Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ангелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю.
1
И҆ слы́шахъ гла́съ ве́лїй ѿ хра́ма гл҃ющь седми́мъ а҆́гг҃лѡмъ: и҆ди́те и҆ и҆злі́йте се́дмь фїа̑лъ ꙗ҆́рости бж҃їѧ на зе́млю.
2
Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гнійні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.
2
И҆ и҆́де пе́рвый а҆́гг҃лъ и҆ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на зе́млю: и҆ бы́сть гно́й ѕо́лъ и҆ лю́тъ на человѣ́цѣхъ и҆мꙋ́щихъ начерта́нїе ѕвѣри́но и҆ кла́нѧющихсѧ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀.
3
Другий ангел вилив чашу свою в море: і зробилася кров, ніби мерця, і все одушевлене померло в морі.
3
И҆ вторы́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й въ мо́ре: и҆ бы́сть кро́вь ꙗ҆́кѡ мертвеца̀, и҆ всѧ́ка дꙋша̀ жива̀ оу҆́мре въ мо́ри.
4
Третій ангел вилив чашу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров.
4
И҆ тре́тїй а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на рѣ́ки и҆ на и҆сто́чники водны̑ѧ: и҆ бы́сть кро́вь.
5
І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Господи, Який є і був, і святий, тому що так судив;
5
И҆ слы́шахъ а҆́гг҃ла водна́го глаго́люща: првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, сы́й и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ прпⷣбнъ, ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ сꙋди́лъ є҆сѝ:
6
за те, що вони пролили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достойні того.
6
занѐ кро́вь ст҃ы́хъ и҆ прⷪ҇рѡ́къ и҆злїѧ́ша, и҆ кро́вь и҆̀мъ да́лъ є҆сѝ пи́ти: досто́йни бо сꙋ́ть.
7
І почув я іншого, який говорив від жертовника: так, Господи Боже Вседержителю, істинні і праведні суди Твої.
7
И҆ слы́шахъ дрꙋга́го ѿ ѻ҆лтарѧ̀ глаго́люща: є҆́й, гдⷭ҇и бж҃е вседержи́телю, и҆́стинни и҆ пра̑ви сꙋди̑ твоѝ.
8
Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому палити людей вогнем.
8
И҆ четве́ртый а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на со́лнце: и҆ дано̀ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆палѧ́ти человѣ́ки ѻ҆гне́мъ.
9
І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.
9
И҆ ѡ҆пали́шасѧ человѣ́цы зно́емъ вели́кимъ, и҆ хꙋ́лиша и҆́мѧ бж҃їе, и҆́же и҆́мать ѡ҆́бласть на ꙗ҆́звахъ си́хъ, и҆ не пока́ѧшасѧ да́ти є҆мꙋ̀ сла́вы.
10
П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання,
10
И҆ пѧ́тый а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на престо́лъ ѕвѣри́нъ: и҆ бы́сть ца́рство є҆гѡ̀ ѡ҆мраче́но, и҆ жва́хꙋ ѧ҆зы́ки своѧ̑ ѿ болѣ́зни,
11
і хулили Бога небесного за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.
11
и҆ хꙋ́лиша бг҃а нбⷭ҇наго ѿ болѣ́зни и҆ ѿ ꙗ҆́звъ свои́хъ, и҆ не пока́ѧшасѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ.
12
Шостий ангел вилив чашу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного.
12
И҆ шесты́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на рѣкꙋ̀ вели́кꙋ є҆ѵфра́тъ: и҆ и҆зсѧ́че вода̀ є҆ѧ̀, да оу҆гото́витсѧ пꙋ́ть царє́мъ сꙋ́щымъ ѿ востѡ́къ со́лнечныхъ.
13
І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб:
13
И҆ ви́дѣхъ и҆з̾ оу҆́стъ ѕмі́ѧ и҆ и҆з̾ оу҆́стъ ѕвѣ́рѧ и҆ и҆з̾ оу҆́стъ лжа́гѡ проро́ка дꙋ́хи трѝ нечи̑стыѧ, ꙗ҆́кѡ жа̑бы и҆сходѧ́щыѧ:
14
це — бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя.
14
сꙋ́ть бо дꙋ́си де́мѡнстїи творѧ́ще зна́мєнїѧ, и҆̀же и҆схо́дѧтъ къ царє́мъ всеѧ̀ вселе́нныѧ, собра́ти ѧ҆̀ на бра́нь въ де́нь то́й вели́кїй бг҃а вседержи́телѧ.
15
Ось, іду, як злодій: блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його.
15
Сѐ, грѧдꙋ̀ ꙗ҆́кѡ та́ть: бл҃же́нъ бдѧ́й и҆ блюды́й ри̑зы своѧ̑, да не на́гъ хо́дитъ и҆ оу҆́зрѧтъ срамотꙋ̀ є҆гѡ̀.
16
І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.
16
И҆ собра̀ и҆̀хъ на мѣ́сто нарица́емое є҆вре́йски а҆рмагеддѡ́нъ.
17
Сьомий ангел вилив чашу свою на повітря: і з храму небесного від престолу пролунав гучний голос, який сказав: звершилось!
17
И҆ седмы́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на воздꙋ́хъ: и҆ и҆зы́де гла́съ ве́лїй ѿ хра́ма небесѐ ѿ прⷭ҇то́ла, гл҃ѧ: бы́сть.
18
І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався великий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий!
18
И҆ бы́ша блиста̑нїѧ и҆ гро́ми и҆ гла́си, и҆ бы́сть трꙋ́съ вели́къ, ꙗ҆ко́въ николи́же бы́сть, ѿне́лѣже бы́ша человѣ́цы на землѝ, толи́къ трꙋ́съ, та́кѡ ве́лїй.
19
І місто велике розпалося на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його.
19
И҆ бы́сть гра́дъ вели́къ въ трѝ ча̑сти, и҆ гра́ди ꙗ҆зы́честїи падо́ша, и҆ вавѷлѡ́нъ вели́кїй помѧнове́нъ бы́сть пред̾ бг҃омъ, да́ти є҆мꙋ̀ ча́шꙋ вїна̀ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀.
20
І всякий острів зник, і гір не стало;
20
И҆ всѧ́къ ѻ҆́стровъ бѣжа̀, и҆ го́ры не ѡ҆брѣто́шасѧ:
21
і град, завбільшки як талант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покарання градом, тому що покарання від нього було дуже тяжке.
21
и҆ гра́дъ вели́къ, ꙗ҆́кѡ тала́нтесъ, сни́де съ небесѐ на человѣ́ки: и҆ хꙋ́лиша человѣ́цы бг҃а ѿ ꙗ҆́звы гра́дныѧ, ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ є҆́сть ꙗ҆́зва є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀.