мой е^сть манассїи, и^ е^фрњмъ крњпость главы` моеа`” И$ё%да цр~ь мой,
10
Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
10
моа'въ коно'бъ ё^пованїа моего” На и^дђме'ю прострђ` сапогъ мой, мнњ и^ноплеменници покори'шася”
11
Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
11
Кт^о в#ведетъ м^я въ грDа ѓ^бъстоа'нїа; и^ли кт^о наста'вит# м^я до љ=дђме'я;
12
Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
12
не ты ли б~е эTрі'нђвыи` насъ; и^ не и^зыдеши бж~е в силахъ нашиX”
13
Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
13
дажDь наM по'мощъ эT печали, и^ сђе'тно сп~се'нїе чл~чьско”
14
З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
14
Э/ бз~њ сътворимъ си'лђ, и^ то'и ё^ничижиT стђжа'ющая нам#”
1
Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида.
1
в# конеw в пњснеX ўлоM двDв# ћE”
2
Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє.
2
Оу^слы'ши бж~е моле'нїе мое, вонми` мл~твњ мое'й”
3
Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
3
эT коне'цъ земля, к тебњ въз#вахъ, е^гда ё^ны` срDце мое, на ка'мень възнесе` м^я” Наста'вилъ м^я е^си,
4
Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога.
4
ја%ко бысть ё^пова'нїе мое, сто'лпъ крњпости эT лица` вражїя”
5
Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх.
5
Вселюся в# жили'щи твое^м# в вњкъ, покры'юся въ кровњ крилъ твои^хъ”
6
Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого.
6
ја%ко т^ы б~е ё^слы'ша мл~итвы моя, далъ е^си достоа'нїе боя'щїмся и'мени ᲄвое^го”
7
Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду.
7
Дн~ь эT дн~е цр~е'ви приложи'ши, лњта его до' дне ро'да и^ ро'да”
8
Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його.
8
Пребыва'етъ в# вњкъ прDе бг~оM. млsть и^ і'стинђ е^го кт^о в#ꙁы'щетъ;
9
Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
9
та'ко пою и'мени ᲄвое^мђ въ вњкы, вᲆздати м^и мл~твы моа` дн~ь дн~е”
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида.
2
Не б~ђ л^и повинеTся дш~а моа`; эT того б^о сп~се'нїе мое”
2
Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
3
И$б^о то'и бг~ъ мой, и^ сп~съ мой, застђ'пникъ мой, не поDви'жђся паче”
3
Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
4
доко'лᲇ належите` на чл~ка; ё^бива'ете вс^и вы, ја%ко стњнђ преклоненђ, и^ плотᲆ възринове'нъ”
4
Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється.
5
Э$баче цњнђ мою съвᲇща'ша эTри'нђти, теко'шя в# жажDи” ё^сты свои'ми блsвя'хђ, и^ срDцем# своиM кленя'хђ”
5
Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають.
6
Э$ба'че бв~и повинися дш~е моа`, ја%ко эT того` трьпњнїе мое”
6
Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
7
И$бо то'и б~ъ мой, и^ сп~съ мой, засᲄђпникъ мой, не подви'жюся”
7
Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
8
ѓ^ б~зᲇ сп~се'нїе мое, и^ сла'ва моа” Бг~ъ по'мощи моеа`, и^ ё^пова'нїе мое` на' б~а.
8
У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє.
9
ё^пова'ите нань весь со'нмъ людїи” И$злїа'ите прDе нимъ срDця ваша, ја%ко бг~ъ помощникъ нашь”
9
Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш.
10
Э$ба'че сђе'тни сн~ове чл~чьсᲄїи, лжи'ви сн~ве члчsтїи в# мњрилехъ, не ѓ^пра'вдити тїи эT сђе'ты в#кђпњ”
10
А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу.
11
Не ё^пова^иᲄе на непра'вдђ, и^ на въсхище'нїе не жела'ите” Бога'тьство аще течетъ, не прилага'ите срDца”
11
Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце.
12
Є$ді'ною гл~а б~ъ, двое с^е слы'шахъ. ја%ко дръжа'ва бж~їа,
12
Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові.
13
и^ твоа` г~и млsть” ЈА/ко т^ы въздаси` комђжDо по дњ'ломъ е^го”
13
і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.
1
Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.
1
ўлоM двDвъ, ћEв. Внегда` быти е^мђ в пђстыни и^ю^дейстњи”
2
Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
2
Бж~е, б~е мой, к тебњ ё^тренюю” Възжада` тебе дш~а моа, коль мно'жицею тебњ плоть моа`” в# земли` пђстњ и^ непрохо'днњ и^ беꙁво'днњ,
3
Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.
3
та'ко въ ст~њмъ ја^ви'хᲆся тебњ, ви'дњти си'лђ твою, и^ сла'вђ твою”
4
Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.
4
ЈА/ко лђч'е млsть твоа паче животъ, ё^стнњ мои` похвали'та т^я”
5
Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.
5
Та'ко блsвя т^я в# животњ` мое'мъ, ѓ% и^мени твое'мъ въꙁдежђ` рђ'кы моя”
6
Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,
6
ЈА/ко эT тђка и^ масти и^спо'лнися дш~а моа`, и^ ё^стнњ ра'дости въсхва'ляT т^я ё^ста моа”
7
коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе,
7
А/ще поминахъ т^я на постели моей, на ё%тренихᲆ поё^ча'хъся в т^я”
8
бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся.
8
ЈА/ко бысть помо'щьникъ мой, и^ въ кровњ крилђ твоею възра'дђю`ся”
9
Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.
9
Прилпе дш~а моа` по тебᲇ, мене же прїатъ десни'ца твоа”
10
Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну,
10
Тїи же всђ'е и^ска'ша дш~ю мою, в#ни'дђтъ в# преи^споDняа` земли”
11
уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів.
11
Предадя'тся в рђ'кы ѓ^рђжїю, чя'сти лисовомъ бђдђтъ”
12
Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.
12
Цр~ь же въꙁвесели'т#ся ѓ^ бз~њ, похва'лится всякъ кленыи`ся и^мъ” ЈА/ко ꙁагради'шася ё^ста` гл~ющыхᲆ непра'вдђ”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
В конеw ўалоM двDвъ, ћEг”
2
Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє.
2
Оу^слы'ши бж~е глsа мой, в#негда` моли'ти ми ся к тебњ” эT страха вра'жїя и^ꙁми` дш~ђ мою”
3
Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
3
Покрыи м^я эT со'нма лђка'внђю^щыхъ, эT мно'жества дњ'лающых# неправдђ”
4
Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи,
4
и^же и^ꙁъѓ^стрі'шя ја%ко ѓ^рђжїе ја%ѕы'кы своя, напрягошя лђкъ свой, вещь го'ркђ.
5
щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться.
5
състрњля'ти в таи'ныхъ непоро'чна, в#неꙁа'пђ състрњля'ютъ е^го, и^ не ё^бояTся”
6
Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить?
6
ё^тверди'шя себњ сло'во лђка'во, повњдашя съкры'ти сњть” Рњша, кт^о ё'зритъ и^хъ;
7
Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
7
и^спыта'ша беꙁаконїе, и^ꙁчезо'шя и^спыᲄа'ющеи` и^спыта'нїа” Пристђп'итъ чл~кь, и^ срDце глђбоко,
8
Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.
8
и^ въꙁнесе'тся б~ъ” стрњлы младе'нецъ бы'шя ја%звы иX,
9
Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.
9
и^ і^знемго'шя в нихъ ја%ѕы'ци и^хъ” Смђти'шяся вс^и видящеи` и^хъ,
10
І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
10
и^ ё^боа'ся вся'къ чл~къ” И$ възвњсᲄи'шя дњла бж~їа, и^ творе'нїя е^го разђмњша”
11
Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.
11
Възвесели'тся правеDникᲆ ѓ% г~њ и^ ё^пова'етъ нань. и^ похва'лятся вс^и пра'вїи срDцемъ”
1
Начальнику хору. Псалом Давида для співу.
1
В конецъ, ўалоM пњснїи двDвъ. пњснь и^е^ремі'ева, и^ е^зекі'илева, лдюїи прише'лствїа е^гDа хотяхђ и^ ходи'ти” ћEд” Каg, џ~”
2
Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі].
2
Тебњ подоба`етъ пњ'снь б~е в сїѓ'нњ, и^ тебњ възда'стᲆся млт~ва въ і^е^рsли'мњ”
3
Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть.
3
ё^слы'ши мл~твђ мою, к тебњ вся'ка плоть прїидетъ”
4
Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші.
4
Словеса' беꙁако'нникᲆ премого'ша нsа, и^ нече'стїа на'шя т^ы ѓ^чи'стиши”
5
Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.
5
блаже'нъ, е^гоже и^збра`, и^ прї'атъ, всели'ши въ дворы` своя” И$спо'лним#ся въ бл~гыхъ до'мђ твоего. ст~а цр~к#ви твоа,
6
Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
6
дивна в# пра'вдђ” ё^слы'ши н^ы б~е сп~си'телю нашь, ё^пова'нїе всњмъ концемъ земли`, и^ сђщ'имъ в# мо'ри дале'че”
7
Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
7
Готовая го'ры крњпостїю своею, препоя'санᲆ силою,
8
Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів.
8
смђща'аи` глђбины` морскїа`. шђмђ во'лнᲆ е^го кт^о постои'т#; смђтяᲄся ја^зы'цы,
9
Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.
9
и^ ё^боя'тся живђщеи в концыX эT зна'менїи твои^хъ” И$схо'ды ё%трђ и^ ве'черђ ё^красиши,
10
Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її.
10
посњтилъ е^си ꙁемлю, и^ ё^пои` еа`, ё^мно'жилᲆ е^си ѓ^бога'тити еа`” Рњка' бж~їа наплъ'нися водъ” ё^гото'валъ е^си пи'щђ и^мъ, ја%ко тако е^сть ё^гото'ванїе,
11
Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.
11
браѕды еа` ё^пои`” Оу^мно'жи жита еа`, в# капляX еа` въꙁвесели'тся въз#сїа'ющи”
12
Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.
12
Блsві'ши вњнецъ лњтђ бл~гости твоеа`, и^ поля` твоя насы'тятся тђ'ка”
13
Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
13
Раз#ботњ'ютъ кра'сная пђсты'ни, и^ радостїю хо'лми препоя'шђтся”
14
Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
14
ѓ^дᲇяшася ѓ^вни` ѓ^вчїи, і^ ё^до'лїа ё^мно'жятъ пшени'цђ, въз#ꙁовђтъ, и^бо въспою'тъ”
0
Начальнику хору. Пісня.
В конецъ, пњснь ўалъма въскресе'нїя” ћEе”
1
Викликніть Господу, вся земле!
1
Въспо'ите гв~и вс^я земля,
2
Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
2
по'йте же и%мени е^го. дади'те сла'вђ хвалњ е^го”
3
Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої».
3
Рцњте б~ђ, коль страшна дњла твоя; въ мно'жествњ си'лы твоеа со'лжђтᲆ тебњ вра'ѕи ᲄвои`”
4
Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
4
Вс^я земля да покло'нит# ти ся, и^ поетъ тебњ, да пое'тъ же и'мени твое^мђ вы'шне”
5
Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
5
Прїидњте и^ ви'дите дњ'ла бж~їа, ко'ль стра'шенъ в совњтеX паче сн~овъ члчsкыхъ”
6
Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
6
Э$браща'ай море в# сђшђ, в рњцњ пройдђтъ нога'ми” т^ђ въꙁвесели'мся ѓ^ немъ,
7
Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
7
ѓ%блада'ющемђ си'лою своею` вњкђ” ѓ^чи е^го на ја^зы'кы приꙁира'етᲇ” Прогнњвающеи` да не възно'сяᲄся в себᲇ”
8
Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
8
блsви'те ја^зыцы б~а на'шего, и^ ё^слы'шанъ сътвори'те гласᲆ хвалы е^го.
9
Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
9
поло'жшаго дш~ђ мою в# живо'тъ, и^ не давшаго в# смяте'нїе но'гъ мои^хъ”
10
Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
10
ЈА/ко и^скђси'л# н^ы е^си б~е, ражDежен^ы, ја%коже ражDиза'ется сребро`,
11
Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
11
в#велъ н^ы е^си в сњть” Положи` ско'рби на хрептњ на'шемᲆ,
12
Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
12
възведе чл~ки на главы` на'шя” Проидо'хомᲆ сквозᲇ ѓ^гнь и^ во'дђ, и^ і^зведе` насъ в поко'й”
13
Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
13
Вни'дђ в домъ твои` съ всесъжже'нїемъ. въздамъ тебњ мл~твы моя,
14
що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
14
ја%же и^зреко'ста ё^стнњ мой, и^ гл~ашя ё^ста` моа в# печали мо'ей.
15
Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
15
вс^есъжже'нїа тђчна вᲆзнесђ тебᲇ с кади'ломъ и^ ѓ^вны`, въꙁдамъ тебњ волы` с козлы`”
16
Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
16
Прїидњте ё^слы'шите и^ повњмъ вамъ, вси` боя'щеи'ся б~а, е^ли'ка сътвори дш~и моеи`”
17
Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
17
К немђ` ё^сты` мои'ми възвахъ, и^ възнесохъ пDо ја%ꙁы'комᲆ мои^мъ”
18
І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
18
Непра'вдђ а^ще позрњхᲆ в# срDци мо'емъ, да не ё^слы'шитъ мене г~ь”
19
А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
19
сего ради ё^слы'ша м^я бг~ъ, внятъ глsа моленїя моего”
20
Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
20
блsве'нъ б~ъ, и^же не ѓ^ста'витъ мл~твђ мою, и^ млsть свою эT мене”
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня.
1
В конецъ, в# пњнихъ, ўало'мъ двDвъ” ћEѕ”
2
Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.
2
Бж~е ё^щедри н^ы, и^ блsви' н^ы, просвњти лице твое` на ны`, и^ поми'лђй н^ы.
3
Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє.
3
позна'ти на ꙁемли` пђть твой, вᲆ всᲇхъ я^зы'цехъ сп~се'нїе твое”
4
Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі.
4
Да и^сповњдятся тебњ людїе бж~е, да и^сповњдятся тебњ людїе вс^и”
5
Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
5
да възвеселя'тся и^ възра'дђются ја%зы'цы, ја%ко сђдиши лю'демъ. правотою, и^ ја^ѕы'кы на земли` наста'виши”
6
Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
6
Да и^сповњдятся тебњ людїе бж~е, да и^сповњдятся тебњ лю'дїе вс^и,
7
Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш.
7
земля дастъ плодъ свой” блsви` н^ы б~е, б~е нашь,
8
Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
8
блsви` н^ы б~е” И$ да ё^бояTся е^го вс^и концы зеMля”
1
Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
1
В конецъ, пњснїи ўалоM двDвъ” ћEз”
2
Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
2
Да въскрsнетъ б~ъ, и^ разы'дђтся враѕи е^го, и^ да бњжатᲆ эT лица е^го ненави'дящей е^го”
3
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
3
ЈА$ко и^зчеꙁа'етъ дыM, да и^зчеꙁнђтъ. ја%ко та'ет# во'скъ эT лица ѓ^гню, та'ко да поги'бнђтъ грњшници эT лица` бж~їя”
4
А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
4
А$ правеDници да възвеся'тся, възрадђются прDе бг~оM, насладя'тся в# весе'лїи”
5
Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
5
Вᲆспо'ите б~ђ по'ите и'мени е^го, пђть сᲆтвори'те възшDешемђ на ꙁа'пады” г~ь и^мя е^мђ, и^ радђитеся прDе ни'мъ”
6
Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
6
Смятђт'ся эT лица` е^го, эTц~а си'рыX, и^ сђдїа в#дови'ц#” Бг~ъ в мњстњ ст~њмъ свое^мъ”
7
Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
7
б~ъ вселя'етъ е^ді'номысленыа в# домъ, възводя` ѓ^кова'ныя мђжествомъ, такоже прогнњвающая, живђщ'аа въ гробњхъ”
8
Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
8
Бж~е, е^гда и^схожDаше прDе люDми` свои'ми, е^гда мимохожа'ше в# пђсты'ни,
9
земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
9
ꙁемля поᲄрясе'ся” И$бо нб~са ка'нђша эT лица` б~а сїна'ина, эT лица б~а і^ил~ева”
10
Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
10
До'жDь во'ленᲆ эTлђчи'ши б~е достоа'нїю твое^мђ, и^ і^знемо'же, ты же съверши ю&”
11
Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
11
Живот#ная твоя живђтъ на не'й, ё^гото'валъ е^си блгsтїю твоею` нищемђ б~е”
12
Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
12
г~ь дасть гл~ъ бл~говњствђющиM си'лђ мно'гђ,
13
Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
13
цр~ь силъ възлюбленаго, лњпотою до'мђ раꙁдњли'ти користь”
14
Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
14
А$ще поспите` посредњ предњлъ, крилњ` голђбинњ посребренњ, и^ междора'мїа еа` в# блеща'нїи зла'та”
15
Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
15
Є$гда разньстви'тъ нбsныи цр~я на не'й, ѓ^снᲇжа'тся в селмо'нњ”
16
Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
16
Гора бж~їа, гора тђчнаа, гора ё^сы'ренаа, гора тђчная”
17
Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
17
Вскђ'ю непщђе'те горы ё^сы'реныа; гора ю&же бл~говоли б~ъ жити в не'и” И$бо г~ь всели'тся до конца,
18
Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
18
колесни'ца бж~їа тмами темъ, ты'сящя гобзђ'ющыхъ” г~ь в нихъ в# синаинњ въ ст~емъ”
19
Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
19
Вᲆз#шел# е^си на высотђ`, плњнилъ е^си плњнъ” Прїа'лъ е^си даа'нїе в# чл~цехъ, и^бо не покаря'ющаа`ся е^же вселитися”
20
Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
20
г~ь бг~ъ блsвенъ, блsвенъ г~ь дн~ь дн~е” Поспᲇшитъ намъ б~ъ сп~се'нїи нашихъ,
21
Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
21
б^ъ нашь, б~ъ сп~са'ти, и^ гн~я гн~я и^сходища смр~тнаа”
22
Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
22
Э$баче б~ъ съкрђшитъ главы` врагъ своиX, врьхъ власъ преходящыхъ в# прегрњше'них# свои^хъ”
23
Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
23
Рече г~ь, эT васа'на ѓ^бращђ, ѓ^бращђ въ глђбинахᲆ морскыX.
24
щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
24
ја%ко да ѓ^мо'чится нога твоа в# крови`, ја%зы'къ псовъ твоиX эT врагъ эT него”
25
Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
25
Видњна бы'шя шествїа твоа бж~е, шествїа б~а мое^го цр~я е^же въ ст~ем#”
26
Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
26
Предвари'шя кн~ѕи близъ пою'щиX, посредњ дв~ъ тљ=мпа'нницъ”
27
В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
27
Въ цр~квахъ блsвите б~а, г~а эT и^сто'чниk іил~евъ”
28
Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
28
т^ђ венїами'нь ю'ношя въ ё^жасњ, кн~ѕи і^ё^дови влDкы и^хъ, кн~ѕи завђло'ни, кня'ѕи нефџали'мли”
29
Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
29
ЗаповњжDь бж~е си'лђ твою, ё^крњпи бж~е с^е, е^же съдњла в насъ,
30
Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
30
эT цр~кви твоеа` въ і^е^рлsи'мъ” Тебњ` принесђтъ цр~їе да'ры,
31
Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
31
запрети` ѕвњремъ тростнымъ” Со'нмъ ю^нецъ въ ю'ницяхъ лDюскыхъ, ꙁатвори'ти и^скђшеныа сребромъ” Разрђши` ја%зы'кы хотящая бра'немъ”
32
Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
32
Прїидђтъ молитвеницы эT е^гљ=пта, е^џїѓ'пїа прDевари`тъ рђка е^а` б~ђ”
33
Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
33
Цр~ьства ꙁемна'я по'ите б~ђ, въспо'ите гв~и”
34
Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
34
ВъзшеDшемђ на' нб~о нбsное на въсто'кы” Се^ дасть гла'сђ свое^мђ глsа си'лы,
35
Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
35
дади'те сла'вђ бв~и” На і^ил~и велелњ'пота е^го, и^ си'ла е^го на ѓ%блацехъ”
36
Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
36
ди'венъ бг~ъ въ ст~ыX своиX, б~ъ і^ил~евъ” То'и дастъ си'лђ и^ дръжа'вђ лю'демъ свои^мъ. бла'гословенъ бг~ъ”
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
1
В конецъ, ўало'мъ дввDъ. ћEи” Э$ и^змњншиXся”
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
2
Сп~си м^я б~е, ја%ко внидоша во'ды до дш~а моеа`”
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
3
Оу^глњбоX в# тимњнїа глђбины, и^ нњсть постоа'нїа. прїидоX въ глђбины` морскы'а, и^ бђ'ря потопи` м^я”
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
4
Оу^трђдиXся ꙁовы`, и^змолче горта'нь мо'и” И$ꙁчеѕо'сᲄњ ѓ%чи мои`, ё^пова'ющђ м^и на' б~а мое^го”
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
5
Оу^мно'жишася паче влsа главы моеа`, ненави'дящеи` м^я всђе” Оу^крњпи'шася враѕи мои, и^ꙁгоня'щеи` м^я беꙁ пра'в#ды” ЈА/же не въсхищааX, тогда въздаяхъ”
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
6
Бж~е т^ы ё^вњдњ беꙁђ'мїе мое`, и^ прегрᲇше'нїа моя эT тебе не ё^таи'шяся”
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
7
да не постыдятся ѓ^ мнњ трьпя'щеи` тебе г~и, г~и силъ, ниже посрамятся ѓ^ мнњ и^щђщеи` тебе, бж~е і^и^л~евъ”
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
8
ЈА/ко тебе ради прїа'хъ поноше'нїе, покры` срамота лице` мое”
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
9
Чю'жь быхъ братїи мое'й, и^ стра'ненъ сн~овомъ матере моеа`”
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
10
ЈА/ко ре'вность до'мђ твоего снњсть м^я, и^ поношенїа поно'сящиX т^и нападошя на' мя”
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
11
И$ покрыхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ бысть в поноше'нїе мн^њ”
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
12
И$ положиX ѓ^дњянїе мое вретище, и^ быX и^мᲆ в# при'тчю”
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
13
Э$ мнњ глђмля'хђся сњдящеи` вᲆ вратњх#, и^ ѓ^ мнᲇ поя'хђ пїющеи` вино`”
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
14
А$ꙁъ же мл~твою моею к ᲄебњ бж~е, вре'мя бл~говоленїя” Бж~е, въ множествњ млsти твоея ёслыши м^я” Въ и^стинᲇ сп~се'нїа твоего,
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
15
сп~си м^я эT бренїя, да не ё^глᲇбнђ” И$зба'ви м^я эT ненави'дящыX м^я, и^ эT глђбо'кыX водъ”
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
16
да не потопи'тъ мене бђ'ря воDна'я, ниже пожреᲄъ мене глђбина, ниже сведетъ ѓ^ мнњ ровеникъ ё^стᲆ свои'х#”
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
17
Оу^слы'ши м^я г~и, ја%ко бл~га млsть твоа, по мно'жествђ щедро'т# твоиX при'зри на мя”
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
18
Не эTврати лица твоего эT ѓ^трока твоего, ја%ко скорблю`. ско'ро ё^слы'ши м^я,
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
19
вонми` дш~и мое'й, и^ і^ꙁба'ви еа`” Врагᲆ моиX ради и^ꙁба'ви м^я.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
20
ты` б^о съвᲇси` поноше'нїе мое, и^ стђд# мой, и^ срамотђ` мою” ПреD тобою вс^и стђжа'ющеи` м^и,
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
21
поношенїе прича'я дш~а моа и страсть” И$ ждаX и^же со мною поскорби'тъ, и^ не бњ`. и^ ё^тњша'ющыхъ, и^ не ѓ^брњтохъ”
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
22
И$ дашя в снњдь мою же'лчь, и^ в жа'жDђ мою напои'шя м^я ѓ^цта`”
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
23
да бђ'деT трапе'ꙁа иX преD ними в сњть, и^ въ въздаа'нїе, и^ в собла'ꙁнъ”
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
24
Помрачы'тњся ѓ%чи иX не ви'дњти, и^ хребе'тъ и^хъ эTнќдь сляци`”
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
25
Пролњй на' ня гнњвъ твой, и^ ја%рость гнᲇва твоего пости'гнетъ и^хъ”
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
26
да бђ'деT дворъ и^хъ пђстъ, и^ в жили'щыхъ и^хъ да не бђ'детᲆ живђщаго”
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
27
Зане е^гоже т^ы порази`, тїи погна'шя, и^ к# болᲇꙁни ја%ꙁвᲆ моиX приложи'шя”
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
28
Приложи безаконїе къ беꙁако'нїю и^хᲆ, и^ да не вни'дђтъ в# пра'вдђ твою”
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
29
да потребя'тся эT книгъ живо'тныхъ, и^ с правеDными не напи'шђтся”
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
30
Ни'щъ и^ боля` е^смь а^ꙁъ, сп~се'нїе твое б~е прїа'тъ м^я”
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
31
Въсхвалю` и%мя б~а моего с пњ'снїю, въꙁвели'чю е^го въ хвале'нїи”
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
32
И$ ё^гоDно бђ'детᲆ б~ђ паче телца` ю'на, ро'гы и^ꙁдаю'ща и^ па'ꙁнокᲄи.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
33
да ё^ꙁряT ни'щїи, и^ въꙁвеселяTся” Вꙁыщате б~а, и^ жива бђ'детъ дш~а башя”
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
34
ЈА/ко ё^слы'ша ни'щая г~ь, и^ ѓ^кова'ныхъ своиX не ё^ничижи'тъ”
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
35
да въсхвалятъ е^го нб~са и^ земля, море, и вся живђщая в немᲆ”
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
36
ЈА/ко бг~ъ сп~се'тъ сїѓ'на, и^ съѕи'ждђтся гради і^ю^де'истїи. и^ вселятся та'мо, и^ наслњдятъ и&,
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
37
и^ сњмя рабъ твоиX ё^дръжиT и&” И$ любящеи` и'мя твое, вселятся в немъ”
1
Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин.
1
В конецъ, двDвъ. в#спомина'нїе, вᲆ е^же сп~си м^я г~и. ћEџ”
2
Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
2
Бе~ в# по'мощь мою` вонми`, г~и помощи` м^и потщи'ся”
3
Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.
3
да постыдя'тся и посрамятся и^щђщеи` дш~ђ мою” да вᲆꙁвратятся в#спять, и^ постыдятся мы'слящеи` м^и ѕла'а”
4
Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!»
4
да въꙁ#вратя'тся а'бїе стыдя'щеся, гл~ющеи м^и, бл~гоже бл~гоже”
5
Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»
5
да въꙁрадђются и^ вᲆꙁвеселя'тся ѓ^ тебњ, вс^и и^щђщеи` тебе бж~е” И$ гл~юT вынђ, да въꙁвели'чится г~ь, любящеи` сп~се'нїе твое”
6
А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
6
А@з# же ни'щъ е^смь и^ ё^бо'гъ, бж~е помоꙁи` м^и. помощ#никъ мой и^ і^зба'витель мой е^си т^ы, г~и не ꙁакосни`”
0
(Псалом Давида.)
ўлоM двDвᲆ, сн~овᲆ и^ѓ^нада'воv. и^ пе'рвыхъ плњншиXся. неѓ^пи'санъ эT е^вре'й. ѓ~” каg і~”
1
На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
1
На тя г~и ё^поваX, да не посᲄыжђ'ся в# вњкᲆ”
2
Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
2
Пра'вдою твоею и^ꙁбави м^я, і^ изми` м^я” Приклони` къ мнᲇ ё^хо ᲄвое, и сп~си м^я”
3
Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
3
Бђ'ди м^и в# бг~ъ ꙁащи'титель, и^ в мњ'сто крᲇпко спасти м^я” ЈА/ко ё^тверженїе мое`, и^ прибњжище мое` е^си т^ы”
4
Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
4
Бж~е мой и^зми` м^я и^ꙁ рђкы` грњш#наго, и^ꙁ рђкы` ꙁаконопрестђпнаго, и^ ѓ^бидящаго”
5
Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
5
ЈА/ко т^ы е^си тръпњнїе мое г~и, г~и ё^пованїе мое эT ю'носᲄи моеа`”
6
В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
6
В ᲄебњ ё^твердиXся эT ё^тро'бы, эT чрева мт~ре моеа` т^ы е^си мой покровиᲄель” ѓ^ тебњ пᲇнїе мое вы'нђ,
7
Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
7
ја%ко чю'дђ быX мно'гымъ. и^ ты` помощникъ мой крњпокъ”
8
Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
8
да и^сполнятся ё^ста` моа` похвалы`, ја%ко да въспою сла'вђ твою, весь дн~ь велелњпотђ твою”
9
Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
9
Не эTвръзи мене въ время ста'росᲄи, внегда и^ꙁ#чеꙁати крњпости моей не ѓ^ста'ви мене”
10
Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
10
ЈА/ко рᲇшя враѕи мои` мн^њ, и^ стрегђщеи` дш~ђ мою совᲇща'шя в#кђпњ,
11
кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
11
гл~юще, б~ъ ѓ^ста'вилᲆ е^сть е^го. поженњте и^ і^мњте е^го, ја%ко нњсть и^збавля'аи`”
12
Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
12
Бж~е мой, не ё^да'лися эT мене, б~е мой в# по'мощ# мою вонми`”
13
Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
13
да постыдя'тся и^ і^ꙁ#че'ꙁ#нђтᲆ ѓ^клевета'ющеи` дш~ђ мою, да ѓ^блекђтся в# стDђ и^ срамᲆ и%щђщеи` ѕла'я мн^њ”
14
А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
14
А/зъ же всегда ё^пова'ю на' тя, и^ приложђ` на вся'кђ похвалђ` твою”
15
Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
15
Оу^ста` моа` възвњстя'тъ пра'вдђ твою, ве'сь дн~ь сп~се'нїе ᲄвое” ЈА/ко не поꙁнаX кни'жна,
16
Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
16
вни'дђ в си'лњ гн~и. г~и помянђ` правдђ твою е^ді'ного”
17
Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
17
Бж~е мой ја%же наё^чилъ м^я е^си эT ю'ности моеа`, и^ до нн~њ въꙁвњщђ чюдеса твоя,
18
І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
18
и^ даже до ста'рости и^ ма'тор#ства” Бж~е мой, не ѓ^ста'ви мене, до'ндеже въꙁвњщђ мы'шцђ твою ро'дђ всемђ грядђщемђ,
19
Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
19
си'лђ твою и^ пра'вдђ твою, б~е, даже до вы'шниX, ја%же сътвори'лъ м^и е^си вели'чїа” Бж~е, кто` подо'бенъ тебᲇ;
20
Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
20
е^ли'кы ја%вилъ м^и е^си ско'рби мно'гы и^ ѕлы`, и^ ѓ^бра'щъ ѓ^живилъ м^я е^си, и^ эT беꙁнDъ ꙁемли` въꙁведе` м^я”
21
Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
21
Оу^мно'жилъ е^си на мнᲇ вели'чествїе ᲄвое, и^ ѓ^бращъ ё^тњшилъ м^я е^си. и^ эT безднъ земли` па'кы възведе` м^я”
22
тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
22
И$бо а^зъ и^сповњмся тебњ в лю'де г~и, в# сосђ'дехъ ўало'мъскыхъ и'стиннђ твою б~е” Пою` тебњ в# гђ'слеX, ст~ыи і^и^л~евъ”
23
Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
23
Въꙁра'дђетася ё^стнњ` мои` е^гда пою` тебњ, и^ дш~а моя` ю^же е^си и^зба'вил#”
24
і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
24
Є$ще же и^ ја%зы'кᲆ мой, весь дн~ь поё^чи'тся пра'вдњ твоей, е^гда постыдя'тся и^ посрамятся и^щђщеи` зла'я мн^њ”
0
Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа).
Въ соло'монь ўлоM двDвъ о~а”
1
Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.
1
Бе~, сђдъ твой цр~е'ви дажDь, и^ правдђ твою сн~ђ ц~ре'вђ,
2
Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.
2
сђдити лю'демъ твои'мъ в# пра'вдђ, и^ ни'щымъ твоиM в сDђ”
3
Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.
3
да вᲆспрїимђтᲆ го'ры ми'ръ людїи, и^ хо'лми правдђ”
4
Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.
4
Сђдитъ ни'щимъ люDскымъ, и^ сп~се'т# сн~ы ё^бо'гыX” И$ смиритᲆ клеветника`,
5
Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.
5
и^ пребђ'детъ съ сл~нцемъ, и^ пре'жде лђны` ро'да родовᲆ”
6
Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
6
Снидетъ ја%ко дожDь на рђно`, и^ ја%ко ка'пля ка'плющїа на ꙁемлю”
7
В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.
7
Восїа'етъ въ дн~ехъ е^го правда, и^ мно'жество ми'ра, дондеже эTи'мется лђна`”
8
І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі.
8
И$ ѓ^блада'етъ эT моря до' моря, и^ эT рњкъ до конецъ вселе'нныа”
9
Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.
9
ПреD ни'мъ припа'даютъ е^џїѓ'пляне, и вра'ѕи е^го пръсть поли'жђтᲆ”
10
Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.
10
Цр~їе џарсїистїи и^ ѓ'строви да'ры принесђтъ” Цр~їе а^ра'в#сᲄїи и^ са'ва да'ры приведђтᲆ”
11
І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.
11
И$ покло'нятся е^мђ вс^и цр~їе зеMстїи, вс^и ја%ѕы'цы порабо'таютᲆ е^мђ”
12
Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.
12
ЈА/ко и^ꙁба'ви ни'ща эT си'лна, и^ ё^бо'га е^мђже не бњ` помощника”
13
Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.
13
Пощади'тъ ни'ща и^ ё^бо'га, и^ дш~а ё^бо'гыхъ сп~се'тъ”
14
Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
14
эT ли'хвы и^ эT непра'вды и^ꙁба'виT дш~я и^хъ, и^ че'стно и'мя е^го преD ни'ми”
15
І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.
15
И$ живъ бђ'детъ, и^ дасться е^мђ эT ꙁлата а^равїиска, и^ помо'ляᲄся ѓ^ неM вы'нђ” Ве'сь дн~ь блsвя'тъ и&,
16
Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
16
бђ'дет# ё^твеженїе на ꙁеMли`, на ве'рхᲆ го'рᲆ” Превъꙁнесе'тся паче лљ=вана плоD е^го, и^ процвњтђтъ эT града ја^ко трава ꙁемна'а”
17
Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.
17
Бђ'детъ и'мя е^го блsве'но въ вњки, прежDе сл~нца пребыва'еᲄъ и'мя е^го” и^ блsвятся ѓ^ немᲆ вс^я колњна ꙁеMна'я, вс^и ја%ѕы'цы ё^блажя'тᲆ и&”
18
Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
18
блsве'нъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, творя'и чюдеса` е^ді'нъ”
19
І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.
19
И$ блsве'но и'мя сла'вы е^го, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка” І$ и^спо'лънится сла'вы е^го вс^я ꙁемля. бђ'дет# бђ'дет”
20
Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.
Сла'ва”
1001
Слава…
20
И$зъѓ^ста'шя пњнїа двDва сн~а и^е^с#се'ѓ^ва.
0
Псалом Асафа.
ўлоM а^са'фовъ, о~в”
1
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
1
Ко'ль бл~гъ б~ъ і^ил~евᲆ, пра'выM срDцемъ”
2
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
2
Мнњ же в#ма'лњ не подвижя'стњся ноѕњ, в#ма'лњ не пролїа'шяся стопы моя”
3
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
3
ЈА/ко възревновахъ на беꙁако'нныя, ми'ръ грњшникомъ зря`”
4
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
4
ЈА/ко нњсть въсклоненїя в# смерти и^хъ, и^ ё^тверженїе в ра'нњ иX”
5
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
5
В трђдњхъ члчsкыхъ нњ' сђть, и^ съ чл~кы не прїимђтъ ра'нъ,
6
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
6
сего ради ё^дръжа` и^хъ гръдыни до конца`” ѓ^дњ'ашяся непра'вдою и^ нече'стїемъ свои'мъ,
7
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
7
и^зы'детъ ја%ко и^с тђка непра'вда иX” Преидо'ша в# любовь срDца,
8
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
8
помы'слишя и^ гла~шя в# лђка'в#ствᲇ, непра'вдђ в# высотђ` гл~аша”
9
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
9
Положи'шя на нб~си` ё^ста` своя, и^ ја%зыкъ иX пре'иде по ꙁемли`”
10
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
10
Сего ради ѓ^братя'тся людїе мои` сњмо, и^ дн~їе и^сполнь ѓ^бря'щђтся в ниX”
11
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
11
И$ рњшя, како ё^вњдњ б~ъ, и^ а'ще е^сть ра'ꙁђмъ в# вы'шнемъ;
12
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
12
с^е сїи грњшници, и^ гобꙁђюще в# вњкᲆ ё^дръжа'шя богаTство”
13
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
13
И рXњ, е^да всђ'е ѓ^пра'вдихъ срDце мое, и^ ё^мыхъ в непови'нныхъ рђцњ мои`”
14
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
14
И$ быхъ јаꙁвенᲆ весь дн~ь, и^ ѓ^бли'чник# мой на ё^трениX”
15
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
15
А/ще гл~ахъ повMњ та'ко, с^е ро'дђ сн~овᲆ твоиX е^мђже ѓ^бᲇщаXся
16
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
16
и^ непщевахъ раꙁђмᲇти” Се^ трђдъ е^сᲄь предо мною,
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
17
до'ндеже вни'дђ вᲆ ст~и'ло бж~їе, и^ раꙁђмᲇю в# послDњняа иX”
18
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
18
ѓ^баче ꙁа лще'нїа и^хᲆ положиl и^мъ е^си ѕлая, ниꙁложилъ я& е^си в#негда разгръдњти”
19
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
19
Ка'ко бы'шя в# ꙁапђстњнїе внеꙁа'пђ; и^ꙁчеѕо'шя, погибо'шя ꙁа беꙁаконїе свое”
20
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
20
ЈА/ко со'нїе въста'ющаго, г~и въ градњ твоеM ѓ^браꙁъ иX ё^ничижи'ши”
21
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
21
ЈА/ко ражDеже'ся срDце мое`, и^ ё^тро'бы моа` и^ꙁмњнишяся”
22
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
22
И$ а'ꙁъ ё^ничиженъ, и^ не раꙁђмњхъ, ско'тенᲆ быX ё^ тебе`,
23
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
23
и^ аꙁъ вы'нђ с тобою” Оу^дръжалъ е^си рђ'кђ деснђю мою,
24
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
24
и^ съ совњтомᲆ твои'мъ наста'вилᲆ м^я е^си, и^ съ сла'вою прїа'тъ м^я”
25
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
25
Чт^о б^о ми е^сть на нб~си, и^ эT тебе что` въсхотXњ на ꙁем#ли`;
26
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
26
и^ꙁчезе` срDце мое и^ плоть моа, б~е срDца моего, и^ часть моя б~е мои въ вњкы”
27
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
27
ЈА/ко с^е ё^даля'ющеи`ся эT тебе` поги'бнђтъ, потребилᲆ е^си вся'кого любы` дњющаго эT тебе`”
28
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
28
Мнᲇ же прилњпля'тися бв~и бл~го е^сть, полага'ти на' г~а ё^пованїе мое” Въꙁвњсᲄи'ти м^и вс^я хвалы` твоя, въ вратњх# дщере сїѓ'ня”
0
Псалом Асафа. (Повчання.)
ра'ꙁђма а^са'фова, ѓ~г”
1
Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?
1
Вскђю б~е эTри'нђ до конца, раꙁгнњвася ја%рость твоа на ѓ^вця` па'ствы ᲄвоеа`;
2
Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.
2
помяни` со'нмъ твой, и^же стяжа` и^спе'рва, и^ꙁба'вилъ е^си же'злъ достоа'нїа твоего” Гора сїѓ'нъ с^и ја%же всели'ся в ней,
3
Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!
3
въздви'гни рђцњ твои` на гръды'ня иX вконецъ” Є$ли'ка лђка'внова врагᲆ въ ст~њмъ твоемъ,
4
Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.
4
и^ въсхвали'шяся ненавидящеи` т^я, посредњ пра'ꙁдника твое^го” Положиша ѕна'менїа своя зна'менїя, и^ не поꙁна'шя,
5
Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.
5
ја%ко въ и^схо'дњ превы'ше” ЈА/ко в# дђбра'вњ дре'вянњ, секи'рами разсњко'шя
6
Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.
6
двери е^го вкђ'пњ, сᲇчивомъ и^ ѓ^скордомъ разрђшишя и&”
7
Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.
7
Вжего'шя ѓ^гнемъ ст~и'ло твое, на ꙁемли ѓ^скверни'ша жили'ще и'мени твоего”
8
Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.
8
Рњшя в# срDцыX своихъ ю'жикы и^хъ вкђ'пњ, прїидњте и^ эTста'вимъ вся пра'здникы бж~їа эT ꙁемля”
9
Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.
9
Зна'менїа и^хᲆ не видњхоM, нњсть ктомђ` пррoка, и^ наs не поꙁна'етъ ктомђ”
10
Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?
10
доко'лњ б~е понашает# врагъ, раздража'етъ проти'вныи и'мя твое до конца`;
11
Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.
11
в#скђ'ю эTвраща'еши рђ'кђ твою, и^ десни'цђ твою эT среды` ја^дръ твоиX в коне'цъ;
12
Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.
12
б~ъ же цр~ь нашь прежDе вњкᲆ, съдњ'ла сп~се'нїе посредњ земля”
13
Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.
13
Ты^ ё^твердилъ е^си си'лою твоею` море. ты сте'рлᲆ е^си главы ꙁмїе'мъ в# водњ”
14
Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].
14
Ты^ съкрђшилᲆ е^си главђ` ꙁмїе'вђ, далъ е^си ᲄого бра'шно лю'демъ е^џїѓ'пскымъ”
15
Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.
15
Ты` растрᲆже и^сто'чникы и^ пото'кы, т^ы и^ссђши` рњки и^џа'м#скыа”
16
Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.
16
Твой е^сть дн~ь, и^ твоа е^сть но'щъ. т^ы съверши` заря` и^ сл~нце”
17
Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.
17
Ты^ сътвори вс^я предњлы земли`, лᲇто и^ ве'снђ, т^ы сътворилъ е^си иX,
18
Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.
18
помяни` сїа” Враг# поноси` гв~и, и^ лю'дїе беꙁђ'мнїи раꙁрDажишя и%мя твое”
19
Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
19
Не преда'жDь ѕвњре'мъ дш~я и^сповњдающая ти ся, дш~ъ ё^бо'гыX твоиX не ꙁабђ'ди до коnца”
20
Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.
20
Призри на ꙁавњтъ твой, ја%ко и^сполнишяся помраче'нїи ꙁемля домо'вᲆ непра'ведныхъ”
21
Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.
21
да не въꙁ#врати'т#ся смиренъ сра'мленъ. ни'щъ и^ ё^бо'гъ вᲆсхвалита и'мя твое”
22
Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.
22
Встани б~е, сђди пр^ю ᲄвою, помяни поноше'нїе твое е^же эT беꙁђ'мнаго весь дн~ь”
23
Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.
23
Не ꙁабђ'ди гла'са мл~твеникъ твоиX, гръды'ни ненавидящыхъ тя в#ꙁыде вы'нђ”
1
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.
1
в# конецᲆ дн~е растли'ши. ўлоM пњ'сни а^са'фовъ, о~д”
2
Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.
2
Исповњмыся тебњ бж~е, и^сповњмыся тебњ, и^ приꙁовемъ и'мя твое” Повњм# вс^я чюдеса твоа,
3
«Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.
3
е^гда прїимђ вре'мя, а'ꙁъ пра'воты сђжDђ”
4
Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».
4
Разтаася ꙁеMля, и^ вси живђщеи` на не'й” А$ꙁъ ё^твердиX столпы` еа`”
5
Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!
5
Рњхъ беꙁако'ннђющымъ, не безако'ннђите. и^ съгрᲇшя'ющыM, не въꙁноси'те ро'га”
6
Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»
6
Не въздви'жите на высотђ` ро'га ва'шего, и^ не гл~ите на' б~а непра'вдђ”
7
Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.
7
ЈА/ко ни эT сходъ ни эT ꙁапаD, ни эT пђстъ горъ,
8
А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.
8
ја%ко б~ъ сђди'и е^сть” Сего смиря'еᲄъ, и^ сего въꙁно'ситᲆ.
9
Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.
9
ја%ко ча'шя в рђцњ гн~и вина` нерастворе'на и^сполнь расᲄворе'нїа, и^ ё^клони` эT сеа` в сїю, ѓ^баче дро'ждїе е^го не и^скы'дашяся” И$спїю'тъ вс^и грњшнїи ꙁемля,
10
Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.
10
а^ꙁъ же въꙁрадђюся в# вњкъ, пою` б~ђ і^а'ковлю”
11
Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.
11
И$ вс^я ро'гы грњшныхъ сломлю`, и^ въꙁнесе'тся рогъ пра'веднаго”
1
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
1
В конецъ, в пњснехъ ўлоM а^са'фовъ, пњснь къ а^ссљ=рїю. о~е”
2
Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
2
Вњдомъ въ і^ю^де'и` б~ъ, въ і^ил~и велїе и'мя е^го”
3
І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.
3
И$ бысᲄь в# ми'рњ мњсто е^го, и^ жили'ще е^го в сїѓ'нњ”
4
Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.
4
Тђ съкрђши` крњпости лђкъ, щиT, и^ ѓ^рђжїе и^ брань”
5
Ти славний, і силою світиш з висот вічних.
5
Просвᲇща'еши т^ы ди'вно эT го'ръ вњчныхъ,
6
Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.
6
смђти'шяся вс^и нераꙁђ'мнїи срDцемъ” Оу^снђшя сномъ свои'мъ, и^ не ѓ^брњто'шя ничтоже, вс^и мђжїе бога'тьства рђ'къ своиX”
7
Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
7
эT ꙁапрещенїя твоего б~е і^а'ковль, въꙁдрњма'шя всDњшеи` на коня”
8
Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?
8
Ты^ страшенᲆ е^си, и^ кто проти'вђ станетъ т^и; эTтолњ гнњвᲆ твой.
9
З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,
9
с# нб~се` слы'шанъ съᲄворилъ е^си сђдъ” Земля` ё^боася и^ ё^молча,
10
коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.
10
в#негда въстати на сDђ б~ђ, спsти` вс^я крот#кы'я ꙁемли`”
11
І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.
11
ЈА/ко помышленїе члчsко и^сповњсться тебњ, и^ ѓ^ста'нокъ помышленїя пра'зднђетъ т^и”
12
Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.
12
Помоли'теся и^ въздади'те гв~и б~ђ на'шемђ, вс^и и^же ѓ%крестъ е^го принесTђ дары
13
Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі.
13
сᲄрашно'мђ и^ эTе'млющемђ дђхы кн~ѕемъ, страшномђ паче цр~їи ꙁемныхъ”
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
1
В концъ, ѓ^ і^дїџђмњ, ўлоM а^са'фовъ, о~ѕ”
2
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
2
Гла'сомъ моиM къ г~ђ въꙁваX, гла'сомᲆ моиM к# б~ђ, и^ внят# м^и”
3
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
3
в# дн~ь печа'ли моеа` б~а в#ꙁыскаX, рђка'ма мои'ма но'щїю преD нимᲆ, и^ не прелщен# быхъ” эTврьжеся ё^тњшитися дш~а моа`,
4
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
4
помянђхъ б~а, и^ въꙁвеселиXся” Въꙁ#скорбњх#, и^ пренемо'же дх~ь мой”
5
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
5
Предвари'стњ стражбы ѓ%чи мои`” СмђтиXся, и^ не гл~ах#”
6
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
6
Помы'слиX дн~и пе'рвыа, и^ лњта вњчная помянђхъ, и^ поё^чиXся”
7
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
7
Но'щїю срDцемъ мои'мъ глђмляXся, и тђжаше дђхъ мой”
8
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
8
Є$да въ вњкы эTри'неT г~ь, и^ не приложитъ бл~говолити па'кы,
9
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
9
и^ли до конца млsть свою эTсᲇчеT; сконча гл~ы эT рода в родъ”
10
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
10
Є$да ꙁабђдетъ ё^щедрити б~ъ, и^ли ё^дръжиT въ гнњвњ свое'мъ щедро'ты своа;
11
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
11
и^ рњхъ, нн~њ начахъ. си и^змњна десни'ца вы'шняго”
12
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
12
Помянђхъ дњла гн~я. ја%ко помянђ` эT зачала чюдесъ твоиX,
13
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
13
и^ поё^чюся въ всXњ дњлеX твоиX, и^ в начинаниX твои'хъ поглђмлюся”
14
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
14
Бж~е, въ ст~емъ пђть твой” Кт^о б~ъ ве'лїи, ја%ко б~ъ нашъ;
15
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
15
т^ы е^си б~ъ творя'и` чюдеса`” Поꙁна'нђ сътвориl е^си в лю'дехъ си'лђ твою,
16
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
16
и^ꙁба'вилъ е^си мы'шцею твоею` лю'ди твоя, сы'ны і^а'ковля, и^ і^ѓ'сифовы”
17
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
17
Видᲇша т^я во'ды б~е, видњшя т^я во'ды, и^ ё^боа'шяся” Смђти'шяся бе'ꙁ#дны,
18
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
18
мно'жествомъ шђма водъ. глsа да'шя ѓ%блацы” И$бо стрњ'лы твоя прехо'дятъ
19
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
19
глsа грома твоего в колеси” ѓ^свњти'шя млънїа твоа вселе'ннђю, подвижася, и^ трепет#на бысть ꙁемля”
20
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
20
В мо'ри пђтїе твои`, и^ стеꙁя твоя в# водаX мно'гах#, и^ стопы твоя не поꙁна'ются”
21
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
21
Наставиl е^си ја%ко ѓ^вця люди твоя, рђко'ю мољ=се'ѓвою и^ а^а^ро'нею”
0
Повчання Асафа.
ра'зђм# а^са'фовъ, о~з” кgа а~і”
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
1
Внемлњте лю'дїе мои` ꙁако'нъ мой, приклони'те ё^хо ва'ше въ гл~ы ё^стъ мои'хъ”
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
2
эTвръꙁђ въ притчяX ё^ста` моа, провњща'ю гана'нїа и^спе'рва,
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
3
е^ли'ка слы'шахомъ, и^ раꙁђмњхомъ я&, и^ эTц~ы на'ши повᲇдаша намъ.
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
4
не ё^таи'ся эT чядъ и^хъ в род# и'нъ” Възвњща'юще хвалы гн~я, и^ си'лы е^го, и^ чюдеса е^го ја%же сътвори.
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
5
и^ въꙁDви'же свDњнїе въ і^а'ковњ, и^ ꙁакоn положи` въ і^ил~и” Є$ли'ка ꙁаповњда эTц~емъ на'шимъ, скаꙁа'ти я& сн~овоM свои'мъ,
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
6
ја%ко да поꙁна'етъ родᲆ и'н#, сн~ве родящеи`ся, и^ въста'нђтъ и^ повњдятъ я& сн~вомъ свои^м#” ЈА/ко
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
7
да поло'жятъ на' б~а ё^пова'нїе свое`, и^ не ꙁабђ'дђтъ дњлъ бж~їиX, и^ за'повᲇди е^го в#зы'щђтъ” ЈА/ко
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
8
да не бђ'дђт# ја%коже эTц~ы и^хъ, родъ стропти'въ и^ прегръчева'а, роD и^же не и^спра'ви срDца свое^го, и^ не ё^вњ'ри съ бм~ъ дх~а свое^го”
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
9
Сн~ове е^фрњмли напряꙁа'юще и^ спњюще лђкы, въꙁ#врати'шяся в# дн~ь бра'ни”
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
10
Не съхрани'шя завњта бж~їа, и^ в законњ е^го не и^ꙁволиша ходи'ти”
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
11
И$ ꙁабыша бл~годњянїи е^го и^ чюде'съ е^го, и%хъже ја%ви` и^мъ.
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
12
преD эTц~ы иX ја%же сᲆтвори` чюдеса`, в# ꙁемли` е^гљ'пет#стᲇй, на' поли ᲄанеѓ'си”
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
13
Раꙁве'рзе мо'ре, и^ проведе` иX, преDста'ви во'ды ја%ко мXњ”
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
14
И$ наста'ви я& ѓ%блакомᲆ въ дн~е, и^ всю` нощъ просвњще'нїеM ѓ^гня`”
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
15
Разве'рꙁе ка'мень в# пђсты'ни, и^ напои и^хᲆ ја%ко в# без#днњ мно'ѕᲇ”
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
16
И$ і^ꙁведе во'дђ и^с ка'мене, и^ низведе` ја^ко рњкы во'ды.
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
17
и^ приложи'шя е^ще сᲆгрњшя'ти е^мђ” Прегръчи'шя вышняго в# безводнњ,
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
18
и^ іскђси'шя б~а в# срDцыX свои'х#, въспроси'ти бра'шна дш~ямъ свои'мъ”
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
19
И$ клевета'шя на' б~а, и^ рњшя. е^да възмо'жетъ б~ъ ё^гото'вати трапе'ꙁђ в# пђсᲄы'ни;
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
20
понеже пораꙁи` ка'мень, и^ потеко'шя воды, и^ пото'цы навоDни'шяся” Є$да и^ хлњбъ мо'жеT да'ти, и^ли ё^готоваᲄи трапе'ꙁђ лю'демъ свои'мъ;
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
21
сего ради слы'ша б~ъ и^ преꙁрᲇ, и^ ѓ'гнь възгорњся въ і^а'ковњ, и^ гнњв# в#зы'де на і^ил~я”
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
22
ЈА/ко не вњ'ровашя бв~и, ни ё^пова'ша на сп~се'нїе е^го”
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
23
И$ заповњда ѓ^блакомᲆ свы'ше, и^ двери нб~се` эTве'рꙁе”
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
24
И$ ѓ^дожди и^мᲆ ма'ннђ ја^сти, и^ хлњбъ нбsный дасть и^м#”
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
25
Хлњбъ а%гг~льскїи ја^де` чл~кᲆ, бра'шно посла` и^мъ до ѓ^билїа”
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
26
ВъꙁDви'же ю^гᲆ с# нб~се`, и^ наведе` си'лою своею ли'вђ,
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
27
и^ ѓ^дожди` на' ня ја%ко праX плоти, и^ ја%ко песо'къ морскїи пти'ця перна'ты,
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
28
и^ нападо'шя посредњ ста'на и^хъ, ѓ%крестъ жили'щъ и^хъ”
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
29
И$ ја^до'шя, и^ насы'тишяся ѕњло. и^ жела'нїе и^хᲆ принесе` и^мъ,
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
30
не лиши'шяся эT жела'нїи своиX” Є$ще бра'шнђ сђщђ въ ё^стњхъ и^хъ,
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
31
и^ гнњвᲆ бж~їи вꙁыде на ня” И$ ё^би` мно'жайшая и^хъ, и^ и^ꙁбра'ннымъ і^ил~евомъ ꙁапятъ”
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
32
Въ всњхъ сихъ съгрњши'шя е^ще, и^ не вњ'роваша чюдесемъ е^го”
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
33
И$ і^ꙁчеѕо'шя в сђе'тњ дн~їе и^хъ, и^ лњта и^х# съ тща'нїемᲆ”
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
34
Є$гда ё^бива'ше иX, ᲄогда в#зыска'хђ е^го. и^ въꙁвраща'ахђся, и^ ётреневахђ к# б~ђ”
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
35
И помянђшя, ја^ко б~ъ помощникᲆ и^мъ е^сть, и^ б~ъ вы'шнїи и^ꙁба'витель и^мᲆ е^сть”
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
36
И$ въꙁлюби'шя е^го ё^сты` свои'ми, и^ ја^зы'комъ свои^мъ солга'шя е^мђ”
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
37
СрDце же и^хъ не бњ` пра'во с нимъ, ни ё^вњ'ришяся в завњтњ е^го,
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
38
То'иже е^сть ще'дръ, и^ ѓ^ци'ститᲆ грᲇхы иX, и^ не растлитъ. и^ ё^множитъ въз#врати'ти ја^росᲄь свою, и^ не ражDеже'т# всего гнњва своего”
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
39
И$ помянђ ја%ко плоть сђть, дх~ъ ходя и^ не ѓ^браща'ася” Коль
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
40
краты прогнᲇвашя и& в# пђсты'ни, раздра'жишя и& в# ꙁемли без#во'днњ;
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
41
и^ ѓ^брати'шяся, и^ і^скђси'шя б~а, и^ ст~го і^ил~ева прогнᲇваша”
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
42
И$ не помянђша рђкы е^го дн~е, воньже иꙁба'ви и^хъ и^ꙁ рђкы` ѓ^скръбля'ющаго”
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
43
ЈА/коже положи въ е^гљ=птњ ѕна'менїя своя, и^ чюдеса` своя на' поли ᲄанеѓ'си”
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
44
И$ преложи в# кро'вь рњкы иX, и^ и^сто'чникы и^хᲆ, ја^ко да не пию'т#”
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
45
Посла` на' ня пе'сїа мђхы, и^ поядо'шя ихъ. и^ жя'бы, и^ растли` и^хъ”
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
46
И$ дастъ ржњ плодъ и^хъ, и^ трђды` и^х# прђгомъ”
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
47
И$ ё^би` градо'мъ виногра'ды и^хъ, и^ трънїе и^хъ мра'зомъ.
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
48
и$ преда'сть градђ` скоты` иX, и і^мᲇнїе иX ѓ^гню`”
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
49
Посла` на' ня гнњвъ ја%рости своеа`, ја%рость и^ гнњвъ и^ ско'рбь, посла'нїе а%гг~лы лђка'выми”
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
50
Пђть сътвори'ти стеꙁю гнњвђ своемђ, и^ не пощадњ эT смр~ти дш~я и^хъ и^ скоты` и^хъ в# смр~ти ꙁаᲄвори`”
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
51
И$ пораꙁи всяk пръвенецъ в# ꙁемли` е^ги'петᲆстњи, эT начатка вся'кого трђда` и^хъ, в селе'ниX ха'мовыX”
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
52
И$ въꙁдви'же ја%ко ѓ^в#ця` лю'ди своя, и въꙁведе` я& ја%ко ста'до в# пђсты'ни”
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
53
И$ наста'ви я& на ё^пованїе, и^ не ё^страши'шяся, и^ врагы` и^хᲆ покры` мо'ре”
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
54
И$ введе` я& в# горђ ст~ня своеа, гора` с^и, ю^же сᲄяжа` десни'ца е^го”
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
55
И$ і^ꙁгна` эT лица` и^хᲆ ја%ѕы'ки, и^ по жребїю дастъ и^мъ ю'жемъ дњло мњрномᲆ. и^ всели` в селехъ иX колњна і^ил~ева”
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
56
И$ і^скђси'ша, и^ прогнњвашя б~а вы'шняго, и^ свњдњнїа е^го не съхрани'ша”
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
57
И$ ѓ^брати'шася, и^ эTверго'шася, ја%коже и^ эTц~ы иX, преврати'шяся в# лђкъ раꙁвращенᲆ”
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
58
И$ прогнњвашя и& в# холмњхъ своиX, и^ вᲆ и^стђка'нныхъ своиX раꙁдражишя и&”
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
59
Слы'ша б~ъ, и^ презрњ, и^ ё^ничижи` ѕњло і^ил~я”
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
60
И$ эTри'нђ ски'нїю силом#скђю, селе'нїе е^же всели'ся в# чл~цехᲆ”
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
61
И$ предастᲆ в# плњнъ крњпость и^хъ, и^ добро'тђ иX в рђ'кы враго'мъ”
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
62
И$ ꙁатвори` въ ѓ^рђжїи люди своя, и^ досᲄоа'нїе свое` презрњ”
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
63
ю^ношя и^хъ поја%сᲄь ѓ'гнь, и^ дв~ы иX не ѓ^сᲇтоганы быша”
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
64
Сщ~енницы иX ѓ^рђжїемъ падошя, и^ вдови'ця и^хъ не ѓ^пла'каны бышя”
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
65
И$ въста` ја%ко спя` г~ь, ја^ко си'ленᲆ и^ шђменъ эT вина`”
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
66
И$ пораꙁи` врагы` своя в#спять, поноше'нїе вњ'чно дастъ и^хъ”
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
67
И$ эTри'нђ селе'нїе і^ѓ'сифово, и^ колњно е^фрᲇмово не и^збра`”
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
68
И$ і^ꙁбра` колњно і^ю'дово, го'рђ сїѓ'ню, ю'же въꙁлюби`”
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
69
И$ соꙁда` ја%ко и^норо'гᲆ ст~ы'ню свою`, на земли`, ѓ^снова` ю& в# вњкъ”
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
70
И$ і^збра` дв~да раба` свое^го, и^ вᲆспрїаT и& эT стадъ ѓ%вчиX”
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
71
эT дои'лицъ поя'тъ е^го, пасти` і^а'кова раба` свое^го, і^и^л~я достоа'нїе свое”
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
72
И$ ё^пасе` иX в неꙁло'бїи срDца своего, и^ в ра'зђмњхъ рђкђ своею` наставилъ и^хъ е^сть”
0
Псалом Асафа.
ўлоM а^са'фовъ, ѓ~и”
1
Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
1
Бе~, прїидо'ша ја%ѕы'цы в# досᲄоя'нїе твое, ѓ^скверни'шя цр~ковь ст~ђю ᲄвою”
2
Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
2
Положи'ша і^ерsли'ма ја^ко ѓ^во'щное храни'лище, положишя ᲄрђпїа рабъ твоиX бра'шно пти'цамъ нбsныM, плоти прпDбныX твои'хъ ѕвњремъ земнымъ”
3
Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
3
пролїа'ша кровь и^хъ ја%ко во'дђ ѓ%крестъ і^ерsли'ма, и^ не бњ погреба'аи`”
4
Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
4
Бы'хомъ поноше'нїе съсњдомъ на'шимъ, подража'нїе и^ порђганїе сђщымᲆ ѓ%крстъ наs”
5
Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
5
доко'лњ г~и прогнњваешися до конца, ражDеже'тся ја%ко ѓ%гнь рвенїе твое;
6
Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
6
пролњи гнњвᲆ твой на ја^ѕы'кы не зна'ющая` тебе, и^ на црsтвїя ја%же и'мени твое^го не призваша”
7
Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
7
ЈА/ко поја%до'ша і^а'кова, и^ мᲇсто е^го ѓ^пђсти'ша”
8
Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
8
Не помяни` на'шихъ беꙁако'нїй пе'рвыхᲆ” Ско'ро да преDварятъ н^ы щедро'ты твоя г~и, ја%ко ѓ^бнищахомъ ѕњло”
9
Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
9
Помоꙁи` наM б~е сп~си'телю нашъ” Славы ради и%мени твое^го г~и и^ꙁми` насъ” И$ ѓ^цысти грњхы на'шя, ради и%мени твое^го”
10
Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
10
да не когда рекђтъ ја%ѕы'цы, гдњ` е^сть б~ъ и^хъ; и^ ё^вњсться въ ја%ѕы'цеX преD ѓ%чима нашима, эTмщенїе кро'ве рабъ твоиX пролиты'я”
11
Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
11
да вни'детъ преD т^я въꙁдыха'нїе ѓ^кованыхъ” По вели'чїю мышца твоеа, снабди` сн~ы ё^мр~щве'ныX”
12
Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
12
Възда'жDь съсњдомъ нашымᲆ сеDмори'цею в# нᲇдра и^хъ поноше'нїе и^хъ, и%мже поноси'ша т^я г~и”
13
А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
13
Мы же людїе твои`, и^ ѓ^вца па'жити твоеа`” И$сповњмыся тебњ б~е в# вњкъ, в родъ и^ ро'дᲆ въꙁвᲇстіM хвалђ твою”
1
Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.
1
В конецъ, ѓ^ и^ꙁмњншихся свњдᲇнїе, а^са'фово, ўлоM ѓ^ а^ссљ=рїи ѓ~џ”
2
Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
2
Пасы'и і^ил~я вонми`, наставля'аи` ја%ко ѓ^вча` і^ѓ'сифа” Сњдяи` на херђві'мᲇ ја^ви'ся,
3
Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
3
преD е^фрњмомъ, и^ венїами'номъ и^ мана сїемъ” Въз#дви'гни си'лђ твою, и^ прїиди` спасти` насъ”
4
Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
4
Бж~е ѓ^брати н^ы, и^ просвњти` лице твое, и^ сп~се'мся”
5
Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
5
г~и б~е сил#, доко'лњ гнњ'ваешися на мл~твђ ра'бъ твоиX;
6
Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
6
пита'еши насъ хлњбомᲆ слеꙁным#, и^ пои'ши насᲆ слеѕъ в мњ'рђ”
7
Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
7
положилъ е^си насъ в# прерᲇканїе съсњ'доM на'шымᲆ, и^ вра'ѕи на'ши подражаша насъ”
8
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
8
г~и б~е силъ ѓ^брати` н^ы, и^ просвњти` лице твое, и^ сп~се'ни бђдем#”
9
З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
9
Виноградъ и^ꙁъ е^гљ=пта пренесе`, и^ꙁ#гналъ е^си ја%ѕы'ки, и^ насадилᲆ е^си и&” пђть
10
Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
10
сътворилъ е^си преD ни'мъ, и^ насади коренїа е^го, і^ и^сполни ꙁемлю”
11
Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
11
Покры` го'ры сњнь е^го, и^ сте'блїа е^го ке'дры бж~їа”
12
Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
12
Про'стретъ ро'ꙁги е^го до' моря, и^ да'же до рњкъ эTрасли е^го”
13
Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
13
Вскђ'ю раꙁори` ѓ^пло'тᲆ е^го, и^ ѓ^бъи^маютъ и& вс^и мимоходя'щеи` пђтемᲆ;
14
Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
14
ѓ^ꙁоба` и& ве'прь эT лђга, і^ и'нокᲆ ди'вїи поя'лъ и& е^сть”
15
Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
15
Бж~е силъ ѓ^браᲄи же, и^ приꙁри съ нб~се, и^ ви'жDь” И$ посᲇти` виноградъ сеи,
16
І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
16
и^ сверши` е^го. е^гоже насади десни'ца твоа`” И$ на сн~ы чл~чьскыа, ја%же ё^крњпилъ е^си себњ.
17
Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
17
пож#женъ ѓ^гнемъ и^ раско'панъ” эT ꙁапрњщенїя лица твоего погы'бнђт#”
18
Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
18
Бђди рђка` твоа` на' мђжа десни'ца твоя, и^ на' сн~а чл~ча е^гоже ё^крњпилᲆ е^си себњ.
19
А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
19
и^ не эTстђпимъ эT тебе, живи'ши н^ы, и^ і'мя твое призовемъ”
20
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
20
г~и бж~е силъ ѓ^брати` н^ы, и^ ја%ви` лице твое, и^ сп~се'ни бђдемъ”
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.
1
В конец#, ѓ^ точи'леX, ўлоM пњснїи а^са'фов#, п~”
2
Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
2
Радђитеся б~ђ помощникђ на'шемђ, въскли'кнᲇте б~ђ і^а'ковлю”
3
Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
3
Прїимњте ўлоM, и^ дади'те тљ=мпанъ, ўал#ты'рь красе'нъ съ гђ'сльми”
4
Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
4
Въꙁ#трђби'те новомᲇсячною ᲄрђбою, в наро'читыи дн~ь пра'зDника ва'шего”
5
Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
5
ЈА/ко повелњ'нїе і^ил~ево е^сть, и сDђба` б~а і^а'ковля”
6
Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
6
свᲇдњнїе въ і^ѓ'сїфᲇ положи` е^мђ, в#негда и^зыᲄи е^мђ эT ꙁемля` е^ги'петскыа” ЈА/зы'ка е^гоже не вњ'дяше, ё^слыша,
7
«Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
7
эTя'тᲆ эT бремене хребе'тᲆ е^го” Рђцњ е^го в# коши` порабо'тасᲄњ,
8
В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
8
в скорби приꙁва` м^я и^ і^збавиX т^я” ё^слы'шаX тя в та'инњ бђр#нᲇ” И$скђсиX т^я на водњ` прерᲇка'нїа”
9
Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
9
Слы'шите людїе мои`, и^ ꙁасвDњтельствђю ваM” І$ил~ю а%ще послђшаеши мене,
10
Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
10
не бђ'деT в тебњ б~ъ новъ, ниже покло'нїшися бо'гђ чюже'мђ”
11
Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
11
А/зъ б^о е^смь г~ь бг~ъ твои, и^ꙁведы'и` т^я эT ꙁемля` е^гљ=пеTскыя” Разши'ри ё^ста` твоя, и^ і^спо'лню я&”
12
Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
12
И$ не послђшашя людїе мои` гласа мое^го, и^ і^ил~ь не вняT м^и”
13
Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
13
И$ эTпђстиX и^хъ по начина'нїю срDцъ иX, поидђтъ в# начина'ниX своиX”
14
О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
14
А$ще бы'шя людїе мои послђшали мене, і^ил~ь а%ще б^ы в# пђти` моа ходилъ,
15
Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
15
ни ѓ^ чесо'мьже ё^бо врагы` е^го смирилъ быхъ, и^ на стђжа'ющаа и^мъ възложилъ быM рђ'кђ мою”
16
Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
16
Вра'ѕи гн~и сᲆлга'ша е^мђ, и^ бђ'детъ время иX в# вњкъ”
17
Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».
17
И$ напита и^хъ эT тђка пшени'чна, и^ эT ка'мене меда насы'ти и^хъ” Сла'ва,
0
Псалом Асафа.
ўлоM, а^сафовъ, п~а”
1
Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
1
Бг~ъ ста` в сонмњ бого'въ, посредњ же бого'въ разсђ'диT”
2
«Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
2
доко'лњ сђ'дите неправдђ, и^ лицъ грњшничь ѓ^бинђетеся;
3
Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
3
сђди'те си'рђ и^ ё^богђ, смире'на и^ нища ѓ^правдайте”
4
Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
4
И$з#мњте ни'ща и ё^бога, и^з рђкы` грњшнича и^ꙁба'вите и&”
5
Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
5
Не ё^вњдњша ниже разђмњшя, въ тмњ` хо'дяT” да подви'жяᲄся вс^я ѓ^снова'нїа зеMли`”
6
Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
6
А/ꙁъ рњхъ, бо'ѕи бђ'дњте и^ сн~ве вы'шняго вс^и.
7
але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
7
вы же ја%ко чл~цы ё^мира'ете” и^ ја%ко е^ді'нъ эT княѕь па'даете”
8
Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.
8
Въскрsни б~е сђди` ꙁемли`, ја%ко ты наслњдиши въ всњхъ ја%ѕы'цеX”
1
Пњснь ўа'лма аса'фова п~в”
2
Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
2
Бж~е, кт^о ё^подо'бится тебњ; не премолчи`, ни ё^кроти` б~е”
3
Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
3
ЈА/ко с^е вра'ѕи твои` възшђмњша, и^ ненави'дящеи` т^я въꙁдвиго'шя главђ.
4
Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
4
на' люди твоя лђка'вновашя во'лею, и^ съвᲇщаша на ст~ы'а твоя”
5
Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
5
Рњша, прїидњте, и^ потребимъ я& эT ја%зы'къ, и^ не помяне'тся и'мя і^ил~ево кᲄомђ”
6
Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
6
ЈА/ко съвњща'шя е^ді'номышле'нїемъ в#кђпњ, на' тя ꙁавTњ завњщашя”
7
Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
7
Селе'нїа и^дђме'йска, и^ і^смаилите, моа'въ, и^ а^гарњне.
8
Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
8
гевалъ, и^ а^м#мо'нъ, и^ а^мали'к#. и^ноплеме'нницы съ живђщими в тљ=рњ”
9
І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
9
И/бо и^ а^ссђръ прїиде с ни'ми, бышя в# ꙁастђпле'нїе сн~во'мъ лотовомъ”
10
Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
10
Сътвори` и^м# ја%ко мадїа'мђ, и^ сиса'рᲇ, ја%ко и^а^ві'мђ в# потоцњ ки'ссовњ”
11
які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
11
Потреби'шася въ а^ендо'рњ, быша ја%ко гной ꙁеMныи`”
12
Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
12
Положи кн~ѕя и^хъ ја%ко ѓ^ри'ва и^ ꙁи'ва и^ зиве'е и^ салмана, вс^я кн~ѕя иX,
13
які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
13
и^же рњшя, да наслњдимъ себњ ст~и'ло бж~їе”
14
Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
14
Бж~е мой положи иX ја%ко коло, ја%ко трость преD лице'мᲆ вњтрђ”
15
як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
15
ЈА/ко ѓ^гнь попаляаи` дђбра'вы, ја%ко пламень пожига'аи` го'ры.
16
так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
16
тако пожене'ши я& бђ'рею твоею`, и^ гнњвомъ твои'мъ смђти'ши я&”
17
Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
17
И$спо'лни лиця` и^хъ безче'стїа, и^ в#ꙁы'щђтᲆ и%мени твое^го г~и”
18
Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
18
да постыдятся, и^ смятђт#ся въ вњкъ вњка, и^ посрамя'тся, и^ поги'бнђтъ”
19
І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.
19
И$ ё^вњдятᲆ, ја%ко и%мя тебњ г~ь, т^ы е^ді'нъ вы'шнїи по все'й ꙁемли`”
1
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.
1
В конецъ, ѓ^ точи'леX, сн~овъ коре'ѓв#, ўлоM, п~г”
2
Які любі оселі Твої, Господи Сил!
2
Ко'ль въꙁлюбленна се'ла твоа, г~и силъ”
3
Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.
3
Желаетъ и^ скон#чева'ется дш~а моа въ дворы` гн~я” СрDце мое и^ плоть моа въꙁрадовастася ѓ% бѕ~њ живњ”
4
Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
4
Ибо птица ѓ^брњте себᲇ хра'минђ, и^ го'рьлица гнњꙁдо себњ, идњже положи птенця своа” ѓ^лтаря ᲄвоа г~и силъ, цр~ю мой и^ б~е мой”
5
Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
5
Блаже'ни живђщеи` в# домђ` твое'мъ, въ вњк# вњка въсхва'лятъ т^я”
6
Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.
6
Блаже'нъ мђжъ, е^мђже е^сть ꙁастђпле'нїе е^го эT тебе, въсхожде'нїа в# срDцы свое'мъ положи`.
7
Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.
7
въ юдо'ли плачевнњ, в мњстњ и^дњже положи`” И/бо блsве'нїе дастъ за'конъ дааи`”
8
Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.
8
Поидђтᲆ эT си'лы в си'лђ, ја%ви'тся б~ъ бого'м# в сїѓ'нњ”
9
Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
9
г~и б~е си'лъ ё^слы'ши мл~твђ мою`, внђши` б~е і^а'ковль”
10
Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
10
Защи'тниче нашь ві'жDь б~е, и^ призри на лице` х~а ᲄвое^го”
11
Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
11
ЈА/ко лђче дн~ь е^дінъ въ дворњхъ твоиX паче ты'сящъ” И$зво'лихъ примњта'тися в домђ б~а мое^го, паче неже жи'ти м^и в се'лњхъ грњшничих#”
12
Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
12
ЈА/ко млsть и^ і'стинђ лю'битъ г~ь, б~ъ блгDть и^ сла'вђ дастъ, г~ь не лиши'т# бл~гая ходя'щихъ неꙁло'бїе^мъ”
13
Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.
13
г~и бж~е силъ, бл~же'нъ чл~къ ё^поваяи` на тя”
1
Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.
1
В конецъ, сн~о'въ коре'ѓвъ, ўлоM, п~д”
2
Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.
2
Бл~говолилᲆ е^си г~и ꙁеMлю твою, въꙁвратилъ е^си плᲇнъ і^а'ковль”
3
Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.
3
ѓ^ста'вилъ е^си беꙁако'нїа лю'демъ твои'мъ, покрылъ е^си вс^я грњхы иX”
4
Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.
4
Оу^кроти'лъ е^си весь гнњвъ твой, въꙁ#вратилъ е^си эT гнњва ја%рости твоеа”
5
Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.
5
Възврати` насᲆ б~е сп~се'нїи нашиX, и^ вᲆꙁврати ја%рость твою эT насъ”
6
Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?
6
Є$да` въ вњкы прогнњваешися на ны; и^ли про'стреши гнњвъ свой эT рода в родъ;
7
Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
7
б~е т^ы ѓ^бращь живи'ши н^ы, и^ людїе твои` въꙁвеселя'тся ѓ^ тебњ”
8
Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!
8
ЈА/ви` намъ г~и млsть твою, и^ сп~се'нїе твое да'жDь намъ”
9
Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.
9
Оу^слы'шђ что` речетъ ѓ^ мнњ г~ь б~ъ, ја%ко речетъ ми'ръ на люd своя` и^ на прпDбныя своя, и^ на ѓ^браща'ющая срDця к# немђ”
10
Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.
10
ѓ^баче бли'ꙁъ боа'щимся е^го сп~сенїе е^го, всели'ти сла'вђ в# ꙁемлю нашђ”
11
Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
11
Млsть и^ і'стина срњто'стася, пра'вда и^ ми'рᲆ ѓ^блобыза'стася”
12
Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.
12
И$стина эT ꙁемля восїа, и^ пра'вда съ нб~се прини'че”
13
Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.
13
И/бо г~ь дасть бл~гость, и^ ꙁемля на'шя дасть плоD свой”
14
Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.
14
Пра'вда преD ни'мъ преDи'деT, и^ положитъ в пђть стопы` своя”
0
Молитва Давида.
молитва двDва, п~е” кgа, в~і”
1
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий.
1
Приклони` г~и ё^хо твое, и^ ё^слы'ши м^я, ја%ко ни'щъ и^ ё^бо'гъ е^смь а%зъ”
2
Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе.
2
съхрани дш~ђ мою, ја%ко прпDбеn е^смь. сп~си` раба твое^го б~е мой ё^повающаго на тя”
3
Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня.
3
Поми'лђй м^я г~и, ја%ко к тебᲇ въз#ꙁовђ весь дн~ь”
4
Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою.
4
Въꙁвесели` дш~ђ раба` твоего, ја%ко к тебњ взяхъ дш~ђ мою`”
5
Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.
5
ЈА/ко т^ы г~и бл~гᲆ, и^ длъготрьпњливъ, и^ мно'гомлsтив# всњмъ приꙁыва'ющиM т^я”
6
Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого.
6
Внђши` г~и мл~твђ мою`, и вонми` гла'сђ моле'нїа мое^го”
7
В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.
7
В дн~ь печали моеа` въꙁваX к# тебњ, ја%ко ё^слы'ша м^я”
8
Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми.
8
Нᲇсть подобенъ тебњ в# бѕ~њхъ г~и, и нᲇсть по дњ'ломъ твои'мъ”
9
Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.
9
Вси` ја%ꙁы'цы, е^ли'ко съᲄвори` прїидђть, и^ покло'нятся преD тобою г~и, и^ просла'вятъ и%мя твое”
10
Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний.
10
ЈА/ко ве'лїй е^си т^ы, и^ творяи` чюдеса` т^ы е^си б~ъ е^ді'нъ”
11
Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
11
Насᲄа'ви м^я г~и на пђть твой, и^ поидђ въ и'стинњ твое'й” да въꙁвесели'тся срDце мое, боя'тися и'мени твое^го”
12
Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки.
12
Исповњмся тебњ г~и б~е мой всњмъ срDцемъ моиM, и^ просла'влю и'мя твое в вњкъ”
13
Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого.
13
ЈА/ко млsть твоя ве'лїа на мнњ, и^ꙁба'ви дш~ђ мою эT а'да преи^споDняго”
14
Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою.
14
б~е ꙁако'нопрестђпници въста'шя на' мя, и^ со'нмъ дръжяв#ныхᲆ в#ꙁыска'ша дш~ђ мою, и^ не преDложишя тебе преD собою”
15
Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.
15
И$ т^ы г~и б~е мой щедръ и^ млsтивъ, длъготрьпᲇливъ и^ мно'гомлsтивᲆ, и^ і'стинен#”
16
Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
16
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я. даждь дрᲆжа'вђ твою ѓ%трокђ твоемђ, и^ сп~си` сн~а рабы` твоеа`”
17
Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.
17
Сᲆтвори со мною зна'менїе вᲆ бл~го, и^ да ви'дят# ненави'дящеи` м^я, и^ постыдяTся” ЈА/ко т^ы г~и помо'же м^и, и^ ё^тњшиl м^я е^си”
1
Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).
1
Сн~овъ коре'ѓвъ, ўало'мъ пњсни” п~ѕ”
2
Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.
2
Основа'нїа е^го на гораX ст~ыX” Лю'битъ г~ь врата сїѓ'ня, паче всXњ селе'нїи и^а'ковлиX”
3
Преславне говорять про тебе, місто Боже.
3
Пресла'вная гл~ашяся ѓ^ тебњ гра'де бж~їи”
4
Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.
4
Помянђ раа'въ и^ вавило'на, свњдђщих# м^я” И$ с^е и^ноплеме'нницы, и^ тљ'ръ и^ лю'дїе е^џїѓ'пстїи, сїи бы'ша т^ђ”
5
І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його.
5
ма'ти сїѓ'нъ речетъ, чл~къ. и^ чл~кь роди'ся в немъ, и^ тои ѓ^снова и& вы'шнїи”
6
Господь напише в переписі народів: ось такий народився там.
6
г~ь повњсть в# кни'гаX лю'демъ, и^ кн~ѕе'м# симъ бывшымъ в немъ”
7
Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.
7
ЈА/ко веселя'щимся всњмъ жили'ще ё^ тебе`”
1
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
1
Пњснь ўалма сн~овъ кореѓвъ, В конецъ, ѓ^ маеле'џњ эTвњщати. раꙁђм# е^џа'ма і^ил~ьтенина” п~з”
2
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
2
Ги~, б~е сп~се'нїа мое^го, въ дн~е въꙁвахъ, и^ в нощи преD тобою”
3
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
3
да вни'детъ преD тя мл~тва моа, приклони` ё^хо твое` к# моленїю мое^мђ”
4
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
4
ЈАко испо'лнися ꙁолъ дш~а моа`, и^ живо'тъ мой а'дђ прибли'жися”
5
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
5
Привмњненᲆ быX с ниZходя'щыми в ровъ” Быхᲆ ја%ко чл~кь беꙁ помощи,
6
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
6
в# мр~твыX свободь” ЈА/ко ја%ѕвенїи спящеи` вᲆ гробњхъ, и%хъже не помянђлъ е^си ктомђ. и^ тїи эT рђкы твоеа` эTрїновени бышя”
7
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
7
Положи'шя м^я в ро'вњ преи^споDнемъ, в те'мныхᲆ и^ сњни смр~тънњй”
8
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
8
На мнњ` ё^тверди'ся ја%рость твоя, и вся` волны` твоя наведе` на мя”
9
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
9
Оу^далилъ е^си ѕна'емыX мои^х# эT мене, положи'шя м^я ме'рзость себњ” Преданъ быхъ, и^ не и^схождаахъ,
10
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
10
ѓ^чи мои` и^ꙁнемого'стњ эT ни'щеты” Възвахъ к тебњ г~и весь дн~ь, въꙁдњхъ к# тебњ рђцњ` мои`”
11
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
11
Є$да мр~твыми твори'ши чюдеса`, ли вра'чеве въскреся'тъ, и^ і^сповњдя'тся тебњ;
12
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
12
е^да повњсть кт^о въ гробњ млsть твою, и^ і'стинђ твою в# поги'бели;
13
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
13
е^да поꙁна'на бђ'дђтъ во тмњ` чюдеса` твоя, и^ пра'вда твоа` в ꙁеMли` ꙁабве'ннњй;
14
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
14
и^ а'зъ к# тебњ г~и въꙁъвахъ, и^ ё%тро мл~тва моа` прDеварит# т^я”
15
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
15
Вскђю г~и эTрњеши дш~ђ мою, эTвращаеши лице` свое эT мене;
16
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
16
ни'щᲆ е^смь а^ꙁъ, и^ въ трђдњхъ эT ю'ности моеа`” Въꙁне'съ же смирихся, и^ і^ꙁнемогохъ”
17
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
17
На мнњ` преи^доша гнњви твои`, ё^страшенїа твоя въꙁ#мђтишя м^я,
18
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
18
ѓ^быдоша м^я ја%ко вода. весь дн~ь ѓ^дрᲆжа'шя м^я в#кђ'пᲇ”
19
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
19
Оу^далилъ е^си эT мене дрђга и^ і'скреняго, и^ ѕна'емыX мои'хъ эT страсте'й”
1
Повчання Ефама Езрахіта.
1
Ра'ꙁђма е^џа'ма, і^ил~ьтянина, п~и”
2
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
2
Ми'лости твоя г~и въ вњкы въспою, в рDо и^ ро'дъ въꙁвњщђ и'стиннђ твою у^сты` мои'ми”
3
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
3
ЈА/ко рече, в# вњкъ ми'лость сᲆѕи'жDется, на нб~сеX ё^гото'вается и'стина твоа”
4
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
4
ЗавњщаX ꙁавњтъ и^збра'ннымъ мои'м#, кляхся дв~дђ рабђ` мое^мђ
5
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
5
до' вњка” Оу^готоваю сњмя твое, и^ съѕи'жDђ в рDо и^ ро'дъ прsтлъ твой”
6
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
6
И$сповњдяT нб~са чюдеса` твоя, г~и, и%бо и'стинђ твою в# цр~кви ст~ых#”
7
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
7
ЈА/ко кт^о въ ѓ^блацехъ сравнится гв~и, ё^подо'биTся гв~и в# сн~охъ бж~їихъ;
8
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
8
бг~ъ прославля'емъ в# совњтехъ ст~ыхъ, ве'леи и^ стра'шенъ е^сть наD всњми ѓ'крестными е^го”
9
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
9
г~и б~е силъ, кт^о подо'бенъ тебᲇ; си'ленъ е^си г~и, и^ і'стина ᲄвоа ѓ%крестъ тебе`”
10
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
10
Ты` владњ'еши дръжа'вою мор#ско'ю, въꙁмђще'нїе же воlн# е^го т^ы ё^кротиши”
11
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
11
Ты` смирилъ е^си ја^ко ја%ꙁвена гордаго, мы'шцею си'лы твоеа раꙁгналъ е^си врагы твоя”
12
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
12
твоя сђтъ нб~са, и^ твоя` е^сть зем#ля. вселе'ннђю и^ конця` еа` т^ы ѓ^сновалъ е^си,
13
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
13
сњверъ и^ мо'ре т^ы съꙁда`” Џаво'ръ и^ е^рмо'нъ ѓ^ и^мени твое'мъ въꙁрадђетася.
14
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
14
твоя мы'шца съ си'лою” да ё^тверди'тся рђка` твоа`, вᲆꙁнесе'тся десница твоа”
15
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
15
Пра'вда и^ сђдба`, ё^готованїе престола твое^го” Млsть и^ і'стина преDи'дета преD лицемъ твои'мъ”
16
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
16
Бл~же'ни людїе вᲇдђщеи` въскликнове'нїе” г~и въ свњтњ лица твоего по'идђтъ,
17
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
17
и^ ѓ^ и^мени твоемъ възрадђются весь дн~ь, и^ пра'вдою твоею вᲆзнесђтся”
18
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
18
ЈА/ко похвала` си'лы иX т^ы е^си, и^ въ бл~говоленїи твое'мъ въꙁнесе'тся ро'гъ наш#”
19
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
19
ЈА/ко гн~е е^сть застђпленїе, и^ ст~го і^ил~ева цр~я на'шего”
20
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
20
Тогда гл~алъ е^си в# видњнїи сн~ово'мъ твои'мъ, и^ рече`, положихъ по'мощъ на си'лнаго, възнесоX и^ꙁбра'ннаго эT людїи моиX”
21
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
21
ѓ^брњтохъ дв~да раба` мое^го, е^ле'ѓм# ст~ымъ мои'мъ пома'ꙁахъ и&”
22
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
22
И$бо рђка` моа` застђ'питъ и&; и^ мы'шца моа` ё^крњпитᲆ и&”
23
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
23
Ничтоже ё^спᲇетъ врагъ на'нь и^ сынъ беꙁако'нїя не приложитъ ѓ^ꙁло'бити е^го”
24
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
24
И$ссњкђ эT лица е^го врагы` е^го, и^ ненави'дящая е^го побњждђ”
25
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
25
И$ і'стина моя` и млsть моа` с ни'мъ, и^ ѓ^ и'мени моем# въꙁнесе'тся рогъ е^го”
26
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
26
И$ положђ на мори рђ'кђ е^го, и^ на рњкахъ десницђ е^го”
27
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
27
Тои въз#ꙁове'тᲆ м^я, эTц~ь мой е^си т^ы, бг~ъ мой, и^ ꙁастђпникъ сп~се'нїа моего”
28
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
28
И$ а'ꙁъ первенца положђ и&, высока` паче цр~е'й ꙁемныX”
29
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
29
В вњкъ сᲆхраню` е^мђ млsть мою, и^ ꙁавTњ мой вњ'ренъ е^мђ”
30
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
30
И$ положђ въ вњкъ вњка сњмя е^го, и^ престо'лᲆ е^го ја%ко дн~їе нб~ђ”
31
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
31
А$ще ѓ^ста'вятъ сн~ове е^го законъ мой, и^ в сDђбахъ моиX не по'идTђ.
32
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
32
а^ще ѓ^правданїа моя ѓ^сквернятъ, и^ ꙁаповњди моя не съхранятъ,
33
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
33
посњщђ` жеꙁло'мъ беꙁако'нїа и^хъ, и^ ранами непра'вды и^хᲆ”
34
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
34
Млsть же мою не раꙁорю` эT нихъ, ни приврежDђ въ и'стинњ моей”
35
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
35
Ни ѓ^скверню же ꙁавњта мое^го, и^ і^сходящая эT ё^стъ мои'хъ не эTврьгђся”
36
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
36
Є$ді'ною кляхса в# ст~о'е мое, а^ще дв~дђ солжђ”
37
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
37
Сњмя е^го в# вњкъ пребђ'детъ, и^ прsто'л# е^го ја%ко слн~це предо мною,
38
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
38
и^ ја%ко лђна` съверше'на в# вњкъ, и^ свњдњтель на нб~си вњ'ренъ”
39
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
39
Ты` же эTринђ, и^ ё^ничижи, негодова пома'ꙁанаго твое^го”
40
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
40
Разорилъ е^си завњтъ раба` твое^го, ѓ^сквернилъ е^си на ꙁемли` ст~ыню е^го.
41
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
41
раꙁорилъ е^си вс^я ѓ^пло'ты е^го” Положилъ е^си тве'рдая е^го страхъ”
42
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
42
Расхищя'хђть и& вс^и мимоходящеи` пђтемъ, бысть поноше'нїе съсњдомъ своиM”
43
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
43
Въꙁвы'силᲆ е^си десни'цђ стђжя'ющыX е^мђ, въꙁ#веселилъ еси вс^я врагы е^го”
44
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
44
Въꙁвратилъ е^си по'мощъ ѓ^рђжїа его, и^ не застђпи` е^го в# браны”
45
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
45
Разорилъ е^си эT ѓ^чище'нїа е^го, прsтлъ е^го на' ꙁемлю поврьже”
46
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
46
Оу^ма'лилъ е^си дн~и вре'мени е^го, ѓ^блїа'лъ е^си и& стђдомъ”
47
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
47
доко'лњ г~и эTвраща'ешися в# коне'ць, ражDежется ја%ко ѓ^гнь гнњвъ твой;
48
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
48
помяни`, кі'и мой състав#, е^да б^о всђе съꙁда` вс^я сн~ы члчsкыа;
49
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
49
кт^о е^сть чл~кь, и^же поживетъ, и^ не ё'ꙁрит# смерти, и^ꙁба'витъ дш~ђ свою и^ꙁ рђкы` а'довы;
50
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
50
гдњ сђть млsти твоя древняа г~и, ја%же кляᲄся дв~дђ въ и'стинњ твоей;
51
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
51
помяни г~и поноше'нїе раb твоиX, е^же ё^дръжа в# надрњ мое'мъ мно'гы ја%зы'кы”
52
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
52
Є$же поноси'шя вра'ѕи твои` г~и, е^же поноси'шя и^змњне'нїе х~а твоего”
53
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
53
Блsве'нъ г~ь в# вњкъ. бђ'детъ, бђ'детъ”
1
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
1
Мл~тва мољ=се'а чл~ка бж~їа, п~џ”
2
Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
2
Ги~ прибњжище бысть нам#, в роD и^ ро'дъ”
3
Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
3
прежDе да'же горамъ не быти, и^ създатися ꙁемли и^ вселе'ннњй, и^ эT вњка и^ до вњка т^ы е^си”
4
Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
4
Не въꙁврати чл~ка въ смире'нїе. и^ ре'клᲆ е^си, ѓ^брати'теся сн~ове члчsтїи”
5
Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
5
ЈА/ко ты'сяща лњтъ преD ѓ^чи'ма твои'ма г~и, ја%ко дн~ь вчера'шнїи и^же ми'мои'де, и^ стра'жа нощнаа”
6
Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
6
Оу^ничиже'нїа и^хъ е^ще бђ'дђтъ” Оу^тро ја%ко трава` ми'мои'детъ, ё^тро процвњте'тъ и^ пре'идетъ, на вечеръ эTпадетъ, ѓ^жестњ'етъ, и^ і^схнеT”
7
Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
7
ЈА/ко и^счеꙁо'хомъ гнњвомъ твои'мᲆ, и^ ја%ростїю твоею смђти'хомся”
8
Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
8
Положилᲆ е^си безако'нїа наша преD собою, вњкъ нашь в# просвњщенїе лица твоего”
9
Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
9
ЈА/ко вс^и дн~їе наши ѓ^скђдњша, и^ гнњвомъ твои'мъ и^ꙁчеѕо'хомъ”
10
Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
10
Лњта нашя ја%ко паё^чи'на паё^ча'хђся, дн~їе лњтъ нашихъ в ниX же сеDмьдесятъ лњтъ. а%ще же в си'лахъ, ѓ^смъдесятъ лњтъ. и^ множае и^х# трђдъ и^ болњзнь” ЈА/ко прїиде кротость на ны, и^ нака'жемся”
11
Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
11
Кто` съвњсть дръжа'вђ гнњва твоего, и^ эT страха твоего ја%рость твою и^ꙁчести`;
12
Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
12
десни'цђ твою та'ко скажи` м^и, и^ ѓ^коаанныа срDцемъ в# мђ'дрости”
13
Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
13
ѓ^брати г~и доко'лњ, и^ ё^моленъ бђ'ди на рабы` своя”
14
Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
14
И$спо'лнихомся ꙁаё'тра млsти твоя г~и, и^ въꙁрадовахомся и^ въꙁвеселихомся”
15
Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
15
Въ вся` дн~и нашя въꙁвеселихомся, ꙁа дн^и в# няже смирилъ н^ы е^си, лᲇта в ня'же видᲇхомъ злая”
16
І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
16
И$ призри на рабы` своя и на дњ'ла твоя, и^ насᲄа'ви сн~ы иX”
17
І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
17
И$ бђ'ди свњтлость г~а б~а на'шего на насъ, и^ дњ'ла рђкъ на'шихъ и^справи на насъ, и^ дњло рђкᲆ наших# и^спра'ви”
0
[Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний).
Хвала` пњснїи двDвъ. неѓ^пи'санъ эT е^вре'й, ч~”
1
Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
1
Живый в по'мощи вы'шняго, въ кровњ б~а нбsнаго въдворится”
2
Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
2
Рече'тъ гв~и, ꙁастђ'пникъ мой е^си, и^ прибᲇжище мое, б~ъ мой, и^ ё^поваю нань”
3
Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
3
ЈА/ко тои и^ꙁба'витъ т^я эT сњти ло'вча и^ эT словесе` мяте'жна”
4
Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
4
Пле'щма свои'ма ѓ^сњнитъ т^я, и^ поD крилњ` е^го надњ'ешися” ѓ^рђжїе ѓ^бы'детᲆ т^я и^стина е^го,
5
Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
5
не ёбои'шися эT страха нощна'го, эT стрᲇлы` летящаа въ дн~е,
6
Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
6
эT вещи въ тмњ преходя'щая, эT сря'ща и бњса полђдн~ьнаго”
7
Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
7
Падетъ эT страны` твоеа` ты'сяща, и^ тма` ѓ^деснђю тебе`, к тебњ же не прибли'жится”
8
Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
8
ѓ^ба'че ѓ^чи'ма свои'ма смо'триши, и^ въздаа'нїе грњшникомъ ё^ꙁриши”
9
Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
9
ЈА/ко т^ы г~и ё^пова'нїе мое, вы'шняго положил# е^си прибњжище твое,
10
Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
10
Не прїидетъ к тебњ ѕл^о, и^ ра'на не прибли'жится тњлеси твое^мђ”
11
Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
11
ЈА/ко а^гг~ломъ свои'мъ ꙁаповњсть ѓ^ тебњ, съхранити т^я въ всњхъ пђтехъ твоих#”
12
На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
12
На рђкаX въꙁмђтъ т^я, да не когда пре'ткнеши ѓ^ камень ногы твоеа”
13
На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
13
На а'спидђ и^ васили'ска настђ'пиши, и^ попере'ши лва` и^ змїа”
14
Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
14
ЈА/ко на мя ё^пова, и^ і^ꙁба'влю и&. покры'ю и&, ја^ко позна и'мя мое`”
15
Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
15
Въз#ꙁоветъ къ мнњ, и^ ё^слы'шђ и&, с нимᲆ е^смь в# скорби” И$змђ` и&, и^ просла'влю е^го”
16
Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».
16
долготђ дн~їи и^спо'лню и&, и^ ја%влю е^мђ сп~се'нїе мое`”
1
ўлоM пњсни в# дн~ь сђбо'тныи” ч~а” кgа г~і”
2
Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.
2
Бл~го е^сть и^сповњдатися гв~и, и^ пњти и'мени ᲄвоемђ вы'шне.
3
Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч,
3
въꙁвњщати ꙁа ё^тра млsть твою, и^ і'стинђ твою на вся'кђ нощь.
4
на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях.
4
в# десятострђннемᲆ ўалты'ри, с пᲇснїю в# гђ'слехъ”
5
Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх.
5
ЈА/ко въꙁвеселилъ м^я е^си г~и в тва'ри твоей, и^ в дњлехъ рђ'кђ твоею въꙁрадђюся”
6
Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.
6
ЈА/ко въꙁвели'чишяся дњла твоя г~и, ѕњло` ё^глђби'шяся помышле'нїа твоа”
7
Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє.
7
Мђжᲆ беꙁђ'менъ не позна'етъ, и^ нераꙁђмивъ, не раꙁђмњетъ сихъ”
8
Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, —
8
Є$гда проꙁябошя грњшницы ја%ко трава`, и^ проникоша вси дњ'лающеи` беꙁако'нїе, ја%ко да потребятся въ вњкъ вњка”
9
Ти ж Всевишній навіки, Господи!
9
Ты же вышнїи в# вњкъ г~и”
10
Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
10
ЈА/ко с^е враѕи твои` г~и, ја%ко с^е вра'ѕи твои` поги'бнђт#, и^ раꙁы'дђтся вс^и дњ'лающеи` беꙁако'нїе”
11
і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї;
11
И$ въꙁнесе'т#ся ја%ко и^норо'га рогъ мой, и^ ста'рос`ть моа въ е^леи масти'тњ”
12
і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє.
12
И$ въꙁрњ ѓ%ко мое на врагы` моя, и^ въстающаа на' мя, лђка'внђющая ё^слы'шитъ ё^хо мое`”
13
Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться.
13
Пра'ведникъ ја%ко фљ=нићᲆ процвњтетъ, ја%ко ке'дръ и^же в лљ=ванњ ё^мно'жится”
14
Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
14
Насаждени в домђ гн~и, въ дворXњ б~а на'шего процвњтђтъ”
15
Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,
15
Є$ще ё^мно'жатся в# ста'рости масти'тњ, и^ бл~гопрїе'млюще бђдђтъ,
16
щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.
16
да въꙁвњстятъ” ЈА/ко правъ г~ь б~ъ нашь, и^ нњсть неправды в немъ”
0
[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]
В дн~ь сђбо'тныи, в#негда насели'ся земля. хвала` пњсни двDвы, ч~в”
1
Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
1
Гь~ въцр~ися, в лњпотђ ся ѓ^блече`” ѓ^блече'ся г~ь в си'лђ, и^ препоя'сася. и%бо ё^твер#ди` вселе'ннђю, ја%же не поDвижится”
2
Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.
2
Готовъ прsтлъ твой эTто'лњ, эT вњка ты е^си”
3
Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.
3
Въꙁдвигошя рњки г~и въꙁдвигошя рњкы` глsа свой” Во'змђтъ рњкы стрђгы своя
4
Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.
4
эT гласовъ воD мно'гᲆ” ди'вны высоты мор#скыа, ди'венъ в# высокыX г~ь”
5
Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.
5
Свњдњнїа твоя ё^вњришася ѕњло, до'мђ твоемђ подобает# ст~ы'ни г~и, в# долготђ дн~їи”
0
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
ўлоM дввDъ, четвори'ца сђботы. неѓ^пи'санъ эT е^вреи” ч~г”
1
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
1
Бг~ъ эTм#ще'нїи г~ь, бг~ъ эTм#щенїи не ѓ^бинђлся е^сть”
2
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
2
Въꙁнеси'ся сђдяи` ꙁемли`, вᲆꙁдажDь вᲆꙁдаа'нїе гордыM”
3
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
3
доко'лњ грњшници г~и, доколњ грњшницы въсхва'лятся;
4
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
4
провњща'ютъ, и^ въꙁгл~ють неправдђ, въꙁгл~ютъ вс^и дњ'лающеи` беꙁако'нїе”
5
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
5
Люди твоа г~и смири'ша, и^ досто'анїе твое ѓ^ꙁло'биша”
6
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
6
Вдови'цђ и^ си'ра ё^мори'шя, и^ пришельца ё^би'ша”
7
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
7
И$ рњшя, не ё^зритъ г~ь. ниже раꙁђмњетъ б~ъ і^аковль”
8
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
8
Раꙁђмњите же безђ'мнїи` в людехъ, и^ бђ'ии нњкогда ё^мђдритеся”
9
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
9
Насаждеи` ё^хо, не слы'шитᲆ л^и; и^ли съꙁда'выи ѓко, не сматряетъ ли;
10
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
10
наказааи` ја%ѕыки, не ѓ^бличи'тъ л^и, ё^чаи` чл~ка ра'зђмђ;
11
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
11
г~ь съвњсть помыш#ле'нїя члчsка, ја%ко сђть сђе'тна”
12
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
12
Блаже'нъ чл~къ, е^гоже а^ще накажеши г~и, и^ эT зако'на твое^го наё^чи'ши и&”
13
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
13
ё^кроᲄи'ти е^го эT дн~їи лютъ, до'ндеже и^зры'ется грᲇшномђ я'ма”
14
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
14
ЈА/ко не эTри'нетъ г~ь людїи свои^хъ, и^ достоянїа свое^го не ѓ^ста'витᲆ,
15
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
15
дон#деже пра'вда ѓ^брати'тъся на сђ'дъ, и^ блиꙁъ еа` вс^и правїи срDцемъ”
16
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
16
кт^о въста'нетъ м^и на лђкавнђющаа`, и^ли кт^о съпрDеста'нетъ м^и на дњ'лающая безако'нїе;
17
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
17
а^ще не г~ь помо'глᲆ б^ы ми в ма'лᲇ вселилася б^ы вᲆ а'дъ дш~а моа”
18
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
18
А$ще гл~ахъ поDвижася нога` моа” Млsть твоа г~и помага'ше м^и”
19
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
19
По мно'жествђ болњꙁнїи мои^хᲆ в# срDци мое'мъ, ё^тњшенїа твоя възвесели'шя дш~ђ мою”
20
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
20
да не пребђ'детъ тебњ престолъ безако'нїа, съѕидааи` трђдъ на повелњнїе”
21
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
21
ё^ловя'тᲆ на' дш~ђ правеDничђ, и^ кро'вь непови'ннђю ѓ^сђ'дятъ”
22
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
22
И$ бысть мн^њ г~ь в# прибњжище, и^ б~ъ мой в# помощᲆ ё^пова'нїа моего”
23
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
23
и^ въздастъ и^мъ г~ь беꙁако'нїе и^хъ, и^ по лђка'в#ствїю иX погђбитъ и^хъ г~ь б~ъ”
0
[Хвалебна пісня Давида.]
Хвала пњснїи дввDъ. неѓ^пи'санъ эT е^врей, ч~д”
1
Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому.
1
Прїидњте вᲆзрадђемся гв~и, въскли'кнемъ б~ђ, сп~си'телю на'шемђ”
2
Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.
2
ПрDеваримъ лице е^го въ и^сповњданїи, и^ въ ўалмњхъ въскли'кнемъ е^мђ”
3
Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі.
3
ЈА/ко б~ъ ве'лей г~ь, и^ цр~ь ве'лей по все'й ꙁемли”
4
Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
4
ја%ко в рђцњ е^го вс^и концы` земля`, и^ высоᲄы` го'ръ того сTђ”
5
І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його.
5
ЈА/ко того` е^сть мо'ре, и^ той съᲄвори е&, и^ сђ'шђ рђцњ е^го създа'стњ”
6
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас.
6
Прїидᲇте покло'нимся, и^ припадемъ е^мђ, и^ въсплаче'мся прDе гм~ъ сътвор#шим# насъ”
7
Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його:
7
ЈА/ко той е^сть б~ъ нашь, и^ мы` людїе па'ствы е^го, и^ ѓ^вця рђкы` е^го. днsе а^ще глsа е^го ё^слышите,
8
«Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі,
8
не ѓ^жести'те срDцъ вашихъ, ја%ко въ прогнњванїи, по дн~и и^скђшенїа в# пђсты'ни,
9
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
9
воньже и^скђси'ша м^я эTц~ы ваши” И$скђси'ша м^я, и^ видњшя дњ'ла моа.
10
Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
10
четы'редесятъ лњтъ негодоваX ро'да того” И$ рњхъ, прнsо блђдятъ срDцемъ, тїи же не позна'шя пђтїи мои'хъ”
11
Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».
11
ја%ко кляXся въ гнњвњ моеM, а^ще внидђтъ в# покои мой”
0
[Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]
Хвала` пњснїи дввDъ, в#негда храмъ ѕида'шеся по плененїи. неѓ^писанъ эT е^вре'и^, ч~е
1
Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле.
1
Въспо'ите гв~и пњснь новђ, въспо'ите гв~и вс^я ꙁемля”
2
Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його.
2
въспо'ите гв~и, блsвиᲄе и'мя е^го” Бл~говњстите дн~ь, эT дн~е сп~се'нїе бж~їе”
3
Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.
3
Възвᲇсти'те въ ја^ѕы'цехᲆ сла'вђ е^го, въ всXњ лю'дехᲆ чюдеса е^го”
4
Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.
4
ЈА/ко ве'леи г~ь и^ хва'ленъ ѕњло, стра'шенъ е^сть нDа всњми бо'гы”
5
Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив.
5
ЈА/ко вси бо'ѕи ја^зы'къ бњ'сове, г~ь же нб~са сътвои”
6
Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.
6
И$сповњданїе и^ красота прDе ни'мᲆ, ст~ы'ни и^ велелњпїе въ ст~и'лњ е^го”
7
Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь.
7
Принесњте гв~и эTч~ьствїа ја^ѕыкъ, принесњте гв~и славђ и^ честь”
8
Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.
8
принесњте гв~и сла'вђ и'мени е^го” Прїимњте жрътвы, и^ входи'те в# дворы е^го”
9
Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля.
9
поклони'теся гв~и в# дворњ` ст~емъ е^го” да подви'жится эT лица` е^го вс^я земля`”
10
Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою.
10
Рцњте въ ја^ѕы'цехъ, ја^ко г~ь въцр~и'ся” И$бо и^справи вселе'ннђю ја^же не поDви'жится, сђдитъ лю'демъ пра'востїю”
11
Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.
11
да вᲆзвеселяTся нб~са`, и^ радђется ꙁемля” да подви'жится мо'ре и^ і^сполненїе еа`”
12
Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.
12
възрадђюTся поля и^ вс^я ја^же на нихᲆ” Тогда възрадђюTся вс^я дре'ва дђбравная,
13
Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.
13
эT лица гн~я, ја%ко грядетъ, ја%ко грядетъ сђди'ти земли” Сђдити вселеннњй в# правдђ, и^ лю'демъ и^стинною своею^”
0
[Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.]
ўало'мъ дввDъ,. е^гда земля` е^мђ населяшеся. неѓ^пи'санъ эT е^врей, ч~ѕ”
1
Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її.
1
Гь~ воцр~и'ся, да радђется земля, да веселя'тся ѓ%строви мно'ѕи”
2
Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його.
2
ѓ^блакъ и^ примракъ ѓ^кресᲄъ е^го, правда и^ сђдьба и^справленїе престо'ла е^го”
3
Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його.
3
ѓ^гнь прDе ни'мъ прDеи'детъ, и^ попа'литъ ѓ^крестъ врагы е^го”
4
Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться.
4
Э$свњти'ша млънїа е^го вселе'ннђю, видњ и^ поDвижася земля”
5
Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі.
5
Го'ры ја%ко воскъ раста'яша эT лица гн~я, эT лица г~а всея земля”
6
Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його.
6
Възвњсти'шя нб~са пра'вдђ е^го, и^ видњшя вс^и людїе сла'вђ е^го”
7
Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його.
7
Да посты'дятся вси, кланяющеи`ся и^стђка'ннымъ, хваля'щеи`ся ѓ^ и^долњхъ свои^хᲆ” Поклони'теся е^мђ в#си а^гг~ли е^го”
8
Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи.
8
Слыша и^ въꙁвесели'ся сїѓ'нъ и^ възрадовашася дщеря і^ю^де'йскыя, сђде'бъ ради твои^хъ г~и”
9
Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами.
9
ЈА/ко т^ы г~ь вышнїи нDа всею ꙁемле'ю, ѕњло превъзнесе'ся нDа всњми бо'гы”
10
Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх.
10
Лю'бящей г~а, ненавиди'те ѕл^а” Хранитъ г~ь дш~я преподобныX свои^хъ, и^з рђкы` грњшнича и^зба'витъ и^хъ”
11
Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість.
11
Свњтъ восїа правDеникђ, и^ правымъ срDцемъ весе'лїе”
12
Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.
12
Възвесели'теся праведнїи ѓ^ г~њ, и^ и^сповњдайте памяT ст~ы'ня е^го”
0
Псалом [Давида].
ўлоM дввDъ, ч~з”
1
Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу.
1
Въспо'ите гв~и пњснь но'вђ, ја%ко ди'вна сътвори г~ь” спасе е^го десни'ца е^го, и^ мы'шца ст~а'а е^го”
2
Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
2
ЈА/ви' г~ь сп~се'нїе свое, прDе ја%зы'кы эTкры` пра'вдђ свою”
3
Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого.
3
Помянђ` млsть свою` і^а'ковђ, и^ і'стины своеа` до'мђ і^ил~евђ” Видњшя вс^и концы` земля сп~се'нїе б~а на'шего”
4
Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте!
4
въскли'кнњте бв~и вся земля`, въспо'ите и^ радђитеся и^ по'ите”
5
Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів.
5
по'ите гв~и в# гђ'слехъ в гђслеX, и^ гла'сᲇ ўалоMстњ,
6
Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом.
6
в# трђбахᲆ кова'ныM, и^ гла'сомъ трђбы` ро'жаны” въстрђбите прDе цр~емъ гм~ъ”
7
Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її.
7
да поDви'жит#ся мо'ре и^ і^сполне'нїе е^го, вселе'ннаа и^ вс^и живђщеи` на не'й”
8
Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори
8
Рњкы` вᲆспле'щђтъ рђками вкђ'пњ, го'ры възрадђются
9
перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.
9
эT лица гн~я, ја%ко грядет#, ја^ко прїиде сђдити земли`” Сђдиᲄи вселе'ннњй в# правдђ, и^ людемъ пра'востїю”
0
[Псалом Давида.]
ўлоM дввDъ, ч~и”
1
Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
1
Гь~ въц~ри'ся, да гнњваются людїе” Сњдя'и на херђви'мњ, да подви'жится земля”
2
Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
2
г~ь в# сїѓ'нњ великъ, и^ высокъ е^сть нDа въсњми люDми”
3
Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
3
да и^сповњдятся и^мени твое^мђ вели'комђ” ја^ко стра'шно и^ ст~о е^сть,
4
І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
4
и^ чесᲄь цр~е'ва, сђдъ лю'биT” Ты ё^готова пра'вины`, сђд# и^ правдђ въ і^а'ковњ т^ы сътвори`”
5
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
5
Възносите г~а б~а нашего, и^ кла'няитеся пDоножїю но'гђ е^го ја^ко ст~ъ е^сть”
6
Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
6
Мољ=сїи і^ а^а^ро'нъ въ і^ереѓ'х# е^го, и^ самђилъ в призыва'ющиX и^мя е^го” призыва'хђ г~а, и^ той послђшаше и^хᲆ.
7
У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
7
в# столпњ` ѓ%блачнњ гл~аше к ним#” ЈА/ко храняхђ свњдњнїа е^го, и^ повелњнїа его я^же дастъ и^мъ”
8
Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
8
г~и б~е нашь т^ы послђшаше и^хъ. бж~е т^ы млsтивъ бываше и^мъ, и^ мща'я на вся` начина'нїа иX”
9
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.
9
Възноси'те г~а б~а нашего, и^ покланяйтеся в# горњ` ст~њй е^го, ја^ко ст~ᲆ г~ь б~ъ нашь”
0
Псалом [Давида] хвалебний.
ўало'мъ дввDъ, въ и^сповњданїе, ч~џ”
1
Викликніть Господу, вся земля!
1
Въскли'кнᲇте бв~и вс^я земля`
2
Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
2
рабо'таите гв~и в# весе'лїи” внидњте преD ним# в ра'досᲄи,
3
Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
3
ё^вњдите, ја%ко г~ь той е^сть бг~ъ нашь” Той съᲄвори насъ, а^ не мы. мы же людїе е^го, и ѓ^вця па'жити е^го”
4
Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
4
Внидњте въ врата его въ и^сповњданїи, в# дворы` е^го в# пњнїи^хъ” И$сповњдаитеся е^мђ, хвалите и^мя е^го.
5
Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
5
ја%ко бл~гъ г~ь, въ вњкь ми'лость е^го, и^ да'же до' рода и^ ро'да и'стинна е^го”
0
Псалом Давида.
ўалоM двDвъ, р~”
1
Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
1
Ми'лость и^ сђ'дъ въспою тебњ г~и,
2
Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
2
пою` и^ раꙁђмњю в пђти` непоро'чнњ” Когда прїидеши ко мн^њ; прехожаX в неꙁло'бїи срDца мое^го, посредњ` до'мђ мое^го”
3
Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
3
Не прDелага'хъ прDе ѓ^чи'ма мои'ма вещь ꙁаконопрестђ'пнђ, творящая престђпле'нїе вᲆꙁненави'дњхъ”
4
Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
4
Не прилпе мн^њ срDце лђка'во, ё^кланя'ющагося эT мене лђка'ваго не поꙁнахъ”
5
Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
5
ѓ^клевета'ющаго та'й и^скреняго свое^го, сего и^згоняхъ” Гръдымъ ѓ'комъ и^ несы'тымъ срDцемъ, с# си'мъ не ја^дя'хъ”
6
Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
6
ѓ%чи мои на вњрныа` ꙁемли` посаждати иX с# собою” ходя'и по пђти` непоро'чнђ, сей м^и слђжаше”
7
Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
7
Не живяше посредњ до'мђ мое^го, творяи` горды'ню” Гл~яи` неправеднаа, не и^справля'ше прDе ѓ^чи'ма мои'ма”
8
Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
8
Въ ё^трїа и^ꙁбивахъ вс^я грњшныя ꙁемли`, потребити эT града гн~я вс^я дњлающая беꙁако'нїе”
1
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
1
мл~тва ё^бо'гаго е^гда ё^ны'етᲆ, и^ прDе бг~омъ пролње'т# мольбђ свою`, р~а. каg д~і”
2
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
2
Ги~, ё^слы'ши мл~твђ мою`, и^ во'пль мой к# тебњ` да прїидетъ”
3
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
3
Не эTврати лица твое^го эT мене`” Во'ньже дн~ь а^ще скорблю` приклони` ко мн^њ ё^хо твое” Воньже дн~ь а^ще призовђ т^я, ско'ро ё^слы'ши мя”
4
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
4
ЈА/ко и^ꙁчеѕо'шя ја%ко дымъ дн~їе мои`, и^ ко'сти моя ја%ко сђши'ло съсхошяся”
5
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
5
ё^я'ꙁвенъ быхъ ја%ко трава`, и^ і'сше срDце мое`, ја^ко забыхъ снњ'сти хлњбᲆ мой”
6
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
6
эT гла'са въꙁдыханїа мое^го, прилпе кость моа пло'ти моей”
7
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
7
ё^подобихся неја%сыти пђстыннњй, быX ја^ко нощный вранъ на ныри'щи”
8
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
8
Забдњхъ, и^ бых# ја^ко пти'ца ѓ^со'бящїася на здњ`”
9
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
9
Весь дн~ь понашяхђ м^и вра'ѕи мой, и^ хваля'щеи м^я мною кленя'хђся”
10
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
10
Зане пе'пелъ ја%ко хлњбъ ја^дяхъ, и^ питїе мое съ плачемъ растворяхъ”
11
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
11
эT лица гнњва твое^го и^ ја%рости твоеа`, ја^ко възнесᲆ ниꙁвер#же м^я”
12
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
12
дн~їе мо'и ја%ко сњнь ё^клони'шася, и^ а^ꙁъ ја%ко сњно и^схоX”
13
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
13
ты` же г~и в# вњкᲆ пребыва'еши, и^ па'мяT твоа в роD и^ родъ”
14
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
14
т^ы вᲆскр~съ ё^ще'дриши сїѓ'на ја^ко вре'мя ё^щедриᲄи е^го, ја%ко прїиде вре'мя”
15
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
15
ЈА$ко бл~говоли'шя раби` твои` ка'менїе е^го, и^ пе'рсᲄь е^го ё^щеDрятъ”
16
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
16
и^ ё^бояTся ја^ꙁы'цы и^мени гн~я, и^ вси цр~їе ꙁеMстїи сла'вы твоеа`”
17
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
17
ЈА/ко съѕиждетъ г~ь сїѓ'на, и^ ја%виTся въ сла'вњ своей”
18
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
18
Призрњ` на мл~твђ ё^бо'гыхъ, и^ не ё^ничижи моленїя и^хъ”
19
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
19
да напишђтся сїи в родъ и^нъ, и^ лю'дїе ѕи'ждемїи въсхва'лятᲆ г~а”
20
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
20
ја%ко призрњ с высоты ст~ы'а своеа`, г~ь съ нб~се на' ꙁемлю призрњ`”
21
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
21
Оу^слы'шати въꙁдыха'нїе ѓ^кованныхъ, разрᲇши'ти сн~ы ё^мръщвеныX”
22
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
22
Въꙁвњсти'ти в# сїѓ'нњ и'мя гн~е, и^ хвалђ` е^го въ і^ерsли'мњ”
23
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
23
внегда събратися лю'демъ в#кђ'пњ, и^ цр~їе рабоᲄати гв~и” эT
24
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
24
вњща е^мђ на пђти крњпости е^го, ё^мале'нїе днїи моиX въꙁвњсти` ми”
25
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
25
Не въꙁведи' мене вᲆ преполовле'нїе дн~їи мои^хъ, в рDо и^ ро'дъ лњта твоя”
26
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
26
в# нача'лњхъ т^ы г~и землю ѓ^снова`, и^ дњ'ла рђкъ твои^хъ сђть нб~са”
27
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
27
т^а поги'бнђтᲆ, ты же пребыва'еши” И$ вси` ја%ко ри'за ѓ^бетшя'ютъ, и^ ја^ко ѓ^де'ждђ съвњ'еши и^хъ, и^ і^змњня'т#ся”
28
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
28
Ты же то'жде еси, и^ лњта твоа не ѓ^скђдњютъ”
29
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
29
Сн~ве рабъ твои^х# в#селятся, и^ сњмя и^хъ въ вњкъ и^спра'вится”
0
Псалом Давида.
ўалоM дввDъ, р~в”
1
Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.
1
Блsви` дш~е моа г~а, и^ вс^я внђтреняа" моя и'мя ст~о'е е^го”
2
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
2
блsви дш~е моа г~а, и^ не забывай всњхъ въздая'нїи е^го,
3
Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.
3
ѓ^чищающаго вс^я беꙁаконїа твоя, и^сцњля'ющаго вс^я недђ'гы твоя,
4
Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
4
и^ꙁбавля'ющаго эT и^стлњнїа животъ твой” Вњнча'ющаго т^я млsтїю и^ щедро'тами,
5
Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.
5
и^сплъня'ющаго въ бл~гыхᲆ жела'нїе твое” ѓ^бнови'тся ја%ко ѓ^рлђ ю'ность твоа”
6
Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.
6
Творяи' млsтыню г~ь, и^ сђдбђ` всњмъ ѓ^би'димымъ”
7
Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.
7
Скаꙁа' пђти` своя мољ=се'ѓ^ви, сн~вомъ і^ил~евоM хотњнїа своа”
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
8
ще'дръ и^ млsтивъ г~ь, длъготръпњливъ, и^ мно'гомлsтивъ”
9
Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
9
Не до конца` прогнњва'ется, ни в# вњкъ враждђе^тъ.
10
Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.
10
не по беꙁаконїемъ нашимъ сᲆтворилъ е^сть намъ, ни по грњхо'м# нашимъ въздалъ е^сть намᲆ”
11
Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.
11
ЈА/ко по высотњ нбsнњй эT земля, ё^тврᲆди'лъ е^сть г~ь млsть свою на боя'щихся е^го”
12
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.
12
Є$ли'ко эTстоя'тъ въстоцы эT запDа, ё^далилъ е^сть эT насъ беꙁаконїя нашя”
13
Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
13
ја%коже ще'дритъ эTц~ь сн~ы, ё^ще'дритъ г~ь боя'щиXся е^го”
14
Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.
14
ЈА/ко тои позна създа'нїе на'ше, помянђ` ја%ко пе'рсть е^смы”
15
Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.
15
члк~ъ, ја%ко трава днїе е^го, ја%ко цвњтъ се'лныи та'ко ѓ^цвњтетᲆ”
16
Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.
16
ја%ко дх~ъ про'идеT в немъ, и^ не бђ'детъ, и^ не позна'ет# ктомђ` мњста свое^го”
17
Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.
17
Млsть же гн~я эT вњка и^ до' вњка на боя'щиXся е^го
18
І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.
18
и^ пра'вда е^го на сн~ехъ сн~въ, храня'щихъ ꙁавњтъ е^го, и^ помнящихъ за'повњди е^го твори'ти я&”
19
Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.
19
г~ь на нбс~и ё^готова престо'лъ свой, и^ црsтво е^го всњми ѓ^блада'етъ”
20
Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
20
блsвите г~а вс^и а%гг~ли е^го, си'лнїи крњпостїю творя'щеи` сло'во е^го, ё^слы'шати гласъ словесъ е^го”
21
Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.
21
блsви'те г~а вс^я си'лы е^го, слђгы е^го творящеи` во'лю е^го”
22
Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!
22
блsви'те г~а вс^я дњла е^го, на всякоM мњсᲄњ влDчьства е^го, блsви дш~е моа г~а” Сла'ва”
0
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
ўлоM дввDъ” ѓ^ мирьстњмъ бы'тїи, р~г”
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
1
Блsви дш~е моа` г~а” г~и б~е мой възвели'чилъся е^си ѕњло” вᲆ и^сповњданїе и^ велелњпоᲄђ ся ѓ^блече`”
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
2
ѓ^дњ'ася свњтоM ја%ко ри'зою, пропина'я нб~о ја^ко ко'жђ”
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
3
Покрыва'аи` водами превы'спреняа своя, полага'яи` ѓ%блакы на въсхоже'нїе свое” ходяи` на крилђ вњтреню,
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
4
творяи` а%гг~лы своя дх~ы, и^ слђгы` своя ѓ^гнь палящъ”
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
5
ѓ^сновааи` землю на тверди еа`, не приклониTся въ вњкъ вњка,
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
6
бе'знDа ја^ко ри'ꙁа ѓ^дња`нїе еа`, на горахъ ста'нђтъ во'ды”
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
7
эT запрњщенїа твое^го побњгнђтъ, эT гласа гро'ма твое^го ё^страшаᲄся”
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
8
Въсхо'дятъ горы, и^ нисхо'дятъ поля` в# мњсто е^же ѓ^сновалъ е^си и^мъ”
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
9
Предњлъ положи, е^гоже не пре'идђт#, ниже ѓ^братя'тся покрыти ꙁе'млю”
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
10
Посылаяи` и^сто'чникы в# де'брехъ, посредњ` горъ про'йдђтъ во'ды”
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
11
Напая'ютъ вс^я звњря се'лныа, ждђтᲆ ѓ^на'гри в# жаждђ свою`”
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
12
На ты` пти'ця небесныа привита'ютъ, эT среды ка'менїя дадя'тъ гласъ”
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
13
напаа'а го'ры эT превы'спренихъ свои^хъ, эT плода` дњлъ твои^хъ насы'тится ꙁемля”
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
14
Прозяба'а па'жить ското'мъ, и^ травђ на слђж'бђ чл~ком#, и^звести хлњбъ эT ꙁемля`,
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
15
и^ вино` веселиT срDце чл~кђ” ё^мастити лице` е^леѓ^мъ, и^ хлњбᲆ срDце чл~кђ ё^крњпи'тъ”
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
16
Насы'тят#ся дре'ва полска'я, ке'дри лива'н#стїи и^хже е^си насадилъ”
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
17
т^ђ пти'ця въгнњздяTся, е^роди'ево жили'ще ѓ^блада'етъ и'ми”
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
18
Го'ры высо'кыа е^ленеM, камень прибњжище за'јацемъ”
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
19
Сътворилъ е^си лђнђ` въ времена, слн~це позна` ꙁапDа свой”
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
20
положи` тмђ` и^ бысть нощь, в не'иже про'идTђ вс^и ѕвњ'рїе дђбра'внїи”
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
21
Ски'мни рыка'юще въсхити'ти, и^ і^спроси'ти эT б~а пи'щђ себњ”
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
22
Восїа слн~це, и^ събра'шяся, и^ в ло'жахъ свои'хъ ля'гђтъ”
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
23
И$ꙁы' детъ чл~кь на дњ'ло свое`, и^ на дњланїе свое` до' вечера”
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
24
ЈА/ко възвели'чишася дњ'ла твоя г~и, вс^я премђ'дростїю сътворилъ е^си” И$сполнися земля тва'ри твоеа`,
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
25
с^е мо'ре вели'ко и^ простра'нно” т^ђ га'ди, и^мже нњсть числа`, живо'тна малая с# вели'кими”
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
26
т^ђ корабле` препла'ваютъ, змі'и се'и, е^гоже съꙁда` рђга'тися е^мђ”
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
27
Вс^я к# тебњ чяютъ, да'ти пищђ и^мъ въ' бл~го вре'мя.
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
28
да'вшђ тебњ и^мъ, съберђтᲆ” эTвръзшђ тебњ рђкђ, вся'ческая и^сполнятся бл~гости”
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
29
эTвра'щђ же тебњ лице, въꙁмятђтся” эTи'меши дх~ъ и^хъ, и^ і^сче'ꙁнђтъ, и^ в# пе'рсть свою вз#вратятся”
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
30
послеши дх~ъ свой, и^ съѕи'ждђтся, и^ ѓ^бнови'ши лице ꙁемли`”
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
31
Бђ'ди сла'ва гн~я въ' вњкы” Възвеселится г~ь ѓ^ дњлехъ свои^хъ”
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
32
Приꙁира'аи` на' землю, и творя ю& трясти'ся. прикаса'яи`ся гораX, и^ въꙁды'мятся”
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
33
въспою гв~и в животњ` мое^мᲆ, пою` б~ђ мое^мђ дондеже е^смъ”
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
34
да наслади'тся е^мђ бесњда моа`, а^з же въꙁвеселюся ѓ^ г~и”
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
35
скончя'ются грњшницы эT земля`, и^ беꙁако'нницы ја^ко не быти и^мъ” блsви' дш~е моа` г~а”
0
(Алилуя.)
а^ллилђйа, р~д”
1
Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.
1
Исповњ'даитеся гв~и, и^ призыва'ите и'мя е^го” Въꙁвњсти'те въ ја%зы'цеX дњ'ла е^го,
2
Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.
2
Въспо'ите е^мђ, и^ по'ите е^мђ” Повњдите вс^я чюдеса` е^го,
3
Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.
3
хвали'теся въ и^мя ст~ое е^го” да воꙁвесели'тся срDце и'щђщиX г~а”
4
Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.
4
в#ꙁыща'те г~а, и^ ё^тверди'теся” в#ꙁыща'те лица е^го вынђ,
5
Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.
5
помянњте чюдеса е^го ю&же сътвори`” Чюдеса е^го, и^ сђдбы` ё^стъ е^го”
6
Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.
6
сњмя а^враа'мле раби е^го, сн~ве і^а'ковли и^ꙁбра'ннїи е^го”
7
Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.
7
То'и г~ь бг~ъ нашъ, по все'й ꙁемли` сђдбы е^го”
8
Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,
8
Помянђ` в# вњкъ ꙁавњтъ свои, слово е^же ꙁаповњда в ты'сяща родо'въ”
9
яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.
9
Є$же завњща` а^враа'мђ, и^ кля'твђ свою і^саа'кђ”
10
І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,
10
И$ поста'ви я& і^а'ковђ в# повелњнїе, и^ і^ил~ю в# завњтъ вњченъ”
11
кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».
11
Гл~я, тебњ дам# ꙁе'млю ханаа'ню, ю^же достоа'нїа ва'шего”
12
Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
12
Зане быти и^мъ ма'ломъ число'мъ, и^ не мно'ѕи пришельцы в не'й.
13
і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,
13
и^ преидо'ша эT ја^ѕы'ка въ ја^ѕыкъ, и^ эT црsтвїа в лю'ди и'ны”
14
Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
14
Не ѓ^ста'ви чл~ка ѓ^би'дњти иX, и^ ѓ^бличи` ѓ^ ниX цр~я`”
15
«Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».
15
Не прикасайтеся помаꙁа'номђ мое^мђ, и^ въ пррoцехъ моиX не лђка'внђите”
16
І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.
16
И$ приꙁва` глаD на' ꙁемлю, вся'ко ё^тверженїе хлњбное сътры`”
17
Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.
17
Посла` предᲆ ними чл~ка, в# рабъ проданъ бысть і^ѓ'сифъ”
18
Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,
18
Смири'ша въ ѓ^ко'вахъ но'ѕњ е^го, желњꙁо про'иде дш~а е^го.
19
аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.
19
до'ндеже прїиде слово е^го, сло'во гн~е ражDеже и&”
20
Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.
20
Посла цр~ь и^ разрњши` и& кн~ѕя людїи, и^ ѓ^ста'ви е^го”
21
І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.
21
Оу^сᲄа'ви е^го господи'на до'мђ свое^мђ, и^ кня'ѕя всемђ стяжа'нїю свое^мђ,
22
Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.
22
наказати кн~ѕя е^го ја^ко себе`, и^ старця е^го ё^мђ'дрити”
23
Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.
23
И$ вни'де і^ил~ь въ е^гі'пеT, и^ і^а'ковъ пришельствова в зе'млю ха'мовђ”
24
І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
24
И$ возрасти` люди своа ѕњло, и^ ё^крњпи` и& паче врагъ е^го”
25
Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.
25
Преврати` срDце и^хъ, въꙁненави'дњти лю'ди е^го, лесть сътвори'ти в рабњхъ е^го”
26
Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
26
Посла` мољ=се'я раба` свое^го, и^ а^аро'на, е^гоже и^збра` себњ”
27
Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.
27
Положи в нихъ словеса` ꙁна'менїи е^го, и^ чюдесъ е^го в# ꙁемли` ха'мовњ”
28
Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.
28
Посла` тмђ`, и^ померче, ја^ко прегръчиша словеса` е^го.
29
Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.
29
преложи во'ды и^хъ в# кровь и^ і^ꙁмори` ры'бы ихᲆ”
30
Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.
30
Въскипњ` земля и^хъ жя'бами, въ скро'вищихъ цр~і'и и^хᲆ”
31
Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.
31
Рече` и^ прїидо'шя песїа мђхы и^ скни'пы въ вся предњлы и^хъ”
32
Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.
32
Положи дожда и^хъ грады, ѓ^гнь попаля'ющь в земли и^хъ”
33
Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.
33
И$ пораꙁи` винограды и^хъ, и^ смокви и^хъ, и^ сътры вся'ко древо предњлъ и^хъ”
34
Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.
34
Рече, и^ прїидо'шя прђѕи, и^ гђсе'ница, и%мже не бњ числа`.
35
І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.
35
и^ снњдо'ша всякђ травђ` в ꙁемли` иX. и^ поја^до'ша вся'къ плоD земля иX”
36
І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.
36
И$ пораꙁи` всякъ прьвенец# в земли` и^хъ, эT нача'тка всякого ᲄрђда` и^хъ”
37
І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.
37
И$ꙁведе` иX съ среброM и^ зла'томъ и^ не бњ` в колњнехъ иX боляи`”
38
Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.
38
Въꙁвесели'ся е^гипетᲆ въ и^схожденїи и^хъ, ја%ко нападе` страX и^хъ на' ня”
39
Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.
39
Распро'стретъ ѓ%блакъ в покровъ иM, и^ ѓ^гнь просвњти'ти иM но'щїю”
40
Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.
40
Проси'шя, и^ прїидо'ша крастели, и^ хлњба нбsнаго насы'ти иX”
41
Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.
41
Разверз#е камень и^ потеко'ша воды`, и^ потеко'ша въ безвоDныX рњки`”
42
Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
42
ЈА/ко помянђ` сло'во ст~ое свое е^же къ а^враа'мђ рабђ` свое^мђ.
43
і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.
43
и^ і^зведе` лю'ди своа в радости, и^ і^збра'нныя своя в# веселїи”
44
І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.
44
И$ дастъ иM страны` ја^ѕы'кᲆ, и^ трDђ людїи наслњдоваша.
45
Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!
45
ја%ко да съхраняT ѓ^правDанїа е^го и^ закона е^го въꙁыщTђ”
0
Алилуя.
А$ллилђйа, р~е” каg, е~і”
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
1
Исповњ'даитеся гв~и, ја^ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
2
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
2
Кт^о и^з#гл~етъ си'лы гн~я слы'шаны сътворит# вс^я хвалы` е^го;
3
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
3
Блаже'ни храня'щеи сђдъ, и^ творящеи` правDђ въ вся'ко вре'мя”
4
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
4
Помяни насъ г~и въ бл~говоле'нїи людїи твои'хъ, посњти` насъ спс~е'нїемъ твоимъ”
5
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
5
Ви'дњти въ бл~госᲄи и^збра'нныа твоя, въꙁвесели'тися в# весе'лїи ја^ѕы'ка твое^го, хвали'тися съ достоа'нїемᲆ твои'м#”
6
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
6
Съгрњши'хомъ съ эTц~ы на'шими, безако'нновахом#, не ѓ^прав#дихоM”
7
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
7
эTц~ы на'ши въ еги'птњ не разђмњшя чюде'съ твои^хᲆ, ни помянђ'ша мно'жества млsти твое'я” И$ прогнњваша вᲆсходяще в# черьмно'е море
8
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
8
и^ спасе и^хᲆ имени своего ради, да ꙁна'ема бђдетᲆ си'ла е^го”
9
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
9
И$ ꙁапрњти чрьмномђ мо'рю, и^ і^з#сяче. и^ наста'ви я& в# безднњ ја%ко в# пђсты'ни,
10
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
10
и^ сп~се и^хъ и^ꙁ рђкы` ненави'дящыхᲆ, и^ і^збави иX и^з рђкы` врага`”
11
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
11
Покры вода` стђжа'ю^щая и^мъ, ни е^ді'нъ эT нихъ не и^ꙁбысть”
12
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
12
И$ вњ'роваша словеси е^го, и^ въспњша хвалђ е^го,
13
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
13
ё^скори'шя, забы'шя дњлъ е^го, не стрьпњша совњта е^го”
14
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
14
И$ похотњшя жела'нїю в# пђсты'ни, и^ і^скђси'шя б~а в# безвоDнњ.
15
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
15
и^ дастъ и^мъ прошенїе и^хъ, посла` сы'тость в# дш~яхъ иX”
16
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
16
И$ прогнњвашя мољ=се'я в# станђ, а^а^ро'на ст~го гн~я”
17
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
17
эTврьзеся ꙁемля`, и^ пожрет# даџа'на, и^ покры` на со'нмищи а^виро'на”
18
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
18
И$ ражDеже'ся ѓ%гнь в# со'нмњ иX, пла'мень попали` грњшники.
19
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
19
и^ сътвори'шя телецъ в# хори'вњ, и^ поклони'шяся и^стђка'нномђ”
20
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
20
И$ и^змњни'шя славђ е^го в# подо'бїе телца` јадђщаго травђ`.
21
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
21
и^ забы'шя ба~ сп~са'ющаго и^хъ, сътворшаго ве'лїа вᲆ е^ги'птњ
22
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
22
чюдеса` в ꙁемли` ха'мовњ, страшна в# мо'ри чрьмнњм#”
23
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
23
И$ рече потребити и^хъ, а^ще не бы` мољ=сїи и^збра'нныи е^го сталъ в# сокрђшенїе пред нимъ, въꙁврати'ти ја^рость е^го да не погђбитъ и^хъ”
24
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
24
И$ ё^ничижи'шя зе'млю жела'ннђю, не я%ша вњ'ры словеси` е^го,
25
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
25
И$ поропта'ша в селенихъ свои^хъ, не ё^слы'шашя гла'са гн~я”
26
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
26
И$ възDви'же рђкђ свою` на' ня, низложи'ти и^хъ в пђстыни,
27
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
27
и^ ниꙁложи'ти сњмя и^хᲆ въ ја^зы'цехъ, и^ расᲄочи'ти я& въ страны`.
28
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
28
и^ причасти'шяся во е^льфегор#, и^ снњдо'яша жрътвы мр~твыхъ”
29
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
29
И$ прогнњвашя и& в# начина'нихъ свои^хъ, и^ ё^мно'жися в нихᲆ паденїе”
30
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
30
И$ ста фљнее'съ, и^ ё^годи`, и^ преста` сњчь,
31
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
31
и вмњнися е^мђ в# пра'вдђ, в рDо и^ ро'дъ до' вњка”
32
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
32
И$ прогнњваша и& на водњ` прерњка'нїя, и^ ѓ^ѕло'бленнъ бы'сть мољ=сїи иX ра'ди,
33
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
33
ја%ко ѓ^горчи'шя дх~ъ е^го, и^ ра'ꙁньствова ё^стна'ма своима”
34
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
34
Не потреби'шя ја^зы'кы ја%же рече г~ь и^мъ,
35
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
35
и^ смњси'шяся въ ја^зы'цехъ, и^ навыко'ша дњла и^хъ,
36
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
36
и^ порабо'ташя и^стђка'нныM и^хъ, и^ бы'сть и^мъ в събла'ꙁнъ”
37
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
37
И$ пожро'ша сн~ы своя и^ дще'ря своя бњсовомъ”
38
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
38
И$ пролїа'ша кро'вь непови'ннђ, кро'вь сн~овь свои'хъ и^ дще'рїи, ја%же пожро'ша и^стђка'нныM ханаанскимъ” И$ ё^бїена бы'сть земля и^хъ кро'вьми,
39
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
39
и^ ѓ^скверни'ся в# дᲇлехъ и^хъ, и^ съблђди'ша в начина'ниX свои^хъ”
40
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
40
и^ раꙁгнњ'вася ја%ростїю г~ь на' люди своя, и^ ѓ^мрази` достоа'нїе свое.
41
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
41
и^ преда'стъ и^хъ в рђ'кы врагоM, и^ ѓ^блада'шя и'ми ненави'дящеи иX”
42
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
42
И$ стђжи'шя и^мъ вра'ѕи и^х#, и^ смири'шяся поD рђка'ми и^хъ”
43
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
43
Множицею и^ꙁба'ви и^хъ, тїи же разгнњвишя и& совњтомъ свои'мъ, и^ смири'шяся въ безако'нихъ свои^хъ”
44
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
44
И$ ви'дњ г~ь в#негда` скорбњти и^мъ, в#негда ё^слы'шаше моленїе и^хъ”
45
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
45
И$ помянђ` ꙁавњт# свой, и^ раскаа'ся по мно'жесᲄвђ млsти своеа”
46
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
46
И$ дастъ я& в# щедро'ты прDе всњми плњни'вшими я&”
47
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
47
Сп~си насъ г~и б~е нашь, и^ сᲆбери` н^ы эT ја^зыкъ, и^сповњда'тися и'мени твое^мђ ст~мђ, хвали'тися въ хвалњ твое'й”
48
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
48
Блsвенъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, эT вњка и^ до' вњка, и^ рекђтъ вс^и лю'дїе, бђдетъ бђдеT”
0
[Алилуя.]
а^ллїлђїа, р~ѕ”
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
1
Исповњда'ите гв~и, ја^ко бл~гъ ја^ко в# вњкъ млsть е^го.
2
Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
2
да рекђтъ и^ꙁба'вленїи гм~ь и^хже и^зба'ви и^ꙁ рђки врагъ,
3
і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
3
и^ эT стра'нᲆ собра` и^хъ, эT востокъ и^ запDа, и^ сњвера и^ мо'ря”
4
Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
4
Заблђди'шя в# пђсты'ни беꙁвоDнњ, пђти` гра'да ѓ^би'телна не ѓ^брᲇто'ша
5
Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
5
а%лчюще и^ жа'ждђще, дш~я и^хъ в ниX и^зчеѕе”
6
Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
6
И$ възва'шя къ г~ђ внегда` скорбњти и^мъ. и^ эT бњдъ и^хъ и^ꙁба'ви и^хъ”
7
І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
7
И$ наста'ви и^хъ на пђть пра'въ, внити въ градъ ѓ^би'телныи
8
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
8
да и^сповњдятся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~ово'мъ члчsкымъ”
9
бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
9
ЈА/ко насы'тилъ е^сть дш~ђ тщђ`, и^ дш~ђ а^л#чющђ и^спо'лни бл~гъ”
10
Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
10
Сњдя'щая вᲆ тмњ и^ сњ'ни смр~тнњй, ѓ^кова'ныхъ ни'щетою и^ желњ'зомъ”
11
бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
11
ЈА/ко разгнᲇва'шя словеса` бж~їя, и^ совњтᲆ выш#няго раздра'жиша”
12
Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
12
И$ смири'ся в# трђдњхъ срDце и^хъ, и^ꙁнемого'шя, и^ не бњ пома'гаи`.
13
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
13
и^ възва'шя къ г~ђ внегда скорбњти и^мъ. и^ эT бњ'дъ иX сп~се и^хъ”
14
вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
14
И$зведе иX и^з# тмы` и^ сњни см~рътныа, и^ ю'зы и^хъ разтръза`”
15
Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
15
Да и^сповњдятся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~вом# члчsкымᲆ”
16
бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
16
ЈА/ко съкрђши` врата` мњдная, и^ вереа` желњ'ꙁныа сломи`”
17
Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
17
Въспрїа'тъ и^хъ эT пђти безако'нїи и^хъ, беꙁако'нїи б^о ради своиX смири'шяся”
18
Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
18
Вся'кого брашна въꙁ#гнђшяся дш~а иX, и^ прибли'жишяся до вратъ смр~тныхъ”
19
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
19
И$ възва'шя къ г~ђ внегда скорбњти и^мъ, и^ эT бњд# и^хъ сп~се и^хъ”
20
послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
20
Посла` сло'во свое и^ і^сцᲇли и^хъ, и і^зба'ви и^хᲆ эT поги'бели иX”
21
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
21
да и^сповњдяᲄся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~вомъ члчsкымъ”
22
Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
22
И$ по'жрTђ е^мђ жрътвђ хвалњ`, и^ да повњдят# дњ'ла е^го в ра'дости”
23
Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
23
Сходя'щеи` в# мо'ри в# кораблиX, творя'щеи дњ'ланїа в# водаX мно'гах#,
24
вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
24
тїи видњша дњ'ла гн~я, и^ чюдеса` его въ глђбинњ`”
25
скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
25
Рече и^ ста` дђхъ бђ'ренᲆ, и^ въꙁнесо'шяся волны` его”
26
піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
26
Въсхо'дятъ до нб~съ, и^ ниꙁхо'дятъ до беꙁDнъ” дш~я и^хъ в# злыхъ та'яше.
27
Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
27
смђти'шася, поDвиꙁа'шася ја^ко пїа'ныи, и^ вс^я мђ'дрость и^хъ поглаще'на бысть”
28
Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
28
И$ въꙁваша къ г~ђ в#негда` скорбњти и^мъ, и^ эT бњдъ и^х# и^зведе` и^хъ”
29
Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
29
и^ повелњ бђ'ри, и^ ста в тишинђ, и^ ё^млᲆко'шя волны` е^го”
30
І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
30
и^ възвесели'шяся, ја^ко ё^млъко'ша и^ наста'вї я& в# приста'нище хотњнїа свое^го”
31
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
31
да и^сповњдяᲄся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса' е^го сн~овомъ члчsкымᲆ”
32
Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
32
да въꙁнесђтъ е^го вᲆ црк~ви лDюстњй, и^ на сњда'лищи ста'рецъ въсхва'лят# е^го”
33
Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
33
положилъ е^сть рњкы` в пђсты'ня, и^ і^схо'дища воDнаа в жа'жDђ.
34
землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
34
землю плодоно'снђю в# слати'нђ, эT зло'б# живђщыX на не'й.
35
Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
35
Положи'лъ е^сть пђсты'ня въ е^ѕе'ра вDона'я, и^ ꙁемлю беꙁвоDнђю вᲆ и^сходища воDнаа”
36
І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
36
И$ насели` т^ђ а%лчющая, и^ съста'вишя грады ѓ^би'телны”
37
засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
37
И$ насњяшя се'ла, и^ насадишя виногра'ды, и^ сътвори'шя плDо жи'тенъ”
38
Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
38
И$ блsви` и^хъ, и^ ё^мно'жишяся ѕњло, и^ скоты` и^хъ не ё^ма'ли,
39
Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
39
и^ ё^ма'лишяся ѓ^ꙁло'бишася эT печали золъ и^ болњзни”
40
тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
40
и^злїа'ся ё^ничиженїе на' кн~ѕя и^хъ, и^ ѓ^блазни` иX по непроходнњ, а^ не по пђти”
41
Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
41
И$ помо'же ё^богђ эT ни'щеты, и^ положи ја^ко ѓ^вца эTч~ьствїа”
42
Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
42
Оу%зрятъ пра'вїи, и^ въꙁвеселя'тся, и^ всяко безако'нїе заградитъ ё^ста` своа`”
43
Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
43
Кто` премђ'дръ, и^ съхранитъ сих#; и^ разђмњюT млsти гн~я”
1
пњснь ўалъма дввDъ, р~з”
2
Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
2
Гото'во срDце мое б~е, гото'во срDце мое`. въспою` и^ пою в# сла'вњ моей”
3
Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
3
Въста'ни сла'ва моа`, въста'ни ўалты'рю и^ гђ'сли, въста'нђ рано”
4
Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
4
И$сповњмся тебњ в людехъ г~и, пою тебњ въ я^ѕы'цњхᲆ”
5
Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
5
ЈА/ко ве'лїа верхђ` нб~съ млsть твоя, и^ до ѓ'блакъ и'стина твоя”
6
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
6
Възнеси'ся на нб~са б~е, и^ по все'й ꙁемли` сла'ва твоя”
7
щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
7
ја^ко да и^зба'вятся възлюбленїи твои`, сп~си` десни'цею твоею`, и^ ё^слы'ши м^я”
8
Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
8
б~ъ възгл~а въ ст~е'мъ свое^м#, възнесђ'ся и^ раздᲇлю` сики'мђ, и^ ю^доl селе'нїемъ размњ'рю”
9
Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
9
Мой е^сть галааD, и^ мой е^сть манасїи, и^ е^фрњм# ꙁастђпленїе главы` моеа`” И$ ю'да цр~ь мой,
10
Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
10
моа'въ коно'бъ ё^пова'нїа мое^го” На љ=дђме'ю наложђ` сапо'гᲆ мой мнњ и^ноплеме'нницы` покори'шяся”
11
Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
11
Кт^о в#ведетъ м^я въ' градъ ѓ^бъстоа'нїа; и^ли кт^о наста'витᲆ м^я до љ=дђме'а;
12
Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
12
не ты` ли б~е эTри'нђвыи` насъ, и^ не и^зы'деши б~е в# силахъ на'шыхъ”
13
Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
13
да'жDь намᲆ по'мощь эT печали, и^ сђе'т#но сп~се'нїе члчsко”
14
З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
14
ѓ% бѕ~њ сътворимъ си'лђ, и^ той ё^ничижитъ врагы` наша.
0
Начальнику хору. Псалом Давида.
в# конецъ, ўаломъ дввDъ, р~и”
1
Боже хвали моєї! Не мовчи.
1
Бж~е хвалђ мою` не премолчи`,
2
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
2
ја%ко ё^ста грњшнича, и^ ё^ста` льсти'ваго на' мя эTврьзо'шася” Гл~ашя на' мя ја^ꙁы'комъ льсти'вымъ,
3
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
3
и^ словесы` ненави'стными ѓ^быдо'шя м^я, и^ бра'шяся со мно'ю тђ'не”
4
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
4
Вᲆ мњсто любве` ѓ^блъга'хђ м^я, а^з же мл~твђ дњ'ахъ”
5
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
5
И$ положи'ша на' м^я ѕл^а въꙁ#блага'я, и^ не'нависть ꙁа въꙁлюбле'нїе мое`”
6
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
6
Поста'ви на'нь грњш#ника, и^ дїа'волъ да ста'нетъ ѓ^деснђю е^го”
7
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
7
Внегда` сђди'тися е^мђ да и^ꙁы'детъ ѓ^сђже'нъ, и^ мл~тва е^го бђ'ди вᲆ грњхъ”
8
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
8
да бђ'дђтъ днїе е^го ма'ли, и^ е^пі'скоп#ство е^го прїйметъ и'нъ”
9
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
9
да бђ'дђтᲆ сн~ве е^го сљ=ры, и^ жена` е^го вдова`”
10
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
10
дви'жащеся да преселятся сн~ове е^го, и^ въꙁ#про'сятъ, да и^ꙁгнани бђ'дђтъ и^ꙁ домовъ свои'хъ”
11
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
11
да вꙁы'щетъ ꙁаимода'вецъ вся е^ли'ка сђть е^го, и^ да въсхи'тятъ чђжїи трђды` е^го”
12
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
12
да не бђдетъ е^мђ ꙁасᲄђ'пника, ниже бђ'детъ и^же ё^ще'дритъ сљ=роты е^го”
13
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
13
да бђ'дђтъ чяда е^го в па'гђбђ, в роD е^ді'нъ да потребится и'мя е^го”
14
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
14
да въспомяне'тся беꙁако'нїе эTц~ъ е^го преD гм~ь, и^ грᲇхъ ма'тере е^го да не ѓ^чи'стится”
15
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
15
да бђдђтъ преD гм~ь вы'нђ, и^ да потреби'тся эT земля память иX”
16
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
16
ꙁанеже не помянђ` сътворити млsть, и^ погна` чл~ка ни'ща и^ ё^бога, и^ смире'на срDцемъ ё^мрьтви'ти”
17
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
17
И$ въꙁлюби кля'твђ, и^ прїидетъ е^мђ. и^ не въсхотњ блsве'нїа, и^ ё^да'лится эT него”
18
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
18
И$ ѓ^блече'ся в# кляᲄвђ ја%ко в ри'ꙁђ, и^ вни'де ја%ко вода` въ ё^тробђ е^го, и^ ја^ко е^лей въ ко'сти е^го”
19
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
19
да бђдет# е^мђ ја%ко ри'ꙁа в нюже ѓ^блачи'тся, и^ ја^ко по'ясъ, и'миже вы'нђ ѓ^поя'сђется
20
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
20
Се^ дњ'ло ѓ^блъга'ющихъ м^я эT г~а, и^ гл~ющыхъ лђкавая на дш~ђ мою”
21
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
21
И$ ты г~и г~и сътвори со мною и'мени ради своего, ја%ко бл~га млsть твоа”
22
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
22
Иꙁба'ви м^я, ја%ко ни'щь и^ ё^бо'гъ е^смь а^ꙁ# и^ срDце мое, смђтися во мнᲇ”
23
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
23
ЈА/ко сњнь е^гда ё^кло'нится эTяXся, сътрясохся ја%ко прђ'ѕи”
24
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
24
Колњнњ мои` и^ꙁнемого'стњ эT поста, и^ плоть моа` и^змᲇни'ся е^ле'я ради”
25
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
25
И$ а'ꙁъ быX поноше'нїе и^мъ. видњшя мя, покиваша глава'ми свои'ми”
26
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
26
Помози` м^и г~и бж~е мой, и^ сп~си` м^я по млsти твое'й”
27
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
27
и^ раꙁђмњютъ, ја%ко рђка твоа` си, и^ т^ы г~и сътворилъ е^си я&”
28
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
28
ПрокленTђ тїи, и^ ты` блsви'ши” Въста'ющеи` на мя постыдятся, ра'бъ же твой въꙁвесели'тся”
29
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
29
да ѓ^блекђтся ѓ^блъга'ющеи` м^я в# срамъ, и^ ѓ^де'жют#ся ја^ко ѓ^дежею стђдо'мъ свои'мъ”
30
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
30
И$сповњмся гв~и ѕᲇло` ё^сты` мои'ми, и^ посредњ мно'гᲆ въсхваю` и&”
31
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
31
ЈА/ко ста` ѓ^деснђю ё^бо'гаго, спасти` эT гоня'щых# дш~ђ мою`”
0
Псалом Давида.
а^ллїлђі"а ўлоM двDв# р~џ, каg ѕ~і”
1
Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».
1
Рече` г~ь гв~и моемђ, сᲇди` ѓ^деснђю мене, дондеже положђ врагы` твоа поDно'жїе ногама твои'ма”
2
Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх.
2
Же'ꙁлъ си'лы по'слетъ т^и г~ь эT сїѓ'на, и^ ё^долњеши посредњ врагъ твои'хъ”
3
З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе».
3
С тобою началсᲄво в# дн~ь си'лы твоеа`, въ свњтлостеX ст~ыхъ твои^х#” И$ꙁ# чрева прежDе дн~ьни'ца родиX т^я.
4
Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим».
4
клятся г~ь и^ не раска'ется” т^ы і^ере'й вᲆ вњкы, чинђ мельхиседе'ковђ”
5
Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.
5
г~ь ѓ^деснђю тебе, съкрђшилъ е^сть въ дн~ь гнњва свое^го цр~я”
6
Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні.
6
Сђ'дитъ въ ја^ѕы'цехъ, и^сполнитъ паде'нїа, съкрђши'тъ главы` на ꙁемли` мно'гыM”
7
І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
7
эT пото'ка на пђти` пїетъ, сего ради възнесе'тъ главђ”
0
Алилуя.
А$ллилђйа. р~і”
1
Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні.
1
Исповњмся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'мъ, в# совњтеX пра'выхъ и^ сонмњ”
2
Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх.
2
Ве'лїа дњла гн~я, и^ꙁы'скана во всXњ во'ляхъ е^го,
3
Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно.
3
И$сповњданїе и^ велелњпота дњ'ло е^го, и^ пра'вда е^го пребыва'етъ въ вњкъ вњка”
4
Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
4
Память сътворилъ е^сть чюде'съ свои'хъ” Ми'лостивъ и^ щедръ г~ь,
5
Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно.
5
пи'щђ далъ е^ст# боя'щимся е^го” Помяне'тъ в# вњкᲆ завњтъ свой,
6
Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів.
6
крњпость дњлъ своиX вњзвњсти` лю'демъ свои^мъ” да'ти и^мъ достоа'нїе ја^ѕыкъ,
7
Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні,
7
дњ'ла рђкъ е^го и^стина и^ сђдъ” Вњрны вся ꙁа'повњди е^го,
8
тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.
8
ё^тверже'ны въ вњкъ вњка, сътворены въ и^стинњ и^ пра'вотњ”
9
Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його.
9
И$ꙁбавленїе посла` лю'демъ свои'мъ” Заповњда в# вњкᲆ ꙁавњт# свой” Ст~о и^ стра'шно и^мя е^го”
10
Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
10
зача'ло премђ'дрости, страхъ гн~ь. ра'зђмъ же бл~гъ всњмъ творящымъ его” Хвала` е^го пребыва'етъ въ вњк# вњка”
0
Алилуя.
А$ллилђйа. ра~і”
1
Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
1
Блаже'нъ мђжъ боаи`ся г~а, в# ꙁа'повњдехъ е^го въсхо'щеT ѕњло`”
2
Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний.
2
Силно на ꙁемли бђдетъ сњмя е^го, родᲆ пра'выX блsвится”
3
Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно.
3
Сла'ва и^ бога'т#ство в домђ е^го, и^ пра'вда е^го пребыва'етъ въ вњкъ вњка”
4
У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий.
4
Въ сїа` во тмњ` свњтъ пра'вымъ, млsтивъ и^ ще'дръ и^ пра'веденъ”
5
Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
5
Бл~гъ мђжъ щедряи` и^ даа`, расмо'тритъ словеса своа` на сђдњ, ја%ко в# вњкъ не подви'жится”
6
Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.
6
в# па'мять вњчнђю бђ'детъ пра'веDник#,
7
Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.
7
эT слђха ѕла` не ё^бои'тся,
8
Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.
8
гото'во срᲆдце е^го ё^пова'ти на' г~а, ё^тверди'ся срDце е^го, не ё^бои'тся, дондеже во'ꙁ#ритъ на врагы` своя”
9
Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі.
9
расточи, дастъ ё^бо'гымъ, пра'вда е^го пребыва'е^тъ въ вњкъ вњка, ро'гъ е^го въꙁнесется въ сла'вњ”
10
Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
10
Грњшникъ ё^ꙁриT и^ прогнњвае^тся, ѕђбы` свои'ми поскреже'щеT, и^ раста'етᲆ. жела'нїе грњшника поги'бнеT”
0
Алилуя.
а^ллилђі"а” рв~і
1
Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!
1
Хвали'те ѓ^троцы г~а, хвали'те и^мя гн~е”
2
Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.
2
Бђди и'мя гн~е блsве'но, эT нн~ᲇ и^ до' вᲇка”
3
Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє.
3
эT въсто'къ сл~нца до ꙁа'пад#, хва'лно и'мя гн~е”
4
Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
4
высо'къ наD всњми ја^зы'кы г~ь, нDа нб~сы` сла'ва е^го”
5
Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах.
5
Кт^о ја^ко г~ь б~ъ нашь, на высо'кыX живыи`,
6
Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
6
и^ на смиреныа приꙁираа; на нб~си и^ на ꙁемли`”
7
з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,
7
Въздвиꙁа'аи` эT земля` ё^бога, и^ эT гно'ища въꙁнося` ни'ща”
8
щоб посадити його з князями народу Свого;
8
Посадити е^го с# кн~ѕи`, съ кн~ѕи` людїи своиX”
9
неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
9
вселя'аи` непло'дове в# доM, мт~рь ѓ^ чядXњ веселя'щђся”
0
[Алилуя.]
А$ллилђйа. рг~і”
1
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
1
Въ и^сходњ і^ил~евњ эT е^ги'пта, до'мђ і^а'ковля и^з людїи ва'рᲆваръ,
2
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
2
бысть і^ю^де'я ст~ни е^го, і^ил~ь ѓ%бласть е^го”
3
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
3
Мо'ре видњ` и^ побњже, и^ѓ'рданъ възврати'ся в#спяT”
4
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
4
Го'ры въꙁыгра'шяся ја^ко ѓ'вни, и^ хлъми` ја^ко а%гньцы ѓ^вчїи”
5
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
5
Что т^и бысть мо'ре ја^ко побњже. и^ тебњ и^ѓ^рда'ню, ја^ко възврати'ся в#спять;
6
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
6
го'ры ја%ко вꙁыграстеся, ја^ко ѓ^вни. и^ хлъми, ја%ко а^гньцы ѓ^вчїи;
7
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
7
эT лица` гн~я поDвижася ꙁемля`, эT лица бг~а і^а'ковля,
8
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
8
ѓ^бращшаго ка'мень въ е^зе'ра воDна'я, и^ несњко'мыи въ и^сточникы вDоныя”
9
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
9
Не намъ г~и не на'мъ, н^о и'мени твоемђ дажDь сла'вђ” Э$ млsти твое'и, и^ і'стинњ твоей,
10
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
10
да не когда` рекђтъ ја^ѕы'цы, гдњ е^сть б~ъ и^х#;
11
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
11
б~ъ же наj на нб~си и^ на ꙁемли`” Вс^я е^ли'ка въсхотњ`, сътвори`”
12
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
12
И/доли ја%ѕыкᲆ, сребро` и^ ꙁла'то, дњ'ла рђкъ чл~чьскъ”
13
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
13
Оу^ста` и'мђтъ, и^ не гл~ютъ” ѓ^чи и^мђтъ, и^ не ви'дятъ”
14
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
14
ё^ши и^мђтъ, и^ не слы'шятъ” Ноꙁдри и^мђтъ, и^ не ѓ^боня'ютъ”
15
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
15
Рђцњ и^мђтъ, и^ не ѓ^ся'жђтъ” Но'ѕњ и^мђтъ, и^ не по'идђтъ” Не въꙁгласяT горта'немъ свои'мъ”
16
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
16
Подо'бни и'мъ да бђдђтъ творящеи` я&, и^ в#си` надњющеи`ся на ня”
17
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
17
домъ і^ил~евъ ё^пова` на г~а, помощникъ и^ защи'титель иM е^сть”
18
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
18
доM а^аро'нь ё^пова` на' г~а, помощниk и^ ꙁащи'тиᲄель иM е^сть”
19
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
19
Боя'щеи`ся г~а ё^пова'шя на' г~а, помощникъ и^ защитиᲄель иM е^сть”
20
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
20
г~ь помянђв# н^ы, блsвилъ е^сть наs” блsвилъ е^сть доM і^ил~ев#, блsвилъ е^сть домᲆ а^а^ро'нь”
21
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
21
блsвилᲆ е^сть боя'щася г~а ма'лая с# вели'кы ми”
22
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
22
приложитъ г~ь на в^ы, на' вы и^ на сн~ы вашя”
23
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
23
блsве'ни в^ы гв~и, сътво'ршемђ нб~о и^ ꙁе'млю”
24
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
24
Нб~о нб~си гв~и, ꙁе'млю же дастъ сн~овомъ чл~чьскыM”
25
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
25
Не мр~твїи въсхва'ляT тя г~и, ни вси низходящеи` въ а^дъ”
26
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
26
н^о мы` живїи блsви'мъ г~а, эT нн~њ и^ до' вњка”
0
[Алилуя.]
А$ллилђйа. рд~і”
1
Я люблю Господа, Він почув голос благання мого.
1
Възлюбихъ, ја^ко ё^слы'шиT г~ь глsа моленїа мое^го”
2
Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої.
2
ЈА/ко приклони` ё^хо свое` мн^њ, и^ въ дн~и моа приꙁовђ”
3
Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.
3
ѓ^бья'ша м^я болᲇꙁни см~ртныа, бњды` а^довы ѓ^брњто'ша м^я” Ско'рбь и^ болњзнь ѓ^брњтохъ, и^ і'мя гн~е приꙁвах#”
4
Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!»
4
ЭO г~и и^зба'ви дш~ђ мою” Млsтивъ г~ь и^ пра'веденъ, и^ б~ъ нашь ми'лђетъ”
5
Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас.
5
Храня'и` младенця г~ь, сми'рихся и^ сп~се м^я”
6
Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені.
6
Възврати'ся дш~е моя в# покой твой, ја^ко г~ь бл~го сᲆтвори` тебњ”
7
Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе.
7
ја^ко и^зба'ви дш~ђ мою эT сме'рти, ѓ%чи мои` эT слеѕъ, и^ но'ѕᲇ мои` эT въспополъзнове'нїа”
8
Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
8
Бл~гоё^жDђ прDе гм~ь въ странњ живыX”
0
[Алилуя.]
Аeллїлђйа. ре~і”
1
Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми.
1
Вњровахъ тњмже възгл~аX. а^з же смирихъся ѕњло”
2
І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!»
2
А$з# же рњхъ въ ё^жасњ моемъ, всякъ чл~кь ло'жъ”
3
Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
3
Чт^о въздамъ гв~и ѓ^ всњхъ, и%хже въздастъ м^и;
4
Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву.
4
Ча'шђ сп~сенїа прїимђ и^ і'мя гн~е призовђ`”
5
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
5
Мл~твы моа гв~и въздамъ прDе всњми лDюми е^го”
6
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
6
Честна прDе гм~ь смр~ть прпDбныхᲆ е^го”
7
О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої.
7
ЭO г~и, а^зъ ра'бъ твой, а^ꙁъ ра'бъ твой, и^ сн~ъ рабы твоеа`. растръза` ю%зы моя”
8
Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву.
8
Тебњ пожрђ жр~твђ хвалњ, и^ въ и^мя гн~е призовђ”
9
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
9
Мо'литвы моя гв~и въꙁда'мъ, прDе всњми лDюми е^го.
10
У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.
10
въ дворњхъ домђ гн~я, посредњ тебе і^ерsли'мъ”
0
[Алилуя.]
А/ллилђйа. рѕ~і”
1
Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
1
Хвали'те г~а вс^и ја^ѕы'ци, похвали'те е^го вс^и лю'дїе.
2
Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.
2
ја^ко ё^твердися ми'лость е^го на насъ, и^ і'стина гн~я пребыва'етъ въ' вњки”
0
[Алилуя.]
А/ллилђйа, рз~і”
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
1
Исповњдаитеся гв~и, ја^ко бл~гᲆ ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
2
Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
2
да рече'тъ ё^бо домъ і^ил~евъ, ја^ко бл~гъ, ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
3
Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
3
да рече'тъ ё^бо домъ а^а^ро'нь, ја^ко бл~гъ, ја^ко в' вњкъ млsть е^го”
4
Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
4
да рекTђ ё^бо вс^и боя'щеи`ся г~а, ЈА/ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
5
У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
5
эT скорби приꙁвахъ г~а, и^ приꙁва` м^я в# простра'нтво”
6
Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
6
г~ь мн^њ помщникъ, и^ не ё^бою'ся чт^о съᲄворитъ мнњ чл~к#”
7
Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
7
г~ь мн^њ помощникᲆ, и^ а%зъ въз#ꙁрю на врагы моя”
8
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
8
Бл~го е^сть надњ'атися на' г~а, не'жели надᲇ'атися на чл~ка”
9
Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
9
Бл~го е^сть ё^повати на' г~а, не'же ё^повати на' кн~зя”
10
Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
10
Вс^и ја^ѕы'ци ѓ^быдошя м^я, и^ і'менемъ гн~имъ противляXся и^мъ”
11
Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
11
ѓ^бышDеше ѓ^быдо'шя м^я, и^ і'менеM гн~имъ противляXся иM”
12
обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
12
ѓ^быдо'ша мя ја^ко пче'лы сот#, и^ раз#горњшася ја^ко ѓ%гнь в# терьнїи, и^ і'менеM гн~иM противляXся и^м#”
13
Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
13
Възриновенᲆ преклониXся па'сти, и^ г~ь прїа'т# мя”
14
Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
14
Крњпость моа и^ пњнї мое` г~ь, и^ бы'сть м^и въ сп~се'нїе”
15
Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
15
Глsа ра'дости и^ сп~се'нїа в се'лехᲆ правDеникᲆ” десни'ца гн~я сътвори си'лђ,
16
правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
16
десни'ца гн~я възнес'е м^я” десни'ца гн~я сътвори` си'лђ”
17
Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
17
не ё^мрђ` н^о живᲆ бђдђ, и^ повњм# дњ'ла гн~я”
18
Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
18
Показђа накаꙁа` м^я г~ь, см~рьти же не предастъ м^я”
19
Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
19
эTврьзњте мнњ враᲄа` пра'вды, и^ вшDе в н^я и^сповњмся гв~и”
20
Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
20
Сїи врата гн~я пра'вDенїи вни'дђтъ в ня”
21
Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
21
И$сповњмся тебњ, ја^ко ё^слы'ша м^я, и^ бысть мн^њ вᲆ спасе'нїе”
22
Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
22
Ка'мень е^гоже небрего'шя ѕи'ждђщей, сей бысть вᲆ главђ` ё^глђ”
23
Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
23
эT г~а бысть с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
24
Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
24
Сі'и дн~ь и^же сътвори` г~ь, възрадђемся и^ вᲆзвеселимся вонь”
25
О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
25
ЭO г~и сп~си же, ЭO г~и поспњши же”
26
Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
26
блsве'нъ грядыи` въ и^мя гн~е, блsви'хоM в^ы и^з домђ гн~я”
27
Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
27
б~ъ г~ь, и^ ја^ви'ся намᲆ” Съста'вите празDникᲆ въ ё^крашеныX, до ро'гъ ѓ^лтаре'выхъ”
28
Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
28
б~ъ мой е^си т^ы, и^ і^сповњмтися” б~ъ мой е^си т^ы, и^ възнесђ` т^я” и^сповᲇмся тебњ, ја^ко ё^слы'ша м^я, и^ бысть мн^њ вᲆ сп~се'нїе”
29
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
29
И$сповњдайтеся гв~и ја^ко бл~гъ, ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
0
[Алилуя.]
А$ллилђйа, ри~і” Каg з~і”
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
1
Блаже'ни непоро'чнїи в# пђть, ходя'щеи` в# ꙁако'нњ гн~и”
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
2
блаже'ни и^спыта'ющеи` свњдњнїа е^го, всњмъ срDцемъ в#ꙁы'щђтъ е^го”
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
3
Не дњлающеи б^о беꙁако'нїе в пђтеX его ходиша”
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
4
Ты^ ꙁаповњда ѕа'повњди твоя, съхранити ѕњло”
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
5
Є$да и^спра'вилися бышя пђтїе мои`, съхранити ѓ^правданїа твоа”
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
6
Тогда` не постыжDђся е^гда призрю` на вся` ꙁа'повᲇди твоа”
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
7
И$сповњмся тебњ в# пра'вости срDца, внегда` наё^чи'ти ми ся сђдбам# пра'в#ды твоеа`”
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
8
ѓ^правданїа твоя съхраню`, не ѓ^ста'ви мене до ѕњла”
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
9
в чеM и^спра'витъ ю'нный пђть свой; в#негда съхранити словеса` твоя”
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
10
ВсMњ срDцемъ мои'мъ вꙁыскахъ тебе, не эTри'ни мене эT ꙁа'повњдей твои'хъ”
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
11
в# срDци мое'мъ съкрыX словеса` твоя, да не съгрᲇшю` тебњ”
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
12
Блsве'нъ е^си г~и, наё^чи` м^я ѓ^правда'нїемъ твои'м#”
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
13
Оу^стна'ма мои'ма въꙁвњстихъ вся сђдбы` ё^стъ твои'хъ”
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
14
На пђти` свᲇдњнїи твоиX насладихся, ја%ко ѓ^ вся'комъ бога'тьствњ”
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
15
В ꙁа'повњдехᲆ твоиX поглђмлю'ся, и^ раꙁђмᲇю пђти твоя”
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
16
Въ ѓ^правда'нихъ твои'х# поё^чюся, не ꙁабђ'дђ словесъ твоих#”
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
17
въꙁда'жDь рабђ твоемђ, живи` м^я, и^ съхраню словеса твоа”
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
18
эTкрый ѓ'чи мои`, и^ раꙁђмᲇю чђдеса` эT ꙁако'на твое^го”
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
19
Пришле'цъ а^зъ е^смь на ꙁеMли`, не съкрый эT мене ѕа'повњди твоя”
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
20
Въꙁлюби` дш~а моа, въжделњти сDђбы` твоя на вся'ко вре'мя”
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
21
Запрњтилъ е^си гръды'мъ, про'кляти ё^кланя'ющеися эT ꙁа'повњдей твоиX”
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
22
эTи'ми эT мене поно'съ и^ ё^ничиже'нїе, ја^ко свњдњнїи твоиX вꙁыскахъ”
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
23
И$бо сњдоша кня'ѕи, и^ на мя клевеᲄа'хђ. ра'бъ же твой глђмля'шеся въ ѓ^прав#да'нихъ твоиX”
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
24
И$бо свњдњнїа твоа поё^че'нїе мое` е^сть, и^ совњти мои` ѓ^правданїа твоа”
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
25
Прильпе ꙁемли дш~а моя`, живи` мя по словеси` твоемђ”
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
26
пђти моя и^сповњдахᲆ, и^ ё^слы'ша м^я. наё^чи м^я ѓ^правда'нїем# твои'мъ”
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
27
Пђти ѓ^правда'нїи твоиX вразђми` м^я, и^ поглђмлюся в чюдесеX твои'хъ”
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
28
Въꙁдрњма` дш~а моа эT ё^ны'нїа, ё^тверди` м^я в# словесњхъ ᲄвои'хъ”
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
29
Пђть непра'вды эTстави эT мене, и^ ꙁако номъ твои'мъ поми'лђй м^я”
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
30
Пђть и'стинный и^ꙁ волихъ, и^ сDђбы` твоя не ꙁабыX”
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
31
Прилњпихся свњдњнїи твои'хъ, г~и, не посрами` мене”
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
32
Пђть ꙁа'повњдей твоих# текоX, е^гда разши'рилъ е^си срDце мое”
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
33
Законополо'жи мн^њ г~и пђть ѓ^правданїи твои'хъ, и^ вꙁы'щђ и& вы'нђ”
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
34
вразђми` м^я, и^ і^спытаю ꙁаконъ ᲄвой, и^ съхраню` и& всњмъ срDцемъ мои'мъ”
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
35
Настави м^я на пђть ꙁа'повњдей твоихъ, ја%ко тои въсхотњхъ”
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
36
Приклони` срDце мое въ свњдᲇнїа твоа, а^ не в лихои'м#ство”
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
37
эTврати` ѓ%чи мои`, не ви'дњти сђе'ты, в пђти твое'мъ живи` м^я”
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
38
Поста'ви рабђ твоемђ сло'во твое, въ страX твой”
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
39
эTи'ми поноше'нїе мое, е^же непщевахъ, ја%ко сђдбы твоя бл~гы”
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
40
Се^ въжделњхъ за'повњди твоя, в# правдњ твое'й живи` м^я”
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
41
И$ да прїидетъ на мя млsть твоя, г~и, сп~се'нїе твое по словеси твое^мђ”
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
42
И$ эTвњща'ю поношя'ющиM м^и сло'во, ја%ко ё^поваX на словеса ᲄвоа”
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
43
И$ не эTи'ми эT ё^стъ мои'хъ словесе и'стинна до ѕњла`, ја%ко на сђдбы твоя ё^повахъ”
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
44
И$ сохраню зако'нъ твой всегда, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
45
И$ хождахъ в# широтњ, ја%ко ꙁа'повᲇди твоя в#ꙁыскахъ”
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
46
И$ гл~ахъ ѓ^ свњдњнихᲆ твоиX пред# цр~и, и^ не стыдяXся”
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
47
И$ поё^чахся в# за'повњдехъ твои'хᲆ, ихже въꙁлюбиX ѕњло`”
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
48
И$ въꙁдигох# рђцњ мои` к# ꙁаповњдемъ твои'мъ, и%хже въꙁлюбихъ, и^ глђмля'х#ся вᲆ ѓ^правданихъ твои'хъ”
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
49
Помяни слове'съ твоихъ рабђ твоемђ, и'хже ё^пова'нїе далъ м^и е^си,
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
50
та мя ё^тᲇши въ смиренїи моемᲆ, ја%ко сло'во ᲄвое живи м^я”
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
51
Гръдїи ꙁаконопрестђпова'хђ ѕњло`, эT ꙁако'на же твоего не ё^клонихся”
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
52
Помянђхъ сDђбы твоя эT вњка, г~и, и^ ё^тњшихся”
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
53
Печаль прїа'тъ м^я, эT грњшникъ, ѓ^ставля'ющыхъ ꙁаконъ твой”
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
54
Пњта бњхђ мн^њ ѓ^правда'нїя твоя, на мњстњ пришельствїа мое^го”
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
55
Помянђхъ в нощи` и^мя твое г~и, и^ съхранихъ законъ твой”
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
56
Си^ бысть мнњ ја^ко ѓ^правда'нїи твои'хъ вꙁыскахъ”
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
57
Часть моа` е^си г~и, рњхъ съхрани'ти законъ твой”
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
58
Помолихся лицђ твое^мђ всњмъ срDцемъ моиM, поми'лђй м^я по словеси` твоемђ”
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
59
Помыслихъ пђти` твоя, и^ възвратихъ но'ѕњ мои` въ свњдњнїа твоя”
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
60
ёгото'вихᲆся и^ не смђтихся съхрани'ти ꙁа'повњди твоя”
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
61
ю^жя грњшникъ ѓ^бяꙁа'шяся мн^њ, и^ закона твоего не ꙁабых#”
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
62
Полђнощи въстаа'хъ, и^сповњдатися тебᲇ на сђдбы` правды твоеа`”
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
63
прича'стникъ а^ꙁъ е^смь всњмᲆ боя'щиMся тебе, и^ храня'щиM за'повњди твоя”
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
64
Млsти твоеа` г~и и^сполнь ꙁемля`, ѓ^правданїемъ твои'мъ наё^чи м^я”
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
65
бла'гость сътворилъ е^си с рабомъ твои^м# г~и, по словеси твое^мђ”
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
66
Бл~гости и^ накаꙁа'нїю и^ ра'зђмђ наё^чи` м^я, ја^ко заповњдемъ твои'мъ вњ'ровахъ”
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
67
ПрежDе даже не смирихся а^зъ прегрњших#, сего ради слово твое сᲆхраних”
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
68
Бл~гъ е^си ты г~и, и^ бл~гостїю твоею` наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твои'мᲆ”
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
69
ё^множися на мя непра'вда гордыX; Аз же всњмъ срDцемъ мои'мъ и^спыᲄа'ю за'повњди твоя”
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
70
ё^сы'рися ја%ко млеко срDце и^хъ, а^з же зако'нђ твоемђ поё^чихся”
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
71
Бл~го мн^њ, ја^ко смирилъ мя е^си, да наё^чю'ся ѓ^правда'нїемъ твои'мъ”
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
72
Бл~гъ мн^њ зако'нъ ё^стъ твои'хъ, паче ты'сђщъ злата` и^ сребра`”
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
73
Рђцњ` твои` сътвори'ста м^я, и^ създа'ста м^я” Вразђми` м^я, и^ і^спыта'ю ꙁаповњди твоя”
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
74
Боя'щеи`ся тебе ё^зрятъ м^я, и^ въꙁвеселятся, ја^ко на словеса твоя ё^повах#”
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
75
Раꙁђмњхᲆ г~и, ја^ко правда повелњнїа твоя и^ въи^стинђ смирилъ м^я е^си”
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
76
Бђди же млsть твоа`, да ё^тњшитᲆ м^я по словеси твое^мђ раба твоего”
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
77
да прїидђтъ мн^њ щедро'ты твоя, и^ живъ бђ'дђ, ја^ко законъ твой поё^че мое е^сть.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
78
да постыдяᲄся грᲆдїи, ја^ко без# пра'вды беꙁаконоваша на' мя. а%з же поглђмлюся в# заповњдехъ твои^хъ”
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
79
да ѓ^братят# м^я боящеи`ся тебе, и^ вњдђщеи` свDњнїа твоя”
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
80
Бђди срDце мое непоро'чно въ ѓ^правданиX твои^хъ, ја^ко да ся не постыждђ”
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
81
И$счеꙁа'етъ въ сп~се'нїе твое дш~а моа, в# сло'во твое ё^повахъ”
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
82
И$ꙁчезо'шя ѓ%чи мои` в# сло'во твое, гл~юще, когда ё^тњшиши м^я;
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
83
ја%ко быхъ ја%ко мњхъ на сланњ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
84
коли'ко е^сть днїи раба твое^го, когда сътвори'ши эT гоня'щыхъ м^я сђдъ;
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
85
повњдашя мн^њ ꙁаконопрестђпницы глђмле'нїа, н^о не ја%ко закон# твой г~и”
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
86
Вс^я ꙁа'повњди твоя и^стина” Беꙁ пра'вды погна'ша м^я помози м^и”
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
87
Ма'ла не сконча'ша мене на земли`, а^з же не ѓ^ставихᲆ ꙁаповњди твоя”
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
88
По млsти твоей живи м^я, и^ съхраню` свњдњнїа ё^стъ твои'хᲆ”
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
89
Въ' вњкы г~и сло'во твое пребыва'етъ на' нб~си,
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
90
в роD и^ родᲆ и^сти'на твоа” ѓ^сновалъ е^си землю, и^ пребыва'етъ
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
91
ё^чиненїемъ твои'мъ. пребываеT дн~ь, ја%ко вся'ческая рабо'тна тебњ”
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
92
ЈА/ко а^ще не законъ твой поё^ченїе мое е^сть тогда ё^бо поги'блъ быхᲆ въ смиренїи моемъ”
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
93
Въ вњкъ не ꙁабђдђ ѓ^правDанїи твои^хъ, ја%ко въ нихъ живи'лъ м^я е^си”
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
94
Статїя, в~” Твой е^смь а^ꙁъ, сп~си м^я, ја%ко ѓ^правда'нїи твоиX в#ꙁыскахъ”
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
95
Мене жда'шя грᲇшницы, погђбити м^я. свњдњнїа твоя раꙁђмXњ”
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
96
Всякоа кончи'ны видњхъ конецъ, широка ꙁа'повњдь твоя ѕњло`”
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
97
Коль въꙁлюбихъ ꙁаконъ твой г~и, весь дн~ь поё^ченїе мое е^сть”
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
98
Паче вра'гᲆ мои'хъ ё^мђ'дрилъ м^я е^си ꙁа'повᲇдїю твоею, ја%ко в вњкъ моя е^сть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
99
па'че всњхъ ё^чящыхъ м^я раꙁђмњх#, ја%ко свњдњнїа ᲄвоа поё^че'нїе мое е^сть”
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
100
Па'че ста'рецъ раꙁђмњхᲆ, ја^ко ꙁа'повњди твоя вꙁыскахъ”
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
101
эT вся'кого пђти лђкава въꙁбранихъ ногамᲆ мои'м#, ја%ко да съхраню` словеса` твоя”
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
102
эT сђдебъ твои'хъ не ё^да'лихся, ја%ко ты ꙁаконополо'жилъ м^я е^си”
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
103
Коль слDака грᲆтани моемђ словеса` твоя, паче ме'да ё^сто'мъ мои'мъ”
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
104
эT ꙁаповњдей твои'хъ раꙁђмXњ, сего ради въꙁненавидњхъ всякъ пђть непра'вды”
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
105
Свњтилникᲆ нога'ма мои'ма ꙁаконъ твой, и^ свњтъ стеѕямъ мои'мъ”
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
106
Кляхся, и^ поста'вихъ съхрани'ти сђдбы` пра'вды твоеа`”
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
107
Смирихся до ѕњла, г~и, живи` м^я по словеси твоемђ”
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
108
Во'лная ё^стъ мои'хъ бл~говоли же г~и, и^ сђдбы` твоа наё^чи` м^я”
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
109
дш~а моа в рђ'кђ твоею вы'нђ, и^ ꙁако'на твоего не ꙁабыхъ”
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
110
Положи'шя грњшницы сњть мн^њ, и эT ꙁаповњдей твои'хъ не ꙁаблђдиX”
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
111
наслњдовахъ свњдᲇнїа твоя в# вњк#, ја^ко радованїе срDца моего сђть”
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
112
ѓ^братихъ срDце мое, сътвори'ти ѓ^правDанїя твоя в# вᲇкъ ꙁа въꙁдаа'нїе”
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
113
Законопрестђпныа въꙁненавидXњ, ꙁаконъ же твой въꙁлюбихъ”
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
114
Помощникъ мой, и^ ꙁастђпникъ мои е^си т^ы, на словеса твоя ё^повахъ”
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
115
ё^клони'теся эT мене лђка'внђющеи`, и^ і'спытаю ꙁа'повњди б~а моего”
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
116
Застђпи` м^я по словеси` твое^мђ, и^ жив# бђ'дђ. и^ не посрами` мене эT чаа'нїа моего”
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
117
Помоꙁи м^и и^ сп~сђся, и^ поё^чюся въ ѓ^правда'нихъ твоиX вынђ”
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
118
Оу^ничижилъ е^си вс^я эTстђпа'ющая эT ѓ^правда'нїи твоиX, ја%ко неправеDно помышленїе и'хъ”
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
119
Престђпа'ющаа непщевахъ вся грњшныя ꙁемли, сего ради възлюбиX свњдњнїа твоя”
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
120
Пригвозди` эT страха твое^го плоти моя, эT сђдебъ бо твоиX ё^боя'хся”
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
121
сътворихъ сђдъ и^ пра'вдђ, не преда'жDь мене ѓби'дящымъ м^я”
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
122
Вᲆспрїими` раба` твоего въ бл~го, да не ѓ^клеветаютъ мене грᲆдїи”
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
123
ѓ%чи мои` и^счеꙁо'стњ въ сп~се'нїе твое`, и^ в# сло'во правды твоеа`”
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
124
Сътвори` с# рабомъ твои'мъ по млsти твоей, и^ сђдбамᲆ твои'мъ наё^чи` м^я”
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
125
Рабъ твой е^смь а^ꙁъ, враꙁђми` м^я, и^ наё^чюся свᲇдњнїемъ твои'мъ”
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
126
Вре'мя сътворити гв~и, раꙁориша ꙁаконᲆ твой”
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
127
Сего ради възлюбиX ꙁа'повᲇди твоя, паче зла'та и^ топаꙁи'а”
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
128
Сего ради къ всњмъ ꙁа'повњдемъ твои'мъ направляхся, всякъ пђть неправды въꙁненавидњхᲆ”
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
129
ди'вна свњдњнїа твоя, сего ради и^спытаетᲆ я& дш~а моя”
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
130
ЈА/вленїе словесъ твои'хъ просвњщаетъ, и^ вразђмля'етᲆ младенца”
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
131
Оу^ста` моя` эTвръꙁохъ, и^ привлекохъ дх~ъ, ја%ко ꙁа'повњди твоя` желахъ”
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
132
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я, по сђдђ` любящиX и'мя твое”
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
133
Стопы` моя напра'ви по словеси твоемђ, и^ да не ѓ^долњетъ м^и вся'ко безаконїе”
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
134
И$зба'ви м^я эT клеветы` члчsкыа, и^ съхраню` за'повњди твоа”
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
135
Лице твое просвњти` на раба ᲄвое^го, и^ наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твоиM”
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
136
И$схо'дища вDона'я и^зведо'ста ѓ^чи мои`, понеже не съхранихᲆ ꙁаконъ ᲄвой”
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
137
пра'веденъ е^си г~и, и^ пра'ви сђди` твой”
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
138
Заповњда пра'вдђ свњдᲇнїа твоя, и^ і'стинђ ѕњло`”
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
139
и^ста'яла м^я е^сть жа'лость твоа, ја%ко ꙁабы'ша словеса твоя вра'ѕи мои`”
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
140
РажDеже'но сло'во твое ѕњло`, и^ рабъ твой възлюби е&”
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
141
ю'ноша а^зъ е^смь, и^ ё^ничиженъ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
142
Пра'вда твоа` пра'вда в# вњкъ, и^ законъ твой и'стина”
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
143
Ско'рби и^ нђжDа ѓ^брᲇто'шя м^я, ꙁа'повњди твоя поё^че'нїе мое”
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
144
Пра'вда свDњнїа твоя в# вњкъ, враꙁђми` м^я, и^ жи'въ бђ'дђ”
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
145
Възвахъ всњмъ срDцемъ мои'мъ, ё^слы'ши м^я г~и ѓ^правда'нїи твои^хᲆ взыщђ”
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
146
Въꙁва'хъ т^и, сп~си м^я, и^ сᲆхраню` свњдњнїа твоя”
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
147
ПрDеварихъ в# беZго'дїи, и^ възваX, на словеса твоя ё^повахъ”
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
148
прDевари'стњ ѓ%чи мои кᲆ ё^трђ, поё^читися словесеM твоиM”
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
149
Глsа мой ё^слы'ши г~и по млsти твоеи^, по сDђбњ твоей живи' м^я”
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
150
Прибли'жишя гонящей м^я беꙁаконїе, эT ꙁако'на же твое^го ё^далишася”
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
151
Блиꙁъ е^си т^ы г~и, и^ вс^и пђтїе ᲄвои` и'стина”
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
152
И$сперва поꙁнахъ эT свњдњнїи твоиX, ја^ко в# вњкъ ѓ^сновалъ я& е^си”
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
153
Ви'ждь смире'нїе мое, и^ і^зми м^я, ја%ко ꙁакона твое^го не ꙁабыхъ”
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
154
Сђди` сђдъ мой, и^ і^зба'ви м^я, по словеси твое^мђ живи` м^я”
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
155
далече эT грњшникъ сп~се'нїе, ја^ко ѓ^правда'нїи твои^хъ не вꙁыска'шя
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
156
щедро'ты твоа мно'гы г~и, по сђдбњ твоей живи` м^я”
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
157
Мн'оѕи и^згоня'щеи` м^я и^ стђжа'ющеи` ми, эT свњдњнїи твои^хъ не ё^клонихся.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
158
видXњ нераꙁђмњва'ющая, и^ и^стаа^хъ, ја^ко словесъ твои^хъ не съхрани'ша”
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
159
ви'ждь ја^ко за'повњди твоя въꙁлюбихъ, г~и, по млsти твоей живи м^я”
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
160
Нача'ло словесъ твои'хъ и'стина, и^ в вњкъ вс^я сDђбы пра'вды твоеа”
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
161
Княѕи погна'шя м^я тђ'не, и^ эT словесᲆ твоиX ё^стра'шися срDце мое”
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
162
Възрадђюся а^зъ ѓ^ словесехъ твоиX, ја%ко ѓ^брᲇтааи` користь мно'гђ”
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
163
Неправдђ възненавидњхъ и^ ѓ^мерзњ м^и, зако'н# же твой въꙁлюбиX”
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
164
СеDми'цею дн~емъ хвали'хъ т^я, ѓ^ сђдбахъ правды твоеа`”
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
165
Ми'ръ мно'гᲆ любящиM ꙁако'нъ твой, и^ нњсть и^мъ събла'ѕны”
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
166
Ча'яхᲆ спасе'нїе твое г~и, и^ ꙁаповњди твоя въꙁ#любихъ”
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
167
Съхрани` дш~а моа` свњдњнїя твоя, и^ възлюби я& ѕњло`”
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
168
Съхранихъ за'повњди твоя и^ свњдњнїя твоя, ја%ко вс^и пђтїе мои` прDе тобою г~и”
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
169
да прибли'жится мл~тва моя` прDе тя г~и, по словеси твое^мђ вразђми` м^я”
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
170
да вни'детъ прошенїе мое прDе т^я г~и, по словеси твое^мђ и^зба'ви м^я”
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
171
эTры'гнђтъ ё^стнњ` мои` пњнїе, е^гда` наё^чиши мя ѓ^правда'нїеM твои'мъ”
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
172
Провњща'етъ ја%зы'къ мой словеса` твоя, ја%ко вс^я за'повњди твоа правда”
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
173
Бђди рђка твоя спsти` м^я, ја%ко за'повњди твоя и^ꙁволихъ”
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
174
ВъжDелњхᲆ сп~се'нїе твое г~и, и^ законъ ᲄвой поё^ченїе мое е^сть”
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
175
Жива` бђдетъ дш~а моа, и^ въсхва'литᲆ т^я, и^ сђд#бы твоя помогђтъ мн^њ”
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
176
Заблђдихъ ја%ко ѓ^вча` поги'бшее, вᲆꙁыщи раба твоего, ја%ко за'повњди твоя не ꙁа'быхъ”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степеннаа`, рџ~і” Каg, и~і”
1
До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.
1
Къ г~ђ внегда скорбXњ въꙁваX, и^ ё^слы'ша мя”
2
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
2
г~и и^ꙁбави дш~ю мою эT ё^стенᲆ непра'веденъ, и^ эT ꙁыка льсти'ва”
3
Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?
3
Чт^о дастᲆ ти ся, и^ли чт^о приложиT ти ся къ ја%ꙁы'кђ льсти'вђ;
4
Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.
4
стрњ'лы си'лнаго и^ꙁъѓ^щре'ны, съ ќ'гльми пђсты'нными”
5
Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.
5
Оу^вы` мн^њ, ја%ко пришельсᲄвїе мое ё^далися, вселихся съ се'лы кљ=дарскыми,
6
Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.
6
мно'го прише'лъствова дш~а моя`” Съ ненави'дящыми ми'ра, бњхъ ми'ренъ”
7
Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
7
Є$гда гл~ахъ и^мъ, боря'хђ м^я тђ'не”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'ннаа, р~к”
1
Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.
1
Въꙁведохъ ѓ'чи мои` в# горы, эTнђ'дђ же прїидетᲆ по'мощь моа”
2
Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.
2
Помощь моа эT г~а, сътворшаго нб~о и^ зе'млю”
3
Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.
3
Не даждь въ смяте'нїе ногы` твоеа`, ниже въꙁдрᲇмлетъ храняи` т^я”
4
Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.
4
Се^ не въꙁдрњмлетъ ни ё^снеT храняи` і^ил~я”
5
Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.
5
г~ь съхранитъ т^я, г~ь покровъ ᲄвой наD рђкђ деснђ'ю твою”
6
Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
6
Въ дн~е сл~це не ѓ^жеже'тъ тебе, ни лђна` но'щїю.
7
Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].
7
г~ь съхрани'тъ т^я эT вся'кого ѕл^а, съхранитъ дш~ђ твою г~ь”
8
Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.
8
г~ь съхрани'тъ в#хоженїе твое, и^ і^схоже'нїе твое, эT нн~њ и^ до' вњка”
0
Пісня ступенів. Давида.
Пњснь степе'ннаа, рк~а”
1
Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.
1
Въꙁвесели'хся ѓ^ рекшиX мнᲇ, в домъ гн~ь вни'демᲆ”
2
Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.
2
Стоя'ще бњхђ но'гы нашя вᲆ дворњхъ твои'хъ і^ерsли'мъ”
3
Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.
3
І$е^рsли'мᲆ ѕи'ждемъ ја%ко граD, е^мђже причастїе е^го вкђ'пњ”
4
Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.
4
Тамо б^о вꙁыдоша колњна, колњна гн~я свᲇдњнїе і^ил~ево, и^сповᲇдатися и'мени гн~ю”
5
Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
5
ЈА/ко т^ђ сᲇдошя прsтли на сDђ, престоли в домђ` двDвњ”
6
Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
6
Вопроси'те же ја%же ѓ% мирњ і^ерsли'мђ, и^ ѓ^билїе любящымъ т^я”
7
І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.
7
Бђ'ди же миръ в# си'лᲇ твоей, и^ ѓ^билїе в# столпђстњнахъ твои'хъ”
8
Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.
8
Ради братїи моиX и^ ближ#нихъ мои'х#, гл~аX ё^бо ми'ръ ѓ^ тебᲇ”
9
Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.
9
домђ ради г~а б~а нашего, в#зыскахъ бл~гаа тебњ”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степенаа, рк~в”
1
До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.
1
К тебњ` въꙁведохъ ѓ%чи мои`, живђщемђ на нб~си”
2
Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
2
Се^ ја%ко ѓ%чи рабъ в рђ'кђ господїи свои'хъ, ја%ко ѓ^чи рабыни в рђ'кђ госпожа` своеа`, ᲄа'ко ѓ^чи на'ши къ г~ђ б~ђ на'шемђ, до'ндеже ё^щедриT н^ы”
3
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
3
Поми'лђй наs г~и, поми'лђй насъ, ја^ко по мно'гђ и^сполнихоMся ё^нишиже'нїа”
4
Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
4
По многђ и^сполнися дш~я на'шя, ё^ничиже'нїе гобꙁђ'ющыхъ, и^ ё^ничиже'нїе гръдыM”
0
Пісня ступенів. Давида.
Пњснь степе'ннаа рк~г”
1
Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,
1
ЈАко а%ще не бы` г~ь в# насъ, да речетъ нн~њ і^ил~ь.
2
якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —
2
ја%ко а^ще не бы г~ь в# насъ, в#негда` въста'ти чл~комъ на' ны`, ё^бо живы по'жръли бышя наs,
3
вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.
3
в#негда прогнњватися ја%росᲄи е^го на' ны” Оу^бо вода потопила б^ы насъ,
4
Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.
4
поток# пре'йде дш~а наша”
5
Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.
5
Оу^бо пре'иде дш~а наша во'дђ непостояннђю”
6
Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.
6
Блsвенᲆ г~ь, и^же не дастъ насъ в# лови'твђ ѕђбо'мъ и^хъ”
7
Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.
7
дш~а на'шя ја%ко пти'ца и^ꙁбавися эT сњти ловящыX” Сњть съкрђши'ся, и^ мы и^ꙁбавлени быхоM”
8
Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
8
По'мощъ на'шя въ и^мя гн~е, сътво'ршаго нб~о и^ ꙁе'млю”
0
Пісня ступенів.
пњснь степе'ннаа, рк~д”
1
Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.
1
Надᲇющеи`ся на' г~а, ја^ко гора сиѓ'нъ, не подвижится вᲆ вњкъ живыи` въ і^ерsли'мњ”
2
Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
2
Го'ры ѓ%крестъ е^го, и^ г~ь ѓ%крестъ людїи своиX, эT нн~њ и^ до' вњка”
3
Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.
3
ЈА/ко не ѓ^ста'витъ г~ь жеꙁла` грњшныхъ, на жребїи правеDныхъ, ја%ко да не про'стрђтᲆ правеDнїи в# беꙁако'нїи рђкъ своиX”
4
Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.
4
Оу^блажи` г~и бл~гыM, и^ пра'вымъ срDцемъ”
5
А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
5
Оу^кланя'ющая же ся в раз#вращенїе поведетъ г~ь съ дњлающими безако'нїе, ми'ръ на і^ил~я”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'ннаа, рк~е”
1
Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.
1
Внегда` въз#вратиT г~ь плњнъ сїѓ'нъ, бы'хомъ ја%ко ё^тњшени”
2
Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».
2
Тогда и^спо'лнишяся ра'дости ё^ста` нашя, и^ ја%ꙁыкъ нашь веселїа” Тогда рекђтъ въ ја%ꙁы'цехъ, въꙁвели'чилъ е^сть г~ь сътворити с ни'ми”
3
Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
3
Въꙁвели'чилъ е^сть г~ь сᲆтвори'ти с нами, бы'хомᲆ веселя'щеся”
4
Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
4
Въз#врати г~и плененїе на'ше, ја%ко пото'кы ю'гомъ”
5
Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
5
Сњющеи` слеѕа'ми, радостїю по'жнђтъ”
6
Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.
6
Ходя'щеи` хожDаахђ, и^ пла'кахђся метающе сњмена своя” Грядђще же прїидђтъ ра'достїю, в#землюще рђкоя'ти своя”
0
Пісня ступенів. Соломона.
Пњснь степеннаа, рк~ѕ”
1
Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.
1
Аще не г~ь съꙁи'жDетъ до'мђ, всђе трђди'шяся ѕи'ждђщеи” А$ще не г~ь сᲆхранит# граD, всђе бдњ` стрегїи”
2
Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
2
Всђе вамъ е^сть ё^тренева'ти” Въста'нњте посњдани, ја^дђщеи` хлњб# болњꙁни, внегда дасть въꙁлюбленымъ свои'мъ сонъ”
3
Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.
3
Се^ достоа'нїе гн~е сн~ове, м#зда` плода чревна'го”
4
Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.
4
ЈА/ко стрњ'лы в рђцњ си'лнаго, тако сн~ве эTя'тыхъ”
5
Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
5
Блаженъ, и^же и^спо'лнитъ жела'нїе свое эT нихъ, не постыдятся е^гда гл~ютъ врагомъ свои'мъ въ вратехъ”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'ннаа, рк~з”
1
Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
1
Блаже'ни вс^и боя'щеи`ся г~а, ходя'щеи` в пђтехъ его”
2
Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
2
Трђды` плоD свои^хъ снњ'си, блаже'нъ е^си, и^ добро` тебњ бђ'детъ”
3
Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.
3
Жена` твоя ја%ко лоꙁа` плодови'та въ странахъ до'мђ твоего” Сн~ве твои` ја%ко лњторасли ма'сличныа ѓ%крестъ трапезы твоеа`”
4
Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.
4
Се^ тако блsви'тся чл~къ, боаи`ся г~а”
5
Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.
5
Блsви'тъ т^я г~ь эT сїѓ'на, и^ ё'зриши бл~агая і^ерsли'мђ вс^я дн~и живота` твоего”
6
Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!
6
И$ ё^зриши сн~ы сн~въ твои'хъ, ми'ръ на і^ил~я”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'нная, рк~и”
1
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,
1
Мно'жицею бра'шася со мно'ю эT ю'ности моеа`, да рече'тъ нн~њ і^ил~ь,
2
багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
2
мно'жицею бра'шася со мною эT ю'носᲄи моеа, и^бо не премого'шя м^я”
3
На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,
3
На хрњбтњ` моемъ дњ'лаша грњшници, продлъжи'шя безаконїа своя”
4
але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.
4
г~ь пра'веденъ съсњчеT вы'я грњшникоM”
5
Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.
5
да постыдятся и^ въꙁвратятся въспять вс^и ненави'дящеи` сїѓ'на”
6
Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,
6
да бђ'дђтъ ја%ко трава` на зда'них#, ја%же прежDе въсртъже'нїа и'сше”
7
якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.
7
ЈА/же не и^спо'лни рђкы` своеа` жняи`, и^ ло'на свое^го рђкоя'ти събира'аи`”
8
А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».
8
И$ не рњшя мимоходя'щеи, блsве'нїе гн~е на вы, блsвихомъ в^ы въ и^мя гн~е”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'ннаа, рк~џ”
1
З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
1
Из глђбины въꙁва'хъ к тебњ г~и, г~и ё^слы'ши глsа мой”
2
Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
2
да бђ'дђтъ ё^ши твои` в#немлюще глsа мл~твы моеа`”
3
Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?
3
А$ще беꙁаконїа назриши г~и, г~и кт^о постои'тᲆ;
4
Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.
4
ја%ко эT тебе` ѓ^цище'нїе е^сть,
5
Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.
5
и'мени раd твоего потрьпњхъ т^я, г~и, потрьпњ дш~а моа в# слово твое, ё^пова` дш~а моа` на' г~а”
6
Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.
6
эT стража ё^треняа до' нощи, эT стража ётреняа да ё^поваетъ і^ил~ь на' г~а”
7
Бо у Господі милість і велике у Нього визволення,
7
ЈА/ко эT г~а млsть, и^ мно'го эT него и^ꙁбавленїе”
8
і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
8
И$ то'и и^ꙁба'витъ і^ил~я эT всњхъ беꙁако'нїи е^го”
0
Пісня ступенів. Давида.
Пњснь степе'нная, р~л”
1
Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.
1
Ги~, не възнесе'ся срDце мое`, ни въꙁнесо'стᲇся ѓ^чи мои`” Ни ходихъ в# вели'кыхъ, ни в дивных паче мене”
2
Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.
2
А$ще не смиреномђдрᲆствовах#, н^о въꙁнесохъ дш~ђ мою” ЈА/ко эTдое'ное на ма'терь свою`, ја%ко въꙁдаси` на' дш~ђ мою”
3
Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
3
да ё^пова'етᲆ і^ил~ь на' г~а, эT нн~њ и^ до' вњка”
0
Пісня ступенів.
Пњснь степе'нная, рл~а”
1
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
1
Помяни` г~и двDа, и^ вс^ю кро'тость е^го”
2
Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
2
ЈА/ко кляᲄся гв~и, ѓ^бњщяся бг~ђ і^а'ковлю”
3
«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
3
А$ще вселюся в# селенїе до'мђ моего, л^и вꙁы'дђ на ѓ%дръ посте'ля моеа`,
4
не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
4
а%ще дамъ со'нъ ѓ^чи'ма мои'ма, и^ вњжDама мои'ма дрᲇма'нїе, и^ поко'й скранїя'мъ мои'мᲆ,
5
не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
5
до'ндеже ѓ^бря'щђ мњсто гв~и, селе'нїе б~ђ і^а'ковлю”
6
Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
6
Се^ слы'шяхомъ я& въ е^фраџњ, ѓ^брњто'хомъ я& в# полиX дђбра'вы”
7
Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
7
Вни'демъ в селе'нїа е^го, покло'нимся на мњстњ, и^дњже стоя'стњ ноѕњ е^го”
8
Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
8
Въскрsни г~и в# покой твой, т^ы и^ кљ=во'тᲆ ст~ы'ня ᲄвоеа”
9
Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
9
Сщ~е'нницы твои` ѓ^блекђтся правдою, и^ прпDбнїи твои` възрадђются,
10
Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
10
двDа ради раба` твоего не эTврати лице пома'занаго своего”
11
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
11
Клятся г~ь дв~дђ и'стиною, и^ не эTве'ржеᲄся еа`” эT плода чре'ва твоего посажђ на прsтлᲇ твое'мъ,
12
А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
12
а^ще съхраняT сн~ве твои` завњтъ мой, и^ свњдњнїа моа` сїа и%мже наё^чю` я&” И$ сн~ве и^хъ до' вњка ся'дђтъ на прsтлњ твоемъ”
13
Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
13
ЈА/ко и^ꙁбра` г~ь сїѓ'на, и^ꙁволи и& в жили'ще себњ”
14
«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
14
Се^ покой мой в# вњкъ вњка, зд^њ вселюся, ја^ко и^ꙁво'лихъ и&”
15
Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
15
Лови'твђ е^го бл~госло'в#ствђ'а блsвлю, ни'щая е^го насы'щђ хлњ'ба”
16
Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
16
Сщ~е'нникы е^го ѓ^блекђ въ сп~се'нїе, и^ прпDбнїи е^го ра'достїю възрадђются”
17
Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
17
Тђ възращђ` ро'гъ двDви, ё^гото'ва свњти'лникъ пома'ꙁаномђ моемђ”
18
Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
18
Врагы` е^го ѓ^блекђ` стђдо'м#, на не'м#же процвњтетъ ст~ыни моя”
0
Пісня ступенів. Давида.
Пњснь степе'нная, рл~в”
1
Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!
1
Се нн~њ что` добро`, и^ли что` красно`, н^о е^же жиᲄи бра'тїи в#кђ'пᲇ;
2
Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.
2
ја^ко мљ=ро на главђ`, сходя'щее на' брадђ, брадђ а^а^роню” Сходя'щее на ѓ^ме'ты ѓ^дежDа е^го”
3
Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.
3
ЈА/ко роса` а^е^рмон#скаа, сходя'щїа на' горы сїѓ'нскыа” ЈА/ко т^ђ ꙁаповњда г~ь блsве'нїе, живоT до' вњка”
0
Пісня ступенів.
Пњ'снь степе'нная, рл~г”
1
Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].
1
Се нн~њ блsви'те г~а вс^и раби` гн~и, стоя'щеи` въ храмњ гн~и, въ дворњхъ домђ б~а нашего”
2
Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
2
В но'щехъ въздњжи'те рђкы ва'шя въ ст~а'а, и^ блsви'те г~а”
3
Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
3
Блsви'тъ т^я г~ь эT сїѓ'на сътвори'выи` нб~о и^ ꙁе'млю”
0
Алилуя.
а^ллилђїа, рл~д” каg џ~і”
1
Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
1
Хвали'те и'мя гн~е, хвали'те раби` г~а,
2
що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
2
стоя'щеи` въ храмњ гн~и, въ дворњхъ домђ б~а на'шего”
3
Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
3
Хвали'те г~а, ја%ко бл~гъ г~ь. по'ите и'мени его, ја^ко добро`”
4
Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
4
ЈА/ко і^а'кова и^ꙁбра` себњ г~ь, і^ил~я в# достоа'нїе себњ”
5
Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
5
ЈА/ко а^ꙁъ поꙁнаX, ја%ко ве'лей г~ь, и^ г~ь нашь наD всњми бо'гы”
6
Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
6
Вс^я е^ли'ка въсхотњ` г~ь, сътвори`, на нб~си и^ на ꙁемли” В мо'рихъ и^ въ всXњ бе'з#днахъ”
7
підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
7
Въꙁводя` ѓ%блакы эT послDњнихъ ꙁемли, млънїю в# до'жDь сътвори`” И$ꙁводяи` вњтры эT съкро'вищь своиX,
8
Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
8
и^же пораꙁи пе'рвенца е^гљ=пет#скыя эT чл~ка до скота”
9
явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
9
Посла` ꙁнаменїа и^ чђдеса` посредњ тебе еги'п#те, на фараѓ'на и^ на вся` рабы` е^го”
10
уразив багато народів і знищив могутніх царів:
10
И$же пораꙁи` ја%ꙁы'кы мно'гы, и^ і^ꙁби` цр~я крᲇпкы,
11
Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
11
сїѓ'на цр~я а^мор#ре'иска, и ѓ'га цр~я васанска, и^ вся` црsтвїа ханаа'нска”
12
і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
12
И$ дастъ зе'млю и^хъ достоа'нїе, достоа'нїе і^ил~ю лю'демъ свои'мъ”
13
Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
13
г~и и'мя твое в# вњкъ, и^ па'мять твоа` в роD и^ ро'дъ”
14
Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
14
ЈА/ко сђ'диT г~ь лю'демъ свои'мъ, и^ ѓ^ рабњхъ своиX ё^мо'лится”
15
Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
15
И@доли ја%ꙁыкъ, сребро` и^ зла'то, дњ'ла рђкъ члчsкъ”
16
Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
16
Оу^ста` и^мђтъ, и^ не гл~ютъ” ѓ^чи и^мђтъ, и^ не ви'дятъ”
17
мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
17
Оу%ши и^мђтъ, и^ не слы'шятъ” Ни б^о е^сᲄь дђ'ха въ ё^стехъ и^хъ”
18
Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
18
Подо'бни иM да бђ'дђтъ творя'щеи` я&, и^ вси` надњющеи`ся на' ня”
19
Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
19
до'мъ і^ил~евъ, блsви'те г~а” до'мъ а^аро'нъ, блsви'те г~а” до'мъ левїинъ, блsви'те г~а”
20
Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
20
Боя'щеи`ся г~а блsви'те г~а”
21
Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
21
Блsве'нъ г~ь эT сїѓ'на, живыи` въ і^ерsли'мњ”
0
[Алилуя.]
А$ллилђїа, рл~е”
1
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
1
Исповњдайтеся гв~и, ја%ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
2
Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
2
И$сповњдайтеся б~ђ бого'мъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
3
Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
3
И$сповњдайтеся гв~и господе'м#, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
4
Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
4
Сътво'ршемђ чюдеса` ве'лїа е^ди'номђ, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
5
Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
5
Сътво'ршемђ нб~са ра'ꙁђмомъ, ја%ко в# вњкъ млsть е'го”
6
утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
6
ё^тверди'вшемђ ꙁе'млю на водахъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
7
Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
7
Соᲄворшемђ свњти'ла ве'лїа е^ди'номђ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
8
сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
8
Сл~нце въ ѓ^бласᲄь дн~и, ја%ко в# вњкъ млsтᲆ е^го”
9
місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
9
Лђнђ и^ ꙁвњ'ꙁды въ ѓ'бласть но'щи, ја^ко в# вњк# млsть е^го”
10
покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
10
Пораждьшемђ е^гљ=пта с# первенцы е^го, ја%ко в# вњкᲆ млsть е^го”
11
і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
11
и і^ꙁведшемђ і^и^л~я эT среды иX, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
12
рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
12
рђко'ю крњпкою и^ мы'шцею высо'кою, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
13
Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
13
Раꙁдњльшемђ чрьмное мо'ре в раꙁдњленїе, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
14
і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
14
И$ провед#шемђ і^и^л~я посредњ е^го, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
15
і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
15
І$ и^стря'сшемђ фараѓ'на и^ си'лђ е^го в мо'ре чермное, ја%ко в вњкъ ми'лость е^го”
16
Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
16
провеDшемђ лю'ди своя в пђстыни, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
17
і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
17
Порази'вшемђ цр~я ве'лїа, ја%ко в# вњкᲆ млsть е^го”
18
знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
18
И$ ё^бившемђ цр~я крњпкы'я, ја%ко в# вњкъ млsть е^го.
19
Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
19
сїѓ'на цр~я а^морре'иска, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
20
і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
20
И$ ѓ'га цр~я васа'н#ска, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
21
і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
21
И$ да'вшемђ зе'млю и^хъ достоа'нїе, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
22
в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
22
достоа'нїе і^и^л~ю рабђ` свое^мђ, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
23
Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
23
ЈА/ко въ смиренїй на'шеM помянђ` н^ы г~ь, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
24
і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
24
И$ і^зба'вїлᲆ н^ы е^сть эT врагъ на'шихъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
25
Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
25
дааи` пи'щђ вся'кой пло'ти, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
26
Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
26
И$сповᲇда'итеся б~ђ нбsномђ, ја%ко в# вњкъ ми'лость е^го”
0
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
двDвъ, и^ли і^е^ремїиn, рл~ѕ”
1
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
1
На рњцњ` вављ=ло'нстњй, тамо сњдохомъ и^ пла'кахом#, внегда помянђти намъ сїѓ'на”
2
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
2
На ве'рбїи посредњ` еа` ѓ^бњсихомᲆ ѓ^рга'ны наша”
3
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
3
ЈА/ко т^ђ въпросиша насъ плњншеи` насъ, словесъ пњ'сней, и^ веDшеи` нас# пњнїе” Въспо'ите намъ эT пњ'сней сїѓ'нскыхъ”
4
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
4
Ка'ко въспоемъ пњ'снь гн~ю на земли` чђже'й;
5
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
5
а^ще ꙁабђ'дђ тебе і^ерsли'мъ, ꙁабве'на бђди десни'ца моа`”
6
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
6
Прильпни` ја%ꙁыкъ мой грътани мое^мђ, а^ще не помянђ тебе, а^ще не преDложђ і^ерsли'ма ја%ко в нача'ло весе'лїа мое^го”
7
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
7
Помяни` г~и сн~ы е^до'м#скыа, в# дн~ь і^ерsли'мль, гл~ющая, и^стоща'те, и'стъща'те до ѓ^снова'нїи е^го”
8
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
8
дщи` вављ=ло'ня ѓ^каа'ннаа” Бл~женъ и^же въꙁдасть тебњ въꙁдаа'нїе твое, е^же въꙁдасть намъ”
9
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
9
Бл~же'нъ, и^же и^ме'тъ, и^ раꙁбїетъ младенця твоя ѓ^ ка'мень”
0
Давида. (Аггея й Захарії).
ўлоM двDвъ, а^гге'а и^ ꙁаха'рїа, рл~з”
1
Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
1
Исповњ'мся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'м#, и^ преD а'гг~лы въспою` тебњ” ЈА/ко ёслы'ша вс^я гл~ы ё^стъ моиX.
2
Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
2
Поклоню'ся къ цр~кви ст~њй твоеи, и ісповMњся и'мени твое^мђ, ѓ^ млsти твое'й и^ і'стинњ твоей” ЈА/ко възвели'чилъ е^си ѓ^ всњмъ и'мя твое ст~о'е”
3
В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
3
Во'ньже дн~ь а'ще призовђ т^я, ско'ро ё^слы'ши м^я” Оу^мно'жиши м^я в# дш~и мое'й си'лою твоею`”
4
Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
4
да и^сповњдятся тебњ г~и вс^и цр~їе ꙁем#стїи, ја^ко ё^слы'шашя вся гл~ы ё^стъ твоиX”
5
Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
5
И въспоютъ в# пњснехъ гн~яхъ, ја%ко велїа сла'ва гн~я”
6
Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
6
ЈА/ко высокъ г~ь, и^ смиреная призирает#, и^ высо'кая и^ꙁдале'ча съвᲇсть”
7
Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
7
А$ще поидђ` посредњ ско'рби, живи'ши м^я” На гнњвъ врагъ моиX про'стретъ рђкђ свою, и^ сп~се м^я десни'ца твоя”
8
Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
8
г~ь въздастъ ꙁа' мя” г~и млsть твоя в# вњкъ, дњла рђкᲆ твоиX не презри`”
0
Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).
В конецъ, ўлоM, двDвъ, ꙁаха'рїа, рл~и”
1
Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
1
Ги~ и^скђсилᲆ м^я е^си, и^ поꙁнаl м^я е^си” Ты^ поꙁна сᲇданїе мое, и^ въста'нїе мое”
2
Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
2
Ты^ раꙁђмњ помышле'нїа моя и^ꙁдале'че”
3
Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
3
Стеѕю` мою и^ потлаченђю мою т^ы е^си и^ꙁ#слᲇдоваl” И$ вся пђти` моя провидњ`,
4
Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
4
ја%ко нњсᲄь льсти въ ја%ꙁыцњ мое'мъ” Се^ г~и, т^ы раꙁђмњ
5
Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
5
вся послDњняа и^ древняа” Ты^ соꙁда м^я, и^ положи на мнњ рђ'кђ твою”
6
Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
6
Оу^диви'ся ра'ꙁђм# твой эT мене`, ё^твердися, не въꙁмогђ` к немђ”
7
Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
7
Ка'мо пойдђ` эT дх~а твое^го, и^ эT лица твоего камо бњжђ;
8
Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
8
а^ще взыдђ на' нб~о, т^ы та'мо е^си, а^ще сни'дђ въ а'дъ, тамо е^си”
9
Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
9
А$ще возмђ крилњ` мои` ра'но, и^ вселю'ся в# послDњнихъ моря,
10
і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
10
и^ та'мо б^о рђка` твоа наставитъ м^я, и^ ё^дръжитъ м^я десни'ца твоа”
11
Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
11
И$ рњхъ, е^да тма` попере'тъ м^я, и^ нощъ просвњщенїе в пи'щи моей”
12
Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
12
ЈА/ко тма` не помрачи'тся эT тебе, и^ нощъ ја%ко дн~ь просвњтится” ЈА/ко тма` еа`, тако и^ свTњ еа`”
13
Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
13
ЈА/ко т^ы соꙁда` ё^тробы моя, въспрїяT м^я и^з# чрева ма'тере моеа`”
14
Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
14
И$сповњмся тебњ, ја%ко страшно ё^дивился е^си” ЧюDна дњ'ла твоя, и^ дш~а моя ꙁна'етъ ѕњло`”
15
Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
15
Не ё^таи'ся ко'сть моа` эT тебе`, ю&же сътвориl е^си в# та'йнњ, и^ съста'въ мои в# преи^споDнихъ ꙁемли`”
16
Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
16
Не съдњ'ланое мое` видњста ѓ'чи твои`, и^ въ кни'зњ твое'й вс^и напи'шђтся” Въ дн~е съꙁи'жDђтся, и^ ничтоже в нихъ”
17
О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
17
Мнњ же ѕњло` че'стни бышя дрђ'ѕи ᲄвои` б~е, ѕњло ё^тверди'шяся влDчьствїа иX”
18
Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
18
И$зъчтђ` и^хъ, и^ паче пњска ё^мно'жатся” Въстахъ и^ е^ще е^смь с тобою,
19
О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
19
а^ще иꙁбїе'ши грњшникы б~е” Мђжїе кро'ви ё^клони'теся эT мене,
20
Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
20
ја%ко ревни'ви е^сте в помышле'нихъ, прїимђтъ в сђе'тђ грады твоя”
21
Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
21
Не ненави'дящая ли т^я г~и въꙁненавидњхъ, и^ ѓ^ враѕXњ твои'хъ и^ста'яX;
22
Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
22
съверше'ною ненавистїю вᲆꙁненавидXњ и^хъ; въ врагы` бы'шя м^и”
23
Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
23
И$скђси мя б~е, и^ ё^вњжDь срDце мое`” И$ стяжи` м^я, и^ раꙁђмњй пђти моя”
24
Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
24
И$ ви'жDь а^ще пђть беꙁаконїа во мнњ, и наста'ви м^я на пђть вњ'ченъ”
0
Псалом.
В конец#, ўлоM двDвъ, рл~џ”
1
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Изми` м^я г~и эT чл~ка лђка'ва, эT мђжа неправеDна и^ꙁба'ви м^я”
2
Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
2
И$же помыслишя непра'вдђ в# срDци, весь дн~ь ѓ^полча'хђ брани”
3
вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
3
И$ꙁъѓ^стри'шя ја%зыкъ свои ја%ко ѕмїи'нъ” ЈА/дъ а'спиденъ под# ё^стнами и^хъ”
4
гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
4
Съхрани` мя г~и и^з рђки` грњшнича, эT чл~къ неправеденъ и^ꙁми` м^я” И$же помы'слишя ꙁапяти` стопы` моя,
5
Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
5
съкры'шя гръдїи сᲇть мн^њ” И$ ю'жи препяшя сњть нога'ма мои'ма,
6
Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
6
при стеꙁи` събла'ѕны положи'шя м^и”
7
Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
7
Рњхъ гв~и, б~ъ мой е^си т^ы, в#нђши г~и гласъ моле'нїа моего”
8
Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
8
г~и г~и си'ла сп~се'нїа моего, ѓ^сᲇнилъ е^си наD главою моею` в# дн~ь бра'ни”
9
Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
9
Не прадажDь мене г~и эT жела'нїа моего грњшникђ” Помы'слишя на' мя, не ѓ^ста'ви мене, да не когда` въꙁнесђтся”
10
Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
10
Глава` ѓ^крђже'нїа и^хъ, трDђ ё^сте'нъ и^хъ покрыетъ и^хъ”
11
Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
11
Падђтъ на ниX ю'глїа ѓгнена ниꙁложи'ши иX, в# страстеX, и^ не постоя'тъ”
12
Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
12
Мђжъ ја%зыченᲆ, не и^спра'вится на земли`” Мђж'а неправеDна зл^о ё^лови'тъ въ и^стлᲇнїе”
13
Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
13
Поꙁнахъ ја%ко сътворитъ г~ь сђдъ ни'щымъ, и^ ме'сть ё^бо'гымъ”
14
І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
14
ѓ^баче правеDнїи и^сповњдятся и^мени твоемђ, и^ вселя'тся пра'вїи с лицемъ твои'мъ”
0
Псалом Давида.
ўлоM двDвъ, р~м”
1
Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
1
Ги~ въꙁваX к тебњ, ё^слы'ши м^я” Вонми гла'съ мл~твы моеа`, е^гда` въз#ꙁовђ` к тебњ”
2
Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
2
дася и^справитъ молитва моя ја%ко кади'ло преD тобою, въздњ'анїе рђ'кђ моею` жрътва вечерная”
3
Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
3
Положи` г~и храненїе ё^сто'мъ мои'мъ, и^ две'рь ѓ^граже'нїа ѓ^ ё^стнахъ мои'хъ”
4
Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
4
Не ё^клони срDце мое в# словеса лђкав#сᲄвїа, непщевати вины` ѓ^ грњсњхъ” Съ чл~кы дњ'лающими беꙁаконїе, и^ не съчета'юся съ избранными и^хъ”
5
Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
5
Пока'жеT м^я правеDникъ млsтїю, и^ ѓ^бличи'т# мя, е^ле'и же грᲇшнаго да не намастиT главы` моеа`” ЈА/ко е^ще и^ мл~тва моа въ вл~говоле'нихъ и^хъ,
6
І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
6
пожръты бышя при ка'мени сђдїя и^хъ” Оу^слы'шатся гл~и мои`, ја%ко въꙁмо'гшя,
7
Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
7
ја%ко тлъща ꙁемли` просњдеся на ꙁем#ли. раз#сыпашяся ко'сти и^хъ прї а'дњ”
8
На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
8
ЈА/ко к тебњ г~и г~и ѓ%чи мои`, на тя ё^повахъ, не эTи'ми дш~ю мою”
9
Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
9
Съхрани мя эT сᲇти ю&же съста'вїша м^и, и^ эT събла'ѕнъ дњ'лающыX беꙁаконїе”
10
У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
10
Впадђтся въ мре'жя своя грњшницы, е^ді'нъ е^смь а^ꙁъ до'ндеже прейдђ”
0
Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
ра'ꙁђма двDвъ. внегда` быти емђ в# пещерњ. мл~тва. рм~а”
1
Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
1
Гла'сомъ моиM къ г~ђ въꙁваX, гла'сомъ мои'мъ къ г~ђ помолюся”
2
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
2
Пролњю преD ни'мъ мл~твђ мою, печаль мою преD ни'мъ въꙁвњщђ`”
3
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
3
Внегда` и^зчеꙁаетъ эT мене дђхъ мой, и^ т^ы поꙁна` стеꙁя` моя” На пђти` сем#, по немђже хождааX, съкры'шя сњть мнњ”
4
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
4
сматряхъ ѓ^деснђ'ю, и^ въз#гля'дахъ, и^ не бњ` ꙁнааи` мене” Поги'бе бњг#ство эT мене`, и^ нњсть вꙁыска'аи` дш~ю мою”
5
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
5
ВъꙁваX к тебᲇ г~и, рњхъ, т^ы е^си ё^пованїе мое, часть моа е^си на ꙁемли` живыхъ”
6
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
6
Воньми` мл~твђ мою, ја%ко смириXся ѕњло`” И$зба'ви м^я эT гоня'щыхъ м^я, ја%ко ё^крњпи'шяся паче мене”
7
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
7
И$ꙁведи и^с темни'ца дш~ю мою, и^сповњдатїся и^мени твоемђ” Мене` жDђтъ правеDницы, до'ндеже въздаси` мн^њ”
0
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
ўлоM двDвъ, е^гда гоня'ше и& а^весаломᲆ сн~ъ е^го, рм~в”
1
Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
1
Ги~ ё^слы'ши мл~твђ мою, вᲆнђши моле'нїе мое въ и'стинᲇ твоей” ё^слы'ши м^я в# пра'вдњ твое'й,
2
І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
2
и^ не вни'ди в# сђд# с рабомъ твои'мᲆ, ја%ко не ѓ^пра'вдится преD тобою всяк# живыи`”
3
Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
3
ЈА$ко погна` врагъ дш~ю мою, смирилᲆ е^сть в ꙁемли` животᲆ мой” Посадил# м^я е^сть в темныX ја%ко ме'рᲄвыа вњкђ,
4
І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
4
и^ ё^ны` во мнњ` дх~ь мой” Въ мнњ смђтися срDце мое,
5
Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
5
помянXђ дн~и дре'вняа” Поё^чиXся въ всњхъ дњлехъ твои'х#, и^ в дњлеX рђкђ твоею поё^чаXся”
6
До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
6
ВъздXњ к тебњ рђцњ мои`, дш~а моа` јако ꙁемля` безвоDнаа тебњ”
7
Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
7
Ско'ро ё^слы'ши м^я г~и, и^зчеѕе` дх~ь мои” Не эTврати` лица твоего эT мене, и^ ё^подоблюся низходя'щиM в ров#”
8
Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
8
Слы'шанђ сътвори мн^њ ꙁаё'тра млsть твою, ја%ко на' тя ё^повахъ” Скажи` м^и г~и пђть, воньже поидђ`, ја%ко к тебњ` вꙁяX дш~ю мою`”
9
Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
9
И$ꙁми` м^я эT врагъ моиX г~и, к тебњ прибњгох#,
10
навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
10
наё^чи` м^я творити во'лю ᲄвою” ЈАко т^ы е^си б~ъ мой, дх~ь твой бл~гы'й наста'витᲆ м^я на' землю пра'вђ”
11
імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
11
И@мени твоего ради г~и живиши м^я, пра'вдою ᲄвоею и^ꙁведеши эT печали дш~ђ мою,
12
і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
12
и^ млsтїю твоею` потреби'ши врагы` моя” И$ погђби'ши вс^я стђжа'ющаа дш~и мое'й, ја%ко а^зᲆ рабᲆ твой е^смь”
0
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
ўлоM двDвъ къ голїа'џђ, рм~г” кgа к~”
1
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
1
Блвsенъ г~ь б~ъ мой, наё^ча'аи` рђцњ мои` на ѓ^плъченїе, прᲆсты моа н'а брань”
2
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
2
Млsть моя и^ прибњжище мое, ꙁастђ'пникᲆ мой и^ і^ꙁба'вител# мой, ꙁащи'ти`тель мой, и^ на'нь ё^повахъ” Повинђ'аи люди моя подъ мя”
3
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
3
г~и, чт^о е^сть чл~кᲆ, ја%ко скаꙁаlся е^си е^мђ, л^и сн~ъ чл~чь, ја%ко вмᲇня'е^ши и&;
4
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
4
чл~къ сђ'етњ ё^подобися дн~їе е^го ја%ко сњнь прехо'дятъ”
5
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
5
г~и преклоn нб~са, и^ сни'ди, косни'ся гора'мъ и^ възды'мятся”
6
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
6
Блесни мо'лънїя, и^ ражDене'ши иX” посли` стрњлы твоа, и^ смђти'ши иX”
7
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
7
Посли` рђ'кђ твою свы'ше, и^ꙁми м^я и^ і^ꙁба'ви м^я эT воD мно'г#, эT рђкъ сн~о'въ чђжихъ”
8
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
8
и^хъ же ё^сᲄа` гл~ашя сђ'етђ, и^ десни'ца и^хъ десни'ца неправды”
9
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
9
Бж~е пњснь но'вђ вᲆспою тебњ, въ ўалᲄы'ри десятострђ'ннњмᲆ пою ᲄебњ”
10
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
10
даю'щемђ сп~сенїе цр~емъ, и^ꙁбавля'ющемђ двDа раба свое^го эT ѓ^рђжїя лю'та”
11
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
11
и^зба'ви м^я и^ і^ꙁми` м^я и^з рђки сн~о'въ чђжихъ” И$хже ё^сᲄа` гл~ашя сђ'етђ, и десница иX десни'ца непра'вды”
12
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
12
И$хᲆ же сн~ове и^хᲆ ја%ко новосажDена, вᲆдрђжена вᲆ ю'носᲄи своей” дщеря и^хъ ё^добре'ны, преё^крашены ја%ко подобїе цр~кве”
13
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
13
храни'лищя иX и^спо'лнь, эTрыга'ющя эT сея въ ѓ^нђ” ѓ^вця иX мно'гоплодны, мно'жащася въ исхо'дищыхъ своихъ” Въло'ве иX то'лсти,
14
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
14
нњсть паде'нїя граде'жђ, ни прохо'да, ни во'пля в# сто'гнахъ иX”
15
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
15
Оу^блажи'шя лю'дїе и^м#же сїя сђть. блаже'ни лю'дїе и'м#же г~ь б~ъ и^хъ”
0
Хвала Давида.
Хвала`, двDва, рм~д”
1
Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
1
Възнесђ` т^я б~е мой цр~ю мой. и^ блsвю и^мя твое в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
2
Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
2
На всякъ дн~ь блsвя` т^я, и^ въсхвалю` и'мя твое в# вњкъ, и^ въ вᲇкᲆ вњка”
3
Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його.
3
Ве'лїй г~ь и^ хваленъ ѕњло`, и^ вели'чїю е^го нњсть конца`”
4
З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою,
4
Ро'дъ и^ ро'дъ въсхва'ляᲄъ дњ'ла ᲄвоя, и^ си'лђ твою възвњстяᲄъ”
5
а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.
5
Вели'колњпїе сла'вы ст~ы'ня твоея` въꙁгл~ютъ, и^ чюдеса` твоя повњдятᲆ”
6
Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою.
6
и^ си'лђ стра'шныX твои^хъ рекђтъ, и^ величїе твое повњдятъ”
7
Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
7
Па'мять мнѓ'жества бл~гости твоеа` эTрыгнђтъ, и^ пра`вдою твоею въꙁра'дђюᲄся”
8
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
8
ще'дрᲆ и^ млsтивᲆ г~ь, долготрьпњливъ и мнѓ'гомлsтивъ”
9
Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його.
9
Бл~гъ г~ь вся'ческымъ, и^ щедро'ты е^го на всᲇхъ дᲇлехᲆ е^го”
10
Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе.
10
да исповᲇдяTся тебњ г~и вс^я дњ'ла твоя, и^ прпDбнїи твои` да блsвяᲄъ т^я”
11
Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою,
11
Сла'вђ црsтвїа твое^го рекTђ, и^ си'лђ твою въꙁгл~юT,
12
щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого.
12
сказати сн~овомъ члчsкыM силђ твою, и^ сла'вђ великолᲇпїа црsтвїа твоего”
13
Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.]
13
Црsтво твое, црsтво всњхъ вњкъ, и влDчество твое вᲆ всякоM родњ и^ ро'дᲇ” Вњ'ренъ г~ь въ всњхъ словесехъ своиX, и^ прпDбнъ въ всњхъ дњлехъ своиX”
14
Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали.
14
ПоDе'млеT г~ь вс^я низпадающая, и^ і^справля'етъ вс^я низве'рженыа”
15
Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.
15
ѓ'чи всXњ на тя ё^поваютъ, и^ т^ы дае'ши и^м# пи'щђ въ бл~говре'мя”
16
Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.
16
эTверꙁа'еши ты рђкђ твою, и^ насы'щаеши вся'ко живо'тно бл~говоленїа”
17
Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх.
17
Пра'веденъ г~ь въ всњхъ пђтехъ своиX, и прпDбнъ въ всњхъ дњлехъ своиX”
18
Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно.
18
Блиꙁъ г~ь всњм# приꙁывающыM и&, всMњ приꙁыва'ющиM и& въи'стинђ”
19
Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
19
Во'лю боя'щиXся е^го сътворитъ, и^ мл~твђ и^х# ё^слы'шиT, и^ сп~се'тъ и^хъ”
20
Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
20
Хранитъ г~ь вс^я любя'щая е^го, и^ вся грњшникы потреби'тъ”
21
Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
21
Хвалђ` гн~ю въꙁ#гл~ютъ ё^ста` моа, и да блsвиT вся'ка плоть и'мя ст~о'е е^го, в# вњкъ и^ въ вkњ вᲇка”
0
[Алилуя. Аггея й Захарії.]
а^ллїлђїа, а^гге'а, і^ ꙁаха'рїа, рм~е”
1
Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
2
Співатиму Богові моєму, поки й живу.
2
въсхвалю г~а в# жївотњ` мое'м#” пою` б~ђ моемђ, дондеже е^смь”
3
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
3
Не надњитеся на' кн~ѕя, на' сыны члчsкыа, в ниXже нњсть сп~се'нїа”
4
Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
4
И$зы'детъ дх~ь е^го, и^ въз#врати'тся в# ꙁеMлю свою. в# тои дн~ь поги'бнђтъ вс^я помышле'нїа е^го”
5
Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
5
Блаже'нъ, е^мђже б~ъ і^а'ковль помощник# е^го, ё^пова'нїе е^го, на' г~а б~а своего”
6
що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
6
Сътво'ршаго нб~о и^ ꙁе'млю, мо'ре, и^ вс^я ја%же в ниX” Храня'щаго и'стинђ в# вњкъ,
7
творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
7
творя'щаго сDђ ѓ^би'димыM, даю'щаго пи'щђ а%лчющыM” г~ь рњшиT ѓ^кова'нныX,
8
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
8
г~ь ё^мђдряеT слњпця” г~ь възводїтъ низверже'ныа, г~ь любиT правеDникы”
9
Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
9
г~ь храниT пришельца, си'ра и^ вдовђ` прїе'млет#, и^ пђть грњш#ныX погђби'т#”
10
Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.
10
въцр~и'тся г~ь в# вњк#, б~ъ твой сїѓ'не, в роD и^ родъ”
0
[Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
а^ллилђїа, рм~ѕ”
1
Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала.
1
Хвали'те г~а, ја%ко бл~гъ, ўалоM бв~и на'шемђ, да насладиTся хвале'нїе”
2
Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере.
2
ЗижDаи` і^ерsли'ма г~ь, раз#сњянная і^ил~ева събереT”
3
Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
3
И$сцњля'аи` съкрђше'ныа срDцем#, и^ ѓ^бяꙁа'а съкрђше'нїа и^хъ”
4
Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає.
4
И$зчитааи` множество ѕвњздъ, и^ всMњ и^мъ и^мена` нарица'а”
5
Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа.
5
Ве'лей г~ь нашь, и^ велїа крњпость е^го, и^ ра'зђмђ е^го нњсть числа”
6
Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі.
6
Прїе'мля кроткы'а г~ь, смиря'а же грњшникы до земля”
7
Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях.
7
Начнњте гв~и въ и^сповњданїи, по'ите бв~и на'шемђ в# гђслеX”
8
Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям].
8
ѓ^дњва'ющемђ нб~о ѓ^блакы, гото'вающемђ земли` дожDь” Прозяба'ющемђ на гораX сњно, и^ травђ на слђж'бђ чл~ком#.
9
Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.
9
дающемђ ско'тоM пи'щђ иX, и^ птенцеM врановоM призыва'ющым# и&”
10
Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає.
10
Не в си'лњ коньстњи въсхо'щетъ, ни в# лы'стеX мђжескыхъ бл~говолитъ”
11
Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.
11
Бл~говолитъ г~ь на боя'щыXся е^го, и^ на ё^пова'ющыхъ на млsть е^го”
0
(Аггея й Захарії.)
а^ллилђїа, а^гге'а, и^ ꙁаха'рїа рм~з”
1
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
1
Похвали` і^ерsли'мъ г~а, хвали` б~а твоего сїѓ'не”
2
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
2
ЈА/ко ё^крњпи` верея` вратъ твоиX, блsви сн~ы твоя в тебњ” ЈА/ко
3
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
3
положи` предњлы твоа ми'р#, и тђ'ка пшени'чна насыща'а т^я”
4
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
4
Посылааи` сло'во свое` земли`, до скорости тече'тъ сло'во е^го”
5
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
5
даю'щаго снњгъ свой ја%ко во'лнђ, м#глђ` ја%ко пе'пелᲆ посыпа'ющаго”
6
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
6
Мета'ющаго го'лоᲄь свой ја%ко хлњбы, проти'вђ лицђ мра'за е^го кт^о постои'тъ;
7
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
7
послеᲄъ сло'во свое`, и^ і^стаетᲆ я&” д#хне'тъ дх~ь е^го, и^ потекђтъ во'ды”
8
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
8
Възвњщааи` слово свое і^а'ковђ, ѓ^правда'нїа и^ сђдбы своя і^ил~еви”
9
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
9
Не сътвори` та'ко вся'комђ ја%зы'кђ, и^ сђдбы` своа не сказа` и^мᲆ”
0
[Алилуя.]
а^ллилђїа а^гге'а и^ заха'рїа рм~и”
1
Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх.
1
Хвали'те г~а сᲆ нбsъ, хвали'те е^го в# вы'шниX”
2
Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його.
2
хвали'те е^го вс^и а'гг~ли е^го, хвали'те е^го вс^я си'лы е^го”
3
Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло.
3
хвали'те е^го слн~це и^ лђна`, хвали'те е^го вс^я ѕвњзды и^ свњтᲆ”
4
Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес.
4
хвали'те е^го нб~са нбsъ, и^ вода` ја^же превы'ше нб~съ,
5
Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося.
5
да въсхва'лятъ и'мя гн~е” ја^ко тои рече', и^ бы'шя. тои повелᲇ, и^ съꙁ#да'шася”
6
Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
6
Поста'вї я& в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка” повелњнїе положи, и^ не ми'мои'детъ”
7
Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні.
7
хвали'те г~а эT земля`, змие'ве и^ вся безнDы”
8
Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його;
8
ѓ^гнь, грDа, снњгᲆ, го'лоть, дђхъ бђ'рен#, творя'щая сло'во е^го”
9
хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси,
9
Го'ры, и^ вси хо'лми. дре'ва плодоно'сна, и^ вси` ке'дри”
10
звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
10
ѕвњрїе и^ вси` скоти`. га'ды, и^ пти'ця перна'ты”
11
царі земні і всі народи, князі і всі судді,
11
цр~їе зеMстїи&, и^ вси` людїе. кн~ѕи, и^ вси` сђдїе земᲄсїи&”
12
юнаки й діви, старі з молодими —
12
ю'ношя, и^ дв~ы. ста'рцы съ ю'ноᲄами,
13
нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
13
да въсхва'лятъ и%мя гн~е, ја^ко вᲆꙁнесе'ся имя ᲄо'го е^ди'ного” и^сповᲇданїе е^го на ꙁемли` и^ на нбsи,
14
Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.
14
и^ вᲆꙁнесетᲆ ро'г# люди'и своиX” Пњснь всᲇмᲆ прпDбнымъ е^го, сн~ово'мъ и^і^л~евомъ, людемъ приближя`ющимся е^мъ”
0
[Алилуя.]
а^ллилђїа, рм~џ”
1
Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.
1
Въспо'йте гв~и пњснь но'вђ, хваленїе е^го в# цр~кви преподо'бныхъ”
2
Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму.
2
да въꙁвесели'тся і^ил~ь ѓ^ сътво'ршемъ е^го, и^ сн~ове сїѓ'ни възрадђются ѓ^ цр~и свое'мъ”
3
Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому,
3
да въсхва'лятъ и'мя е^го в# ли'цњ, в# тљ=мпанњ и^ ўалтыри да пою'тъ е^мђ”
4
бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.
4
ЈА/ко бл~говолитъ г~ь в# лю'дехъ своихъ, и^ въꙁнесе'тъ крот#кыа въ сп~сенїе”
5
Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
5
Въсхва'лятся преподобнїи в# славњ, и^ възрадђются на ло'жехъ свои'х#”
6
Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх,
6
Възноше'нїа бж~їа в# горта'ни и'х#, и^ мечи` ѓ^бою'дђ ѓ^стры в рђкахъ и^хъ.
7
щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними;
7
сътворити эTмще'нїе въ ја%ꙁы'цехъ, ѓ^бличе'нїа в# людехᲆ”
8
зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними,
8
Связа'ти цр~я иX пђты, и^ сла'вныа иX рђчны'ми ѓ^ко'вы желᲇꙁными,
9
вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.
9
сътвори'ти в нихъ сђдъ напи'санъ” Сла'ва с^и е^сть всњмъ прпDбнымъ е^го”
0
[Алилуя.]
а^ллилђїа, р~н”
1
Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.
1
Хвали'те бг~а въ ст~ыхъ е^го, хвали'те е^го вᲆ ё^тверже'нїи силъ е^го”
2
Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його.
2
Хвали'те е^го на си'лахъ е^го, хвали'те е^го по премно'гомђ вели'чествїю е^го”
3
Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях.
3
Хвали'те е^го въ гласњ трђб#нњ, хвали'те е^го въ ўалты'ри и^ гђслехъ”
4
Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах.
4
Хвали'те е^го в тљ=мпанњ и^ ли'цњ, хвали'те е^го въ стрђнахъ и^ ѓ^рганњхъ”
5
Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами.
5
Хвали'те е^го в# кљ=мвалXњ доброгла'сныхъ, хвали'те е^го в# кљ=м#ва'лњхъ восклица'нїа”
6
Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.
6
Вся'ко дыханїе да хвали'тъ г~а”
0
[Псалом Давида на поєдинок з Голіафом*
Сеи ўало'мъ ѓ^собъ пи'санъ, и^ внњ` числа`, двDвъ. е^гда е^ді'нъ бра'ся, и^ ё^би'тъ голїа'џа”
1
Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
1
Ма'лъ бњхъ в# братїи моей, и^ ю^ннњишїи в# домђ эTц~а моего, пасяхъ ѓ^вця` эTц~а мое^го”
2
Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
2
Рђцњ мои` сътворишя ѓ^рганъ, и^ пе'рсти мои` съста'виша ўалты'рь”
3
І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
3
И$ кто` въꙁвњсти'тъ гв~и моемђ; самъ г~ь, самъ ё^слы'шитъ”
4
Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
4
Самъ посла` а%гг~ла своего, и^ і^ꙁятъ м^я эT па'ств# ѓ%вчыX эTц~а мое^го, и^ пома'ꙁа м^я е^ле'ѓM пома'ꙁанїа своего”
5
Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
5
Бра'тїа моя добри и^ вели'цы, и^ не бл~говоли в ниX г~ь”
6
Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
6
Изыдохъ въ срњтенїе и^ноплеме`нникђ, и^ проклятᲆ м^я и'долы свои'ми”
7
Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]
7
А/зъ же и^сто'ргъ ме'чъ эT него, ѓ^беꙁ#главихъ е^го, и^ эTја%хъ поноше'нїе эT сн~о'въ і^ил~евъ”