Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У Ноємині був родич з боку чоловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз.
1
И$ б^њ мђ'жъ ё%жика мђж'ђ ное^м#ми'ню. мђж'ъ же си'ленъ эT рода е^лимеле'хова, и^мя y е^мђ` воѓ%зъ”
2
І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя.
2
И$ рече рђџъ моа^ви'тини къ ноеMмини. да и^дђ ё^бо на ни'вђ и^ съберђ кла'сы въслDњствђ'ющи. и^дyњ а%ще ѓ^бря'щђ блгDть преD ѓ^чи'ма чл~ка. рече же е'й” ное^м#ми'нь, и^ди` дщ^и моя`.
3
Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового.
3
і^ и'де и^ прїиде събира'ти на ни'вњ, въслњдъствђю^щи жа'телеM. и^ въпаде` невњ'дя в# части ни'вы воѓ%зовы и^же бы'сть эT племе'ни е^лимеле'хова”
4
І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь!
4
И$ с^е воѓ%зъ прїиде эT виџлеѓ%ма, и^ рече жнђщ'имъ г~ь с ва'ма, и^ рњша е^мђ жнђщїи`, да блsвитъ т^я г~ь”
5
І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка?
5
И$ рече воѓ%зъ ѓ%трокђ свое^мђ стоа'щемђ за жа'тели, кт^о е^сть ѓ^трокови'ца т^а”
6
Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка — моавитянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських;
6
И$ эTвњща` е^мђ моа'витини еs, пришеDшая с ное^мъми'ною, эT села моа'вля”
7
вона сказала: «буду я підбирати і збирати між снопами за женцями»; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома.
7
И$ речи м^и да съберђ` в# сно'пы` послњ'дђ жнђщ'ихъ. и^ ја%ко прїи'де и^ ста` эT ё%тра и^ до' вера, и^ не почива` на ни'вњ ни ма'ла”
8
І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями;
8
И$ рече воѓ%зъ къ рђџи, слы'ши д#щи`. не ходи събира'ти на и%нђ, и^ не эTхо'диши эTсю'дђ, н^о здњ` приста'ни къ ѓ^трокови'цамъ мои'мъ”
9
нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої.
9
И$ ѓ^чи твои` да бђдета` на ни'вњ и^дњже жнђтъ, и^ да хо'диши въ слDњ и^хъ. и^ с^е заповњ'даю ѓ%трокоM мои'мъ не присящи к тебњ`. и^ е^гда` въжада'еши да и^де'ши къ сосђд'омъ. и^ пїеши эTнђ'дђже че'рплюT жа'тели”
10
Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка?
10
И$ паде` ѓ^трокови'ца ни'ць, и^ поклони'ся е^мђ до зе'мля рекђщи е^мђ. чт^о бл~го сътворихъ преD ѓ^чи'ма твои'ма да м^я позна`, а%з же е^смь стра'нна”
11
Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня;
11
И$ эTвњща воѓ%зъ рече к не'и. възвњщенїемъ възвњсти'ша м^и, и^же сътвори'ла е^си съ све'кровъю свое'ю, по ё^мр~твїи мђж'а твое^го. и^ ка'ко ѓ^стави` эTц~а свое^го и^ мт~рь свою, и^ зе'млю рожде'нїа свое^го. и^ прїиде въ лю'ди и^хже не вњ'да. эT вче'ра и^ ѓ^но'мъ дн~и,
12
нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами!
12
да въздасть г~ь дњ'лотвое`. и^ бђди м#зда твоа` и^сполнь эT г~а б~а і^и^л~ева. к не'мђже прїиде ё^пова'ти поD крило'ма е^го”
13
Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх.
13
Си же рече ѓ^брњтоX блгDть преD ѓ^чима твои'ма гн~е мо'и, ја^ко ё^тњши м^я и^ гл~а въ срDце рабы` твое^я. и^ с^е а%зъ бђ'дђ ја%ко е^ді'на эT рабы'нь твои^хъ”
14
І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося.
14
И$ рече е'й воѓ%зъ, часъ б^о е^сть ја%сти, приближися ё^бо сњмо да ја^си` хлњбъ мо'и. и^ ѓ^мочи` с^и ё^крђхъ тво'и въ ѓ^цетъ, и^ сяде рђџъ эT стра'ны жа'тель и^ пода` е'й воѓ%зъ пря'жмо. и^ ја%сть и^ насы'тися, и^ ѓ^ста`”
15
І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її;
15
И$ въста` събира'ти. и^ заповњ'да воѓ%зъ ѓ%трокоM свои^мъ гл~яй средњ` сноповъ да събира'етъ, и^ не засрами'те е^я`”
16
та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її.
16
И$ нося'щи но'ситъ. и^ да'юще дади'те е'й эT скла'деныхъ, и^ не дњ'ите е^я` събира'ти и^ ја%сти, и^ не възбрани'те е'й”
17
Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю.
17
и^ събира` до' вечера на ни'вњ, і^ и^з#млати е^же събра`. и^ бысть събра'нное ја%ко в мњрђ дво'ю спDђ ја^чме'ню”
18
Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама.
18
И$ взя` прїиде во' граD. и^ ви'дњ све'кры е^я` е^же събра`. і^ и^зем#ши рђџъ эT на'дръ своиX и^ дасть свекро'ви свое'й. е^же б^њ ѓ^ста'вила, и^ эT нихже насы'тися”
19
І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз.
19
И$ реq к не'и све'кры ея`, гд^њ е^си съби'рала днsь. и^ гдњ` рабо'таше, да бђ'детъ блsвенъ позна'выи т^я. і^ и^сповњда` рђ'џъ свекро'ви свое'й гд^њ бы'сть, и^ рече и%мя мђжђ воѓ%зъ, ё^ негоже быX днsь”
20
І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів.
20
Рече же ное^м#минь снохњ` свое'и. блsвенъ е^сть г~ь ја^ко не ѓ^скђдњ млsти свое^я, съ живы'ми и^ съ ё^мръшими. и^ рече е'й ное^м#ми'нь. ё^жика е^сть намъ мђж'ъ то'й, и^ е^сть эT ё%жикъ на'шихъ”
21
Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої.
21
И$ рече рђџъ къ свекро'ви свое'й, и^ мн^њ ё^бо рече къ ѓ^трокови'цамъ моиM приста'ни. до'ндеже сконча'ютъ вс^ю жа'твђ ја%же е^сть мн^њ”
22
І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі.
22
И$ реq ное^м#ми'нь къ рђ'џи снохњ` свое'й, бл~го дщ^и ја%ко ходи'ти и'маши, съ ѓ^трокови'цами е^го. и^ не ѓ^ста'виша тебе` въ чђжDе село`”
23
Так була вона зі служницями Воозовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї.
23
И$ приста` рђџъ ѓ^трокови'цаM воѓ%зовымъ. събира'юще кла'сы до'ндеже сконча'ся жа'тва ја%чме'ня и^ пшени'цњ и^ сњде съ свекро'вїю свое'ю”