Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
0
Передмова*
Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.
Поне́же мнѡ́гаѧ и҆ вєли́каѧ на́мъ чрез̾ зако́нъ и҆ прⷪ҇ро́ки и҆ и҆ны́хъ послѣ́довавшихъ и҆̀мъ дана̑ бы́ша, ѡ҆ ни́хже подоба́етъ хвали́ти і҆и҃лѧ наказа́нїѧ и҆ премꙋ́дрости ра́ди, и҆ ꙗ҆́кѡ не то́кмѡ са́ми чтꙋ́ще до́лжни разꙋ́мными бы́ти, но да и҆ и҆ностра́нныхъ возмо́гꙋтъ прилѣ́жнѡ оу҆ча́щесѧ по́льзовати, и҆ глаго́люще и҆ пи́шꙋще: дѣ́дъ мо́й і҆исꙋ́съ мно́жайше себѐ вда́въ въ чте́нїе зако́на же и҆ прⷪ҇ро́кѡвъ и҆ и҆ны́хъ ѻ҆те́ческихъ кни́гъ, и҆ въ си́хъ дово́лное и҆скꙋ́сство стѧжа́въ, понꙋ́дисѧ и҆ са́мъ написа́ти нѣ́что ѿ надлежа́щихъ къ наказа́нїю и҆ премꙋ́дрости, да прилѣ́жнѡ оу҆ча́щїисѧ, и҆ си́хъ прича̑стницы бы́вше, мно́гѡ па́че оу҆спѣ́ютъ въ зако́ннѣмъ житїѝ. Бꙋ́дите оу҆̀бо оу҆моле́нни, да со благоволе́нїемъ и҆ внима́нїемъ чте́те, и҆ проще́нїе пода́сте, а҆́ще въ нѣ́кїихъ возмни́мсѧ недово́лни бы́ти во и҆столкова́нїи люботрꙋ́днѡ и҆з̾ѡбрѣ́тенныхъ рѣче́нїй: не ра́внꙋю бо си́лꙋ и҆́мꙋтъ та̑ въ себѣ̀, ꙗ҆̀же є҆вре́йски глаго́лєма сꙋ́ть, є҆гда̀ преведꙋ́тсѧ на и҆́ный ѧ҆зы́къ: не то́кмѡ же сїѧ̑, но и҆ са́мый зако́нъ и҆ прⷪ҇ро́чєства и҆ про́чыѧ кни̑ги не ма́лое и҆мѣ́ютъ ра́знство въ себѣ̀ чтѡ́мыѧ. Въ три́десѧть бо ѻ҆смѣ́мъ лѣ́тѣ при є҆ѵерге́тѣ царѝ прише́дъ во є҆гѵ́петъ и҆ преме́дливъ, ѡ҆брѣто́хъ нема́лагѡ наказа́нїѧ сви́токъ, за нꙋ́ждѣйшее вмѣни́хъ са́мъ привнестѝ нѣ́кое тща́нїе и҆ трꙋдолю́бїе къ преведе́нїю тоѧ̀ кни́ги, мно́гое бдѣ́нїе и҆ и҆скꙋ́сство привне́съ въ разстоѧ́нїи вре́мене, къ концꙋ̀ приводѧ̀ кни́гꙋ и҆зда́ти, и҆ въ преселе́нїи хотѧ́щымъ оу҆чи́тисѧ, пред̾ꙋготовлѧ́ющымъ нра́вы зако́ннѡ жи́телствовати.
1
Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік.
1
Всѧ́ка премꙋ́дрость ѿ гдⷭ҇а и҆ съ ни́мъ є҆́сть во вѣ́къ.
2
Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить?
2
Песка̀ морска́го, и҆ ка̑пли дождє́вныѧ, и҆ дни̑ вѣ́ка кто̀ и҆зочте́тъ;
3
Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить?
3
Высотꙋ̀ небесѐ и҆ широтꙋ̀ землѝ, и҆ бе́зднꙋ и҆ премꙋ́дрость кто̀ и҆зслѣ́дитъ;
4
Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку.
4
Пре́жде всѣ́хъ созда́сѧ премⷣрость, и҆ ра́зꙋмъ мꙋ́дрости ѿ вѣ́ка.
5
Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді.
5
И҆сто́чникъ премꙋ́дрости сло́во бж҃їе въ вы́шнихъ, и҆ шє́ствїѧ є҆ѧ̀ за́пѡвѣди вѣ̑чныѧ.
6
Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її?
6
Ко́рень премꙋ́дрости комꙋ̀ ѿкры́сѧ; и҆ кѡва́рства є҆ѧ̀ кто̀ разꙋмѣ̀;
7
Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь.
7
Є҆ди́нъ є҆́сть премⷣръ, стра́шенъ ѕѣлѡ̀, сѣдѧ́й на прⷭ҇то́лѣ свое́мъ, гдⷭ҇ь.
8
Він породив її і бачив і виміряв її
8
Са́мъ созда̀ ю҆̀, и҆ ви́дѣ, и҆ сочтѐ ю҆̀,
9
і вилив її на всі діла Свої
9
и҆ и҆злїѧ̀ ю҆̀ на всѧ̑ дѣла̀ своѧ̑,
10
і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його.
10
со всѧ́кою пло́тїю по даѧ́нїю своемꙋ̀, и҆ дарова̀ ю҆̀ лю́бѧщымъ є҆го̀.
11
Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости.
11
Стра́хъ гдⷭ҇ень сла́ва и҆ похвала̀, и҆ весе́лїе и҆ вѣне́цъ ра́дости.
12
Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття.
12
Стра́хъ гдⷭ҇ень возвесели́тъ се́рдце и҆ да́стъ весе́лїе и҆ ра́дость и҆ долгоде́нствїе.
13
Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови.
13
Боѧ́щемꙋсѧ гдⷭ҇а бла́го бꙋ́детъ на послѣ́докъ, и҆ въ де́нь сконча́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ благода́ть. Стра́хъ гдⷭ҇ень да́ръ ѿ гдⷭ҇а и҆ на стезѧ́хъ любле́нїѧ поставлѧ́етъ.
14
Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом.
14
Любле́нїе гдⷭ҇а пресла́внаѧ премꙋ́дрость, и҆ и҆̀мже ꙗ҆влѧ́етсѧ, раздѣлѧ́етъ себѐ въ вѣ́дѣнїе є҆гѡ̀.
15
Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться.
15
Нача́ло премꙋ́дрости боѧ́тисѧ гдⷭ҇а, и҆ съ вѣ́рными въ ложеснѣ́хъ созда́сѧ и҆̀мъ: съ человѣ̑ки ѡ҆снова́нїе вѣ́ка оу҆гнѣздѝ и҆ съ сѣ́менемъ и҆́хъ оу҆вѣ́ритсѧ.
16
Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:
16
И҆сполне́нїе премꙋ́дрости є҆́же боѧ́тисѧ гдⷭ҇а, и҆ оу҆пои́тъ и҆̀хъ ѿ плодѡ́въ є҆ѧ̀:
17
весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми.
17
ве́сь до́мъ и҆́хъ и҆спо́лнитъ жела́нїй свои́хъ и҆ сосꙋ́ды ѿ жи̑тъ є҆ѧ̀.
18
Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його.
18
Вѣне́цъ мꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, возцвѣта́ѧй ми́ръ и҆ здра́вїе и҆зцѣле́нїѧ: ѻ҆боѧ́ же сꙋ́ть да́ры бж҃їи, и҆ разширѧ́етъ весе́лїе лю́бѧщымъ є҆го̀.
19
Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею.
19
И҆ ви́дѣ и҆ сочтѐ ю҆̀: хꙋдо́жество и҆ вѣ́дѣнїе ра́зꙋма ѡ҆дождѝ, и҆ сла́вꙋ держа́щихъ ю҆̀ вознесѐ.
20
Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.
20
Ко́рень премꙋ́дрости є҆́же боѧ́тисѧ гдⷭ҇а, и҆ вѣ̑тви є҆ѧ̀ долгоде́нствїе.
21
Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися.
21
Стра́хъ гдⷭ҇ень ѿрѣѧ́етъ грѣхѝ: пребыва́ѧй же въ не́мъ ѿвраща́етъ гнѣ́въ.
22
Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини.
22
Не мо́жетъ ꙗ҆́рость непра́веднаѧ ѡ҆правди́тисѧ: оу҆стремле́нїе бо ꙗ҆́рости є҆гѡ̀ паде́нїе є҆мꙋ̀.
23
Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю.
23
До вре́мене стерпи́тъ долготерпѣли́вый, и҆ послѣдѝ возда́стъ є҆мꙋ̀ весе́лїе:
24
До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.
24
до вре́мене скры́етъ словеса̀ своѧ̑, и҆ оу҆стнѣ̀ вѣ́рныхъ и҆сповѣ́дѧтъ ра́зꙋмъ є҆гѡ̀.
25
У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний.
25
Въ сокро́вищихъ премꙋ́дрости при́тча вѣ́дѣнїѧ: ме́рзость же грѣ́шникꙋ бг҃оче́стїе.
26
Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі,
26
Возжелѣ́въ премꙋ́дрости, соблюдѝ за́пѡвѣди, и҆ гдⷭ҇ь пода́стъ ю҆̀ тебѣ̀:
27
бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність.
27
премꙋ́дрость бо и҆ наказа́нїе стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ благоволе́нїе є҆гѡ̀ вѣ́ра и҆ кро́тость.
28
Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем.
28
Не сꙋмнѣва́йсѧ ѡ҆ стра́сѣ гдⷭ҇ни и҆ не пристꙋпѝ къ немꙋ̀ се́рдцемъ раздвое́нымъ.
29
Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.
29
Не лицемѣ́рствꙋй пред̾ оу҆сты̑ человѣ́ческими и҆ оу҆стна́мъ твои̑мъ вонмѝ.
30
Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.
30
Не возноси́сѧ, да не паде́ши и҆ наведе́ши дꙋшѝ твое́й безче́стїе, и҆ ѿкры́етъ гдⷭ҇ь та̑йнаѧ твоѧ̑ и҆ посредѣ̀ со́нма низложи́тъ тѧ̀: ꙗ҆́кѡ не пристꙋпи́лъ є҆сѝ во и҆́стинѣ ко стра́хꙋ гдⷭ҇ню, и҆ се́рдце твоѐ и҆спо́лнено лꙋка́вства.