Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.
1
Гдⷭ҇ь созда̀ ѿ землѝ человѣ́ка, и҆ па́ки возвратѝ є҆го̀ въ ню̀.
2
Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.
2
Дни̑ числа̀ и҆ вре́мѧ дадѐ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ вла́сть над̾ сꙋ́щими на не́й.
3
За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,
3
Ꙗ҆́коже ѻ҆нѝ са́ми, ѡ҆блечѐ и҆̀хъ крѣ́постїю, и҆ по ѡ҆́бразꙋ своемꙋ̀ сотворѝ ѧ҆̀:
4
і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.
4
и҆ положѝ стра́хъ є҆гѡ̀ на всѧ́цѣй пло́ти, є҆́же вла́стелствовати ѕвѣрьмѝ (и҆ скѡты̀) и҆ пти́цами.
5
Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,
5
Помышле́нїе и҆ ѧ҆зы́къ и҆ ѻ҆́чи, оу҆́ши и҆ се́рдце дадѐ и҆̀мъ размышлѧ́ти:
6
сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.
6
хꙋдо́жествомъ ра́зꙋма и҆спо́лни ѧ҆̀ и҆ дѡ́браѧ и҆ ѕла̑ѧ показа̀ и҆̀мъ.
7
Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,
7
Положи́лъ є҆́сть ѻ҆́ко своѐ на сердца́хъ и҆́хъ, показа́ти и҆̀мъ вели́чество дѣ́лъ свои́хъ,
8
нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.
8
да и҆́мѧ ст҃ы́ни є҆гѡ̀ восхва́лѧтъ и҆ да повѣ́даютъ вели́чєства дѣ́лъ є҆гѡ̀.
9
Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;
9
Приложи́лъ и҆̀мъ хꙋдо́жество и҆ зако́нъ живота̀ дадѐ въ наслѣ́дїе и҆̀мъ.
10
вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.
10
Завѣ́тъ вѣ́чный поста́ви съ ни́ми и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ показа̀ и҆̀мъ.
11
Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.
11
Вели́чество сла́вы ви́дѣша ѻ҆чеса̀ и҆́хъ, и҆ сла́вꙋ гла́са и҆́хъ слы́ша оу҆́хо и҆́хъ.
12
І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.
12
И҆ речѐ и҆̀мъ: внемли́те ѿ всѧ́кїѧ непра́вды. и҆ заповѣ́да и҆̀мъ комꙋ́ждо ѡ҆ и҆́скреннемъ.
13
Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.
13
Пꙋтїѐ и҆́хъ пред̾ ни́мъ вы́нꙋ, не оу҆кры́ютсѧ ѿ ѻ҆́чїю є҆гѡ̀.
14
Кожному народу поставив Він вождя,
14
Комꙋ́ждо ꙗ҆зы́кꙋ оу҆стро́илъ вожда̀,
15
а Ізраїль є наділом Господа.
15
и҆ ча́сть гдⷭ҇нѧ і҆и҃ль є҆́сть.
16
Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.
16
Всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ со́лнце пред̾ ни́мъ, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ вы́нꙋ на пꙋте́хъ и҆́хъ:
17
Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.
17
не оу҆кры́шасѧ непра̑вды и҆́хъ ѿ негѡ̀, и҆ всѝ грѣсѝ и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ.
18
Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.
18
Ми́лостынѧ мꙋ́жа ꙗ҆́кѡ печа́ть съ ни́мъ, и҆ благода́ть человѣ́чꙋ ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ соблюде́тъ.
19
Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.
19
По си́хъ воста́нетъ и҆ возда́стъ и҆̀мъ, и҆ воздаѧ́нїе и҆́хъ на главꙋ̀ и҆́хъ возда́стъ:
20
Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.
20
ѻ҆ба́че ка́ющымсѧ да́лъ є҆́сть возвраще́нїе и҆ оу҆тѣ́ши и҆знемога́ющихъ терпѣ́нїемъ.
21
Навернися до Господа й облиш гріхи;
21
Ѡ҆брати́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ и҆ ѡ҆ста́ви грѣхѝ:
22
молися перед Ним і зменши твої спотикання.
22
помоли́сѧ пред̾ лице́мъ и҆ оу҆ма́ли претыка̑нїѧ:
23
Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.
23
восходѝ къ вы́шнемꙋ и҆ ѿврати́сѧ ѿ непра́вды, и҆ ѕѣлѡ̀ возненави́ди ме́рзость.
24
Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?
24
Вы́шнѧго кто̀ восхва́литъ во а҆́дѣ, вмѣ́стѡ живы́хъ и҆ даю́щихъ и҆сповѣ́данїе;
25
Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:
25
Ѿ мертвеца̀ ꙗ҆́кѡ ничто̀ сꙋ́щагѡ погиба́етъ и҆сповѣ́данїе:
26
живий і здоровий звеличить Господа.
26
живы́й же и҆ здра́вый восхва́литъ гдⷭ҇а.
27
Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!
27
Ко́ль вели́ка млⷭ҇ть гдⷭ҇нѧ и҆ ѡ҆чище́нїе ѡ҆браща́ющымсѧ къ немꙋ̀;
28
Не може бути усього у людині,
28
Не мо́гꙋтъ бо всѧ̑ бы́ти въ человѣ́цѣхъ:
29
тому що не безсмертний син людський.
29
ꙗ҆́кѡ не безсме́ртенъ сы́нъ человѣ́ческїй.
30
Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.
30
Что̀ свѣтлѣ́е со́лнца; и҆ то̀ и҆зчеза́етъ: и҆ ѕло̀ помы́слитъ пло́ть и҆ кро́вь.
31
За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.
31
Си́лꙋ высоты̀ небе́сныѧ то́й са́мъ назира́етъ, человѣ́цы же всѝ землѧ̀ и҆ пе́пелъ.