¹

І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було?

¹

Речe же є4й ноеммjнь свекр0вь є3S: дщи2 (моS), не поищy ли тебЁ пок0z, да блaго ти2 бyдетъ;

²

Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;

²

и3 нн7э во0зъ не ќжикъ ли нaмъ, и3дёже со nтрокови1цами є3гw2 былA є3си2; сE, т0й вёетъ на гумнЁ kчмeнь сеS н0щи:

³

умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити;

³

тh же и3змhйсz, и3 помaсти лицE твоE, и3 њблецhсz въ ри6зы тво‰ (свBтлыz), и3 и3зhди на гумно2: не kви1сz мyжу, д0ндеже скончaетъ ћсти и3 пи1ти:

⁴

коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити.

⁴

и3 бyдетъ внегдA ўснyти є3мY, и3 познaеши мёсто, гдЁ лsжетъ, тaмw да вни1деши, и3 tкрhеши ў н0гъ є3гw2, и3 лsжеши: и3 т0й повёсть тебЁ, ±же и4маши твори1ти.

⁵

[Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені.

⁵

И# речE рyfь къ нeй: вс‰ є3ли6ка речeши мнЁ, сотворю2.

⁶

І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її.

⁶

И# и4де на гумно2, и3 сотвори2 по всемY, є3ли6ка заповёда є4й свекр0вь є3S.

⁷

Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла.

⁷

И# kдE во0зъ и3 пи2, и3 возблажA сeрдце є3гw2, и3 и4де спaти со страны2 ст0га: nнa же пріи1де втaй, и3 tкры2 ±же ў н0гъ є3гw2, и3 лsже.

⁸

Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка.

⁸

И# бhсть въ полyнощи, ўжасeсz мyжъ и3 возмzтeсz, и3 сE, женA лежи1тъ ў н0гъ є3гw2:

⁹

І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич.

⁹

и3 речE (є4й во0зъ): кто2 є3си2 ты2; Nнa же речE: ѓзъ є4смь рyfь рабA твоS, да возложи1ши крило2 твоE на рабY твою2, ћкw ќжикъ ты2 є3си2.

¹⁰

[Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих;

¹⁰

И# речE во0зъ: блгcвeна ты2 гDемъ бGомъ, дщи2, ћкw разблажи1ла є3си2 ми1лость твою2 послёднюю пaче пeрвыz, є4же не и3ти2 тебЁ в8слёдъ ю4нwтъ, ѓще ўб0гъ, ѓще богaтъ:

¹¹

отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна;

¹¹

и3 нн7э, дщи2, не б0йсz: вс‰ є3ли6ка речeши, сотворю2 тебЁ: вёсть бо всE плeмz людjй мои1хъ, ћкw женA си1лы ты2 є3си2:

¹²

хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене;

¹²

и3 нн7э пои1стиннэ ќжикъ є4смь ѓзъ: но є3щE є4сть ќжикъ бли1жшій менє2:

¹³

переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку.

¹³

прележи2 сію2 н0щь, и3 бyдетъ заyтра ѓще пріи1метъ тS, то2 блaго: да п0йметъ: ѓще ли не восх0щетъ поsти тебE, то2 поимy тz ѓзъ, жи1въ гDь: прележи2 до заyтріz.

¹⁴

І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік.

¹⁴

И# лежA ў н0гъ є3гw2 до заyтріz: nнa же востA, прeжде нeже познaти мyжу п0друга своего2. И# речE во0зъ: да не ўвёстсz, ћкw приходи1ла женA на гумно2.

¹⁵

І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто.

¹⁵

И# речE є4й: принеси2 покрывaло є4же на тебЁ, и3 держи2 є5. Nнa же держA є5, и3 намёри є4й шeсть мёръ kчмeнz, и3 задЁ є4й: и3 и4де во грaдъ.

¹⁶

А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той.

¹⁶

И# пріи1де рyfь ко свекр0ви своeй. Nнa же речE є4й: чт0 є3сть, дщи2; И# повёда є4й вс‰, є3ли6ка сотвори2 є4й мyжъ.

¹⁷

І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками.

¹⁷

И# речE є4й: шeсть мёръ си1хъ kчмeнz дадe ми, глаг0ла бо ко мнЁ: да не и4деши тщA ко свекр0ви своeй.

¹⁸

Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.

¹⁸

Nнa же речE: сэди2, дщи2, д0ндеже ўвёси, кaкw падeтъ сл0во: не ўмолчи1тъ бо мyжъ, д0ндеже соверши1тсz сл0во днeсь.