Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.
1
Живы́й во вѣ́ки созда̀ всѧ̑ ѻ҆́бще. гдⷭ҇ь є҆ди́нъ ѡ҆правди́тсѧ:
2
Нікому не надав Він пояснювати Його.
2
никто́же дово́ленъ и҆сповѣ́сти дѣ́лъ є҆гѡ̀,
3
І хто може дослідити великі Його?
3
и҆ кто̀ и҆зслѣ́дитъ вели̑чїѧ є҆гѡ̀;
4
Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?
4
Держа́вꙋ вели́чества є҆гѡ̀ кто̀ и҆зочте́тъ; и҆ кто̀ приложи́тъ и҆сповѣ́дати млⷭ҇ти є҆гѡ̀;
5
Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа.
5
Не лѣ́ть оу҆ма́лити, нижѐ приложи́ти, и҆ не лѣ́ть и҆зслѣ́дити чꙋде́съ гдⷭ҇нихъ.
6
Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування.
6
Є҆гда̀ сконча́етъ человѣ́къ, тогда̀ начина́етъ, и҆ є҆гда̀ преста́нетъ, тогда̀ оу҆сꙋмни́тсѧ.
7
Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?
7
Что̀ є҆́сть человѣ́къ; и҆ что̀ потре́ба є҆гѡ̀; что̀ бла́го є҆гѡ̀; и҆ что̀ ѕло̀ є҆гѡ̀;
8
Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности.
8
Число̀ дні́й человѣ́кꙋ мно́го лѣ́тъ сто̀: ꙗ҆́кѡ ка́плѧ морскі́ѧ воды̀ и҆ зерно̀ песка̀, та́кѡ ма́ло лѣ́тъ въ де́нь вѣ́ка.
9
Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.
9
Сегѡ̀ ра́ди долготерпѣ̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ и҆ и҆злїѧ̀ на нѧ̀ млⷭ҇ть свою̀.
10
Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,
10
Ви́дѣ и҆ позна̀ низвраще́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕло̀,
11
і тому примножує милості Свої.
11
сегѡ̀ ра́ди оу҆мно́жи млⷭ҇рдїе своѐ.
12
Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть.
12
Ми́лость человѣ́ча на и҆́скреннѧго своего̀, млⷭ҇ть же гдⷭ҇нѧ на всѧ́кꙋ пло́ть.
13
Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.
13
Ѡ҆блича́ѧй и҆ наказꙋ́ѧй, и҆ наꙋча́ѧй и҆ ѡ҆браща́ѧй ꙗ҆́кѡ па́стырь ста́до своѐ:
14
Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.
14
прїе́млющихъ наказа́нїе ми́лꙋетъ и҆ тща́щихсѧ ѡ҆ сꙋдба́хъ є҆гѡ̀.
15
Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.
15
Ча́до, во благи́хъ не да́ждь поро́ка, и҆ во всѧ́цѣмъ даѧ́нїи печа́ли слове́съ.
16
Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар.
16
Не оу҆стꙋди́тъ ли зно́ѧ роса̀; та́кѡ лꙋ́чше сло́во, не́жели даѧ́нїе.
17
Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше.
17
Не сѐ ли, сло́во па́че даѧ́нїѧ бла́га; ѻ҆боѧ́ же оу҆ мꙋ́жа благода́тна.
18
Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі.
18
Бꙋ́й неблагода́рнѡ поно́ситъ, и҆ даѧ́нїе зави́дливагѡ и҆стаева́етъ ѻ҆́чи.
19
Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.
19
Пре́жде не́же возглаго́леши, оу҆вѣ́ждь, и҆ пре́жде недꙋ́га врачꙋ́йсѧ:
20
Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.
20
пре́жде сꙋда̀ и҆спыта́й себѐ и҆ въ ча́съ посѣще́нїѧ ѡ҆брѧ́щеши ѡ҆чище́нїе:
21
Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.
21
пре́жде да́же въ недꙋ́гъ не впаде́ши, смири́сѧ, и҆ во вре́мѧ грѣхѡ́въ покажѝ ѡ҆браще́нїе.
22
Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти.
22
Не воспѧти́сѧ возда́ти ѡ҆бѣ́тъ благовре́меннѡ и҆ не ѡ҆жида́й да́же до сме́рти ѡ҆правда́тисѧ:
23
Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа.
23
пре́жде да́же не помо́лишисѧ, оу҆гото́ви себѐ, и҆ не бꙋ́ди ꙗ҆́кѡ человѣ́къ и҆скꙋша́ѧ гдⷭ҇а.
24
Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.
24
Помѧнѝ гнѣ́въ въ де́нь сконча́нїѧ и҆ вре́мѧ ме́сти во ѿвраще́нїи лица̀:
25
Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки.
25
помѧнѝ вре́мѧ гла́да во вре́мѧ сы́тости, нищетꙋ̀ и҆ оу҆бо́жество въ де́нь бога́тства.
26
Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.
26
Ѿ оу҆́тра до ве́чера и҆змѣнѧ́етсѧ вре́мѧ, и҆ всѧ̑ скѡ́ра сꙋ́ть пред̾ гдⷭ҇емъ.
27
Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности.
27
Человѣ́къ премꙋ́дръ во все́мъ ѡ҆па́сенъ бꙋ́детъ и҆ во дне́хъ грѣхѡ́въ во́нметъ ѡ҆ согрѣше́нїи.
28
Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу.
28
Всѧ́къ разꙋми́въ позна̀ премꙋ́дрость, и҆ ѡ҆брѣ́тшемꙋ ю҆̀ да́стъ и҆сповѣ́данїе.
29
Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.
29
Разꙋ́мнїи въ словесѣ́хъ, и҆ ті́и оу҆мꙋдри́шасѧ и҆ оу҆мно́жиша при̑тчи и҆спы̑тны. воздержа́нїе дꙋшѝ.
30
Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.
30
Вслѣ́дъ по́хотей твои́хъ не ходѝ и҆ ѿ похотѣ́нїй свои́хъ возбранѧ́йсѧ:
31
Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.
31
а҆́ще да́си дꙋшѝ твое́й благоволе́нїе жела́нїѧ, сотвори́тъ тѧ̀ ѡ҆бра́дованїе врагѡ́мъ твои̑мъ.
32
Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.
32
Не весели́сѧ ѡ҆ мно́зѣй сла́дости и҆ не свѧзꙋ́йсѧ соѻбще́нїемъ є҆ѧ̀.
33
Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.
33
Не бꙋ́ди ни́щь пи́ршествꙋѧй ѿ взаи́мства, и҆ ничто́ ти бꙋ́детъ въ мѣшцѣ̀.