¹

І з’явилося на небі велике знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок.

¹

И҆ зна́менїе ве́лїе ꙗ҆ви́сѧ на небесѝ: жена̀ ѡ҆блече́на въ со́лнце, и҆ лꙋна̀ под̾ нога́ма є҆ѧ̀, и҆ на главѣ̀ є҆ѧ̀ вѣне́цъ ѿ ѕвѣ́здъ двоюна́десѧте:

²

Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження.

²

и҆ во чре́вѣ и҆мꙋ́щи, вопїе́тъ болѧ́щи и҆ стра́ждꙋщи роди́ти.

³

І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців.

³

И҆ ꙗ҆ви́сѧ и҆́но зна́менїе на небесѝ: и҆ сѐ, ѕмі́й вели́къ че́рменъ, и҆мѣ́ѧ гла́въ се́дмь и҆ рогѡ́въ де́сѧть, и҆ на глава́хъ є҆гѡ̀ се́дмь вѣнє́цъ:

⁴

Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля.

⁴

и҆ хо́ботъ є҆гѡ̀ ѿто́рже тре́тїю ча́сть ѕвѣ́здъ небе́сныхъ и҆ положѝ ѧ҆̀ въ зе́млю [пове́рже ѧ҆̀ на зе́млю]. И҆ ѕмі́й стоѧ́ше пред̾ жено́ю хотѧ́щею роди́ти, да, є҆гда̀ роди́тъ, снѣ́сть ча́до є҆ѧ̀.

⁵

І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його.

⁵

И҆ родѝ сы́на мꙋ́жеска, и҆́же и҆́мать оу҆пастѝ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки жезло́мъ желѣ́знымъ: и҆ восхище́но бы́сть ча́до є҆ѧ̀ къ бг҃ꙋ и҆ прⷭ҇то́лꙋ є҆гѡ̀.

⁶

А жона втекла в пустелю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів.

⁶

А҆ жена̀ бѣжа̀ въ пꙋсты́ню, и҆дѣ́же и҆мѣ̀ мѣ́сто оу҆гото́вано ѿ бг҃а, да та́мѡ пита́етсѧ дні́й ты́сѧщꙋ двѣ́стѣ шестьдесѧ́тъ.

⁷

І відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них,

⁷

И҆ бы́сть бра́нь на нб҃сѝ: мїхаи́лъ и҆ а҆́гг҃ли є҆гѡ̀ бра́нь сотвори́ша со ѕмі́емъ, и҆ ѕмі́й бра́сѧ и҆ а҆́ггели є҆гѡ̀,

⁸

та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі.

⁸

и҆ не возмого́ша, и҆ мѣ́ста не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ ктомꙋ̀ на нб҃сѝ.

⁹

І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним.

⁹

И҆ вложе́нъ [пове́рженъ] бы́сть ѕмі́й вели́кїй, ѕмі́й дре́внїй, нарица́емый дїа́волъ и҆ сатана̀, льстѧ́й вселе́ннꙋю всю̀, и҆ вложе́нъ [пове́рженъ] бы́сть на зе́млю, и҆ а҆́ггели є҆гѡ̀ съ ни́мъ низве́ржени бы́ша.

¹⁰

І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч.

¹⁰

И҆ слы́шахъ гла́съ ве́лїй на нб҃сѝ, гл҃ющь: нн҃ѣ бы́сть спⷭ҇нїе и҆ си́ла и҆ црⷭ҇тво бг҃а на́шегѡ и҆ ѡ҆́бласть хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ низложе́нъ бы́сть клеветни́къ бра́тїи на́шеѧ, ѡ҆клевеща́ѧ и҆̀хъ пред̾ бг҃омъ на́шимъ де́нь и҆ но́щь.

¹¹

Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого і не полюбили душі своєї^* навіть до смерти.

¹¹

И҆ ті́и побѣди́ша є҆го̀ кро́вїю а҆́гнчею и҆ сло́вомъ свидѣ́телства своегѡ̀, и҆ не возлюби́ша дꙋ́шъ свои́хъ да́же до сме́рти.

¹²

Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу.

¹²

Сегѡ̀ ра́ди весели́тесѧ, нб҃са̀ и҆ живꙋ́щїи на ни́хъ. Го́ре живꙋ́щымъ на землѝ и҆ мо́ри, ꙗ҆́кѡ сни́де дїа́волъ къ ва́мъ, и҆мѣ́ѧ ꙗ҆́рость вели́кꙋю, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ ма́ло и҆́мать.

¹³

Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі.

¹³

И҆ є҆гда̀ ви́дѣ ѕмі́й, ꙗ҆́кѡ низложе́нъ бы́сть на зе́млю, гонѧ́ше женꙋ̀, ꙗ҆́же родѝ мꙋ́жеска.

¹⁴

І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу.

¹⁴

И҆ дана̑ бы́ша женѣ̀ два̀ крила̑ ѻ҆рла̀ вели́кагѡ, да пари́тъ въ пꙋсты́ню въ мѣ́сто своѐ, и҆дѣ́же препита́на бѧ́ше тꙋ̀ вре́мѧ и҆ време́нъ и҆ по́лъ вре́мене, ѿ лица̀ ѕмїи́на.

¹⁵

І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці.

¹⁵

И҆ и҆спꙋстѝ ѕмі́й за жено́ю и҆з̾ оу҆́стъ свои́хъ во́дꙋ ꙗ҆́кѡ рѣкꙋ̀, да ю҆̀ въ рѣцѣ̀ потопи́тъ.

¹⁶

Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї.

¹⁶

И҆ помо́же землѧ̀ женѣ̀, и҆ ѿве́рзе землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ пожрѐ рѣкꙋ̀, ю҆́же и҆зведѐ ѕмі́й ѿ оу҆́стъ свои́хъ.

¹⁷

І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.

¹⁷

И҆ разгнѣ́васѧ ѕмі́й на женꙋ̀ и҆ и҆́де сотвори́ти бра́нь со ѡ҆ста́вшимъ сѣ́менемъ є҆ѧ̀, и҆̀же соблюда́ютъ за́пѡвѣди бж҃їѧ и҆ и҆мѣ́ютъ свидѣ́телство і҆и҃съ хрⷭ҇то́во.