Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 2
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
У Ноємині був родич з боку чоловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз.
1
И# бЁ мyжъ знaемый мyжу ноеммjню: мyжъ же си1ленъ t р0да є3лімелeхова, и4мz же є3мY во0зъ.
2
І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя.
2
И# речE рyfь мwавjтінz къ ноеммjни: да и3дY u5бо на ни1ву и3 соберY клaсы вслёдствующи, и3дёже ѓще њбрsщу благодaть пред8 nчи1ма є3гw2. Речe же є4й: и3ди2, дщи2 (моS).
3
Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового.
3
И# и4де, и3 пришeдши собирaше на ни1вэ вслёдствующи жaтелємъ: и3 пріи1де по слyчаю въ чaсть ни1вы во0зовы, и4же t ср0дства є3лімелeхова.
4
І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь!
4
И# сE, во0зъ пріи1де t виfлеeма и3 речE жнyщымъ: гDь съ вaми. И# рёша є3мY: да блгcви1тъ тS гDь.
5
І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка?
вона сказала: «буду я підбирати і збирати між снопами за женцями»; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома.
7
и3 речE: да соберY нн7э и3 сложY въ снопёхъ по слёду жнyщихъ: и3 пріи1де, и3 стA t ќтра дaже и3 до вeчера, и3 ни мaлw почи2 на ни1вэ.
8
І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями;
8
И# речE во0зъ къ рyfэ: слhши, дщи2, не ходи2 собирaти на ни1ву и4ну, и3 ты2 да не tи1деши tсю1ду: но здЁ прилэпи1сz ко nтрокови1цамъ мои6мъ,
9
нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої.
9
и3 џчи твои2 да бyдутъ на ни1вэ, и3дёже жнyтъ, и3 да х0диши в8слёдъ и4хъ: сE, заповёдахъ nтрокHмъ не коснyтисz тебЁ: и3 є3гдA возжaждеши, и3 да и4деши къ сосyдwмъ, и3 піeши tню1дуже чeрплютъ џтроцы.
10
Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка?
Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня;
нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами!
12
да воздaстъ гDь дёло твоE, и3 да бyдетъ мздA твоS и3сп0лнь t гDа бGа ї}лева, къ немyже пришлA є3си2 ўповaти под8 крил0ма є3гw2.
13
Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх.
І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося.
І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її;
15
и3 востA собирaти. И# заповёда во0зъ nтрокHмъ свои6мъ, глаг0лz: средЁ снопHвъ да собирaетъ, и3 не посрами1те ю5:
16
та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її.
16
и3 носsще носи1те є4й, и3 tлагaюще tлагaйте є4й t снопHвъ, и3 њстaвите ю5 собирaти и3 ћсти, и3 не возбрани1те є4й.
17
Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю.
17
И# собирA до вeчера на ни1вэ, и3 и3змлати2 є4же собрA, и3 бhсть ћкw їфJ мёра kчмeнz:
18
Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама.
18
и3 взS, и3 пріи1де во грaдъ. И# ви1дэ свекр0вь є3S є4же собрA: и3 и3з8eмши рyfь t нёдръ свои1хъ, дадE свекр0ви своeй, є4же њстaвила, t ни1хже насhтисz.
19
І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз.
І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів.
20
Речe же ноеммjнь снохЁ своeй: блгcвeнъ є4сть гDемъ, ћкw не њстaви ми1лости своеS съ живhми и3 со ўмeршими. И# речE є4й ноеммjнь: ќжикъ є4сть нaмъ мyжъ т0й, и3 є4сть t ќжикъ нaшихъ.
21
Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої.