Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом.
1
Ни є3ди1но u5бо нн7э њсуждeніе сyщымъ њ хrтЁ ї}сэ, не по пл0ти ходsщымъ, но по дyху:
2
Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
2
(За? §ѕ7.) зак0нъ бо дyха жи1зни њ хrтЁ ї}сэ свободи1лъ мS є4сть t зак0на грэх0внагw и3 смeрти.
3
А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
3
Немощн0е бо зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэсЁ њсуди2 грёхъ во пл0ти,
4
щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
4
да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсz въ нaсъ, не по пл0ти ходsщихъ, но по дyху.
5
Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне.
5
Сyщіи бо по пл0ти плотск†z мyдрствуютъ: ґ и5же по дyху, духHвнаz.
6
Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир,
6
Мудровaніе бо плотск0е смeрть є4сть, ґ мудровaніе дух0вное жив0тъ и3 ми1ръ,
7
тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть.
7
занE мудровaніе плотск0е враждA на бGа: зак0ну бо б9ію не покарsетсz, нижe бо м0жетъ.
8
Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
8
(За?.) Сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ.
9
Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його.
9
Вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ, понeже д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ. Ѓще же кто2 д¦а хrт0ва не и3мaть, сeй нёсть є3гHвъ.
10
А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности.
10
Ѓще же хrт0съ въ вaсъ, пл0ть ќбw мертвA грэхA рaди, дyхъ же живeтъ прaвды рaди.
11
Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас.
11
Ѓще ли же д¦ъ воскRси1вшагw ї}са t мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хrтA и3з8 мeртвыхъ њживотвори1тъ и3 мeртвєннаz тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гw2 въ вaсъ.
12
Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
12
Тёмже u5бо, брaтіе, должни2 є4смы не пл0ти, є4же по пл0ти жи1ти.
13
бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
13
Ѓще бо по пл0ти живeте, и4мате ўмрeти, ѓще ли дyхомъ дэsніz пл0тскаz ўмерщвлsете, жи1ви бyдете:
14
Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини.
14
(За? §з7.) є3ли1цы бо д¦омъ б9іимъ в0дzтсz, сjи сyть сн7ове б9іи:
15
Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
15
не пріsсте бо дyха раб0ты пaки въ боsзнь, но пріsсте д¦а сн7оположeніz, њ нeмже вопіeмъ: ѓвва џ§е.
16
Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі.
16
Сaмый д¦ъ спослушествyетъ дyхови нaшему, ћкw є4смы ч†да б9іz.
17
А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися.
17
Ѓще же чaда, и3 наслBдницы: наслBдницы ќбw бGу, снаслBдницы же хrтY, понeже съ ни1мъ стрaждемъ, да и3 съ ни1мъ прослaвимсz.
18
Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
18
Непщyю бо, ћкw недостHйны стрaсти нн7эшнzгw врeмене къ хотsщей слaвэ kви1тисz въ нaсъ.
19
Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих,
19
Чazніе бо твaри, tкровeніz сн7Hвъ б9іихъ чaетъ:
20
тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії,
20
суетё бо твaрь повинyсz не в0лею, но за повинyвшаго ю5, на ўповaніи,
21
що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих.
21
ћкw и3 самA твaрь свободи1тсz t раб0ты и3стлёніz въ своб0ду слaвы чaдъ б9іихъ.
22
Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi;
22
(За? §}.) Вёмы бо, ћкw всS твaрь съ нaми совоздыхaетъ и3 сболёзнуетъ дaже донн7э:
23
і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
23
не т0чію же, но и3 сaми начaтокъ д¦а и3мyще, и3 мы2 сaми въ себЁ воздыхaемъ, всн7овлeніz чaюще, и3збавлeніz тёлу нaшему.
24
Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
24
Ўповaніемъ бо спас0хомсz. Ўповaніе же ви1димое, нёсть ўповaніе: є4же бо ви1дитъ кто2, что2 и3 ўповaетъ;
25
Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
25
Ѓще ли, є3гHже не ви1димъ, надёемсz, терпёніемъ ждeмъ.
26
Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
26
Си1це же и3 д¦ъ спос0бствуетъ нaмъ въ нeмощехъ нaшихъ: њ чeсомъ бо пом0лимсz, ћкоже подобaетъ, не вёмы, но сaмъ д¦ъ ходaтайствуетъ њ нaсъ воздых†ніи неизглаг0ланными.
27
А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої.
27
И#спытazй же сердцA вёсть, что2 є4сть мудровaніе д¦а, ћкw по бGу приповёдуетъ [ходaтайствуетъ] њ с™hхъ.
28
До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра.
28
(За? §f7.) Вёмы же, ћкw лю1бzщымъ бGа вс‰ поспэшествyютъ во бlг0е, сyщымъ по пред8увёдэнію звaннымъ:
29
Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
29
и5хже бо пред8увёдэ, (тёхъ) и3 пред8устaви соwбрaзныхъ бhти w4бразу сн7а своегw2, ћкw бhти є3мY первор0дну во мн0гихъ брaтіzхъ:
30
А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
30
ґ и5хже пред8устaви, тёхъ и3 призвA: ґ и5хже призвA, си1хъ и3 њправдA: ґ и5хже њправдA, си1хъ и3 прослaви.
31
Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
31
Что2 u5бо речeмъ къ си1мъ, ѓще бGъ по нaсъ, кто2 на ны2;
32
Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього?
32
И$же ќбw своегw2 сн7а не пощадЁ, но за нaсъ всёхъ предaлъ є4сть є3го2, кaкw u5бо не и3 съ ни1мъ вс‰ нaмъ дaрствуетъ;
33
Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.
33
Кто2 поeмлетъ на и3збр†нныz б9іz, бGъ њправдazй.
34
Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас.
34
Кто2 њсуждazй; Хrт0съ ї}съ ўмeрый, пaче же и3 воскрeсый, и4же и3 є4сть њ деснyю бGа, и4же и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ.
35
Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:
35
Кто2 ны2 разлучи1тъ t любвE б9іz, ск0рбь ли, и3ли2 тэснотA, и3ли2 гонeніе, и3ли2 глaдъ, и3ли2 наготA, и3ли2 бэдA, и3ли2 мeчь; ћкоже є4сть пи1сано:
36
«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».
36
ћкw тебє2 рaди ўмерщвлsеми є4смы вeсь дeнь: вмэни1хомсz ћкоже џвцы заколeніz.
37
Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
37
Но во всёхъ си1хъ препобэждaемъ за возлю1бльшаго ны2.
38
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
38
И#звэсти1хсz бо, ћкw ни смeрть, ни жив0тъ, ни ѓгGли, ни нач†ла, нижE си1лы, ни насто‰щаz, ни грzд{щаz,
39
ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому.
39
ни высотA, ни глубинA, ни и4на твaрь кaz возм0жетъ нaсъ разлучи1ти t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ.