Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його.
1
Кaмени нечи1стому ўпод0бисz лэни1вый, и3 всsкъ позви1ждетъ њ безчeстіи є3гw2:
2
До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.
2
кaлу вол0вію приложи1сz лэни1вый, всsкъ взeмлzй є3го2 њтрzсeтъ рyку.
3
Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.
3
Стyдъ nтцY ненакaзанъ сhнъ, дщи1 же на ўмалeніе бyдетъ.
4
Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.
4
Дщeрь мyдраz наслёдитъ мyжа своего2, ґ несрамлsющаzсz печaль nтцY.
5
Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.
5
NтцA и3 мyжа посрамлsетъ продeрзаz, и3 t nбою2 безчeстіе пріи1метъ.
6
Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.
6
Ћкw мусікjа во плaчи безврeменнаz п0вэсть: р†ны же и3 наказaніе во всsко врeмz премyдрости.
7
Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.
7
Ћкw слэплszй чрeпіе, тaкw ўчaй бyzго и3 возбуждazй спsщаго t глуб0кагw снA:
8
Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?»
8
повёдаетъ дрeмлющему повёдаzй бyему, и3 на концы2 речeтъ: чт0 є3сть;
9
Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього.
9
Над8 мeртвымъ плaчисz, и3зчезe бо свётъ: и3 над8 бyимъ плaчисz, и3зчезe бо рaзумъ.
10
Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть.
10
Сладчaе плaчисz над8 мeртвымъ, ћкw почи1лъ є4сть: бyzгw же лyчше смeрть, нeже жив0тъ ѕ0лъ.
11
Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його.
11
Сётованіе њ мертвецЁ сeдмь днjй, њ бyемъ же и3 нечести1вэмъ вс‰ дни6 животA є3гw2.
12
З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;
12
Со безyмнымъ не мн0жи словeсъ и3 ко неразyмиву не ходи2:
13
бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним;
13
храни1сz t негw2, да не пріи1меши трудA и3 не њскверни1шисz во њтрzсeніи є3гw2:
14
ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.
14
ўклони1сz t негw2, и3 њбрsщеши пок0й, и3 не ўнhеши безyміемъ є3гw2.
15
Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний?
15
Пaче џлова что2 тzжчaе бывaетъ; и3 что2 є3мY и4мz, т0кмw бyй;
16
Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду.
16
Пес0къ и3 с0ль и3 рудY желёза легчaе понести2, нeже человёка неразyмива.
17
Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху.
17
Сключeніе древsно свsзано на созидaніе хрaмины во трzсeніи не раст0ргнетсz: тaкожде и3 сeрдце ўтверждeно на размышлeніи совёта во врeмz стрaха не ўстраши1тсz.
18
Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.
18
Сeрдце њсн0вано на размышлeніи рaзума, ћкw ўкрашeніе пес0чное на тeсанэй стэнЁ.
19
Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:
19
Ћкw nстр0зи на высотЁ лежaщіи проти1ву вётру не стерпsтъ:
20
так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.
20
тaкw сeрдце страшли1во во размышлeніи бyzгw проти1ву всsкому стрaху не стерпи1тъ.
21
Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.
21
Ўбодazй џко и3сточи1тъ слeзы, и3 ўбодazй въ сeрдце и3з8zвлsетъ чyвство.
22
Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.
22
Вергazй кaмень на пти6цы tженeтъ |: и3 и4же пон0ситъ дрyга, разори1тъ дрyжбу.
23
Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.
23
На дрyга ѓще и3звлечeши мeчь, не tчаzвaйсz, є4сть бо возврaтъ (любвE):
24
Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.
24
на дрyга ѓще tвeрзеши ўстA, не ўб0йсz, є4сть бо примирeніе:
25
Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.
25
кромЁ поношeніz и3 гордhни, и3 tкровeніz тaйны и3 ћзвы лeстныz, си1хъ бо рaди tбэжи1тъ всsкъ дрyгъ.
26
Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його;
26
Вёру стzжи2 въ нищетЁ со и4скреннимъ, да во благи1хъ є3гw2 вкyпэ возвесели1шисz:
27
залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.
27
во врeмz ск0рби пребывaй съ ни1мъ, да въ наслёдіи є3гw2 сонаслёдиши.
28
Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки.
28
Прeжде nгнS пeщнаz пaра и3 дhмъ: тaкw прeжде кровeй ўкори1зна.
29
Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його;
29
Дрyга заступaти не ўсрамлю1сz и3 t лицA є3гw2 не скрhюсz:
30
а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.
30
ѓще ми2 приключaтсz и3 ѕл†z є3гw2 рaди, всsкъ слhшай сохрани1тсz t негw2.
31
Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!
31
Кто2 дaстъ ми2 во ўстA мо‰ храни1лище и3 на ўстнЁ мои2 печaть разyмну, да не падyсz t ни1хъ, и3 љзhкъ м0й да не погуби1тъ мS;