Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У ті дні, коли управляли судді, настав голод на землі. І пішов один чоловік з Вифлеєма Юдейського зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на полях моавитських.
1
И$ бы'сть внегда` сђдя'хђ сђдїя, бы'сть гла'дъ на земли`. і^ и'де мђжъ эT виџлеѓ%ма і^ю'дина, ѓ^бита'ти в се'ла моа'вля, са'м# и^ жена` е^го и^ дв^а сн~а е^го”
2
Ім’я чоловіка того Елимелех, ім’я дружини його Ноєминь, а імена двох синів його Махлон і Хилеон; вони були ефрафяни з Вифлеєма Юдейського. І прийшли вони на поля моавитські і залишилися там.
2
И$мя же мђжеви е^лимеле'хъ, и%мя же женњ` е^го ное^м#минь. і^ и'мя двњма сн~ома е^го. маа'лонъ. и^ хелеѓ%нъ. е^џраџе'иска и^же эT виџлеѓ'ма і^ю'дина. и^ прїидо'ша в село` моа'вле, и^ бњша т^ђ”
3
І помер Елимелех, чоловік Ноємині, і залишилася вона з двома синами своїми.
3
И$ ё'мре е^лимеле'хъ мђжъ ное%м#минь. и ѓ^ста` ѓ^на` и^ ѓ'ба сн~а е^я`,
4
Вони взяли собі дружин з моавитянок, ім’я однієї Орфа, а ім’я другої Руф, і жили там близько десяти років.
4
и^ поя'ста себњ же'ны, моа^ви'тъстїи. и%мя е^ді'нои ѓ%рџа. і^ и%мя вто'рњи рђџъ. и^ жи'ша та'мо до і~, лњтъ”
5
Але потім і обидва [сини її], Махлон і Хилеон, померли, і залишилася та жінка після обох своїх синів і після чоловіка свого.
5
И$ ё^мро'ста ѓ%ба сн~а ея`. меа'лонъ. и^ хелеѓ'нъ. и^ ѓ^ста` жена` по мђж'ђ свое^мъ. и^ по ѓ^бо'ю сн~ђ ея`.
6
І встала вона з невістками своїми і пішла назад з полів моавитських, бо почула на полях моавитських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліб.
6
и^ въста` ѓ^на` и^ ѓ'бњ сно'хи ея`. и^ възъврати'шася съ села` моа'вля. зане` ѓ^бита'ша въ селехъ моа'влихъ, ја^ко присњти` г~ь людїи свои'хъ да'ти и^мъ хлњбы”
7
І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки її з нею. Коли вони йшли по дорозі, повертаючись в землю Юдейську,
7
И$ эTи'де эT мњста и^же б^њ та'мо ѓ^на` и^ ѓ'бњ сно'сњ ея` с не'ю. и^дя'хђ в пђть възврати'тися въ землю і^ю'динђ”
8
Ноєминь сказала двом невісткам своїм: ідіть, повернетеся кожна в дім матері своєї; нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною!
8
И$ рече ное%м#минь ѓ^бњма сно'хама свои'ма. и^дњта ё^бо и^ възврати'тася кая'ждо в доM эTц~а свое^го. да сътвори` б~ъ с ва'ма млsть ја%коже сътвори'ста съ ё^ме'ршими и^ съ мно'ю”
9
хай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кожна в домі свого чоловіка! І поцілувала їх. Але вони підняли крик і плакали
9
да да'сть г~ь б~ъ ва'ма ѓ^брњсти` поко'и, коя'ждо въ домђ мђжа свое^го и^ цњлова я&, ѓ^ни' же въздвиго'ша гла'сы своя` и^ пла'кашася”
10
і сказали: ні, ми з тобою повернемося до народу твого.
10
И$ реко'ста е'й сно'хи н^и, н^о и^де'ва с тобою в лю'ди твоя”
11
Ноєминь же сказала: повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба ще є в мене сини в моїй утробі, які були б вам чоловіками?
11
И$ рече ноеMминь ѓ^брати'теся ё^бо дщери мои`, въскђю и%дете съ мно'ю. и^л^и е^ще сн~а моя въ ё^тро'бњ мое'и, да бђ'дета вама мђжа”
12
Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: «є у мене ще надія», і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів, —
12
Възврати'теся ё^бо дще'ри мои`, і^ и^дњте, ја%ко състарњхся а'зъ, и^ не бђдђ мђжђ. е^гдаy и^ гл~ала быхъ. ја^ко ё^ мене е^сть и^мњнїе. да бђдђ мђжђ, и^ рождђ сн~ы”
13
то чи можна вам чекати, поки вони виросли б? чи можна вам баритися і не виходити заміж? Ні, дочки мої, я дуже уболіваю за вас, бо рука Господня відвідала мене.
13
Вы л^и пожде'та и^хъ, да възрастђтъ. да я& по'имета, а^ не бђдета и%номђ мђжђ. н^и дще'ри мои` ја%ко съжа'лися мн^њ паче ваю. ја%ко и^зы'иде на' мя рђка` гн~я”
14
Вони підняли крик і знову стали плакати. І Орфа попрощалася зі свекрухою своєю [і повернулася до народу свого], а Руф залишилася з нею.
14
И$ възъдви'гше гла'сы своя, и^ плакаста па'ки. и^ цњлова'вше ѓ%рџа свекровъ свою, и^ ѓ^брати'ся въ лю'ди своя. рђ'џ же и%де въ слњдъ све'кры своея`”
15
[Ноєминь] сказала [Руфі]: ось, невістка твоя повернулася до народу свого і до своїх богів; повернись і ти слідом за невісткою твоєю.
15
И$ рече ное'м#минь къ рђ'џе с^е ѓ^брати'ся ја%трь твоя` къ людемъ свои^мъ и^ ко богомъ свои^мъ. ѓ^брати'ся ё%бо и^ ты` въ слњдъ ја%трове свое'я”
16
Але Руф сказала: не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом;
16
И$ рече рђ'џъ не сря'щи мене` т^о, е^же ѓ^ста'вити тебе`, е^же и^ ѓ^брати'ти ми ся эT тебе`. н^о и^дњж'е и%деши т^ы, и^ я& пои^дђ`, і^ и^дњж'е бђдеши т^ы бђдђ і^ а'зъ. лю'дїе твои` и^ лю'дїе мои`. и^ б~ъ твой б~ъ мой”
17
і де ти помреш, там і я помру і похована буду; нехай те і те зробить мені Господь, і ще більше зробить; смерть одна розлучить мене з тобою.
17
И$дњж'е а'ще ё%мреши т^ы, т^ђ и^ а'зъ, и^дњже погребе'шися т^ы. т^ђ и^ аZ погребђся, та'ко да сътвори` м^и г~ь. с^е да приложи'тъ, ја%ко смр~ть разлђчитъ междђ мно'ю и^ тобо'ю”
18
[Ноєминь,] бачачи, що вона твердо вирішила йти з нею, перестала умовляти її.
18
Ви'дњвшиy ноеMминь ја%ко ё^крњпи'ся и^ти` с не'ю, и^ ё^млъче гл~ати къ не'и ксемђ`”
19
І йшли обидві вони, доки не прийшли у Вифлеєм. Коли прийшли вони у Вифлеєм, усе місто прийшло в рух від них, і говорили: це Ноєминь?
19
И$до'ста же ѓ%бњ до'ндеже прїидо'ста въ виџлеѓ'м#, и^ бы'сть е^гда` прїидо'ста ѓ^ни`, и^ възгласи` весь граD ѓ^ ниX, и^ реко'ша и^л^и се` е^сть ное%м#минь”
20
Вона сказала їм: не називайте мене Ноєминню*, а називайте мене Марою*, тому що Вседержитель послав мені велику біду;
20
И$ реq к ни'мъ не зовњт'е ё^бо мене` ноеMминь, н^о зовњте мене го'рка. ја%ко и^сполниv мн^њ го'рести вседръжи'тель ѕњло”
21
я вийшла звідси зі статком, а повернув мене Господь з порожніми руками; навіщо називати мене Ноєминню, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя?
21
А/зъ б^о и^сполнь эTи^до'хъ, и^ н~нњ т#щђ` м^я възврати` г~ь. да въскђю м^я наречете` ноеMминь. г~ь смири` м^я и^ недоста'токъ съѕли` мн^њ”
22
І повернулася Ноєминь, і з нею невістка її Руф моавитянка, яка прийшла з полів моавитських, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю.
22
И$ възврати'ся ное%м#минь, и^ рђ'џа моа^ви'тины сно'ха е^я с не'ю, ѓ^браща'ющися с# села` моа'вля. и^ прїидо'ста въ виџлеѓM, в нача'ло жа'твы ја^чме'ня”