¹

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого,

¹

(Заⷱ҇ о҃ѳ҃.) Па́ѵелъ, ра́бъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, зва́нъ а҆пⷭ҇лъ, и҆збра́нъ въ бл҃говѣ́стїе бж҃їе,

²

яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих,

²

є҆́же пре́жде ѡ҆бѣща̀ прⷪ҇рѡ́ки свои́ми въ писа́нїихъ ст҃ы́хъ,

³

про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті

³

ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ, бы́вшемъ ѿ сѣ́мене дв҃дова по пл҃ти,

⁴

і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого,

⁴

нарече́ннѣмъ сн҃ѣ бж҃їи въ си́лѣ, по дх҃ꙋ ст҃ы́ни, и҆з̾ воскрⷭ҇нїѧ ѿ ме́ртвыхъ, і҆и҃са хрⷭ҇та̀ гдⷭ҇а на́шегѡ,

⁵

через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,

⁵

и҆́мже прїѧ́хомъ блгⷣть и҆ а҆пⷭ҇лство въ послꙋша́нїе вѣ́ры во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆ и҆́мени є҆гѡ̀,

⁶

серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, —

⁶

въ ни́хже є҆стѐ и҆ вы̀, зва́ни і҆и҃сꙋ хрⷭ҇тꙋ̀:

⁷

усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

⁷

всѣ̑мъ сꙋ́щымъ въ ри́мѣ возлю́блєннымъ бг҃ꙋ, зва̑ннымъ ст҃ы̑мъ: (Заⷱ҇.) блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.

⁸

Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

⁸

Пе́рвое оу҆́бѡ благодарю̀ бг҃а моего̀ і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ ѡ҆ всѣ́хъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ вѣ́ра ва́ша возвѣща́етсѧ во все́мъ мі́рѣ:

⁹

Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас,

⁹

свидѣ́тель бо мѝ є҆́сть бг҃ъ, є҆мꙋ́же слꙋжꙋ̀ дꙋ́хомъ мои́мъ во бл҃говѣствова́нїи сн҃а є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ безпреста́ни па́мѧть ѡ҆ ва́съ творю̀,

¹⁰

завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚

¹⁰

всегда̀ въ моли́твахъ мои́хъ молѧ́сѧ, а҆́ще оу҆́бѡ когда̀ поспѣ́шенъ бꙋ́дꙋ во́лею бж҃їею прїитѝ къ ва́мъ:

¹¹

бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження,

¹¹

жела́ю бо ви́дѣти ва́съ, да нѣ́кое пода́мъ ва́мъ дарова́нїе дꙋхо́вное, ко оу҆твержде́нїю ва́шемꙋ:

¹²

тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.

¹²

сїе́ же є҆́сть, соꙋтѣ́шитисѧ въ ва́съ вѣ́рою ѻ҆́бщею, ва́шею же и҆ мое́ю.

¹³

Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів.

¹³

Не хощꙋ́ же не вѣ́дѣти ва́мъ, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ мно́жицею восхотѣ́хъ прїитѝ къ ва́мъ, и҆ возбране́нъ бы́хъ досе́лѣ, да нѣ́кїй пло́дъ и҆мѣ́ю и҆ въ ва́съ, ꙗ҆́коже и҆ въ про́чихъ ꙗ҆зы́цѣхъ.

¹⁴

Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам.

¹⁴

Є҆́ллинѡмъ же и҆ ва́рвавѡмъ, мꙋ̑дрымъ же и҆ неразꙋ̑мнымъ до́лженъ є҆́смь:

¹⁵

Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі.

¹⁵

та́кѡ є҆́сть, є҆́же по моемꙋ̀ оу҆се́рдїю и҆ ва́мъ сꙋ́щымъ въ ри́мѣ благовѣсти́ти.

¹⁶

Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові.

¹⁶

Не стыжꙋ́сѧ бо бл҃говѣствова́нїемъ хрⷭ҇то́вымъ: си́ла бо бж҃їѧ є҆́сть во спⷭ҇нїе всѧ́комꙋ вѣ́рꙋющемꙋ, і҆ꙋде́ови же пре́жде и҆ є҆́ллинꙋ.

¹⁷

У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде».

¹⁷

Пра́вда бо бж҃їѧ въ не́мъ ꙗ҆влѧ́етсѧ ѿ вѣ́ры въ вѣ́рꙋ, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: првⷣный же ѿ вѣ́ры жи́въ бꙋ́детъ.

¹⁸

Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.

¹⁸

(Заⷱ҇ п҃.) Ѿкрыва́етсѧ бо гнѣ́въ бж҃їй съ нб҃сѐ на всѧ́кое нече́стїе и҆ непра́вдꙋ человѣ́кѡвъ, содержа́щихъ и҆́стинꙋ въ непра́вдѣ:

¹⁹

Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.

¹⁹

занѐ разꙋ́мное бж҃їе [є҆́же возмо́жно разꙋмѣ́ти ѡ҆ бз҃ѣ] ꙗ҆́вѣ є҆́сть въ ни́хъ, бг҃ъ бо ꙗ҆ви́лъ є҆́сть и҆̀мъ:

²⁰

Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.

²⁰

неви̑димаѧ бо є҆гѡ̀, ѿ созда́нїѧ мі́ра творе́ньми помышлѧ́єма, ви̑дима сꙋ́ть, и҆ прⷭ҇носꙋ́щнаѧ си́ла є҆гѡ̀ и҆ бжⷭ҇тво̀, во є҆́же бы́ти и҆̀мъ без̾ѿвѣ̑тнымъ.

²¹

А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце;

²¹

Зане́же разꙋмѣ́вше бг҃а, не ꙗ҆́кѡ бг҃а просла́виша и҆лѝ благодари́ша, но ѡ҆сꙋети́шасѧ помышлє́нїи сво́ими, и҆ ѡ҆мрачи́сѧ неразꙋ́мное и҆́хъ се́рдце:

²²

називаючи себе мудрими, збожеволіли

²²

глаго́лющесѧ бы́ти мꙋ́дри, ѡ҆б̾юродѣ́ша,

²³

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, —

²³

и҆ и҆змѣни́ша сла́вꙋ нетлѣ́ннагѡ бг҃а въ подо́бїе ѡ҆́браза тлѣ́нна человѣ́ка и҆ пти́цъ и҆ четверонѡ́гъ и҆ га̑дъ:

²⁴

тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла.

²⁴

тѣ́мже и҆ предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ по́хотехъ серде́цъ и҆́хъ въ нечистотꙋ̀, во є҆́же скверни́тисѧ тѣлесє́мъ и҆́хъ въ себѣ̀ самѣ́хъ:

²⁵

Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь.

²⁵

и҆̀же премѣни́ша и҆́стинꙋ бж҃їю во лжꙋ̀, и҆ почто́ша и҆ послꙋжи́ша тва́ри па́че творца̀, и҆́же є҆́сть блгⷭ҇ве́нъ во вѣ́ки, а҆ми́нь.

²⁶

За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне;

²⁶

Сегѡ̀ ра́ди предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ стра̑сти безче́стїѧ: и҆ жєны́ бо и҆́хъ и҆змѣни́ша є҆сте́ственнꙋю подо́бꙋ въ през̾есте́ственнꙋю:

²⁷

так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд.

²⁷

та́кожде и҆ мꙋ́жїе, ѡ҆ста́вльше є҆сте́ственнꙋю подо́бꙋ же́нска по́ла, разжего́шасѧ по́хотїю свое́ю дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, мꙋ́жи на мꙋже́хъ стꙋ́дъ содѣва́юще, и҆ возме́здїе, є҆́же подоба́ше пре́лести и҆́хъ, въ себѣ̀ воспрїе́млюще.

²⁸

А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства,

²⁸

(Заⷱ҇ п҃а҃.) И҆ ꙗ҆́коже не и҆скꙋси́ша и҆мѣ́ти бг҃а въ ра́зꙋмѣ, (сегѡ̀ ра́ди) предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ неискꙋ́сенъ оу҆́мъ, твори́ти неподѡ́бнаѧ,

²⁹

так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв,

²⁹

и҆спо́лненыхъ всѧ́кїѧ непра́вды, блꙋже́нїѧ, лꙋка́вства, лихоима́нїѧ, ѕло́бы: и҆спо́лненыхъ за́висти, оу҆бі́йства, рве́нїѧ, льстѝ, ѕлонра́вїѧ:

³⁰

обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам,

³⁰

шепотникѝ, клеветникѝ, богомє́рзки, досади́тєли, велича̑вы, гѡ́рды, ѡ҆брѣта́тєли ѕлы́хъ, роди́телємъ непокори̑вы,

³¹

безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві.

³¹

неразꙋ̑мны, непримири́тєлны, нелюбѡ́вны, неклѧтвохрани́тєлны, неми́лѡстивны.

³²

Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють.

³²

Нѣ́цыи же и҆ ѡ҆правда́нїе бж҃їе разꙋмѣ́вше, ꙗ҆́кѡ такѡва́ѧ творѧ́щїи досто́йни сме́рти сꙋ́ть, не то́чїю са́ми творѧ́тъ, но и҆ соизволѧ́ютъ творѧ́щымъ.