Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
1
(За? R.) И$стину глаг0лю њ хrтЁ, не лгY, послушествyющей ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ,
2
що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
2
ћкw ск0рбь ми2 є4сть вeліz и3 непрестаю1щаz болёзнь сeрдцу моемY:
3
я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
3
моли1лъ бhхъ сS бо сaмъ ѓзъ tлучeнъ бhти t хrтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти,
4
тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
4
и5же сyть ї}лjте, и4хже всн7овлeніе и3 слaва, и3 завёти и3 законоположeніе, и3 служeніе и3 њбэтов†ніz:
5
їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
5
и4хже nтцы2, и3 t ни1хже хrт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ блгcвeнъ во вёки, ґми1нь.
6
Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
6
(За? R№.) Не тaкоже, ћкw tпадE сл0во б9іе: не вси1 бо сyщіи t ї}лz, сjи ї}ль,
7
і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
7
ни занE сyть сёмz ґвраaмле, вси2 ч†да: но во їсаaцэ, речE, наречeтсz ти2 сёмz.
8
Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
8
Си1рэчь, не ч†да пл0тскаz, сі‰ ч†да б9іz: но ч†да њбэтовaніz причитaютсz въ сёмz.
9
Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
9
Њбэтовaніz бо сл0во сіE: на сіE врeмz пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ.
10
І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
10
Не т0чію же, но и3 ревeкка t є3ди1нагw л0жа їсаaка џтца нaшегw и3мyщи:
11
Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
11
є3щe бо не р0ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложeніе б9іе пребyдетъ
12
не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
12
не t дёлъ, но t призывaющагw, речeсz є4й, ћкw б0лій пораб0таетъ мeншему,
13
як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
13
ћкоже є4сть пи1сано: їaкwва возлюби1хъ, и3сavа же возненави1дэхъ.
14
Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
14
Что2 u5бо речeмъ; Е#дA непрaвда ў бGа; Да не бyдетъ.
15
Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
15
Мwmсeови бо гlетъ: поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую, и3 ўщeдрю, є3г0же ѓще ўщeдрю.
16
Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
16
Тёмже u5бо ни хотsщагw, ни текyщагw, но ми1лующагw бGа.
17
Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
17
Глаг0летъ бо писaніе фараHнови: ћкw на и4стое сjе воздвиг0хъ тS, ћкw да покажY тоб0ю си1лу мою2, и3 да возвэсти1тсz и4мz моE по всeй земли2.
18
Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
18
(За? Rв7.) Тёмже u5бо є3г0же х0щетъ, ми1луетъ: ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ.
19
Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
19
Речeши u5бо ми2: чесw2 рaди є3щE ўкорsетъ, в0ли бо є3гw2 кто2 проти1витисz м0жетъ;
20
А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
20
Тёмже u5бо, q, человёче, ты2 кто2 є3си2, проти1въ tвэщazй бGови; є3дA речeтъ здaніе создaвшему є5: почто2 мS сотвори1лъ є3си2 тaкw;
21
Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
21
И#ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, t тогHжде смэшeніz сотвори1ти џвъ ќбw сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть;
22
Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
22
Ѓще же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й и3 kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершє1ны въ поги1бель:
23
щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
23
и3 да скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ млcти, ±же пред8угот0ва въ слaву,
24
над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
24
и5хже и3 призвA нaсъ не т0чію t їудє1й, но и3 t kзы6къ:
25
Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
25
ћкоже и3 во њсjи гlетъ: нарекY не лю1ди мо‰ лю1ди мо‰, и3 невозлю1бленую возлю1блену:
26
І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
26
и3 бyдетъ, на мёстэ, и3дёже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 є3стE вы2, тaмw нарекyтсz сн7ове бGа живaгw.
27
Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
27
И#сaіа же вопіeтъ њ ї}ли: ѓще бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсz:
28
бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
28
сл0во бо скончавaz и3 сокращaz въ прaвдэ, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2,
29
І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
29
и3 ћкоже проречE и3сaіа: ѓще не бы гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисz бhхомъ.
30
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
30
Что2 u5бо речeмъ, ћкw kзhцы, не гонsщіи прaвду, постиг0ша прaвду, прaвду же, ћже t вёры:
31
А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
31
ї}ль же, гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же.
32
Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
32
Чесw2 рaди; ЗанE не t вёры, но t дёлъ зак0на: преткнyшасz бо њ кaмень претыкaніz,
33
як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».
33
ћкоже є4сть пи1сано: сE, полагaю въ сіHнэ кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна: и3 всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz.