Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.
1
Не жела́й ча̑дъ мно́жества неключи́мыхъ, нижѐ весели́сѧ ѡ҆ сынѣ́хъ нечести́выхъ: є҆гда̀ оу҆мно́жатсѧ, не весели́сѧ ѡ҆ ни́хъ, а҆́ще нѣ́сть стра́ха гдⷭ҇нѧ съ ни́ми.
2
Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.
2
Не вѣ́рꙋй животꙋ̀ и҆́хъ и҆ не належѝ на мно́жество и҆́хъ:
3
Краще один праведник, ніж тисяча грішників,
3
лꙋ́чше бо є҆ди́нъ првⷣникъ, не́жели ты́сѧща (грѣ̑шникъ),
4
і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,
4
и҆ оу҆мре́ти безча́дномꙋ, не́жели и҆мѣ́ти ча̑да нечести̑ва:
5
бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.
5
ѿ є҆ди́нагѡ бо разꙋ́мна насели́тсѧ гра́дъ, колѣ́но же беззако́нныхъ запꙋстѣ́етъ.
6
Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.
6
Мнѡ́га сицева̑ѧ ви́дѣ ѻ҆́ко моѐ, и҆ крѣ̑пльшаѧ си́хъ слы́ша оу҆́хо моѐ.
7
У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.
7
Въ собо́рищи грѣ́шныхъ возгори́тсѧ ѻ҆́гнь, и҆ во ꙗ҆зы́цѣ непокори́вѣ возгори́тсѧ гнѣ́въ.
8
Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;
8
Не оу҆моле́нъ бы́сть (бг҃ъ) ѡ҆ дре́внихъ и҆споли́нѣхъ, и҆̀же ѿстꙋпи́ша крѣ́постїю свое́ю:
9
не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;
9
не пощадѣ̀ ѡ҆ жили́щи лѡ́товѣ, и҆́миже возгнꙋша́сѧ за горды́ню и҆́хъ:
10
не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,
10
не поми́лова ꙗ҆зы́ка поги́бельнагѡ, возне́сшагѡсѧ во грѣсѣ́хъ свои́хъ,
11
так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;
11
и҆ та́кѡ ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣшцє́въ, соше́дшихсѧ въ жестосе́рдїи свое́мъ. И҆ а҆́ще бꙋ́детъ є҆ди́нъ жестоковы́йный въ лю́дехъ, ди́вно є҆́сть сїѐ, а҆́ще непови́ненъ бꙋ́детъ.
12
бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.
12
Млⷭ҇ть бо и҆ гнѣ́въ оу҆ негѡ̀, си́ленъ оу҆моле́нъ бы́ти и҆ и҆злїѧ́ти гнѣ́въ.
13
Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.
13
По мно́зѣй млⷭ҇ти є҆гѡ̀, та́кѡ мно́го и҆ ѡ҆бличе́нїе є҆гѡ̀: мꙋ́жеви но дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀ сꙋ́дитъ.
14
Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.
14
Не оу҆бѣжи́тъ хище́нїемъ грѣ́шный, и҆ терпѣ́нїе благовѣ́рнагѡ не лише́но бꙋ́детъ.
15
Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.
15
Всѧ́цѣй ми́лостыни сотвори́тъ мѣ́сто: кі́йждо бо по дѣлѡ́мъ свои̑мъ ѡ҆брѧ́щетъ.
16
Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?
16
Не рцы̀, ꙗ҆́кѡ ѿ гдⷭ҇а скры́юсѧ, є҆да̀ свы́ше кто́ мѧ помѧне́тъ;
17
У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?
17
въ лю́дехъ мно́жайшихъ не воспомѧне́нъ бꙋ́дꙋ, что́ бо є҆́сть дꙋша̀ моѧ̀ въ безчи́сленнѣй тва́ри;
18
Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.
18
сѐ, нб҃о и҆ нб҃о нб҃сѐ бж҃їѧ, бе́здна и҆ землѧ̀ посѣще́нїемъ є҆гѡ̀ подви́гнꙋтсѧ:
19
Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.
19
вкꙋ́пѣ го́ры и҆ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, є҆гда̀ воззри́тъ на нѧ̀, тре́петомъ стрѧсꙋ́тсѧ,
20
І цього не може зрозуміти серце;
20
и҆ ѡ҆ си́хъ не размы́слитъ се́рдце:
21
а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.
21
и҆ пꙋти̑ є҆гѡ̀ кто̀ пости́гнетъ; и҆ бꙋ́рю ю҆́же не оу҆́зритъ человѣ́къ, мнѡ́жайшаѧ же дѣ́лъ є҆гѡ̀ въ сокрове́нныхъ:
22
Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».
22
дѣла̀ пра́вды є҆гѡ̀ кто̀ возвѣсти́тъ; и҆лѝ кто̀ стерпи́тъ; дале́че бо завѣ́тъ.
23
Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.
23
Оу҆малѧ́ѧйсѧ се́рдцемъ размышлѧ́етъ сїѧ̑, а҆ мꙋ́жъ безꙋ́менъ и҆ заблꙋжда́ѧй размышлѧ́етъ бꙋ̑ѧѧ.
24
Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої.
24
Послꙋ́шай менѐ, ча́до, и҆ наꙋчи́сѧ вѣ́дѣнїѧ, и҆ на словеса̀ моѧ̑ внима́й се́рдцемъ твои́мъ:
25
Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне.
25
и҆з̾ѧвлѧ́ю въ мѣ́рилѣ наказа́нїе и҆ со и҆спыта́нїемъ возвѣщꙋ̀ вѣ́дѣнїе.
26
За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.
26
Сꙋдо́мъ гдⷭ҇нимъ дѣла̀ є҆гѡ̀ и҆з̾ нача́ла, и҆ ѿ сотворе́нїѧ є҆гѡ̀ раздѣлѝ ча̑сти и҆́хъ:
27
Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.
27
оу҆красѝ во вѣ́къ дѣла̀ своѧ̑, и҆ нача̑ла и҆́хъ въ ро́ды и҆́хъ: нижѐ взалка́ша, нижѐ оу҆трꙋди́шасѧ, и҆ не преста́ша ѿ дѣ́лъ свои́хъ.
28
Жодне не гнітить близького йому,
28
Кі́йждо и҆́скреннѧго своего̀ не ѡ҆скорбѝ,
29
і повіки не стануть вони проти слова Його.
29
и҆ да́же до вѣ́ка не воспроти́вѧтсѧ гл҃го́лꙋ є҆гѡ̀.
30
І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.
30
И҆ по си́хъ гдⷭ҇ь на зе́млю призрѣ̀ и҆ и҆спо́лни ю҆̀ ѿ бл҃гъ свои́хъ:
31
Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.
31
дꙋша̀ всѧ́кагѡ живо́тна покры̀ лицѐ є҆ѧ̀, и҆ въ ню̀ возвраще́нїе и҆́хъ.